Рішення

від 11.11.2024 по справі 260/4201/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Ужгород № 260/4201/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кузки Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Рішенням від 31.10.2024 року вказаний адміністративний позов задоволено.

05.11.2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Кузки Сергія Олександровича, в якій просить прийняти додаткове судове рішення про стягнення витрат по сплаті судового збору та правничу допомогу.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши необхідні для її розгляду матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI), згідно з п. 4 ч.1 ст.1 якого - договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 2 та 3 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21).

В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).

Як вже зазначалося, представник вказує, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. На підтвердження цих витрат надано копії таких документів: договору від 29.09.2023 року № б/н про надання правничої допомоги, Додатку № 2 до договору від 20.06.2024 року, детальний опис наданих послуг, акт № 1 про надання послуг від 05.11.2024 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.09.2023 року між адвокатом Кузка С.О. та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про надання правничої допомоги. Предметом цього договору є домовленість між сторонами, за якою адвокат зобов`язується надавати необхідні послуги з правничої допомоги.

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п. 1 Додатку № 2 до договору № б/н від 29.09.2023 року, адвокат бере на себе зобов`язання надати необхідну правничу допомогу Клієнту по захисту та представництву інтересів Клієнта, у зв`язку з невиконанням Рахівською міською радою рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року по справі № 260/8514/23, в тому числі, але не виключно: усне консультування щодо механізмів і процедур судового захисту, підготовка позовної заяви про стягнення з Рахівською міської ради на користь Клієнта середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року по справі № 260/8514/23, представництво інтересів в судах усіх інстанцій, тощо.

Згідно п. 2 вказаного Додатку, за надання послуг обумовлених в п. 1 даного Додатку, Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі: за підготовку позовної заяви про стягнення з Рахівською міської ради на користь Клієнта середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року по справі № 260/8514/23 у розмірі 5000 грн., без ПДВ.

У випадку врегулювання Адвокатом спору Клієнта із Рахівською міською радою, що виник у зв`язку із невиконанням Рахівською міською радою рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року по справі № 260/8514/23 про поновлення на роботі, результатом якого стане присудження з Рахівської міської ради на користь Клієнта середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року по справі № 260/8514/23, Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху у розмірі 5000 грн.

Відповідно до детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги, адвокатом було надано такі послуги, зокрема: підготовка та подання до Закарпатського окружного адміністративного суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року по справі № 260/8514/23 про поновлення на роботі за період з 01.02.2024 року по 27.06.2024 року у розмірі 122900,64 грн., в тому числі: аналіз фактичних обставин, формування доказів, аналіз судової практики, тощо (4 години) 5000 грн.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece», заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» («Pakdemirli v. Turkey», заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що фактичними та неминучими витратами на виконання вказаних робіт є сума 5000 грн., а тому, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги до 5000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, оцінюючи надані заявником докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, розрахунок наданих послуг та категорію даної справи, кількість складених представником заявника процесуальних документів, наявність сформованої судової практики з розгляду даної категорії справ, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 5000 грн., а тому заява про ухвалення додаткового рішення належить задоволенню частково.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь заявника необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Крім того, як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1229,01 грн., згідно платіжної інструкції від 05.07.2024 року № 0.0.3743860913.1, при цьому, при ухваленні рішення у справі, судом не вирішено питання про розподіл понесених позивачем при зверненні до суду судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, заява позивача про винесення додаткового рішення у справі № 260/4201/24 щодо стягнення судового збору підлягає задоволенню в цій частині.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника представника ОСОБА_1 адвоката Кузки Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути із Рахівської міської ради (Закарпатська область, м. Рахів, вул. Миру, 34 код ЄДРПОУ 04053878) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1229,01 грн. (одна тисяча двісті двадцять дев`ять гривень одна копійка).

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Рейті