Ухвала

від 26.11.2024 по справі 752/15282/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15282/24

Провадження №: 1-кс/752/8888/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 м. Київ

Слідчий суддя Голосіївськогорайонного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21.02.2023, -

в с т а н о в и в :

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21.02.2023.

На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що 14.08.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , за участі працівників СБУ, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку було вилучено:

- флеш накопичувач Kingstom 10078862 - 1 шт.;

- жорсткий диск Istorage IS-063-256-XXXX - 1 шт.;

- системний блок «VINGA» артикул L99G4074TO сер. №019SD10604001 в кількості 1 шт.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.09.2024 накладено арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом двох з половиною місяців вказане майно перебуває у володінні слідчої групи. Часу для вивчення наявної на носіях інформації і у разі необхідності -для її копіювання, було достатньо. Вважає, що подальша потреба у перебуванні вилученого майна під арештом на сьогоднішній день відпала.

Враховуючи викладені вище обставини, Заявник вважає, що існують підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.09.2024.

В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи.

Слідчий в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження № 42023102060000033 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

14.08.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , за участі працівників СБУ, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку було вилучено:

- флеш накопичувач Kingstom 10078862 - 1 шт.;

- жорсткий диск Istorage IS-063-256-XXXX - 1 шт.;

- системний блок «VINGA» артикул L99G4074TO сер. №019SD10604001 в кількості 1 шт.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.09.2024 накладено арешт на вилучене майно, а саме:

- флеш накопичувач Kingstom 10078862 - 1 шт.;

- жорсткий диск Istorage IS-063-256-XXXX - 1 шт.;

- системний блок «VINGA» артикул L99G4074TO сер. №019SD10604001 в кількості 1 шт.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 13.09.2024, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки незастосування арешту могло призвести до його приховування та знищення.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється з 21.02.2023, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для подальшого застосування арешту на:

- флеш накопичувач Kingstom 10078862 - 1 шт.;

- жорсткий диск Istorage IS-063-256-XXXX - 1 шт.;

- системний блок «VINGA» артикул L99G4074TO сер. №019SD10604001 в кількості 1 шт.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для для подальшого застосування арешту на майно заявника спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування та прокурор в судове засідання не з`явилися та не представили слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 94, 98, 131, 132, 170-173, 174, 219, 284, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

-Скасувати арешт накладений ухвалою слідчої судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.09.2024 справа №752/15282/24 провадження №1-кс/752/6827/24 на майно вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:

-- флеш накопичувач Kingstom 10078862 - 1 шт.;

-- жорсткий диск Istorage IS-063-256-XXXX - 1 шт.;

-- системний блок «VINGA» артикул L99G4074TO сер. №019SD10604001 в кількості 1 шт.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено о 08 год. 30 хв. 29.11.2024

Слідчий суддя ОСОБА_1