Ухвала

від 24.10.2024 по справі 752/9257/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6293/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/9257/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon»апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року, -

за участю:

представника - адвоката ОСОБА_7 ,

власника майна - ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.08.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000126 від 04.03.2024 року та накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку приміщення, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.08.2024 року постановлена з істотним порушенням норм КПК України, а відтак підлягає скасуванню.

Вказує, що у ході проведеного обшуку вилучено мобільні телефони, які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, їх вилучення не було передбачено ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а вказані мобільні телефони є власністю ОСОБА_6 .

Представник звертає увагу суду, що у кримінальному провадженні № 42024100000000126 відомості щодо якого внесені 04.03.2024 до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України стосуються подій 2023 року, водночас телефони не містять інформації чи відомості, що можуть біти використані як докази у даному провадженні, а огляд мобільних телефонів слідчим та іншою особою, яка незазначена в протоколі обшуку, не виявили жодної важливої інформації, яка б могла мати значення для досудового розслідування в межах справи, що розслідується. Також в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано та не зазначено, яку мету, передбачену у ч. 2 ст. 170 КПК України, буде забезпечувати арешт цього майна.

Наголошує автор апеляційної скарги і на тому, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє будь-яке обґрунтування щодо підсудності розгляду даної справи Голосіївським районним судом, однак органом досудового розслідування є Головне управління Національної поліції у м. Києві, яке територіально знаходиться у Шевченківському районі міста Києва, що є окремою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Щодо строків на апеляційне оскарження представник зазначає, що ОСОБА_6 є власником арештованого майна, однак не був належним чином повідомлений про розгляд клопотання про арешт майна, а про ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.08.2024, дізнався лише 12.09.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7 та власника майна ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу слідчого судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000126, відомості щодо якого внесені 04.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що службові особи Комунального об`єднання «Київзеленбуд» та керівники підконтрольних підрядних організацій, а саме: ТОВ «БУД-КОМПЛІТ» (ЄДРПОУ 42538376), ТОВ «БУД АЛЬЯНС Україна» (ЄДРПОУ 42473246) та ТОВ «ІС БУД» (ЄДРПОУ 410900750), ТОВ «ДСЗ» (ЄДРПОУ 34914426), ТОВ «СК Нева+» (ЄДРПОУ 42820720) та ТОВ «Еко Компані Сервіс» (ЄДРПОУ 44587410), за попередньою змовою в умовах воєнного стану вчиняють дії спрямовані на заволодіння бюджетними коштами виділених під час проведення державних закупівель шляхом внесення завідомо неправдивої інформації до актів приймання виконаних будівельних робіт в частині завищення цін на матеріали та об`ємів виконаних робіт.

Зазначено достатні дані, що вказують на створення протиправної схеми розкрадання ввірених бюджетних коштів виділених з бюджету міста Києва під час проведення конкурсів та виконання цільових бюджетних програм, пов`язаних з проведенням робіт з капітального ремонту та реконструкції парків, зон відпочинку.

Протиправні дії фігурантів полягають умисному завищенні обсягів та вартості робіт при розрахунку очікуваної вартості закупівлі, внаслідок чого потенційні підрядні організації при проведенні конкурсу із закупівель товарів/послуг надають/укладають договори за цінами значно вище ринкових. В подальшому з метою здійснення розтрати бюджетних грошових коштів виділених на капітальний ремонт парків, зон відпочинку. Зазначені службові особи вносять завідомо неправдиву інформацію в акти приймання виконаних будівельних робіт в частині завищення цін на матеріали та об`ємів виконаних робіт.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку приміщення, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення.

Під час проведення обшуку 22.08.2024 року за вищевказаною адресою, у відповідності до ст.ст. 223, 235 КПК України, виявлено та вилучено вищевказане майно, про що зазначено у протоколі обшуку.

Постановою слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 від 22.08.2024 року виявлене та вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024100000000126.

23.08.2024 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000126 від 04.03.2024 року, яке вилучене під час проведення обшуку приміщення, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.08.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказані мобільні телефони, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що мобільні телефони, на які прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Щодо доводів представника про порушення визначення підсудності розгляду клопотання за Голосіївським районним судом міста Києва, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що орган досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024 року Головне управління Національної поліції у місті Києві. Відповідно до постанови заступника начальника СУ ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 про зміну слідчої групи від 06.08.2024 року місце проведення досудового розслідування є Голосіївський район міста Києва, за місцем знаходження адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції у місті Києві, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 114 (том. 1, с. 13-15).

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000126 від 04.03.2024 року та накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку приміщення, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro» IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4