Постанова

від 05.11.2024 по справі 453/875/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/875/22 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/602/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Матяш С.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Сколівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, шляхом визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини,

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні його сина ОСОБА_4 та визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, шляхом встановлення порядку і часу для спілкування без присутності матері з дотриманням режиму дня та харчування дитини, з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною таким чином:

-спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 особисто без участі матері дитини та/або будь-яких третіх осіб з боку матері дитини;

-місце спілкування з дитиною ОСОБА_4 - місце проживання батька або місце перебування батька, в тому числі, але не виключно, дитячі майданчики, парки, сквери, цирк, театр, бібліотеки, виставки, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров`я, зоопарки, санаторії, освітні заклади, музеї, заклади харчування, кінотеатри, стадіони, інші заклади на території України та за її межами, які будуть відвідуватись батьком з дитиною спільно з метою забезпечення його фізичного, духовного та морального розвитку та підготовки до самостійного життя;

-час перебування з батьком:

перші і треті п`ятниця та вихідні дні (субота та неділя) кожного місяця в період з 15:00 год. п`ятниці до 15:00 год. неділі, за місцем проживання (перебування) батька та/або у закладах, належних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей/або на природі;

кожного року, який закінчується парним числом, з 20:00 год. 22 січня по 20:00 год. 23 січня (день народження ОСОБА_4 ) за місцем проживання (перебування) батька та/або у закладах, належних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей/або на природі;

кожного року, який закінчується непарним числом, з 20:00 год. 23 січня по 20:00 год. 24 січня (день наступний за днем народження ОСОБА_4 ) за місцем проживання (перебування) батька та/або у закладах, належних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей/або на природі;

кожного року, який закінчується непарним числом, в період Різдвяних свят: з 15:00 год. 06 січня по 10:00 год. 08 січня, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини;

кожного року, який закінчується парним числом, в період Великодніх свят: з 15:00 год. останньої п`ятниці, що передує Великодню, по 10:00 год. першого понеділка після Великодня, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини;

в період літніх канікул протягом двох тижнів, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини;

в період зимових канікул протягом одного тижня, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 01.09.2012 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27.09.2019 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, за домовленістю, заради забезпечення якнайкращих інтересів дитини, вони продовжували проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , однак, 30.05.2021 року відповідачка раптово, без жодного попередження і без його згоди забрала малолітнього ОСОБА_5 з місця постійного проживання і, як з`ясувалось пізніше, відвезла дитину у м. Сколе Львівської області, де проживають її батьки. З того моменту і по сьогодні він намагався поспілкуватися з сином, дзвонив, пробував домовитись про зустріч, проте, відповідачка чинила перешкоди у спілкуванні з сином: не дозволяла бачити сина, кричала. Вважає, що поведінка відповідачки негативно впливає на стан малолітнього сина, який також прагне спілкування з батьком.

При цьому, зазначив, що з графіком побачень, який встановлений висновком служби у справах дітей Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, позивач не погоджується, оскільки не визначено порядку побачень у святкові та неробочі дні року, а також при встановленні часу побачень у вівторок та четвер не враховано значну відстань від його місця проживання до місця проживання дитини у м. Сколе.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні його сина ОСОБА_4 та визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення порядку і часу для спілкування без присутності матері з дотриманням режиму дня та харчування дитини, з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною таким чином:

спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 особисто без участі матері дитини та/або будь-яких третіх осіб з боку матері дитини;

місце спілкування з дитиною ОСОБА_4 - місце проживання батька або місце перебування батька, в тому числі, але не виключно, дитячі майданчики, парки, сквери, цирк, театр, бібліотеки, виставки, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров`я, зоопарки, санаторії, освітні заклади, музеї, заклади харчування, кінотеатри, стадіони, інші заклади на території України та за її межами, які будуть відвідуватись батьком з дитиною спільно з метою забезпечення його фізичного, духовного та морального розвитку та підготовки до самостійного життя;

час перебування з батьком:

- перші і треті п`ятниця та вихідні дні (субота та неділя) кожного місяця в період з 15:00 год. п`ятниці до 15:00 год. неділі, за місцем проживання (перебування) батька та/або у закладах, належних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей/або на природі;

- кожного року, який закінчується парним числом (2024, 2026 і т.д.), з 20:00 год. 22 січня по 20:00 год. 23 січня (день народження ОСОБА_4 ) за місцем проживання (перебування) батька та/або у закладах, належних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей/або на природі;

- кожного року, який закінчується непарним числом (2023, 2025 і т.д.), з 20:00 год. 23 січня по 20:00 год. 24 січня (день наступний за днем народження ОСОБА_4 ) за місцем проживання (перебування) батька та/або у закладах, належних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей/або на природі;

- кожного року, який закінчується непарним числом (2023, 2025 і т.д.), в період Різдвяних свят: з 15:00 год. 06 січня по 10:00 год. 08 січня, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини;

- кожного року, який закінчується парним числом (2024, 2026 і т.д.), в період Великодніх свят: з 15:00 год. останньої п`ятниці, що передує Великодню, по 10:00 год. першого понеділка після Великодня, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини;

- в період літніх канікул протягом двох тижнів, з можливістю поїхати із дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини;

- в період зимових канікул протягом одного тижня, з можливістю поїхати із дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України та за її межами, завчасно письмово попередивши про це матір дитини.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Незаконність оскаржуваного рішення, за позицією відповідачки, полягає в тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки нею було заявлено відвід головуючому судді з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, зокрема, у зв`язку з тим, що суд відмовив у її клопотанні заслухати думку дитини, не давши можливості дитині висловити свою думку щодо бажання спілкування з батьками, чим не дотримався вимог матеріального права про забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Окрім того, в порушення вимог статті 19 Сімейного кодексу України, не зажадав від органу опіки та піклування Сколівської міської ради Львівської області висновок щодо розв`язання даного спору.

Також, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України про обов`язкове зупинення провадження у справі, не задовольнив її клопотання про зупинення провадження в даній справі у зв`язку з перебуванням батька ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, з березня 2022 року.

Необґрунтованість оскаржуваного рішення, на думку відповідачки, полягає в тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та визнав встановленими обставини, які не доведені належними та допустимими доказами.

При цьому, звертає увагу, що ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень до графіку побачень із сином, встановленого комісією з питань захисту прав дитини Стрийської районної державної адміністрації, і не оскаржував розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації від 19.01.2022 року «Про надання дозволу батькові брати участь у вихованні дитини», відтак, заявлений позов є передчасним, а обраний позивачем спосіб захисту - є неналежним.

Відповідачка наголошує, що не чинила жодних перешкод ОСОБА_1 у вихованні спільного малолітнього сина та у спілкуванні з ним, згідно встановленого графіку побачень з дитиною. Підтвердженням цьому, на переконання відповідачки, є відсутність будь-яких рішень про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Вважає, що надані позивачем суду листи з відділення поліції та телефонні звукозаписи не заслуговують на увагу, оскільки до повноважень органів Національної поліції не входить складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.184 КУпАП, а в телефонних розмовах немає жодного слова зі сторони матері дитини про заборону синові бачитись і спілкуватись з батьком.

Звертає увагу, що в матеріалах справи містяться висновки практикуючого психолога комунальної установи «Сколівський інклюзивно-ресурсний центр» Сколівської міської ради Львівської області, які свідчать про те, що ОСОБА_5 за своїм станом здоров`я, психоемоційним станом та побажаннями не готовий бачитись і спілкуватись з батьком ОСОБА_1 , в тому числі за місцем проживання останнього.

Вказує, що висновок експерта №577/23 від 13.10.2023 року за результатами проведення судової психологічної експертизи, складений судовим експертом-психологом ОСОБА_6 , не грунтується на матеріалах справи, виданий без проведення особистих бесід і досліджень з малолітньою дитиною. Вважає, що вся дослідницька та заключна частини цього висновку зводиться до надання негативної характеристики матері і звинувачень її у неправильному вихованні дитини.

Наголошує, що такий неправильний та необґрунтований висновок експерта є недопустимим та недостовірним доказом, у зв`язку з чим вона зверталась з відповідними скаргами до Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства юстиції України та із заявою про кримінальне правопорушення за ст.384 КК України до Головного управління НП у Львівській області.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на побажанні батька, а не в якнайкращих інтересах малолітнього сина.

Додає, що не заперечує щодо участі батька у вихованні їхнього спільного сина та спілкуванні з ним, однак, з врахуванням психоемоційного стану дитини, небажанні дитини бачитись з батьком, який проходить військову службу в ЗСУ, участь останнього у вихованні сина ОСОБА_5 має здійснюватись виключно у присутності матері або в режимі відеоконференції.

08.04.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує доводи та вимоги апелянта.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Окрім того, застосовуючи норми матеріального закону про рівність прав батьків щодо дитини, суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини повинен забезпечити справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків і сприяти налагодженню довірливих відносин з дитиною.

Також, за вимогами частини четвертої та п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК).

Статтею 171 СК України закріплено право дитини бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Судом встановлено, що з 01.09.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27.09.2019 року (а.с.7-9 т.1).

У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6 т.1), який з 30.05.2021 року проживає разом із матір`ю - відповідачкою ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актами від 11.06.2021 року та 11.11.2021 року (а.с.10, 11 т.1).

Батько дитини - позивач ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10 т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що батько брав активну участь у навчально-виховному процесі дитини, коли дитина проживала разом із ним за вказаною вище адресою (а.с.13-15 т.1).

За місцем праці батько дитини характеризується як сумлінний, відповідальний та дисциплінований працівник, трудову дисципліну не порушував, користується повагою та авторитетом серед співробітників (а.с.16-17 т.1).

З 19.03.2022 року ОСОБА_1 призваний під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом №1205-ІХ від 03.03.2022 року, для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.41 т.1).

З 02.06.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (а.с.103 т.1).

Розпорядженням голови Стрийської районної державної адміністрації від 19.01.2022 року №5 (а.с.19 т.1), надано дозвіл ОСОБА_1 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , 23.01.2014 року, із встановленням наступного графіку побачень:

перша та третя п`ятниця місяця з 10:00 год. п`ятниці до 15:00 год. неділі;

вівторок, четвер з 18:00 год. до 20.00. год.;

в період літніх канікул на два тижні забирати дитину за місцем свого проживання;

в період зимових канікул на тиждень забирати дитину за місцем свого проживання.

У зв`язку з розірванням шлюбу між сторонами склались конфліктні відносини, в матеріалах справи наявні письмові докази, які підтверджують звернення позивача до органів поліції щодо чинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с.18 т.1).

За клопотанням позивача, у даній справі була призначена судово-психологічна експертиза, однак, така не дала відповіді на всі поставлені на вирішення експертизи питання, у зв`язку з відмовою відповідачки від проходження дитиною психологічного обстеження, у зв`язку з тим, що необхідність пройти психологічне обстеження створило стресову ситуацію для дитини (а.с.41-42, 53-54 т.2).

Згідно з висновком експерта №577/23 за результатами проведеної судово-психологічної експертизи від 13.10.2023 року (а.с.53-75 т.2): «Ставлення малолітнього ОСОБА_4 до батька може формуватись під впливом зовнішніх факторів. Адже діти даного віку повністю залежні від дорослих, відповідно і формування «понятійного апарату» залежить від думки дорослих. В даному випадку відношення до батька, формується як контр перенос матері до батька. Одноособово приймати рішення ОСОБА_5 надто складно. Малолітній ОСОБА_4 в даному випадку проживає з мамою та відповідно повністю залежний від материнського об`єкту, у зв`язку із відсутністю батьківського об`єкту (відсутність альтернативи та кооперації батьків). Одноособово приймати рішення ОСОБА_5 надто складно, так, як його думка здебільшого формується під впливом матері та її трактувань. Зі сторони батьківського об`єкту, ОСОБА_1 , прагнення до взаємодії та позитивної комунікації з ОСОБА_3 (заради сина) встановлено. Однак, зі сторони материнського об`єкту, ОСОБА_3 , не встановлено, встановлений факт психологічного опору до зустрічей сина з батьком. Малолітній ОСОБА_4 з врахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища спроможний надавати об`єктивну оцінку по відношенню до кожного з батьків, однак лише після психологічного обстеження в рамках судово-психологічної експертизи. Важливим фактором є те, що психічна діяльність малолітнього ОСОБА_5 в процесі розвитку, в процесі формування і індивідуально-психологічні особливості структури особистості. Кожна дитина бажає зростати у повній сім`ї. Враховуючи те, що в даний час малолітній ОСОБА_4 проживає з мамою, найкращим варіантом таких зустрічей має стати мама, тобто бути ініціатором. А в подальшому Даниїл сам буде ініціювати такі зустрічі, важливо, щоб хлопчик знав - «війна» між татом та мамою завершена, відповідно і конфлікт вичерпаний. Однак, участь батька у вихованні дитини має бути обов`язковим. Враховуючи те, що Даниїл хлопчик, без батьківського об`єкту, формування індивідуально-психологічних особливостей особистості з психологічної точки зору може бути нищівним для хлопчика. А батькам, варто перегорнути сторінку непорозумінь, образ особистісних та віднайти порозуміння між собою, заради сина та його психічного здоров`я, особливо матері».

Отже, як свідчать матеріали справи та поведінка позивача ОСОБА_1 , він як батько, брав активну участь у житті малолітнього сина і, в подальшому, прагне досягти рівності в реалізації свого права на вільне спілкування із сином та участь у його вихованні.

Проте, наявність конфліктних відносин між батьками та обставин таких конфліктів, які стали психотравмуючими для дитини, що підтверджено висновками психологів, призвело до неможливості визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною за домовленістю з матір`ю, яка заперечує проти побачень батька з дитиною без її присутності.

Судом першої інстанції, в порушення вимог частини п`ятої статті 19 СК України, норма якої є імперативною, не витребувано від органу опіки та піклування за місцем проживання дитини висновку щодо розв`язання даного спору, а також не заслухано думку дитини, яка в силу віку (10 років) може висловити свою думку.

Будучи вислуханим апеляційним судом у присутності психолога ОСОБА_7 , фахівця (консультанта) комунальної установи «Сколівський інклюзивно-ресурсний центр» Сколівської міської ради, малолітній Даниїл, 23.01.2014 року, повідомив, що не проти бачитись із батьком, але в присутності матері, бо боїться батька у військовій формі.

За висновком органу опіки та піклування Сколівської міської ради від 11.09.2024 року, наданим на вимогу Львівського апеляційного суду, необхідно встановити адаптаційний період побачення батька з сином перші три рази в присутності матері, а після закінчення адаптаційного періоду встановити наступний порядок побачень:

-з п`ятниці до неділі 13:00 год. (2 рази в місяць);

-святкові дні (другий День Різдва Христового, другий День Великодня);

-під час літніх канікул 2 тижні;

-під час зимових канікул 1 тиждень;

Рекомендовано матері дитини сприяти у спілкуванні батька з дитиною, а батькові попередньо повідомляти про відвідування сина.

Отже, за висновком органу опіки та піклування, після закінчення адаптаційного періоду немає підстав обмежувати побачення батька з дитиною присутністю матері, якій, в свою чергу, рекомендовано сприяти у спілкуванні батька з дитиною.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дитиною, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

У цій справі, за встановлених і наведених вище обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Разом з тим, при визначенні способу участі батька у вихованні дитини районний суд в повній мірі не врахував наведених вище норм матеріального права і неповно встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, що призвело до помилкових висновків суду, зокрема, в контексті вирішення спору в якнайкращих інтересах дитини.

В даному випадку - це встановлення за висновком органу опіки та піклування адаптаційного періоду для поступового налагодження довірливих відносин в дитини із батьком, проти чого заперечень від сторін не поступило.

При цьому, обставин, які б вказували на те, що після закінчення адаптаційного періоду дитині буде шкодити спілкування з батьком та спільний відпочинок із ним без присутності матері, не встановлено.

Навпаки, спілкування батька з дитиною без присутності матері після закінчення адаптаційного періоду рекомендовано висновком органу опіки та піклування, як і побачення батька з дитиною з п`ятниці до неділі 2 рази в місяць з ночівлею у батька.

У постанові від 28 січня 2019 року по справі №619/3051/17 Верховний Суд зробив висновок, що батько має право особисто брати участь у вихованні дитини та зустрічатися з нею без присутності матері або інших осіб.

Про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батька в своїх рішеннях неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, в рішенні по справі «A.V. проти Словенії» (заява №878/13) ЄСПЛ нагадав, що згідно зі ст.8 Конвенції держава несе позитивні зобов`язання щодо «ефективної поваги» до сімейного життя. Зокрема, в справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз`єднанню.

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме, про зобов`язання відповідачки не чинити перешкод позивачу у спілкуванні та участі у вихованні сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні із сином, наступним чином: 1) встановити адаптаційний період побачень батька із сином тривалістю 2 (два) місяці за участю матері за місцем проживання дитини або в іншому місці за погодженням батьків: кожної першої та третьої суботи місяця: з 12:00 год. до 15:00 год.; 2) після закінчення адаптаційного періоду визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні із сином без присутності матері за місцем проживання батька або в іншому місці за попередньою домовленістю з матір`ю дитини: першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі кожного місяця: з 15:00 год. п`ятниці до 15:00 год. неділі; 24 (двадцять четвертого) січня - наступний день за днем народження дитини; у святкові дні: другий день Різдва Христового, другий день Великодня; 2 (два) тижні під час літніх канікул та 1 (один) тиждень під час зимових канікул.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тривалість адаптаційного періоду - 2 місяці і часу побачень батька із сином було узгоджено із сторонами в судовому засіданні, в тому числі, з урахуванням режиму дня дитини та можливості батька прибути до місця фактичного проживання дитини упродовж адаптаційного періоду.

Також, колегія суддів визнала за доцільне визначити побачення батька з дитиною на другий день після дня народження дитини, а у святкові дні - на другий день Різдва Христового та Великодня, що в повній мірі відповідає висновку органу опіки та піклування.

Тривалість побачень під час канікул у школі, яка визначена висновком органу опіки та піклування, є прийнятною для обох батьків.

Такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, на переконання колегії суддів, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, а також забезпечить баланс між правами та обов`язками обох батьків по відношенню до своєї дитини.

Доводи відповідачки про те, що вона не чинить перешкод у спілкуванні позивача із сином згідно з графіком побачень, визначеним розпорядженням голови Стрийської РДА від 19.01.2022 року №5, і таке позивачем не оскаржувалось, є безпідставними, оскільки встановлено, що відповідачка заперечувала проти таких побачень без її присутності, а в силу наведених вище норм матеріального права, наявність вказаного розпорядження не є перешкодою для визначення судом способів участі одного з батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Безпідставними є й доводи відповідачки про розгляд справи суддею, якому заявлено відвід, оскільки ухвалою суду від 16 січня 2024 року, яка передувала прийняттю судом рішення в даній справі, у задоволенні заяви про відвід судді - відмовлено.

Отже, з урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

1)встановити адаптаційний період побачень батька із сином тривалістю 2 (два) місяці за участю матері - ОСОБА_3 за місцем проживання дитини або в іншому місці за погодженням батьків:

-кожної першої та третьої суботи місяця: з 12:00 год. до 15:00 год.;

2)після закінчення адаптаційного періоду визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері за місцем проживання батька або в іншому місці за попередньою домовленістю з матір`ю дитини:

-першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі кожного місяця: з 15:00 год. п`ятниці до 15:00 год. неділі;

-24 (двадцять четвертого) січня - наступний день за днем народження дитини;

-у святкові дні: другий день Різдва Христового, другий день Великодня;

-2 (два) тижні під час літніх канікул;

-1 (один) тиждень під час зимових канікул.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 листопада 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич