Постанова

від 13.11.2024 по справі 766/2326/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2024 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи:766/2326/23

Номер провадження:22-ц/819/323/24

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Бездрабко В.О., Радченка С.В.,

секретар Вєрємєєнко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2024 року у складі судді Черниш О.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонського ясла-садку №32 Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудових відносин та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мороз Анжела Вікторівна звернулася до суду із позовною заявою в якій просить:

-визнати незаконним та скасувати пункт 1.4 наказу Херсонського ясла-садка №32 Херсонської міської ради №1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині помічника вихователя ОСОБА_2 ;

-стягнути з Херсонського ясла-садка №32 Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди;

-зобов`язати Херсонський ясла-садок №32 Херсонської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 січня 2023 року по 26 липня 2023 року в розмірі 32932,37 грн, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів;

- стягнути з Херсонського ясла-садка №32 Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, що полягають у сплаті судового збору та витрат на правову (правничу) допомогу.

В обґрунтування доводів позовних вимог послалася на наступні обставини.

Позивачка перебуває в трудових відносинах із Херсонським яслами-садком №32 Херсонської міської ради на посаді помічника вихователя, яку займає з 2005 року.

02 лютого 2023 року через канал Viber направлено на персональний телефонний номер позивачці фото наказу №1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин». Додаткових коментарів до копії названого документу не надано, іншим чином та в іншу дату цього документу позивачці не направлялось. Достеменні підтвердження існування наказу №1-к відсутні, оскільки він в засвідченій формі позивачці не вручався і жодним іншим встановленим способом до відома відповідачем не доводився. Усно, при неофіційному спілкуванні, позивачці було повідомлено, що їй виходити на роботу не потрібно, оскільки її звільнено.

З метою отримання офіційних відомостей щодо стану трудових відносин і наявності призупинення діяльності ясел-садка та, із їх урахуванням, визначитись із змістом позовних вимог позивачем та її представником спрямовувались відповідні запити на адресу відповідача та управління освіти Херсонської міської ради 31.01.2023 (звернення позивачки на управління освіти), 21.07.2023 (адвокатський запит), які залишені без відповіді станом на час подання цього позову.

На звернення до Державної служби України з питань праці 14 лютого 2023 року із проханням дослідити трудові відносин між позивачкою та відповідачем отримано відповідь лише 27.04.2023, в якій наведено на неможливості підтвердити або спростувати відомості щодо призупинення трудових відносин через не вихід на зв`язок відповідача.

Отже, позивач лише має припущення про можливе існування оскаржуваного наказу оскільки її засвідченої копії, або інших переконливих доказів його існування не отримано до моменту подання цього позову включно за адвокатським запитом.

Підставою для видання наказу, у тому числі, в частині ОСОБА_2 , зокрема зазначено: «у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму». Як наслідок, наказано: «призупинити трудові відносини з 30 січня 2023 року до прийняття рішення про скасування призупинення дій трудового договору до припинення».

Разом із цим, станом на час подання цього позову, позивачка не є підозрюваною в жодному злочині, у тому числі в аспекті колабораціонізму чи іншої співпраці з країною агресором. Країну агресора російську федерацію та територію тимчасово окупованої АР Крим не відвідувала, з моменту вторгнення терориста на територію України відкрито осуджувала окупанта, брала участь у волонтерській роботі в підтримку української влади.

Виходячи із змісту статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (надалі скорочено Закон) та обґрунтування наказу відповідача, позивачка вирішила скористатись правом звернення до Державної служби України з питань праці, у зв`язку із чим 14 лютого 2023 року звернулась із відповідною скаргою. Через тривалу відсутність відповіді на скаргу 17 квітня 2023 року подано звернення до Державної служби України з питань праці із проханням повідомити результати розгляду скарги. В телефонній розмові працівник служби повідомив про помилкове направлення відповіді на скаргу на іншу електронну адресу і 27 квітня 2023 року спрямував відповідь за результатами розгляду скарги позивачки. Відповідь Державної служба України з питань праці мотивована відсутністю повноважень на надання приписів про скасування наказів в трудових відносинах під час воєнного стану та повідомлено про неможливість здійснити всебічну перевірку скарги через відсутність контакту із керівником ясел-садка.

Позивачка оцінює оспорюваний наказ про призупинення трудових відносин як триваюче порушення її трудових прав, оскільки наказ виданий поза межами чинного законодавства, прав і заяв позивачки, тощо.

Позивачка враховує, що у відповідності з положеннями частини 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас, відповідно до пункту 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (із змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), встановлено з 19 грудня 2020. р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого раніше постановами Кабінету Міністрів України.

У відповідності до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №380/15245/22, викладених в постанові від 25 квітня 2023 року, «запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину».

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надав судам методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину, згідно яких, якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк. Зважаючи на викладене вище позивачка має переконання про відсутність у неї пропуску строку на звернення до суду.

Крім того, позивачка звертає увагу на те, що 15.03.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (надалі скорочено Закон), який набув чинності 24 березня 2022 року. Стаття 13 названого Закону встановлює, що призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість падання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Між тим, позивачка вважає, що мотиви, які покладено в підстави видання оскаржуваного наказу не відповідають ані Законові, ані дійсності, спотворюють дійсні обставини, суперечать трудовим правам Позивачки, засадам гарантій трудових відносин, завдають шкоди, зокрема як наслідки у майбутньому принижуючи честь і гідність, звинувачуючи у злочині, якого вона не вчиняла, тощо.

Згідно частини другої статті 13 Закону у наказі про призупинення трудових відносин, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Проте, лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою для такого призупинення, адже для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Тобто, підставою для вжиття такого обмеження трудових прав як призупинення дії трудового договору є наявність одночасно двох факторів/обставин: перший початковий фактор це військова агресія проти України; другий фактор це виключення можливості надання та виконання роботи. Перший фактор с об`єктивним, доводиться введенням воєнного стану у відповідності до законодавства, є наявним, доказування не потребує в силу статті 82 ЦПК України, оскільки є загальновідомим, тоді як другий фактор є оціночним та потребує доказування.

Державна служба України з питань праці радить у наказі про призупинення дії трудового договору зазначити підставу (заява працівника) або причини неможливості надання роботи (відсутність замовлень, зупинення виробництва бойові дії, пошкодження виробництва внаслідок бойових дій тощо).

Втім, оскаржуваний наказ не містить ані причин призупинення трудових відносин, сформованих згідно вимог законодавства, ані строку такого призупинення, ані детальних відомостей про особу працівника, ані умов відновлення дії трудового договору.

Натомість, Міністерством економіки України у листі від 09.05.2022 року за №4712- 06/22838-09, додатково надано роз`яснення, за якими головною умовою для призупинення дії трудового договору, на думку Мінекономіки, с абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Також Мінекономіки вважає, що ці дві умови мають виконуватися одночасно. За умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору не можливо. Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи в контексті призупинення дії трудового договору, на думку Мінекономіки, слід розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин с неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв`язку з відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території, де ведуться активні бойові дії.

Схожі висновки також наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.06.2023 у справі №149/1089/22, якою зазначено, що «право призупинення трудових відносин не с абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин с неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо». Отже, якщо ж працівник бажає та може виконувати роботу, яку їй можуть запропонувати та роботодавець може надавати роботу на яку погодиться працівник, призупиняти дію трудового договору неможливо.

Проте, позивачка має можливість і бажання виконувати роботу, визначену її функціональними обов`язками, втім іншої роботи відповідачем їй не пропонувалось. Об`єктивних причин, з яких відповідачем призупинено позивачці трудові відносини в аспекті неможливості надати саме їй роботу чи запропонувати іншу, наказ не містить: наприклад, наказ не містить посилань на наслідки бойових дій чи інші обставини, які зумовили певні зміни у функціонуванні закладу (ясла-садку) й тим самим абсолютну неможливість надати їй роботу чи запропонувати іншу.

Позивачка окремо зважає на ту обставину, що за її відомостями, офіційного призупинення діяльності відповідача як ясла-садка Херсонської міської ради, не відбулось, адже інші працівники, за виключенням тих які наведені в оскаржуваному розпорядженні, продовжують обраховуватись як працюючі, відносини із ними не призупинено, заробітну плату вони отримують. Відсутність умов для організації та виконання передбачених процесів в закладі дошкільної освіти нічим не підтверджена та спростовується роботою інших працівників у цьому закладі. Отже, навіть якщо припустити належне оформлення оскаржуваного наказу (в частині обґрунтування причин для видання тощо), все одно виникає питання щодо законності принципу за яким відбулось призупинення трудових договорів з одними працівниками та продовження роботи з іншими.

Освітня діяльність закладу дошкільної освіти здійснюється на основі розробленого плану на навчальний рік і літній період, що схвалюється педагогічною радою закладу та затверджується його керівником (лист МОН № 19-344 від 07.07.2021 «Планування роботи закладу дошкільної освіти на рік»). За практикою своєї роботи позивачка зазначає, що працівники ясла-садка, за відсутності вихованців, виконують доручення щодо виконання господарської роботи у закладі та на її території прибирання, прання, участь та допомога у вирішенні інших господарських питань закладу.

Отже, із урахування зазначених вище висновків, до абсолютної неможливості надати роботу не відносяться відсутність дошкільного освітнього процесів в закладі, канікулярний період, тощо, адже серед іншого це суперечитиме Закону України «Про освіту».

Так, Законом України «Про дошкільну освіту» до закладу дошкільної освіти віднесено ясла-садок (ст. 12 Закону), а до учасників освітнього процесу включається помічник вихователя та няня (ст. 27 Закону). Також стаття 31 названого Закону гарантує, що трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту». Між тим, стаття 57-1 Закону України «Про освіту» встановлює державні гарантії в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану, згідно яких працівникам закладів освіти, установ освіти, гарантується організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що с найбільш безпечною для його учасників, збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Таким чином, крім іншого, при виданні оскаржуваного наказу відповідачем не було додержано державних гарантій працівників закладів освіти, зокрема дошкільної, в умовах воєнного стану.

Загалом зміст наказу доводить, що вищенаведені вимоги законодавства з оформлення наказу не дотримані і грубо порушені попри положень Закону, а отже він викликає оцінку як акт, здебільшого, навіть не прихованого, а відвертого «покарання», що є прямим порушенням статті 13 Закону за яким «призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням...».

Разом з цим, позивачка вважає, що преамбула наказу носить дискримінаційний характер, паплюжить честь і трудовий авторитет позивачки та додатково доводить відсутність законних підстав для призупинення трудового договору із нею, із урахуванням зазначення в якості підстав для призупинення трудових відносин: «у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму».

Позивачка наголошує на тому, що ніколи добровільно не підтримувала відносин з окупаційною владою, не здійснювала жодних призивів до співпраці з російською федерацією, не виправдовувала російського агресора і не встановлювала окупаційного режиму, проте навпаки, з перших днів військової агресії країни окупанта відкрито осуджувала вторгнення, займала активну проукраїнську позицію, працювати на окупаційну владу не погоджувалась. Окрім цього, займаючи посаду помічника вихователя, в функціональні обов`язки якого входить узагальнюючий догляд за малюками, при необхідності підмивання, заміна одягу, тощо, позивачка вважає недоречним загалом, посилання на можливість здійснення помічником вихователя «ведення пропаганди, встановлення окупаційного режиму» тощо. Станом на час подання цього позову позивачка наполягає на факті не притягнення її до відповідальності за діяння в сфері колабораціонізму чи іншої співпраці з країною агресором.

Одночасно з цим, позивачка наполягає на тому, що безпідставне звинувачення, яке наведено в підставі видання оскаржуваного наказу, принизило її як сумлінного працівника, громадянина України, який пишається своїм українським походженням, є активною в проукраїнській позиції. Проте, наказом Відповідач її фактично звинуватив у скоєнні кримінального злочину, якого вона не вчиняла і відверте звинувачення в якому, по-перше, принижує її, скривджує уявлення про неї в очах оточуючих, а по-друге, нанівець зводить можливість працевлаштуватись в іншому місці.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Зазначена норма права містить перелік юридичних фактів, що є підставою виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. При цьому, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (частина перша та пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року , справа № 757/4906/15-ц).

Твердження в офіційному документі роботодавця про нібито проросійське спрямування позивачки, скоєння нею дій та злочинів в підтримку агресора визначає її в очах інших працівників, батьків дітей, оточуючих, як зрадницю, особу безпринципну, що допускає порушення моральних засад, норм і правил, закону, що є вкрай негативною оцінкою для працівника дошкільної освіти. Як найменш, позивачка змушена періодично виправдовувати себе, розкриваючи суть її дійсної поведінки та конфлікту, що загалом прямо впливає на її психічний і загальний стан здоров`я.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позивачка просить врахувати обставини справи, характер та обсяг страждань, яких вона зазнала, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, оцінку колективом, батьками вихованців, оточуючими, можливими майбутніми роботодавцями тощо, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, із урахування чого справедливою сумою компенсації моральних страждань є 5000,00 грн. оскільки порушене право позивачки становить життєзабезпечувальне право, що гарантоване Конституцією України, право на працю.

Разом з цим, позивачка стверджує, що фактичним відстороненням її від роботи без збереження заробітку, через призупинення трудового договору відповідач позбавив її професіональної взаємодії та засобів для існування на невизначений строк.

Призупинення трудового договору з працівником, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», хоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень КЗпП, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював та своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов`язки.

У випадку, якщо наказ буде визнаний незаконним та скасованим, то це на думку позивачки створить ситуацію, яка як для роботодавця так і для працівника, буде фактичним вимушеним прогулом, викликаним противними діями роботодавця.

Позивачка зазначає, що вважає за можливе, з метою відновлення порушених трудових прав, застосувати аналогію закону, що передбачено частиною 9 статті 10 ЦПК України, положеннями статті 235 КЗпП, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на норми постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» яка застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу, позивачка вказує, що відповідно до розрахунку середньої заробітної плати згідно із випискою АТ КБ «Приватбанк» за останні місяці оплачуваної роботи у травні 2022 року їй нараховано заробітну плату у сумі 3227, 53, у червні 2022 року 2447, 43 гри, в липні місяці вона перебувала у щорічній відпустці із нарахуванням відповідних виплат. Всього за два останніх робочих місяця 5704, 96 грн. Середня кількість робочих днів 22 дні. Розмір середньоденного заробітку становить 259, 31 грн.

Позивачка вважає, що за наведених обставин, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (з урахуванням кількості робочих днів) за період часу з 30.01.2023 по 26.07.2023 (робочих днів 127) в розмірі 32 932,37 гривні 37 копійок, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Відтак, позивачка, виходячи із викладених у цьому позові аргументів наполягає на тому, що призупинення трудового договору відбулось з підстав, не передбачених законом та з порушенням установленого законом порядку і це свідчить про незаконність наказу, який оскаржується і тягне за собою поновлення порушених прав у обраний нею спосіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25.06.2024 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовної заяви до Херсонського ясла-садку №32 Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудових відносин, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційнійскарзі адвокатМороз А.І.,яка дієвід імені ОСОБА_2 ,посилаючись напорушення нормпроцесуального права,проситьскасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25.06.2024 року по справі №766/2326/23 та постановити нове рішення яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_2 в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги особа, яка подала апеляційну скаргу послалася на те, що судом проігноровано порушення трудових прав позивачки. Суд належно не оцінив відсутність обґрунтування призупинення трудових відносин в оскаржуваному наказі та його невідповідність чинному законодавству, докази нерівного ставлення до працівників установи, фактичні докази наявності «прихованого покарання» шляхом видання оскаржуваного наказу.

Відносно строків звернення до суду позивача, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначила таке.

В судовому засіданні представником відповідача повідомлено суду про перебування позивачки у простої згідно наказу від серпня 2022 року який її не оплачувався та про який її повідомлено усно. Про закінчення «простою» для позивачки останній ніхто не повідомляв, пояснень щодо її відсутності не зажадав, ані у січні 2023 року, ані в наступні місяці. Окрім оскаржуваного наказу позивачка не отримувала від відповідача жодних листів, повідомлень, дзвінків, тощо. З метою отримання офіційних відомостей щодо стану трудових відносин і наявності призупинення діяльності ясел-садка та, із їх урахуванням, визначитись із змістом позовних вимог, позивачем та її представником спрямовувались відповідні запити на адресу відповідача та управління освіти Херсонської міської ради (31.01.2023) (звернення позивачки на управління освіти), 21.07.2023 (адвокатський запит), які залишені без відповіді станом на час подання цього позову.

Виходячи із змісту статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та обґрунтування наказу відповідача, позивачка вирішила скористатись правом звернення до Державної служби України з питань праці, у зв`язку із чим 14 лютого 2023 року звернулась із відповідною скаргою (скарга та докази направлення додані до матеріалів).

Через тривалу відсутність відповіді на скаргу 17 квітня 2023 року подано звернення до Державної служба України з питань праці із проханням повідомити результати розгляду скарги (копія додана до матеріалів) і 27 квітня 2023 року отримана відповідь за результатами розгляду скарги позивачки (копія відправлення додана до матеріалів).

Відповідь Державної служба України з питань праці мотивована відсутністю повноважень на надання приписів про скасування наказів в трудових відносинах під час воєнного стану та повідомлено про неможливість здійснити всебічну перевірку скарги через відсутність контакту із керівником ясел-садка (копія відповіді додана до матеріалів).

За переконанням апелянта, правовий інститут «призупинення трудових відносин» обумовлюється тривалістю дії в часі і враховуючі відсутність у наказі строку застосування до позивачки так званого «призупинення» цілком обґрунтованим є звернення до суду як з підстав відсутності належного обґрунтування такого призупинення, так і похідного від цього відсутність поновлення трудових відносин після скасування обставин які слугували такому призупиненню.

Апелянт звертає увагу, що поміж іншого, під час звернення до суду, призупинення трудових відносин тривало, скасовано не було, а отже порушення трудових відносин є триваючим, оскільки, як правильно наводив відповідач, призупинення за своєю суттю відрізняється від звільнення, або наприклад, догани, які вичерпують свою дію після видання відповідного наказу. Натомість, наказ про призупинення трудових відносин на відміну від перелічених прикладів (звільнення, догана, тощо), не вичерпується дією після видання наказу, оскільки продовжує урегульовувати стан трудових відносин до часу чинності наказу.

Питання строків звернення до суду за приписами ЦПК України в аспекті захисту прав гарантованих КЗпП було не одноразово предметом розгляду Верховного суду України ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 752/9754/22).

Поряд із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (із змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого раніше постановами Кабінету Міністрів України.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надав судам методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину згідно яких якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк.

Позовна заява, відправлена позивачем, надійшла до суду 26.07.2023 року, тобто в межах строку встановленого процесуальним законодавством як продовженого безпосередньо чинним законодавством, а також із урахуванням характеру оскаржуваного наказу, правових аспектів його дії в часі, вжитих дій із позасудового урегулювання .

В апеляційній скарзі апелянт наводить всі обставини, які викладені у позовній заяві та зазначає, що підставою для видання наказу, у тому числі, в частині ОСОБА_2 , зокрема названо: «у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму». Як наслідок, наказано: «призупинити трудові відносини з 30 січня 2023 року до прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення». Разом із цим, станом на час подання позову й винесення судового рішення, позивачка не є підозрюваною в жодному злочині, у тому числі в аспекті колабораціонізму чи іншої співпраці з країною агресором. Країну агресора російську федерацію та територію тимчасово окупованої АР Крим не відвідувала, з моменту вторгнення терориста на територію України відкрито осуджувала окупанта, брала участь у волонтерській роботі в підтримку української влади.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання наказу протиправним та його скасування судом проігноровано статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», котра встановлює, що у наказі про призупинення трудових відносин, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Проте, лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою для такого призупинення, адже для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права. Тобто, підставою для вжиття такого обмеження трудових прав як призупинення дії трудового договору є наявність одночасно двох факторів/обставин: перший початковий фактор це військова агресія проти України; другий фактор це виключення можливості надання та виконання роботи. Перший фактор є об`єктивним, доводиться введенням воєнного стану у відповідності до законодавства, є наявним, доказування не потребує в силу статті 82 ЦПК України, оскільки є загальновідомим, тоді як другий фактор є оціночним та потребує доказування.

Втім, судом не надано належної оцінки оскаржуваному наказу, суд залишив поза уваги, що наказ не містить ані причин призупинення трудових відносин сформованих згідно вимог законодавства, ані строку такого призупинення, ані детальних відомостей про особу працівника, ані умов відновлення дії трудового договору.

Поза увагою суду залишилися відповідні роз`яснення. Так, Державна служба України з питань праці радить у наказі про призупинення дії трудового договору зазначити підставу (заява працівника) або причини неможливості надання роботи (відсутність замовлень, зупинення виробництва бойові дії, пошкодження виробництва внаслідок бойових дій тощо). Міністерством економіки України у листі від 09.05.2022 року за №4712- 06/22838-09, додатково надано роз`яснення за якими головною умовою для призупинення дії трудового договору, на думку Мінекономіки, є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Також Мінекономіки вважає, що ці дві умови мають виконуватися одночасно. За умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору не можливо. Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи в контексті призупинення дії трудового договору, на думку Мінекономіки, слід розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв`язку з відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території, де ведуться активні бойові дії.

Схожі висновки також наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.06.2023 року у справі №149/1089/22, якою зазначено на тому, що «право призупинення трудових відносин не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо». Отже, якщо ж працівник бажає та може виконувати роботу, яку їй можуть запропонувати та роботодавець може надавати роботу на яку погодиться працівник, призупиняти дію трудового договору неможливо.

Позивачка у позові підкреслювала, що має можливість і бажання виконувати роботу визначену її функціональними обов`язками, втім іншої роботи відповідачем їй не пропонувалось. Об`єктивних причин, з яких відповідачем призупинено позивачці трудові відносини в аспекті неможливості надати саме їй роботу чи запропонувати іншу, наказ не містить: наприклад, наказ не містить посилань на наслідки бойових дій чи інші обставини, які зумовили певні зміни в функціонуванні закладу (ясла-садку) й тим самим абсолютну неможливість надати їй роботу чи запропонувати іншу.

Апелянт зазначає, що судом при оцінці наказу на предмет його підставності й правомірності знехтувана та обставина, що офіційного призупинення діяльності відповідача як ясла-садка Херсонської міської ради, не відбулось керівництво установи, інші працівники, за виключення вказаних в оскаржуваному наказі, продовжують працювати, отримувати заробітну плату, зокрема за аналогічною спеціальністю із позивачкою. За наданими до матеріалів справи відомостями, установа фінансується, заборгованостей із заробітної плати не має (відповідь управління освіти Херсонської міської ради).

Судом проігноровано, що відсутність умов для організації та виконання передбачених процесів в закладі дошкільної освіти нічим не підтверджена та спростовується роботою інших працівників у цьому закладі. Отже, навіть якщо припустити належне оформлення оскаржуваного наказу (в частині обґрунтування причин для видання тощо), все одно виникає питання щодо законності принципу за яким відбулось призупинення трудових договорів з одними працівниками та продовження роботи з іншими.

Суд не зважив на невідповідність оскаржуваного наказу законодавству, що врегульовує освітню діяльність, в тому числі під час воєнного стану.

Так, освітня діяльність закладу дошкільної освіти здійснюється на основі розробленого плану на навчальний рік і літній період, що схвалюється педагогічною радою закладу та затверджується його керівником (лист МОН № 1\9-344 від 07.07.2021 «Планування роботи закладу дошкільної освіти на рік»). За практикою своєї роботи позивачка зазначає, що працівники ясла-садка, за відсутності вихованців, виконують доручення щодо виконання господарської роботи у закладі та на її території: прибирання, прання, участь та допомога у вирішенні інших господарських питань закладу.

Отже, із урахування зазначених вище висновків, до абсолютної неможливості надати роботу не відносяться відсутність дошкільного освітнього процесів в закладі, канікулярний період, тощо, адже серед іншого це суперечитиме Закону України «Про освіту».

Законом України «Про дошкільну освіту» до закладу дошкільної освіти віднесено ясла-садок (ст. 12 Закону), а до учасників освітнього процесу включається помічник вихователя та няня (ст. 27 Закону). Також стаття 31 названого Закону гарантує, що трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту». Між тим, стаття 57-1 Закону України «Про освіту» встановлює державні гарантії в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану згідно яких працівникам закладів освіти, установ освіти, гарантується організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників, збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Відтак, крім іншого, при виданні оскаржуваного наказу відповідачем не було додержано державних гарантій працівників закладів освіти, зокрема дошкільної, в умовах воєнного стану.

Апелянт також зазначає, що зміст наказу доводить, що вищенаведені вимоги законодавства з оформлення наказу не дотриманні і грубо порушені попри положень Закону, а отже він викликає оцінку як акт, здебільшого, навіть не прихованого, а відвертого «покарання», що є прямим порушенням статті 13 Закону за яким «призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням …».

Апелянт оцінює відмову в задоволенні вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди як похідне від відмови в задоволенні вимог про визнання оскаржуваного наказу протиправним.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 предметом розгляду якої стали правовідносини призупинення дії трудового договору, яке визнано незаконним, наведено «установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі, тому доводи касаційної скарги про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію,

в даному випадку безпідставні».

Апелянт також акцентує, що за її переконанням безпідставне звинувачення яке наведено в підставах видання оскаржуваного наказу принизило її як сумлінного працівника, громадянина України, який пишається своїм українським походженням, є активною в проукраїнській позиції. Проте, наказом відповідач її фактично звинуватив у скоєнні кримінального злочину якого вона не вчиняла і відверте звинувачення в якому по-перше принижує її, скривджує уявлення про неї в очах оточуючих, а по друге на унівець зводить можливість тимчасово працевлаштуватись в іншому місці. Твердження в офіційному документі роботодавця про нібито проросійське спрямування позивачки, скоєння нею дій та злочинів в підтримку агресора визначає її в очах інших працівників, батьків дітей, оточуючих, як зрадницю, особу безпринципну, що допускає порушення моральних засад, норм і правил, закону, що є вкрай негативною оцінкою для працівника дошкільної освіти. Як найменш, позивачка змушена періодично виправдовувати себе, розкриваючи суть її дійсної поведінки та конфлікту, що загалом прямо впливає на її психічний і загальний стан здоров`я.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року, справа № 757/4906/15-ц).

(2) Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник Херсонського ясел-садка №32 Херсонської міської ради доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої просить залишити без змін.

В обґрунтування запереченьзазначив,що позивачкою пропущенострок зверненнядо суду,оскільки вона,з урахуваннямвимог ст.233 ЦПКУкраїни таумов ЗаконівУкраїни від 18червня 2020року №731-IХта від30.03.2020№540-звернулася до судуз позовомпісля закінчення діїкарантину,встановленого постановоюIХКабінету МіністрівУкраїни №1326. Причини,які об`єктивно ускладнилисвоєчасне зверненняпозивача досуду зданим позовом,не доведено.Отже позовнівимоги про визнати незаконним та скасування пункт 1.4 наказу Херсонського ясла-садка №32 Херсонської міської ради №1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині помічника вихователя ОСОБА_2 та зобов`язання Херсонський ясла-садок №32 Херсонської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 січня 2023 року по 26 липня 2023 року в розмірі 32932,37 грн, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів не підлягають задоволенню через пропуск строку позовної давності.

Позовні вимоги про стягнення з Херсонського ясла-садка №32 Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди не підлягають задоволенню через недоведеність спричинення моральної шкоди.

На обґрунтування відсутності підстав для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди зазначив наступне. 30.01.2023 відповідач призупинив дію трудового договору з позивачем на період воєнного стану, у зв`язку з відсутністю можливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором з посиланням на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Місто Херсон перебувало в окупації державою агресором, а після деокупації було виявлено, що територія та адміністративна будівля Херсонського ясла-садок №32 Херсонської міської ради була замінована вибухо-небезпечними предметами.

Також місцезнаходження Херсонського ясел-садка №32 в зоні активних бойових дій та ракетно-бомбового обстрілу за результатом якого було пошкоджено адміністративну будівлю, відповідач не в змозі надавати на теперішній час послуги за напрямком своєї діяльності, зокрема забезпечити належними та гідними умовами для праці.

Отже, відповідач, зазначаючи про наявність правових висновків Верховного Суду , викладених у постановах від 01.06.2023 у справі №149/1089/22, від 14.09.2023 у справі №754/5488/22, вважає, що наявність підстав для призупинення трудових відносин з позивачкою на підставі Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є доведеною та обґрунтованою.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначила, що з урахуванням наведених у відзиві доводів, апеляційна скарга яслами-садком не подавалася та подаватися не буде.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги позивачки щодо незаконності наказу № 1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині помічника вихователя ОСОБА_2 є обгрунтованими, а відповідно і про нарахування та стягнення заробітної плати. Щодо відшкодування моральної шкоди, то її спричинення позивачці у судовому засіданні доведено не було. Проте, за наведених судом підстав, позовні вимоги про визнання та скасування пункту 1.4 наказу Херсонського ясла-садка №32 Херсонської міської ради №1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині помічника вихователя ОСОБА_2 та стягнення заробітної плати не підлягає задоволенню через пропуск строку позовної давності, а щодо стягнення моральної шкоди через недоведеність спричинення моральної шкоди.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Наказу № 197 від 11.07.2023 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії абр тимчасово окуповані Російською Федерацією Херсонська територіальна громада визначена територією, на яких ведуться бойові дії. Є загальновідомим факт, що місто Херсон, яке входить до Херсонської територіальної громади, перебуває під постійними обстрілами російських військ з лівобережжя Херсонської області.

Судом також встановлено, що 30.01.2023 відповідач призупинив дію трудового договору з позивачем на період дії воєнного стану у зв`язку з відсутністю можливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки визначені трудовим договором з посиланням на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Про наказ №1-к від 30.01.2023 позивач був повідомлений у встановлений строк за допомогою месенжеру «Viber» на номер позивача, що стороною позивача не оспорюється.

Крім того, позивачем не оспорюється і те, що він не перебуває у місті Херсоні і не повідомляв роботодавцю своє місцезнаходження.

Суд першої інстанції констатував, що в оспорюваному наказі, як підставу для призупинення трудових відносин, серед іншого, відповідач зазначив і додаткову підставу «у зв`язку із здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму». Такої підстави для призупинення трудових відносин ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачено, а відповідно у відповідача не було ані повноважень, ані підстав такого формулювання підстави для звільнення.

Проте колегія суддів не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Щодо наявності підстав для призупинення дії трудового договору

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України№ 2102-ІХвід 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

При цьому на час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, разом з тим, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 рокуу справі№ 523/11673/22 (провадження№ 61-5654св23).

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2023 року в.о. директора Херсонського ясел-садка №32 Херсонської міської ради видано наказ №1-к «Про призупинення трудових відносин» .

Підставою для призупинення трудових відносин з 30 січня 2023 року до прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення наступним працівникам: помічнику вихователя ОСОБА_3 ( ч.1 п. 1.4) у наведеному наказі зазначено таке:

керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ ( редакція від 19.07.2022), Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, листом Міністерства освіти і науки України №1/9807-22 від 26.08.2022 року, у зв`язку зі здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму ( а.с.13).

26 серпня 2022 року Міністерство освіти та науки України видало лист № 1/9807-22, у якому рекомендувало призупиняти трудові договори з педагогічними працівниками, щодо яких є обґрунтована підозра їх співпраці з окупантами.

Разом зтим, умовизбройного конфліктуне припиняютьдію базовогопринципу презумпціїневинуватості,тому такірекомендації слід розглядати в межах,які непорушують права людинита не суперечатьчинному законодавствуУкраїни.

Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо наявності відносно ОСОБА_2 визначеної керівником дошкільного закладу підстави: у зв`язку зі здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що ОСОБА_2 працювала в яслах - садку під час окупації, у тому рахунку обслуговуючи харчові потреби військових держави-агресора, які у ньому проживали; після деокупації працівниками правоохоронних органів у приміщенні під час обшуку виявлені списки працівників ясла-садку на отримання заробітної плати у рублях рф, в яких було наявне прізвище позивачки. Кримінальне провадження порушено відносно колишньої керівниці ясла-садку.

За поясненнями адвоката позивачки, остання має сталу проукраїнську позицію, заробітну плату у рублях рф не отримувала, під час окупації працювала в яслах-садку до серпня 2022 року, після чого пішла у планову відпустку. Розташування на території ясел-садка військових рф не впливало на її проукраїнську позицію.

Колегія суддів виснує, що наведена відповідачем підстава, а саме: лист Міністерства освіти і науки України №1/9807-22 від 26.08.2022 року, у зв`язку зі здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму, для призупинення дії трудового договору з позивачкою є такою, що не ґрунтується на положеннях Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та нормах КЗпП Україні.

Як зазначено вище, підставою для призупинення трудових відносин з 30 січня 2023 року до прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення наступним працівникам: помічнику вихователя ОСОБА_3 ( ч.1 п. 1.4) у оспорюваному наказі зазначено також: керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ (редакція від 19.07.2022), Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Помічник вихователя, відповідно до статті 27 Закону України «Про дошкільну освіту» входить до кола учасників освітнього процесу.

Завданням дошкільної освітивідповідно дост.7Закону України«Про дошкільнуосвіту» є: збереження тазміцнення фізичного,психічного ідуховного здоров`ядитини; виховання удітей любовідо України,шанобливого ставленнядо родини,поваги донародних традиційі звичаїв,державної мови,регіональних мовабо мовменшин тарідної мови,національних цінностейУкраїнського народу,а такожцінностей іншихнацій інародів,свідомого ставленнядо себе,оточення тадовкілля; формування особистостідитини,розвиток їїтворчих здібностей,набуття неюсоціального досвіду; виконання вимогБазового компонентадошкільної освіти,забезпечення соціальноїадаптації таготовності продовжуватиосвіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім`ї.

Відповідно доПереліку територійна якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України№309від 22.12.2022року,зареєстрованого вМіністерстві юстиції України23.12.2022року за№ 1668/39004 Херсонська міська територіальна громада з 11 листопада 2022 по 1 травня 2023 належала до території можливих бойових дій. З 1 травня 2023 по теперішній час належить до території активних бойових дій.

Акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів Відділу вибухотехнічної служби Головного Управління Національної поліції в Херсонській області від 07.02.2023 року свідчить, що на зазначену дату здійснений огляд приміщення дитячого садку № НОМЕР_1 і на момент його закінчення вибухових пристроїв та вибухових матеріалів не виявлено ( а.с.68).

Інформація викладена у повідомлені про реєстрацію заяви за підписом начальника СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області свідчить про надходження 04.02.2023 року заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України за фактом пошкодження 23 вікна та 2 вхідних дверей Херсонського дитячого садка №32 за адресою: м. Херсон, вул. Генерала Алмазова, буд 31 внаслідок ворожого обстрілу з боку країни агресора рф ( а.с.69).

Дошкільний заклад, ясла-садок №32 Херсонської міськоїради, внаслідок вищевикладених обставин діяльність, посадові обов`язки у якій мала б виконувати ОСОБА_2 , як помічник вихователя, не веде, що представником позивача підтверджено, та зазначено, що фактично з грудня 2022 року ясла-садок не працює.

ОСОБА_2 відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.12.2022 проживає: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів зазначає, що виконання обов`язків помічника вихователя дистанційно неможливо.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 13 Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Відсутність у оспорюваному наказі обставин, зазначених у п. 1 ч.2 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» за наявності встановлення вищенаведених обставин для призупинення дії трудового договору з позивачкою, на думку судової колегії не є підставою для визнання наказу незаконним та його скасування відповідно до наведеної норми Закону.

Судова колегія не надає оцінку доводам позивача про не призупинення трудових правовідносин з іншими працівниками дошкільного закладу, оскільки вони не є учасниками цього судового провадження. Питання правомірності/неправомірності дії керівника дошкільного закладу відносно трудових правовідносин з іншими працівниками може бути порушено ОСОБА_2 у встановленому законом порядку шляхом звернення до уповноваженого органу.

Щодо вимог про вимог про зобов`язання Херсонський ясла-садок №32 Херсонської міської ради нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу

Позивачкою надані документи, які свідчать, що платником заробітної плати є Управління освіти ХМР ( а.с.32). Представниця відповідача зазначила, що ясла-садок не містять у своєму штаті бухгалтера, повноважень щодо нарахування та виплати заробітної плати заклад не має, та такі повноваження покладені на Управління освіти ХМР .

Нарахування і виплата заробітної плати здійснюється Управлінням освіти Херсонської міської ради, яке щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути належним відповідачем. Таким чином, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає саме з підстав її заявлення до неналежного відповідача.

Щодо підстав стягнення моральної шкоди.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодуванняморальної шкодивизначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав,і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зістаттею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, такі механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Аргументація моральної шкоди та формування доказової бази покладається на позивачку, яка повинна у суді довести усіма наявними та належними доказами заподіяння її моральної шкоди. Доказами можуть слугувати будь-які дані, які зможуть показати взаємозв`язок між призупиненням трудових відносин та підтвердженням факту страждань і зміни звичного способу життя.

Колегія суддів вважає, що такі докази позивачкою не надані.

Щодо строку звернення до суду з позовом

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Заявляючи відповідне клопотання про поновлення вказаного строку, особа не повинна наводити конкретних причин його пропуску, окрім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, оскільки строк звернення до суду не пропущено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Колегія судів виходить з того, що оскаржуваний наказ ( від 30 січня 2023 року №1-к) був винесений відповідачем під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який перебігав безперервно та завершився 01 липня 2023 року, враховуючи строк, визначений статтею 233 цього Кодексу, судова колегія виснує , що звернувшись до суду 26 липня 2023 року позивачка не пропустила строк на звернення до суду з цим позовом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачкою строку звернення у суд з позовом, що свідчить про ухвалення районним судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені обставини,норми матеріальногота процесуального права,доводи апеляційноїскарги надаютьпідстави для частковогозадоволення апеляційноїскарги ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , внаслідок чого рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким, позов задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ Херсонського ясел-садка № 32 Херсонської міської ради №1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині зазначеної підстави: «листом Міністерства освіти і науки України №1/9807-22 від 26.08.2022 року, у зв`язку зі здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму» щодо помічника вихователя ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

За правилом частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в сумі 3633 грн. 73 коп. (а.с. 125). Вимога немайнового характеру ( визнання незаконним та скасування наказу в частині позички) підлягала сплаті судовим збором в сумі 1073 грн. 60 коп. Часткове задоволення позовної вимоги немайнового характеру (50%) надає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 536 грн.80 коп.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

За подання позову до суду першої інстанції судовий збір не був сплачений; у позовній заяві позивачка просила стягнути на її користь судовий збір та витрати на правову (правничу) допомогу ( а.с.9). На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, до позовної заяви долучені наступні документи: ордер на надання правничої (правової) допомоги, який наданий на підставі договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2023 року ( а.с.10); додаток до договору № 1 у якому міститься «опис витрат на професійну правничу допомогу, склад якої наведений у договорі про надання правової (правничої) допомоги, шо складає гонорар адвоката» - 16000 грн. (а. с. 33); попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи (а.с. 34).

Не надання адвокатом договору про надання правової (правничої) допомоги, акту прийому передачі наданих послуг унеможливлює пропорційне стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2024 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Херсонського ясел-садка № 32 Херсонської міської ради №1-к від 30.01.2023 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині зазначеної підстави: «листом Міністерства освіти і науки України №1/9807-22 від 26.08.2022 року, у зв`язку зі здійсненням пропаганди у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, відкритим схилянням працівників закладу до роботи на окупаційну владу, встановленню та підтриманню окупаційного режиму» щодо помічника вихователя ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Херсонського ясел-садка №32 Херсонської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 536 грн. 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови суду складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: В.О. Бездрабко

С.В. Радченко