Рішення

від 15.11.2024 по справі 948/661/24

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/661/24

Номер провадження 2/948/378/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Машівської селищної ради Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в :

у серпні 2024 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій позивачі просять поновити строк на звернення до суду з позовом про визнання права на отримання у спільну сумісну власність земельну частку (паю) у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що пропущений з поважних причин та визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право на отримання у спільну сумісну власність земельної частки (паю), розміром 6,80 га в умовних кадастрових гектара по КСП «Росія», розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3

02.10.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 09 год. 00 хв. 24.10.2024 року (а.с.99).

Ухвалою від 24.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 108).

У судове засіданні позивачі та їх представниця не з`явилися, представниця позивачів ОСОБА_4 подала клопотання про розгляд справи без участі позивачів та без її участі за наявними в матеіралах справи документами, позовні вимоги підтримала (а.с.112).

Представник відповідача - селищний голова Сидоренко С.І.. подав клопотання про розгляд справи без участі представника Машівської селищної ради та одночасно повідомив, що селищна рада проти задоволення позову не заперечує, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с. 105).

З урахуванням викладеного, суд, згідно з вимогами ст.223 ЦПК України, уважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників та, дослідивши надані докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Сахнівщина Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області у віці 42 роки померла ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29.09.1999 року Сахнівщинською сільською радою Машівського району Полтавської області (а.с. 25).

Єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є чоловік, ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не переоформив своїх спадкових прав (а.с.68).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , що видане 19.01.2006 року Виконкомом Сахнівщинської сільської ради та довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Карлівського районного управління юстиції від 25.10.2006 року № 14-0274 про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.26,27).

До майна померлого ОСОБА_5 по Машівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа 05.06.2006 року №117/2006, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , єдині спадкоємиці майна ОСОБА_5 за законом, що підтверджується копіями паспортів на їх ім`я, свідоцтв про їх народження та про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.10.2011 р. та серії НОМЕР_4 від 21.04.2023, та копією постанови державного нотаріуса Машівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2024 № 295/02-31 (а.с.15-24).

Як убачається з архівних довідок КЗ «Машівський трудовий архів» Машівської селищної ради Полтавської області від 08.05.2024 №103/01-11/1 та від 09.05.2024 №01-42/9 ОСОБА_3 працювала в колгоспі «Росія», в послідуючому реорганізованого в КСП «Росія» Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області в період часу з 1977 року по 1996 рік, була членом колгоспу (КСП) та у вказаний період часу рішень про її виключення з членів господарства немає (а.с.30-32).

20 січня 1996 року КСП «Росія» видано державний акт на право колективної власності на землю та до списку громадян-членів КСП (додатку до вказаного державного акта) під № 501 внесено гр. ОСОБА_3 (а.с.35-42).

Розпорядженням голови Машівської районної державної адміністрації № 193 від 29 квітня 2002 року «Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів» надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам Сахнівщинської сільської ради відповідно до списку (а.с.48).

Згідно з рішенням Сахнівщинської сільської ради від 24 квітня 2002 року «Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів» надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів 376 чоловік та рекомендовано громадянам, які включені до державного акта на право колективної власності і не видані сертифікати, звернутися до суду (а.с.49).

Відповідно до списку власників сертифікатів, які мають право приватної власності на землю КСП «Росія» Машівського району Полтавської області, ОСОБА_3 до нього не включена.

За повідомленням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11.06.2024 № 29-16-0.63-2904/2-24 прізвище ОСОБА_3 у списку громадян на одержання державних актів на право приватної власності на землю у Проєкті розташування земельних часток (паїв на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області не значиться (а.с.44).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року (далі - Указу Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

У цій справі встановлено, що ОСОБА_3 на момент одержання КСП «Росія» державного акта на право колективної власності на землю працювала у цьому підприємстві, була його членом та була включена до списку осіб, доданого до державного акта, а тому вона мала право на отримання земельної частки (паю).

Особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.

Установлено, що право ОСОБА_3 на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання КСП «Росія» державного акта на право колективної власності на землю, у якому вона вказана як така, що має право на земельну частку (пай), що підтверджується додатком до цього державного акта, у якому вона значиться під № 501.

З цього часу вказане право ОСОБА_3 не оспорювалось та припинено не було.

Відповідно до п.2 розпорядження Машівської районної державної адміністрації №506 від 28.12.1996 року «Про затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) і її розміру в умовних кадастрових гектарах» затверджено вартість земельної частки (паю) в розмірі 40553 грн та її розмір в умовних кадастрових гектарах 7,17 га (а.с.47).

За повідомленням Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.08.2024 № 29-16-0.164-3488/15-24 відповідно до «Проекту розташування земельних часток (паїв) на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області» погодженого розпорядженням голови Машівської районної державної адміністрації №219 від 28.05.2002 року та затвердженого зборами власників земельних часток (паїв) СК «Агрофірма СТЕП» від 20.04.2002 року, визначено середній розмір земельної частки (паю) вказаного підприємства, який становить 6,80 кадастрових гектари та вартість паю - 71381,70 грн (а.с.63,64).

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК Української РСР).

Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Незважаючи на те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини.

За матеріалами справи єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є чоловік, ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не переоформив своїх спадкових прав. Спадкоємцями ОСОБА_5 є його доньки - позивачі по справі.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95).

За змістом частини другої статті 78 чинного ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 899-IVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно зі статтею 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 7 Закону № 899-IV проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю). Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Відповідно до статті 9 Закону № 899-IV розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19 (провадження № 61-1965св20), вказано, що особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

В постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 221/5839/18 (провадження № 61-11886св20), зазначено, що за змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу № 720/95. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

В постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, що посилання позивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначену земельну ділянку № НОМЕР_2 , якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620, що значиться за спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є передчасними, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

Тобто, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина не на право власності на земельну частку (пай), а на право на земельну частку (пай), яке в подальшому має бути реалізовано спадкоємцем шляхом отримання правовстановлюючих документів на право власності на вказану земельну ділянку.

Отже, оскільки судом встановлено, що за життя мати позивачів - ОСОБА_3 , будучи членом КСП «Росія», була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, тобто набула права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, але не отримала правовстановлюючого документа, до складу спадщини входять права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, та вказані права успадкував чоловік ОСОБА_5 , а після його смерті доньки останнього - позивачі по справі, а тому позов потрібно задовольнити та визнати за позивачами право на отримання в рівних частках у власність земельної частки (паю), розміром 6,80 га в умовних кадастрових гектара по КСП «Росія», розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Суд уважає що оскільки позивачі є спадкоємцями за законом на майно померлого батька ОСОБА_5 в рівних частках, то відповідно мають право на отримання у власність вказаної земельної частки (паю) в рівних частках.

Щодо поновлення строку на звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає, що оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 181/257/19.

За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування»у справах про спадкування при відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи те, що Машівська селищна рада Полтавського району Полтавської області є відповідачем лише тому, що інші спадкоємці відсутні, водночас сільська рада ніяким чином не порушувала, чи не визнавала та не оспорювала права, свободи чи законні інтереси позивачів, не перешкоджала їм реалізовувати спадкові права, а відтак суд дійшов висновку, що хоча позов і задоволено, але підстави для стягнення судового збору з Машівської селищної ради, як відповідача, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Машівської селищної ради Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на отримання в рівних частках у власність земельної частки (паю), розміром 6,80 га в умовних кадастирових гектарах із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Росія», розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, що належала матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Машівська селищна рада Полтавської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 113, с-ще Машівка Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047618.

Суддя С. М. Косик