Ухвала

від 24.10.2024 по справі 752/15282/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6324/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/15282/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року, -

за участю:

представника - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме:

- мобільний телефон iPhone 14 ProMaxs/nLGFG67WVHG, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомилася 12.09.2024 року, а подана апеляційна скарга 16.09.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

Сторона обвинувачення у поданому клопотанні не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні.

У даному випадку, тимчасово вилучене майно не є знаряддям кримінального правопорушення, не містить будь-які ознаки які б вказували, що воно використовувалось для вчинення кримінального правопорушення.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду. На адресу Київського апеляційного суду жодних клопотань не направляв.

Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумних строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000033 від 21.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

13.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

13.08.2024 року слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визначення вилученого мобільного телефону речовим доказом у кримінальному провадженні.

14.08.2024 року заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Голосіївського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме:

- мобільний телефон iPhone 14 ProMaxs/nLGFG67WVHG, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме:

- мобільний телефон iPhone 14 ProMaxs/nLGFG67WVHG, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .

З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на мобільний телефон, оскільки в даному кримінальному провадженні він відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

Колегія суддів за вищенаведених обставин приходить до висновку, що вказаний телефон має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та по суті розглядається як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень за якими здійснюється досудове розслідування.

Колегія суддів, уважно дослідивши клопотання про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме:

мобільний телефон iPhone 14 ProMaxs/nLGFG67WVHG, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3