Рішення

від 12.11.2024 по справі 160/19497/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуСправа №160/19497/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Байкальська, буд. 6Я, ЄДРПОУ 42424288) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішень

УСТАНОВИВ:

18.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.12.2023 року №UA110130/2023/000279/1, від 02.01.2024 року №UA110130/2024/000001/1 та від 07.03.2024 року №UA110130/2024/000104/1.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Фруталія» з метою митного оформлення товарів подало до митниць електронні митні декларації. Під час декларування товару в електронних митних деклараціях Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару митницями не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митні органи не навели доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у задоволенні клопотання представника Дніпровської митниці про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено.

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, 6-Я ЄДРПОУ 42424288) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху.

Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу запропоновано надати до суду:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 30.12.2023 №UA110130/2023/000279/1 та від 02.01.2024 №UA110130/2024/000001/1.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 30.12.2023 №UA110130/2023/000279/1 та від 02.01.2024 №UA110130/2024/000001/1 залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року продовжено розгляд справи за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.03.2024 року №UA110130/2024/000104/1.

05.08.2024 року на адресу суду від Дніпровської митниці надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

12.08.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

19.08.2024 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року в адміністративній справі №160/19497/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 року провадження в адміністративній справі №160/19497/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень зупинено до перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року в адміністративній справі №160/19497/24 в порядку апеляційного провадження.

10.10.2024 року адміністративна справа після перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року в адміністративній справі №160/19497/24 в порядку апеляційного провадження повернулась на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/19497/24 за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 року витребувано у Дніпровської митниці наступні докази:

- копії первинної митної декларації, зі всіма доданими до неї документами, включаючи декларацію митної вартості;

- копії запитів про надання додаткових документів;

- копії відповідей позивача та доданих до них документів;

-копію митної декларації, за якою завершено митне оформлення, разом з декларацією митної вартості.

22.10.2024 року на адресу суду, на виконання ухвали суду 18.10.2024 року, від Дніпровської митниці надійшли документи до матеріалів справи, а саме надано: - копію первинної митної декларації від 07.03.2024 №24UA110130005113U6 з копіями всіх доданих до неї документів, а саме: - Декларацією митної вартості; - Сертифікату якості № 23-02/2024-11 від 23.02.2024; - Пакувального листа № 25-02/2024-1 від 25.02.2024; - Рахунку-фактури (інвойсу) № TTE2024000000213 від 23.02.2024; - Автотранспортної накладної б/н від 25.02.2024; - Супровідного документу Т1 №24TR33010000417981 від 25.02.2024; - Фітосанітарного сертифікату № EC/TR A 5553978 від 24.02.2024; - Сертифікату про походження товару №A 1715876 від 24.02.2024; - Рахунку фактури про надання транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024; - Довідки транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024; - Специфікації товару №9 від 23.02.2024; - Калькуляції ціни товару б/н від 23.02.2024; - Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 01.12.2023; - Зовнішньоекономічного договору №2711-40 від 27.11.2023; - Договору про перевезення №24/02 від 24.02.2024; - Комерційної пропозиції б/н від 23.02.2024; - Копії митної декларації країни відправлення № 24330100EX00042958 від 24.02.2024. - Копію запиту про надання додаткових документів; - Копію відповіді позивача (додаткові документи не додавались); - Копію митної декларації, за якою завершено митне оформлення від 07.03.2024 №24UA110130005167U5.

Суд зауважує, що предметом розгляду давної справи по суті є позовна заява ТОВ «ФРУТАЛІЯ», в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.03.2024 року №UA110130/2024/000104/1.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.11.2023 року між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією TORIKA TARIM URUNLERI SANAYI VE TIC ARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) укладено зовнішньоекономічний контракт №2711-40 від 27.11.2023 року.

Відповідно до п. 1.1 Контракту компанія TORIKA TARIM URUNLERI SANAYI VE TIC ARET LIMITED SIRKETI (Продавець) Продавець приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця свіжі овочі та фрукти (далі Товар), а ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (Покупець) зобов`язується приймати та оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом.

У відповідності до інвойсу №TTE2024000000213 від 23.02.2024 р. (специфікація №9 від 23.02.2024 р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарин Муркот свіжий» вага брутто 15000 кг, вага нетто 14000 кг, ціною 0,70 долара США за 1 кг., «Гранат Хіказ свіжий» вага брутто 7000 кг, вага нетто 6200 кг, ціною 1,50 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 19100,00 доларів США. Умови поставки згідно специфікації №9 від 23.02.2024 р. - FCA (Інкотермс-2020), м.Мерсін, Туреччина

З метою митного оформлення товару, ТОВ «ФРУТАЛІЯ» була подана до митниці митна декларація, а саме: №24UA110130005113U6 від 07.03.2024 року.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: 1. Сертифікат якості № 23-02/2024-11 від 23.02.2024; 2. Пакувальний лист № 25-02/2024-1 від 25.02.2024; 3. Рахунок-фактура (інвойс) № TTE2024000000213 від 23.02.2024; 4. Автотранспортна накладна б/н від 25.02.2024; 5. Супровідний документ Т1 №24TR33010000417981 від 25.02.2024; 6. Фітосанітарний сертифікат № EC/TR A 5553978 від 24.02.2024; 7. Сертифікат про походження товару №A 1715876 від 24.02.2024; 8. Рахунок фактура про надання транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024; 9. Довідка транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024; 10. Специфікація товару №9 від 23.02.2024; 11. Калькуляція ціни товару б/н від 23.02.2024; 12. Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 01.12.2023; 13. Зовнішньоекономічний договір №2711-40 від 27.11.2023; 14. Договір про перевезення №24/02 від 24.02.2024; 15. Комерційна пропозиція б/н від 23.02.2024; 16. Копія митної декларації країни відправлення № 24330100EX00042958 від 24.02.2024.

У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ФРУТАЛІЯ» повідомлення, відповідно до яких за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

Згідно пункту 6.2. частини 6 контракту №2711-40 від 27.11.2023 передбачено 100% передплату за товар. Однак, платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та дозволяють здійснити перевірку числового значення та обчислення митної вартості товару з урахуванням складових митної вартості товару до митного контролю не надано.

В наданій до митного контролю копії митної декларації країни відправлення №24330100EX00042958 від 24.02.2024, яка є документом, що підтверджує фактичні умови переміщення товару через кордон, також наявні умови оплати за товар: mal mukabili (що означає передплата за товар).

В інвойсі №TTE2024000000213 від 23.02.2024 відомості щодо відстрочення оплати та період такого відстрочення відсутні.

Відповідно до ст. 49 та частини 4 с. 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ.

Згідно з ч. 5 ст.58 МКУ «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті», - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов`язаних з продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відомості щодо сортності та інших якісних характеристик товару відсутні в сертифікаті якості №23-02/2024-11 від 23.02.2024, в інвойсі №TTE2024000000213 від 23.02.2024 та в фітосанітарному сертифікаті № EC/TR A 5553978 від 24.02.2024. Відомості щодо виробника відсутні серед наданих до митного контролю документів.

Комерційна пропозиція б/н від 23.02.2024 не містить періоду дії зазначених цін. Крім того, згідно документу не зазначено пункт відправлення товару при вказаних умовах поставки FCA.

Згідно п.3.1 вищезазначеного контракту умовами поставки є FCA.

Надана до МД від 07.03.2024 №24UA110130005113U6 заявка на перевезення від 24/02/24 №24/02 містить відомості щодо ваги товару 20100кг, в той час як до митного контролю заявлено вагу 22000 кг. Зазначена вартість перевезення складає 53693,78 грн. Вартість перевезення напряму залежить від кількості, об`єму та ваги товару, таким чином зазначені не відповідності мають суттєвий вплив на вартість послуги з перевезення.

Крім того, заявка містить відомості щодо складення транзитного документу Т1, який має бути складено перевізником. Такий документ надано до митного контролю: від 25/02/24 №24TR33010000417981. Відомості щодо вартості отримання даного документа відсутні серед складових митної вартості товару. Крім того, в наданому до митного контролю рахунку на оплату транспортних послуг від 05/03/24№05/03 відсутні відомості щодо вартості експедиторських витрат. Слід зазначити, що договір транспортного експедирування до митного контролю не надано. Наданий рахунок на оплату транспортних послуг від 05/03/24№05/03 не містить відомостей щодо вартості навантаження товару, вартості отримання документу Т1. Даний рахунок не містить посилання на договір в рамках якого він був виданий.

Довідка про транспортні витрати №05/03 від 05.03.2024 не є бухгалтерським документом та враховуючи вищезазначені невідповідності не може бути використана в якості єдиного документа, що підтверджує числові значення транспортної складової митної вартості товару та не містить відомостей в рамках якого договору вона видана.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). До зазначених документів можуть належати:рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортноекспедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. Зазначене унеможливлює проведення перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, перевірки наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, включення у митну вартість яких передбачено ст. 58 МКУ. Згідно з пунктом 4 ст.306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої ст.58 МКУ), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст.190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортноекспедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. Податковим кодексом України, із змінами та доповненнями, чітко встановлено перелік документів, необхідний для ведення в цілях оподаткування. Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені цим пунктом. У відповідності до закону України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене та відсутність платіжних документів, щодо оплати товару у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівні митної вартості товару.

На підставі ст. 254 МКУ повідомлено про необхідність надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) транспортні документи, договір на перевезення товару.

Декларантом ТОВ «ФРУТАЛІЯ» було повідомлено про відсутність інших документів.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2024 року №UA110130/2024/000104/1.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі зовнішньоекономічного контракту від 27.11.2023 року №2711-40, укладеного між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією TORIKA TARIM URUNLERI SANAYI VE TIC ARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

Щодо зауважень відповідача відносно умов оплати товару, суд зазначає про таке.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України (які зазначалися вище) надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Крім того, враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, оскільки лише саме зазначення, що загальна сума банківських платіжних документів не кореспондується ні з інвойсом, ні рахунком-проформою не може свідчити про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Окремо, суд також вказує, що відповідно до п. 3.1 Контракту асортимент, номенклатура, одиниця виміру, кількість, ціна та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Контракту.

Відповідно до пункту 6.2. частини 6 контракту №2711-40 від 27.11.2023 (в редакції Додаткової угоди №1 до Контракту) встановлено, що 100% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 60 діб, після отримання Товару.

Також, відповідно до Специфікації товару №9 від 23.02.2024 визначено, що оплата Товару відбувається протягом 60 днів після отримання Товару.

Отже, суд вказує, що на момент митного оформлення строк оплати за Товар ще не настав, а тому позивач не мав можливості надати відповідні платіжні документи.

Щодо тверджень митниці про те, що надані сертифікати якості, інвойс та фітосанітарний сертифікат не містять відомостей про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, а також те, що комерційна пропозиція б/н від 23.02.2024 не містить періоду дії зазначених цін. Крім того, згідно документу не зазначено пункт відправлення товару при вказаних умовах поставки FCA, слід зазначити наступне.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, посилання відповідача на ненадання до митного органу відомостей щодо виробника товару та характер зовнішньоекономічної угоди є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України такі відомості не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише може вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України мають розбіжності, ознаки підробки або всієї інформації.

Посилаючись на відсутність певних відомостей у документах про детальні якісні характеристики товару відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Отже, відсутність певних відомостей у документах про детальні якісні характеристики товару не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких відомостей не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей про детальні якісні характеристики товару.

Суд також зазначає, що комерційна пропозиція не входить до обов`язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до частини 2 статті 53 МК України, а є лише пропозицією щодо вартості товару. Водночас конкретна його ціна визначається інвойсом.

Суд зауважує, що комерційна пропозиція це документ, що надсилається клієнту, щоб запропонувати приблизну вартість для певного набору товарів або послуг.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язкових реквізитів для комерційної пропозиції, оскільки вона не є первинним документом чи правочином, а тому не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару.

Суд вважає, що комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої продавцем було запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 Митного кодексу України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

При цьому, ст.254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.

Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товару на підстави документів на перевезення вантажу, суд зазначає про таке.

Відповідно до Інкотермс 2020 термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті.

Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Всі витрати після доставки товару несе покупець. Продавець повинен сплатити всі витрати, пов`язані з наданням документа, що підтверджує доставку товару. Це виключає будь-які податки або мита, які повинні бути сплачені в країні експортера за експорт товарів, але включає будь-які податки або мита, що підлягають сплаті в країні імпортера (або покупця) за процедуру імпорту.

Продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з доставкою товарів, які виникають або до навантаження товару на території експортера, або до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Все мита сплачуються за експортну процедуру. Витрати на поставку FCA Інкотермс 2020, на надання документів покупцеві і всі витрати, пов`язані з процедурою експортного митного оформлення.

У клієнта і продавця немає зобов`язань страхувати вантаж. Але продавець може повідомити про ризики, а за бажанням покупця додатково застрахувати товар.

Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До матеріалів справи позивачем надано документи щодо транспортування задекларованих відповідно до митних декларацій товарів, а саме: Супровідний документ Т1 №24TR33010000417981 від 25.02.2024; Рахунок фактура про надання транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024; Довідка транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024; Специфікація товару №9 від 23.02.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 01.12.2023; Зовнішньоекономічний договір №2711-40 від 27.11.2023; Договір про перевезення №24/02 від 24.02.2024.

Враховуючи вказане, суд зазначає наступне.

Як зазначено митним органом, згідно рахунків на оплату транспортних послуг, пунктом відправки товару є м. Мерсін (Турція). Такі ж відомості наявні і в CMR (м. Мерсін).

В угоді, експортер несе відповідальність за навантаження вантажів в узгодженому місці в країні експортера, і з цього моменту весь процес доставки і ризики лягають на покупця або імпортера.

Тобто позначка FCA є пунктом призначення (кінцевий пункт доставки, куди вантаж доставляє продавець, а ризик перекладається на покупця).

Отже, вартість переміщення товару в межах країни продавця, до місця визначеного умовами FCA, не включається до фактичних витрат позивача, як покупця, а покладаються на продавця товару.

Також суд не погоджується із твердженнями митного органу, що заявка на перевезення містить відомості щодо ваги товару 21 т, у той час як вага товару складає 22000 кг., оскільки відповідно до наданих інвойсів вага товару нетто складає 21 т, вага брутто 22т.

Щодо посилань митного органу, що відсутні відомості щодо вартості експедиторських витрат, суд зазначає про таке.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, суд не погоджується із доводами митного органу щодо відсутні відомості щодо вартості експедиторських витрат, з огляду на таке.

Як вже встановлювалося судом, згідно рахунків на оплату транспортних послуг, пунктом відправки товару є м. Мерсін (Турція). Такі ж відомості наявні і в CMR (м. Мерсін).

В угоді, експортер несе відповідальність за навантаження вантажів в узгодженому місці в країні експортера, і з цього моменту весь процес доставки і ризики лягають на покупця або імпортера.

Тобто позначка FCA є пунктом призначення (кінцевий пункт доставки, куди вантаж доставляє продавець, а ризик перекладається на покупця).

Згідно рахунку фактури про надання транспортних витрат №05/03 від 05.03.2024 та довідки про транспортні витрати №05/03 від 05.03.2024, витрати на транспортування склали 53693,78 грн.

Згідно копії первинної митної декларації та додатком до неї встановлено, що до витрат на транспортування товару увійшли витрати до пункту пропуску Рені.

Вказані обставини, не спростовано відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Відтак, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків митного органу про відсутність відомостей щодо вартості експедиторських витрат.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Ураховуючи наведене, суд робить висновок, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем положень митного законодавства, а тому оскаржуване рішення є обґрунтованими та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому повністю відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом позивачем заявлено вимогу майнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану вимогу у позовній заяві, виходячи з ціни позову у розмірі 2422,40 грн.

В свою чергу, позивачем при зверненні з даною позовною вимогою до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 605,60 грн.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Байкальська, буд. 6Я, ЄДРПОУ 42424288) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.03.2024 року №UA110130/2024/000104/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Байкальська, буд. 6Я, ЄДРПОУ 42424288) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський