Рішення

від 13.11.2024 по справі 260/5953/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/5953/24

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Калинич Я.М., у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великоберезнянської селищної ради (вул. Шевченка, буд. 12, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04351127), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Великоберезнянської селищної ради (далі - відповідач), яким просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Великоберезнянської селишної ради Ужгородського району Закарпатської області щодо ненадання нашого звернення на розгляд Великоберезнянської селищної ради.

2. Зобов`язати Великоберезнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області розглянути звернення про можливість внесення змін до технічної документації земельної ділянки комунальної власності громади площею 0,4570 га з кадастровим номером 2120855100:01:007:0053, та надання дозволу йому або ТОВ «Яннеля» на розробку нового проекту землеустрою щодо виділення частини даної земельної ділянки під житлову забудову для мешканців Великоберезнянської об`єднаної територіальної громади учасників бойових дій, відповідно до ст.121 Земельного Кодексу України, п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - з узгодженням з ТОВ «Яннеля», як орендарем цієї земельної ділянки та щодо виділення частини земельної ділянки, на якій розміщена котельня ТОВ «Яннеля», достатньої для обслуговування цієї будівлі, в окрему земельну ділянку та передачі її у постійне користування або власність орендарю земельної ділянки, власнику будівлі ТОВ «Яннеля».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.02.2024 року у ЦНАП Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району, громадянами України, учасниками бойових дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Великоберезнянської селищної ради направлено колективну заяву, зареєстровану №К-20-02/2024 про те, що: «… згідно діючої містобудівної документації смт Великий Березний у функціональній зоні житлової та громадської забудови, багатоповерхової забудови, будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків, у межах АДРЕСА_4 , знаходиться земельна ділянка площею близько 0,5 га, яка перебуває у комунальній власності Великоберезнянської об`єднаної територіальної громади. Дана земельна ділянка зареєстрована як землі промисловості та перебуває в оренді ТОВ «Яннеля», як власника будівлі розташованої на ділянці. Відповідно до ст.121 Земельного Кодексу України, п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій та особи прирівняні до них мають право на першочергове відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селищах - не більше 0,15 гектара. Повідомляємо, що правом на безоплатну приватизацію такої земельної ділянки ми не скористалися. Згідно п.п.5 п.27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: «…5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом…» Відповідно до ст.40 Конституції України, ч.2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», ст.2, ст.3, ст.4 та ст.75 Закону України «Про місцеве самоврядування» просимо розглянути на сесії Великоберезнянської селищної ради доцільність та узгодження з уповноваженим представником ТОВ «Яннеля» внесення змін до технічної документації даної зареєстрованої земельної ділянки, якими передбачити: - виділення частини землі під житлову забудову для нас, як мешканців Великоберезнянської об`єднаної територіальної громади учасників бойових дій із встановленням відповідного цільового призначення; - виділення частини земельної ділянки, на якій розміщена приватна будівля ТОВ «Яннеля», достатньої для обслуговування цієї будівлі, в окрему земельну ділянку та передачі її у постійне користування або власність орендарю земельної ділянки власнику будівлі. Про дату розгляду даного звернення на сесії Великоберезнянської селищної ради просимо повідомити нас завчасно по вище зазначених номерах телефону…».

12.03.2024 року заступником селищного голови Великоберезнянської селищної ради на колективну заяву від 20.02.2024 року №К-20-02/2024 надано відповідь про те, що «…Під час дії воєнного стану земельні відносини зазнали значних змін, а саме безоплатна передача вільних земель комунальної власності у приватну власність забороняється, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі чи розроблення такої документації забороняється також. А також проінформував, що згідно Закону України «Про регулювання містобудівної документації», ДБН В.2.2и15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДСанПіН 2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», земельна ділянка, яка оспорюється, належить до земель промисловості і знаходиться в межах санітарної зони кладовища. Відповідно до цього, будь-яка містобудівна документація, детальне планування чи зміна цільового призначення не допускаються…».

Позивач переконаний, що такою бездіяльністю відповідальних посадових осіб Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області було позбавлено можливості участі у місцевому самоврядуванні громадян України, мешканців Великоберезнянської селищної територіальної громади учасників бойових дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , донести до складу депутатів Великоберезнянської селищної ради інформації про спір з ТОВ «Яннеля» щодо земельної ділянки комунальної власності громади, площею 0,4570 га з кадастровим номером 2120855100:01:007:0053, а також порушено конституційні права передбачені ст.5, ст.40 Конституції України та права передбачені ст.2, ст.3, ст.4 та ст.75 Закону України «Про місцеве самоврядування», п.14. ст.12 спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.15 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Одночасно ухвалою від 16.09.2024 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

27 вересня 2024 року від відповідача надійшов відзив, в якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що селищною радою відповідно до заяви позивача від 20.02.2024 року надано проміжну відповідь від 12.03.2024 року, якою повідомлено позивача про неможливість зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної документації», ДБН в.2.2и15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДСанПіН 2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримування кладовищ». Відповідно до заяви позивача виготовлено проект рішення, який буде розглянутий на найближчому засіданні сесії щодо земельних питань. Слід зазначити, що відповідно до абз.2. ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Так, загальний склад селищної ради налічує 22 депутатів та селищного голову. Отже, для прийняття рішень, що не стосуються відведення земельних ділянок у приватну власність громадян (та земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається більшістю депутатів від загального складу ради, у даному випадку 12 голосами депутатів. Що ж стосується відведення земельних ділянок у приватну власність громадян - 2/3 голосів депутатів 15 голосами депутатів від загального складу ради.

Варто зауважити, що станом на сьогодні четверо осіб депутатського складу склали депутатські повноваження, та ще одна заява про складання повноваження чекає на розгляд на засіданні сесії селищної ради. При цьому, загальний склад ради не змінюється та залишається на рівні 22 депутатів та селищного голови (по аналогії з Верховною Радою України). Тобто, для належного розгляду питання щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадян необхідно - 2/3 (15) присутніх депутатів від загального складу ради на засіданні сесії селищної ради. Крім цього, частина депутатів перебувають за кордоном. Дані обставини, в сукупності, призвели до скрутного становища, коли важко скликати сесію за мінімального кворуму 12 депутатів, чого недостатньо для розгляду питання відведення земельних ділянок у приватну власність громадян (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) (абз.2 ч.2 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Крім цього, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України було прийнято Закон №2247-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану».

Так, відповідно до підпункт 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Під час дії воєнного стану в Україні формування земельних ділянок у межах безоплатної приватизації, а саме визначення їх площі, меж та реєстрація в державному земельному кадастрі, забороняється згідно із чинним законодавством. Проте є винятки. Безоплатна передача землі дозволяється під час передачі земельних ділянок у приватну власність власникам об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що розташовані на таких земельних ділянках.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на розгляд у межах чинного законодавства (заборона щодо безоплатної передачі у власність земель комунальної та державної форми власності відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗКУ) звернення позивача щодо виділення частини земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:007:0053 під житлову забудову (надання проміжної відповіді), а також враховуючи що дана земельна ділянка, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 19 лютого 2001 року серії ІІ-ЗК №000988, передана у постійне користування ТОВ «Яннеля», з яким у подальшому, з метою реєстрації земельної ділянки, оформлено договір оренди земельної ділянки від 03 лютого 2020 року та рішенням селищної ради від 03.12.2021 року № 287 надано право на викуп даної земельної ділянки права позивача не порушувались, а тому в позові слід відмовити.

03 жовтня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правом подання пояснень на позовну заяву не скористалися.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяву (реєстраційний номер К-20-02/2024) до Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області з описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги 07-38 Надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно з описом подано: заяву, копію посвідчення УБД та схему розміщення земельної ділянки.

Така заява Великоберезнянською селищною радою Ужгородського району Закарпатської області по суті не розглянута.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Отже, суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує відповідні функції, і лише шляхом законодавчого регулювання визначається його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Земельні відносини в Україні відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені ст. ст.118, 122 та 123 ЗК України.

Законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований ст.123 ЗК України.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування за погодженням з Верховною Радою України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які із своїми пропозиціями подають зазначений проект до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали та подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених норм слідує, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.123 ЗК України.

Про це також неодноразово вказував і Верховний Суд у своїх постановах.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до повноважень сільської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення документації та передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. Дане питання вирішується виключно на пленарному засіданні ради, за результатами розгляду якого рада приймає рішення.

Частиною 1 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.4 і 16 ст.26, п.1, 29 і 31 ст.43 та ст.55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч.3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Підсумовуючи наведене вище, суд висновує, що положення ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення у місячний строк, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову.

Разом з тим, жодного рішення за результатами розгляду заяви від 20.02.2024 року відповідачем прийнято не було.

За наведених обставин суд вважає, що оскільки заяву позивача відповідачем фактично розглянуто не було, оскільки не було прийнято одного з двох передбачених чинним законодавством рішень, бездіяльність Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Великоберезнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області розглянути звернення про можливість внесення змін до технічної документації земельної ділянки комунальної власності громади площею 0,4570 га з кадастровим номером 2120855100:01:007:0053, та надання дозволу йому або ТОВ «Яннеля» на розробку нового проекту землеустрою щодо виділення частини даної земельної ділянки під житлову забудову для мешканців Великоберезнянської об`єднаної територіальної громади учасників бойових дій, відповідно до ст.121 Земельного Кодексу України, п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - з узгодженням з ТОВ «Яннеля», як орендарем цієї земельної ділянки та щодо виділення частини земельної ділянки, на якій розміщена котельня ТОВ «Яннеля», достатньої для обслуговування цієї будівлі, в окрему земельну ділянку та передачі її у постійне користування або власність орендарю земельної ділянки, власнику будівлі ТОВ «Яннеля», суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Частиною 3 ст.245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

Судом було встановлено, що Великоберезнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області не розглядала заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та не приймала жодного рішення.

Таким чином, оскільки подана ОСОБА_1 заява про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою не була розглянута відповідачем по суті, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він протиправно ухилився, а саме: розглянути на засіданні сесії Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в строки та в порядку, передбаченому Законом, подану заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з прийняттям відповідного рішення.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при розгляді клопотання позивача від 20.02.2024 року дотримані не були.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`ктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами ч. ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, суд, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані стороною позивача, приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великоберезнянської селищної ради (вул. Шевченка, буд. 12, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04351127), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Великоберезнянської селишної ради Ужгородського району Закарпатської області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Зобов`язати Великоберезнянську селишну раду Ужгородського району Закарпатської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20 лютого 2024 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з прийняттям відповідного рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич