Постанова

від 18.11.2024 по справі 200/2501/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року справа №200/2501/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/2501/24 (головуючий суддя І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на запит від 12.03.2024;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії медичних документів, зазначених у запиті від 12.03.2024 за № КУ-16986399.

В обґрунтування позову зазначила, що у період з 18.02.2023 по 07.03.2023 перебувала на лікуванні у КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова ДОР, звідки 07.03.2023 її було направлено евакуаційним потягом для подальшого лікування до КНП Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги.

12.03.2024 звернулася до відповідача із проханням надати завірені належним чином копії протоколів по кожному оперативному втручанню за час перебування в лікарні, проте відповідач відмовив у наданні копій протоколів операцій, мотивуючи тим, що запитувана інформація є медичною таємницею.

Відмова відповідача є протиправною.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на запит від 12.03.2024.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії медичних документів, зазначених у запиті від 12.03.2024 за № КУ-16986399.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції помилково відніс конфіденційну інформацію, яка стосується здоров`я особи, до відкритої.

Висновки суду першої інстанції щодо не визначення відповідачем жодної підстави для відмови у наданні інформації, визначеної ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції не дослідив той факт, що Урядовий контактний центр не вимагає проходження ідентифікації особи, під час реєстрації в кабінеті, тобто будь-яка особа може зареєструватись під іншим ім`ям та використати його за власними цілями, в тому числі з порушенням законодавства.

Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, відомості, одержані при його медичному обстеженні, а розпорядник інформації зобов`язаний перевірити, чи запитувач є тією особою, стосовно якої запитується інформація.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт № НОМЕР_2 , виданий органом 1443 09.07.2018), учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 09.11.2018) та особою з інвалідністю 2 групи (довідка серії 12 ААВ № 783738 від 21.06.2023).

Копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 30677 свідчить, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в ВП Лікарня Святого Пантелеймона Комунального некомерційного підприємства 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова (код ЄДРПОУ 44496574) у період з 14.04.2023 по 16.05.2023.

12.03.2024 ОСОБА_1 звернулася через Урядовий контактний центр до Комунального некомерційного підприємства 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова про надання належним чином завірених копій протоколів по кожному оперативному втручанню у лікарні.

25.03.2024 Комунальним некомерційним підприємством Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги за наслідками розгляду звернення позивача від 12.03.2024 за № КУ-16986399 надано відповідь листом № 260201-вих-39975, відповідно до якої запитувана інформація відповідно до статті 391 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я є медичною таємницею особи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах належать, зокрема, відомості, які можуть становити лікарську таємницю. Враховуючи наведене, немає законних підстав для надання запитуваної інформації, оскільки така інформація є охоронюваною законом таємницею, а також належним чином завірених копій документів, які містять охоронювану законом таємницю, доступ до якої надається за особистою згодою особи, або на виконання рішення суду.

Додатково повідомлено, що для отримання копії медичної документації необхідно написати заяву на ім`я генерального директора та додати завірену копію паспорта.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, відмовляючи у наданні інформації на запит, відповідач у листі від 25.03.2024 не зазначив жодної підстави для відмови, визначеної у ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації, доказів наявності таких підстав під час розгляду справи по суті не надав.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

В рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України Про інформацію та ст. 12 Закону України Про прокуратуру (справа ОСОБА_2 ) від 30.10.1997 справа № 18/203-97 (№ 5-зп) визначено, що медична інформація - це свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі і про наявність ризику для життя і здоров`я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної.

Крім того, в рішенні визначено обов`язок лікаря на вимогу пацієнта та членів його сім`ї або законних представників надавати їм таку інформацію повністю і в доступній формі. В особливих випадках, коли повна інформація може завдати шкоди здоров`ю пацієнта, лікар може її обмежити. У цьому разі він інформує членів сім`ї або законних представників пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Таким же чином лікар діє, коли пацієнт перебуває у непритомному стані.

Відповідно до частини першої статті 285 Цивільного кодексу України повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров`я.

Згідно з частиною третьою статті 285 Цивільного кодексу України якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров`я або погіршити стан здоров`я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров`я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

Пунктом е частини першої статті 6 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801) передбачено право людини на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь.

На підставі частин першої та третьої статті 39 Закону № 2801 пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров`я.

Медичний працівник зобов`язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 2801 медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Правові гарантії реалізації особи на ознайомлення з відповідними медичними документами щодо стану свого здоров`я також визначені Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297).

Так, відповідно до пункту 6 частини другої статті 7 Закону № 2297 надано дозвіл на обробку персональних даних інформації необхідної в цілях охорони здоров`я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров`я чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2297 персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб`єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних.

На підставі абзацу 3 статті 2 Закону № 2297 володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до абзацу 8 статті 2 Закону № 2297 обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Частиною першою статті 5 Закону № 2297 визначено, що персональні дані є об`єктами захисту.

На підставі частини другої статті 5 Закону № 2297 персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Згідно з частинами першою та другою статті 14 Закону № 2297 поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

Таким чином, персональні дані, зокрема, про стан її здоров`я, захищені законом, можуть бути поширені, зокрема, за згодою суб`єкта персональних даних, при цьому пацієнт має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров`я.

Загальні питання доступу особи до інформації, яка знаходиться у розпорядників цієї інформації визначені Законами України Про доступ до публічної інформації, Про інформацію.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про інформацію від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 2657 право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

На підставі статті 5 Закону № 2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як визначено частинами першою та другою статті 11 Закону № 2657 інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 20 Закону № 2657 за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

В розумінні частини першої статті 21 Закону № 2657 інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 2657 конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

На підставі статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939 визначено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 2939 розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу зобов`язані вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

На підставі статті 12 Закону № 2939 суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах є розпорядником інформації, яку запитувала позивач.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

На підставі частини четвертої статті 16 Закону № 2297 в запиті зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника); 2) найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника); 3) прізвище, ім`я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит; 4) відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних; 5) перелік персональних даних, що запитуються; 6) мета та/або правові підстави для запиту.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2297 визначено, що суб`єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб`єкта відносин, пов`язаних з персональними даними, за умови надання інформації, визначеної у пункті 1 частини четвертої цієї статті, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 2297 що відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом.

У повідомленні про відмову зазначаються: 1) прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка відмовляє у доступі; 2) дата відправлення повідомлення; 3) причина відмови.

Також, згідно зі статтею 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі та в ній має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

Таким чином, нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік випадків, у разі існування яких, розпорядник публічної інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а також визначено перелік відомостей, що мають міститися у відмові в задоволенні запиту на інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

При цьому, згідно положень ч. 8 ст. 6 Закону № 2939 обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 по справі № 1-9/2012 до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2024 позивач через Урядовий контактний центр в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації звернулася до відповідача із запитом на інформацію, в якому просила надати копії медичних документів щодо себе.

Відповідачем відмовлено в наданні запитуваної інформації з посиланням на медичну таємницю.

Між тим, відповідь на запит позивача не містить посилання на підставу відмови, визначену ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не містить порядок оскарження відмови.

Відмовляючи в наданні медичних документів, що стосуються стану здоров`я позивача, відповідач не врахував положення ч. 6 ст. 16 Закону № 2297, відповідно до якої позивача має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб`єкта відносин, пов`язаних з персональними даними, при цьому позивачем додержано умови надання інформації про себе для отримання відповідних документів.

Є безпідставним посилання відповідача, що Урядовий контактний центр не містить проходження ідентифікації особи, тому, відмовляючи в наданні документів, відповідач захищав персональні дані позивача, оскільки позивач просила надіслати їй запитувану інформацію не через Урядовий контактний центр, а через Укрпошту рекомендованим листом.

За вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Львівське територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/2501/24 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 200/2501/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 листопада 2024 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Геращенко