Ухвала

від 13.11.2024 по справі 420/26020/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/26020/24Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікомп» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов ТОВ «Агрікомп» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 13.08.2024р. №96247 про відповідність позивача п.8 критеріїв ризиковості платника податку. Зобов`язано Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області у день надходження рішення суду, яке набрало законної сили, по даній справі, виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 01.08.2024р. №11544035/45010485 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.07.2024р. №1, від 06.08.2024р. №11588635/45010485 про відмову в реєстрації податкової накладної від 05.07.2024р. №2, від 06.08.2024р. №11588636/45010485 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.07.2024р. №3, від 06.08.2024р. №11588634/45010485 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.07.2024р. №4, від 06.08.2024р. №11588633/45010485 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.07.2024р. №5. Зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні позивача від 03.07.2024р. №1, від 05.07.2024р. №2, від 08.07.2024р. №3, від 11.07.2024р. №4, від 12.07.2024р. №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх надходження на реєстрацію. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18168 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ДПС в Одеській області 11.11.2024р. подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, заявив клопотання про відстрочення доплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору, та ч.1 цієї ж статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити, звільнити від сплати або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Більше того, щодо сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини стосовно її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Суд, що розв`язує питання про відкриття провадження (взяття до провадження заяви або скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність встановленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.

Разом із тим, підстави для задоволення клопотання відповідача, у даному випадку, відсутні, оскільки наведені ним обставини не є поважними підставами для відстрочення сплати судового збору, а заявник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі № 380/7161/21.

При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов`язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для відстрочення такої сплати.

Обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового складає - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги розмір судового збору становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів (тобто 45420 грн.) прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.3 ч.2 цієї статті).

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Станом на 01.01.2024р., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає - 3028 грн.

Отже, враховуючи немайновий характер 6 заявлених позовних вимог, за подання цього позову до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 18168 грн. (3028 грн. х 6). Відповідно, ставка судового збору за подання апеляційної скарги, у даному випадку, становить - 21801,60 грн. (3028 грн. х 6 х 1,5 х 0,8).

У даному випадку, до матеріалів апеляційної скарги додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі - 40260 грн., тобто апелянтом недоплачений судовий збір у розмірі - 3633,60 грн. (21801,60 грн. - 18168 грн.).

Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:

отримувач коштів: ГУК в Одеській області/Приморський р-н/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;

рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;

код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 ст.44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга сформована та подана через підсистему «Електронний суд», однак апелянтом не надані докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, а ні на електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а ні в паперовій формі листом з описом вкладення поштового відправлення.

У той же час, надання відповідачем до суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представнику позивача не може вважатися належним виконання зазначених вимог процесуального законодавства.

За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.

Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір та не надано докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, подана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.

Разом із тим, відповідно до ст.297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до визначення Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС такі дії вчиняються в такому порядку: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В інших випадках, до суду апеляційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Беручи до уваги відсутність матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, суд вважає за необхідне витребувати справу №420/26020/24 з Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.133,169,296,297,298 КАС України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали.

Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/26020/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Осіпов Ю.В.