Рішення

від 19.11.2024 по справі 566/1242/23

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 566/1242/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді Феськова П.В.

при секретарі: Подолець Ю.В.,

за участю: представника позивача - адвоката Ходака С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Бест Агрокерамікал», АТ КБ «Приватбанк», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Бест Агрокерамікал», АТ КБ «Приватбанк», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.05.2011 року купила в ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-подажу, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №261. В той же день між ними було укладено два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5623889400040010002 та земельної ділянки площею 4830 кв.м. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5623889400040010003, що розташовані в АДРЕСА_1 .

12 жовтня 2021 року звернулась в ЦНАП Дубенської міської ради для реєстрації цих земельних ділянок та отримання витягу з державного реєстру нерухомого майна, однак їй було повідомлено, що на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт згідно виконавчих проваджень №56306450 та №53931259, відкритих Млинівським відділом державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області та оскільки вона не зареєструвала нотаріально посвідчені договори про придбання вищевказаної нерухомості у державного реєстратора усе майно вважається власністю попереднього власника - відповідача ОСОБА_2 .

Вона зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Млинівський відділ ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.11 жовтня 2022 року Млинівським районним судом ухвалене заочне рішення згідно якого її позов було задоволено. Однак воно було оскаржене третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і постановою Рівненського апеляційного суду від 17.05.2023 року рішення суду було скасовано, в позові відмовлено у зв`язку із неналежним суб`єктним складом, оскільки без залучення належних відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Просить суд визнати за нею право власності на вищевказане нерухоме майно та зняти з нього арешт.

13 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. (а.с.37)

09 січня 2024 року представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з відзивом на позовну заяву у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що станом на 2017 рік, коли було накладено арешти на майно, власником зазначеного майна був ОСОБА_2 , який є боржником АТ КБ «Приватбанк». Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то таке право у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до ст..334 ЦК України. До державної реєстрації права власності новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем. (а.с.65)

06 лютого 2024 ухвалою Млинівського районного суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.80)

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача адвокат Ходак С.К. зазначив, що позовні вимоги підтримує з підстав зазначених у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - через оголошення на офіційному вебсайті Млинівського районного суду. (а.с.145)

Представник відповідача - АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням в якому просив розглядати справу без його участі та врахуванням відзиву на позовну заяву, відмовити у задоволенні позовних вимог. (а.с.142)

Представник відповідача - ТОВ «Бест Агрокемікал» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. (а.с.147)

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі. (а.с.150) Допитаний в судовому засіданні 08.05.2024 року заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає, що арешт на майно ОСОБА_2 накладено правомірно, оскільки згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арештоване майно належить боржнику ОСОБА_2 .

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 24.05.2011 року позивач купила в ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-подажу, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №261. (а.с.6-7)

Окрім того, позивач купила у відповідача земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5623889400040010002 та земельну ділянку площею 4830 кв.м. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5623889400040010003, що розташовані в АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 24.05.2011 року, які посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 263 та №265. (а.с.9-10, 13-14)

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.26-27)

Земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №224875 від 11.08.2008 року. (а.с.16)

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 12.10.2021 відносно ОСОБА_2 Млинівським відділом ДВС у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відкрито два виконавчих провадження за номерами 56306450 та 53931259. (а.с.17)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.08.2023 №34314595 постановою державного виконавця про арешт майна боржника №53931259 на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт. (а.с.18-19)

Рішенням Млинівського районного суду від 25.01.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» заборгованість за договором купівлі-продажу №12842 від 22.01.2014 року в розмірі 431 907,21 гривень та судовий збір у розмірі 6478,61 гривень (а.с.159-163)

Згідно ухвали Млинівського районного суду від 31.08.2020 року замінено сторону виконавчого провадження №56307231 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24.03.2017 року Млинівським районним судом у справі №566/816/16-ц про стягнення заборгованості з ТзОВ «Агросфера ЛТД» на його правонаступника ТзОВ «Бест Агрокемікал». (а.с.156-158)

Згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.03.2021, ВП №56306450 на підставі виконавчого листа №566/816/16-ц, виданого Млинівським районним судом 24.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Агросфера ЛТД» сплаченого судового збору в розмірі 6478,61 грн. та виконавчого напису №6078, виданого 23.11.2016 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_2 49450,79 грн. заборгованості на користь ТзОВ «Бест Агрокемікал» накладено арешт на кошти на рахунках боржника ОСОБА_2 . (а.с.151)

Згідно постанови про арешт коштів боржника від 04.08.2023, ВП №53931259 на підставі виконавчого листа №566/816/16-ц, виданого Млинівським районним судом 24.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Агросфера ЛТД» сплаченого судового збору в розмірі 6478,61 грн. та виконавчого напису №6078, виданого 23.11.2016 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_2 49450,79 грн. заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» накладено арешт на кошти на рахунках боржника ОСОБА_2 . (а.с.152)

Згідно постанови про арешт майна боржника від 21.09.2017, ВП №53931259 на підставі виконавчого напису №6078, виданого 23.11.2016 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_2 49450,79 грн. заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 54515,86 гривень. (а.с.154-155)

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто умови

Згідно ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно до п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «ОСОБА_3 та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до положення ст. 47 Конституції України держава створює умови, за яких громадянин матиме змогу придбати житло у власність.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Статями 316-320,321,328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статями 386-393 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним їй майном, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положенняст. 3 Конституції України, ст.13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

У постанові ОП КГС Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 зазначено, що відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Так, пункт 9 частини 1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва,проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припиненняправа власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна

реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення

відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до ЗУ «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи права користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набула право власності на спірне майно у відповідності до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 24 травня 2011 року.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернулася в ЦНАП Дубенської міської ради для реєстрації цих договорів, але отримала відмову, оскільки, було виявлено відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, запис про арешт нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я його попереднього власника ОСОБА_2 (номер запису про обтяження № 22441463 (спеціальний розділ) від 21 вересня 2017 року на підставі Постанови про арешт майна боржника № 53931259 від 21 вересня 2017 року Млинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Таким чином, договори купівлі-продажу було укладено 24 травня 2011 року, а постанова про арешт майна боржника № 53931259 винесена 21 вересня 2017 року, тобто вже після укладання договорів купівлі-продажу.

Саме через наявність обтяження у вигляді арешту, яке було накладено відносно попереднього власника ОСОБА_2 позивач не має можливості зареєструвати вказані договори.

Арешт, накладений на майно позивача, порушує право її власності.

Хоча спірний арешт був накладений на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» та в межах повноважень відповідної ДВС, наразі позивачем доведено факт належності їй спірного майна на час прийняття відповідного рішення про накладення на нього арешту в межах виконавчого провадження на ім`я його попереднього власника ОСОБА_2 , тому арешт, підлягає зняттю.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач ОСОБА_1 в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про виконавче провадження»,15, 316-320, 321, 328, 334, 346, 386-393 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 18, 76, 81, 133, 141, 206, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Бест Агрокерамікал», АТ КБ «Приватбанк», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) жителькою АДРЕСА_2 право власності на нерухоме майно, а саме:

- домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: А-1 житлового будинку загальною площею 50,4 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м, Б-сарай, б-сарай, В-льох, К-4колодязь, №2-огорожа, №3-огорожа, №4-огорожа, №1-ворота;

- на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5623889400040010002, зареєстрований в реєстрі за №263;

- на земельну ділянку площею 4830 кв.м. для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с.М`ятин Дубенського (колишнього Млинівського) району Рівненської області, кадастровий номер 5623889400040010003, зареєстрований за №26.

Зняти арешт з даного нерухомого майна.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.11.2024 року.

Суддя П.В.Феськов