Постанова

від 07.11.2024 по справі 606/1577/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1577/23Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/758/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря Дідух М.Є.,

представника апелянта адвоката Ярмуся В.Д.,

представника позивача адвоката Алексенка С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №606/1577/23 за апеляційною скаргою приватно-орендного підприємства «Тернопільське» на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року, ухвалене суддею Ромазан Л.С., повний текст якого складено 04 червня 2024 року, в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватно-орендного підприємства «Тернопільське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Бучацька міська рада Тернопільської області, ОСОБА_2 , про скасування рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду із позовом до приватно-орендного підприємства «Тернопільське» (далі ПОП «Тернопільське», відповідач, апелянт), про скасування рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом №441 та №442 від 19.03.2020 він є власником 1/2 частки земельних ділянок площею 2.33 га, кадастровий номер6125082400:01:001:0021та площею 0.92 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0585, які розташовані на території Дворічанської сільської ради Тернопільського (колишнього Теребовлянського) району Тернопільської області. 06.12.2010 між ОСОБА_4 та відповідачем були укладені два договори оренди землі, за умовами яких ОСОБА_4 передала вказані земельні ділянки ПОП «Тернопільське» в строкове платне користування терміном на 10 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями за заповітом у рівних частках стали її діти: він - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які 19.03.2020 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі яких зазначені земельні ділянки перейшли до них у власність у рівних частках. Відповідно до п.32 договорів оренди землі від 06.12.2010 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Після завершення дії вказаних договорів позивач не бажав продовжувати договірні відносини із відповідачем, однак у квітні 2021 року із інформаційних довідок Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що у вказаному реєстрі зареєстровано право оренди на підставі додаткових угод від 10.11.2018 до зазначених договорів оренди землі, якими продовжено термін дії договорів оренди до 10.11.2025.

Позивач вказав, що відповідач не повідомив про укладення додаткових угод із його матір`ю ОСОБА_4 , яка померла за місяць до їх укладення, а реєстрація додаткових угод була вчинена державним реєстратором більш ніж через рік після її смерті та за місяць до оформлення ним спадщини. Також йому відомо, що його мати жодним чином не давала згоди на укладення додаткових угод про поновлення терміну дії договорів оренди земельних ділянок, додаткові угоди вона не підписувала, відповідач на даний час користується її земельними ділянками без жодних правових підстав. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, позивач просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права №51120363 від 11.02.2020, прийняте державним реєстратором Бучацької міської ради Тернопільської області Лесиком Василем Богдановичем, на підставі додаткової угоди від 10.11.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеної між ОСОБА_4 та приватно-орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2.33 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0021, яким змінено дату закінчення строку дії права оренди землі на 10.11.2025;

- скасувати рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права №51120523 від 11.02.2020 року, прийняте державним реєстратором Бучацької міської ради Тернопільської області Лесиком Василем Богдановичем, на підставі додаткової угоди від 10.11.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеної між ОСОБА_4 та приватно-орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 0.92 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0585, яким змінено дату закінчення строку дії права оренди землі на 10.11.2025;

- зобов`язати приватно-орендне підприємство «Тернопільське» повернути ОСОБА_3 належну йому частку земельної ділянки площею 2.33 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0021, що розташована на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- зобов`язати приватно-орендне підприємство «Тернопільське» повернути ОСОБА_3 належну йому частку земельної ділянки площею 0.92 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0585, що розташована на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28.05.2024 позов задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права №51120363 від 11.02.2020, прийняте державним реєстратором Бучацької міської ради Тернопільської області Лесиком Василем Богдановичем, на підставі додаткової угоди від 10.11.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеної між ОСОБА_4 та приватно-орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2.33 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0021, яким змінено дату закінчення строку дії права оренди землі на 10.11.2025.

Скасовано рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права №51120523 від 11.02.2020, прийняте державним реєстратором Бучацької міської ради Тернопільської області Лесиком Василем Богдановичем на підставі додаткової угоди від 10.11.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеної між ОСОБА_4 та приватно-орендним підприємством «Тернопільське» на земельну ділянку площею 0.92 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0585, яким змінено дату закінчення строку дії права оренди землі на 10.11.2025.

Зобов`язано приватно-орендне підприємство «Тернопільське» повернути ОСОБА_3 належну йому частку земельної ділянки площею 2.33 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0021, що розташована на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язано приватно-орендне підприємство «Тернопільське» повернути ОСОБА_3 належну йому частку земельної ділянки площею 0.92 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0585, що розташована на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто із приватно-орендного підприємства «Тернопільське» на користь ОСОБА_3 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 40 коп. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить вказане вище рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції неповно та необ`єктивно з`ясував обставини справи та докази у ній, а тому воно підлягає скасуванню.

Зокрема зазначає, що між ПОП «Тернопільське» та ОСОБА_4 було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі і в додатковій угоді, на підтвердження чого Орендодавцем на вказаних договорах поставлено підпис та будь-яких зауважень щодо умов цих договорів не заявляла. При цьому суд безпідставно не надав оцінки тій обставині, що у додатковому договорі помилково зазначено дату його укладення 10.11.2018 замість вірного 10.10.2018.

Крім того вказує, що з 2010 року і по даний час ОСОБА_4 та позивач отримували орендну плату від ПОП «Тернопільське», що підтверджуються відповідними відомостями за 2019-2021 роки.

Також вказує на те, що позивач є власником лише 1/2 орендованих земельних ділянок, а власником іншої їх частини є ОСОБА_5 , позов якої відсутній, а тому звертаючись до суду з даним позовом позивач порушує права та інтереси іншого володільця зазначених земельних ділянок.

Вважає, що оскільки ОСОБА_4 та позивач отримували орендну плату за додатковою угодою від 10.10.2018, а з позовною заявою позивач звернувся лише 14.08.2023, тому останній пропустив трирічний строк звернення з позовною заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Алексенко С.Л. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що твердження Відповідача про те, що справжньою датою укладення спірних Додаткових угод є саме 10 жовтня, а не 10 листопада 2018 року, є нічим не обґрунтованим та таким, що не відповідає наявним у матеріалах справи документам. Так, в оригіналах Додаткових угод, наданих до суду самим Відповідачем, в графі «Дата» чітко вказано 10.11.2018, а в п.1 Угоди вказано «Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки до 10.11.2025», тобто рівно на 7 років з дати укладення. Також ці дати відображені в Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказує, що позивачу було відомо про те, що його матір`ю ОСОБА_4 у 2010 році було укладено договори оренди землі на успадковані ним з сестрою земельні ділянки до березня 2021 року, а тому до березня 2021 року він не звертався до Відповідача щодо припинення дії договорів оренди та повернення належних йому земельних ділянок. Лише по завершенню дії вищезазначених договорів оренди Позивач 01.04.2021 звернувся до державного реєстратора і з отриманої від неї інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про існування додаткових угод від 10.11.2018, на підставі яких було продовжено термін дії договорів оренди до 10.11.2025.

Також зазначає, що отримання орендної плати Позивачем за 2019-2021 роки не слід інтерпретувати як факт погодження Позивача із додатковими угодами від 10.11.2018 та, відповідно, продовженням строку дії основних договорів оренди. Такі виплати відповідають обов`язкам орендаря, передбаченими умовами основних Договорів оренди землі від 06.12.2010, укладених між матір`ю Позивача ОСОБА_4 та Відповідачем. Таким чином, Позивач отримував орендну плату відповідно до умов основних Договорів оренди землі від 06.12.2010, які діяли до березня 2021 року.

В подальшому, протягом 2022-2023 років позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами повернути належні йому з сестрою земельні ділянки, однак спірні земельні ділянки не повернув та продовжує їх використовувати у власних господарських цілях.

Щодо належного способу захисту, позивач зазначає, що в ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-1М зазначено: «Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання па підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.»

Таким чином, наслідком скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди Відповідача до 10.11.2025 на підставі судового рішення буде саме припинення вказаних речових прав Відповідача, що в свою чергу надасть можливість Позивачу та його сестрі вільно розпоряджатися належним їм земельним ділянкам.

Вказує, що оскільки оскаржувані рішення державного реєстратора на підставі фіктивних угод, які нібито підписувалися ОСОБА_4 , були прийняті ще до вступу в спадщину Позивача та його сестри, то будь хто з них має право ініціювати судовий процес по їх скасуванню.

Вважає, що скасування незаконних рішень державного реєстратора в судовому порядку жодним чином не порушує прав та інтересів ОСОБА_5 , а навпаки дає їй можливість самостійно і на власний розсуд розпоряджатися належними їй частками земельних ділянок, про що вона зазначала у поданих до суду письмових поясненнях третьої особи.

Щодо строків давності, то позивач зазначає, що оскільки про наявність додаткової угоди йому стало відомо лише у квітні 2021 року, тому строк позовної давності пропущений не був.

В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 (мати позивача) була власником земельних ділянок площею 2.33 га, кадастровий номер6125082400:01:001:0021,та площею 0.92 га, кадастровий номер6125082400:01:001:0585, що розташовані на території Дворічанської сільської ради Теребовлянського (на даний час Тернопільського) району, Тернопільської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №072270, виданого Теребовлянською райдержадміністрацією Тернопільської області 07.08.2003, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 171.

06.12.2010 між ПОП «Тернопільське» та ОСОБА_4 були укладені два договори оренди належних їй земельних ділянок, згідно з якими остання передала в оренду відповідачу в строкове платне користування терміном на 10 років зазначені земельні ділянки. За користування об`єктом оренди сторонами договору встановлена орендна плата в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.04.2021 у вказаному реєстрі міститься інформація про зміни іншого речового права. Зокрема, 11.02.2020 державним реєстратором Бучацької міської ради Тернопільської області Лесиком Василем Богдановичем було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права №51120363 на підставі додаткової угоди від 10.11.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеного між ОСОБА_4 та ПОП «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2.33 га, кадастровий номер6125082400:01:001:0021, яким змінено дату закінчення строку дії права оренди землі на 10.11.2025. 11.02.2020 державним реєстратором Бучацької міської ради Тернопільської області Лесиком Василем Богдановичем було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права №51120523 на підставі додаткової угоди від 10.11.2018 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеного між ОСОБА_4 та ПОП «Тернопільське» на земельну ділянку площею 0.92 га, кадастровий номер6125082400:01:001:0585, яким змінено дату закінчення строку дії права оренди землі на 10.11.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Спадкоємцями за заповітом у рівних частках стали її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які 19.03.2020 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі яких зазначені земельні ділянки перейшли до них у власність у рівних частках.

Позивач, як на підставу позову вказує те, що на підписання додаткових угод від 10.11.2018 згоди його мати ОСОБА_4 не давала, угоди не підписувала, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п.32 договорів оренди землі від 06.12.2010 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідачем разом із відзивом на позов подано копії додаткових угод про поновлення терміну дії договорів оренди земельної ділянки, які укладені 10.11.2018 між ПОП «Тернопільське» та ОСОБА_4 , тобто через 26 днів після смерті орендодавця.

Рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права державним реєстратором приймалось із врахуванням додаткової угоди, яка укладалась 10.11.2018.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокремадоговори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієїстаттівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.11.2018 та внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2010, укладеної між ОСОБА_4 та ПОП «Тернопільське» на земельну ділянку площею 2.33 га, кадастровий номер 6125082400:01:001:0021, вказаною додатковою угодою змінено дату закінчення строку дії права оренди землі до 10.11.2025.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав, що додаткова угода від 10.11.2018, якою внесено зміни до договору оренди землі від 06.12.2010 та продовжено строк дії останнього до 10.11.2025, не могла бути підписана ОСОБА_4 , оскільки вона (мати позивача), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки попередній власник земельних ділянок - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому нею не могла бути підписана спірна Додаткова угода про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.11.2018.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у відзиві про те, що в оригіналах Додаткових угод, наданих до суду самим Відповідачем, в графі «Дата» чітко вказано «10.11.2018», а в п.1 Угоди зазначено «Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки до 10.11.2025», тобто рівно на 7 років з дати укладення. Також ці дати відображені в Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України у редакції, чиннійна час підписання договору оренди).

За змістом частини другої статті 125 ЗК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК Україниу редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України(частина перша статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі Закон № 1952-IV) у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3Закону №1952-IV у вказаній редакції).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (пункт 1 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону № 161-XIV у вказаній редакції).

01.01.2013 набрав чинності Закон №1878-VI, згідно з яким з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161-XIV статті 18 і 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закон № 1952-IV).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі №50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону№ 1952-IVсудове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)).

Сама собою державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див. п.123 постанови ВП ВС від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, з огляду на державну реєстрацію право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Пред`явлення позивачами вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем не відновить прав позивачів, які вони вважають порушеними, оскільки залишається чинною підстава набуття особою права власності.

Таким чином, позивач, заявляючи позовні вимоги саме про скасування рішення про державну реєстрацію, обрав неналежний спосіб захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини та враховуючи вказані вище правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28.05.2024 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватно-орендного підприємства «Тернопільське» задовольнити.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватно-орендного підприємства «Тернопільське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Бучацька міська рада Тернопільської області, ОСОБА_2 , про скасування рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь приватно-орендного підприємства «Тернопільське» (ЄДРПОУ: 31422351) сплачений останніми судовий збір в сумі 6441.60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді