Ухвала

від 18.11.2024 по справі 359/10747/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 359/10747/23

провадження № 2-н/753/986/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши матеріали справи за заявою Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з центрального опалення,-

У С Т А Н О В И В:

27.10.2024 представник Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з центрального опалення у розмірі 10 517, 65 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2024 заяву комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення передано на розгляд Дарницькому районному суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.11.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 13.11.2024.

Дослідивши матеріали справи доходжу висновку, що зазначена справа не може бути прийнята до розгляду Дарницьким районним судом м. Києва з огляду на таке.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що послуги Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» з центрального опалення надавалися споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Договір про надання послуг з централізованого опалення № 8 від 11.01.2018.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим кодексом.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Загальні правила підсудності визначені у §3 глави 2 ЦПК України. При цьому, загальні правила підсудності охоплюють усі види територіальної підсудності, а не лише підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача, передбачену ст. 27 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині першій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, на переконання суду, заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повинні подаватися за місцем знаходження майна, щодо якого такі послуги надаються.

Отже, вказана справа підсудна суду за місцезнаходженням майна, а саме Бориспільському міськрайонному суду Київської області - за правилами виключної підсудності.

Крім того, як вбачається з аналізу норм Цивільного процесуального кодексу України, не передбачено направлення за підсудністю заяви про видачу судового наказу щодо боржника фізичної особи, а відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя має відмовити у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

З зазначеного вбачається, що заява про видачу судового наказу може бути передана за підсудністю виключно за умови, що боржник за цією заявою є фізична особа-підприємець або юридична особа.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 та в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.

Враховуючи, що справа за заявою Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з центрального опалення, не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва, справу належить повернути до Бориспільського міськрайонного суду Київської області (як першочергово подану за місцезнаходження нерухомого майна).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 31, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу № 359/10747/23 за заявою Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» про видачу судового наказу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з центрального опалення - повернути до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.С. Мицик