Постанова

від 05.11.2024 по справі 520/8002/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 р.Справа № 520/8002/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариство «Центренерго», Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. (ухвалене суддею Біловою О.В., повний текст якого складено 15.07.2024 р.) по справі № 520/8002/24

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (в подальшому ПАТ «Центренерго») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/18/0413; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/19/0413; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/20/0413; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/21/0413; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/22/0413.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/18/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 56359,68 грн.; № 0000/19/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 323529,37 грн.; № 0000/20/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 1784962,30 грн.; № 0000/21/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 694,81 грн.; № 0000/22/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 1500750,12 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 02.01.2024 р.: № 0000/18/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 70087,90 грн.; № 0000/19/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 466581,48 грн.; № 0000/20/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 3451660,21 грн.; № 0000/21/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 477,89 грн.; № 0000/22/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 3931710,08 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. в частинні відмови у задоволенні позовних вимог, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до Головного управлінням ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № № 0000/18/0413, 0000/19/0413, 0000/20/0413, 0000/21/0413, 0000/22/0413 від 02.01.2024 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. в частині задоволення позовних вимог, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області заперечував.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «Центренерго» заперечував.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області підлягають задоволенню, а вимоги апеляційної скарги ПАТ «Центренерго» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з екологічного податку, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, за результатами якого складено Акт № 38457/20-40-04-13-03/22927045 від 05.12.2023 р., висновками якого встановлено порушення ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» пункту 57.1 статті 57, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX, пункт 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання у встановленні строки: з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за 4 квартал 2021 року, 1 квартал 2022 року, 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року, 4 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року та 2 квартал 2023 року; з екологічного податку надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти за 4 квартал 2021 року, 1 квартал 2022 року, 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року, 4 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року та 2 квартал 2023 року; з екологічного податку надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, за 4 квартал 2021 року, 1 квартал 2022 року, 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022 року, 4 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року та 2 квартал 2023 року; з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2022 року та 3 квартал 2022 року.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000/18/0413 від 02.01.2024 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10 % в сумі 126447,58 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з екологічного податку від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти за період: 4 квартал 2021 року, 1 4 квартали 2022 року, 1-2 квартали 2023 року; № 0000/19/0413 від 02.01.2024 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції розмірі 10 % в сумі 790110,85 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з екологічного податку від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах за період: 4 квартал 2021 року, 1 4 квартали 2022 року, 1-2 квартали 2023 року; № 0000/20/0413 від 02.01.2024 р. яким до позивача застосовано штрафні санкції розмірі 10 % в сумі 5236622,51 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за період: 4 квартал 2021 року, 1 4 квартали 2022 року, 1-2 квартали 2023 року; № 0000/21/0413 від 02.01.2024 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції розмірі 10 % в сумі 1172,70 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім двоокису вуглецю) за період: 4 квартал 2021 року, 1 4 квартали 2022 року, 1-2 квартали 2023 року.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000/18/0413 щодо застосування до відповідача штрафу в розмірі 56359,68 грн.; № 0000/19/0413 щодо застосування до відповідача штрафу в розмірі 323529,37 грн.; № 0000/20/0413 щодо застосування до відповідача штрафу в розмірі 1784962,30 грн.; № 0000/21/0413 щодо застосування до відповідача штрафу в розмірі 694,81 грн.; № 0000/22/0413 щодо застосування до відповідача штрафу в розмірі 1500750,12 грн., оскільки до випадків порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання, що відбулися до скасування на території України карантину, спричиненого коронавірусною хворобою (COVID-19), мали застосовуватися положення п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо звільнення позивача від нарахування та сплати штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення рішення: № 0000/18/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 70087,90 грн.; № 0000/19/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 466581,48 грн.; № 0000/20/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 3451660,21 грн.; № 0000/21/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 477,89 грн.; № 0000/22/0413 в частині визначеного ним штрафу на суму 3931710,08 грн. обґрунтовані та не підлягають скасуванню, оскільки вказані суми штрафу застосовані контролюючим органом за порушення строків сплати податкових зобов`язань з екологічного податку, граничний термін сплати та сплата яких припадали на період після скасування карантину (30.06.2023 р.).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із пп. 14.1.39, пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджет в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (що: умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Відповідно до пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, здійснюються, зокрема, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (п. 240.1 ст. 240 ПК України).

Згідно із п. 250.1 ст. 250 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПК України, платники податку складають податкові декларації заформою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів (пп. 250.2.1 ст. 250 ПК України).

18.03.2020 р. набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX(в подальшому Закон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинностіЗакону № 533-ІХ(з урахуванням змін, внесенихЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IXтаЗакону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнений пунктом 52-1 такого змісту: «За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українимістив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін доПК Українизапровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення термінів сплати грошових зобов`язань самостійно визначених платником податків.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі Постанови від 11.03.2020 р. № 211 з 12.03.2020 р.

Постановою від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим до завершення карантинуУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні введений воєнний стан, який на підставіУказів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

03.08.2022 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 р. (в пдальому - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IXпідрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 р. № 2260-IX(далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022р. Закону № 2260-IXпідпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українивикладено у такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період, починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Тобто, з набранням чинностіЗаконом № 2260-IXпередбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українизвільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків.

Закон № 2260-IXпідпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112цьогоКодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Таким чином, з 27.05.2022 р. припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Законом України від 12.05.2022 за № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»(далі - Закон № 2260), який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.

Згідно із підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Україниу разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Звичайна вина в податковому праві, з огляду на зміст пункту 112.2 статті 112 ПК України, наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом. Причому усі наведені обставини мають бути наявними у сукупності (нерозумно, недобросовісно та без належної обачності). Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому, маючи змогу поводитися належними чином.

Пунктом 124.1 статті 124 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що вона підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідальність, передбачена пунктом124.1статті124Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами124.2 і124.3 статті124Податкового кодексу України єдоведення контролюючим органомвини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2024 р. по справі № 160/22731/21.

Відповідно до пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати не може бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість позивача виконати свій податковий обов`язок вчасно.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі № 910/7679/22.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та переліків документів на підтвердження, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (в подальшому Порядок № 225), у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подаєне пізніше 30 вересня 2022 рокузаяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Згідно із п. 4 Порядку № 225, у разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформаціюодночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо)таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган,але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Відповідно до п. 7 Порядку № 225, платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки, товариством у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього Порядку заяви у довільній формі та відповідних документів, що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, відповідно до вимог Порядку № 225, до контролюючого органу не надано, позивач вважався таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтвердили наявність обставин, передбачених п. 112.8. ст. 112 ПК України, що звільняють позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачем до контролюючого органу подано податкові декларації з екологічного податку з 4 квартал 2021 року, 1 4 квартали 2022 року, 1-2 квартали 2023 року з порушенням граничного терміну сплати, то податкові повідомлення-рішення від 02.01.2024 р. № 0000/18/0413; № 0000/19/0413; № 0000/20/0413; № 0000/21/0413; № 0000/22/0413, обґрунтовані та не підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 02.01.2024 р.: № 0000/18/0413 в частині визначеного штрафу на суму 70087,90 грн.; № 0000/19/0413 в частині визначеного штрафу на суму 466581,48 грн.; № 0000/20/0413 в частині визначеного штрафу на суму 3451660,21 грн.; № 0000/21/0413 в частині визначеного штрафу на суму 477,89 грн.; № 0000/22/0413 в частині визначеного штрафу на суму 3931710,08 грн. та прийняти в цій частині постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Центренерго».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р., відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 316,317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. по справі № 520/8002/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в скасованійчастині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. по справі № 520/8002/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 15.11.2024 року