Постанова

від 14.11.2024 по справі 400/3872/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3872/24Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» про стягнення 171 411,95грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024р. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду із адміністративним позовом до КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1», у якому просило:

- стягнути адміністративно - господарські санкції у розмірі 171 411,95грн., з яких адміністративно господарські санкції складають 170 814,08грн. та 597,87грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначило, що середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача є меншою ніж встановлено нормативом згідно з ч.1 ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», і відповідач не сплатив самостійно адміністративно-господарську санкцію. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік складає 171 411,95грн., з яких адміністративно-господарська санкція 170 814,08грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 597,87грн..

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. адміністративній позов задоволено.

Стягнуто з КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно- господарські санкції у розмірі 171 411,95грн..

Не погодившись із даним судовим рішенням, КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодних об`єктивних причин неможливості проходження працівниками медичного огляду відповідачем не зазначено, так само як і не надано до суду належних доказів на підтвердження наявності у цих двох працівників статусу осіб з інвалідністю станом на 2023 рік.

Отже, оскільки відповідачем не було виконано у 2023 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і він не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому позивачем правомірно застосовано до КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до розрахунку Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» у 2023 році 159 осіб, підприємство мало працевлаштувати 6 осіб з інвалідністю.

Однак, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2023 році становить 4 особи (а.с.7).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 170 814,08грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 597,87грн..

Зазначені санкції в добровільному порядку відповідач не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості нарахованої позивачем, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Положеннями ч.2 ст.19 вказаного Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Приписами ч.6 ст.19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю (ч.7 ст.19 Закону №875-XII).

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані (ч.8 ст.19 Закону №875-XII).

Згідно із ч.12 ст.19 Закону №875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (ч.13 ст.19 Закону №875-XII).

У відповідності до ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Так, згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України)..

Відповідно до змісту ч.2 ст.218 ГК України, вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи, у 2023 році у складі співробітників відповідача працювали наступні особи: 1) ОСОБА_1 наказ за №37-К від 1.04.1999 р., Довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААВ за №178833 (а.с.46); 2) ОСОБА_2 наказ за №168-К від 7.08.1991р., Довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААВ за №653778 (а.с.59-60); 3) ОСОБА_3 наказ за №55-К від 31.01.2023р., Довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААБ за №410185 (а.с45); 4) ОСОБА_4 наказ №380-К від 31.08.2021р., Довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААВ за №405915 (а.с.43); 5) ОСОБА_5 наказ за №127-К від 31.07.1995р., копія пенсійного посвідчення за № НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 (а.с.47); 6) ОСОБА_6 наказ за №331-К від 29.07.2021р., Довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААВ за №648071 (а.с.44).

Апеляційним судом враховано, що під час формування звітності працівниками КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» було допущено помилку та дві особи не увійшли до даної звітності.

Однак, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, вищевказані помилки відповідачем були виправлені, про що свідчить квитанція №2, відповідно до якої уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску за 1-4 квартали 2023р. прийняті згідно із отриманим результатом обробки від Пенсійного фонду України (а.с.30, 36, 42, 79).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що КНП Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» виконало норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідності у 2023 році.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем необґрунтовано включено до загальної кількості осіб з інвалідністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ за №178833 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності строком до 1.10.2022р., дата чергового переогляду вересень 2022р..

Згідно із Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ за №405915 ОСОБА_4 встановлено 3 групу інвалідності строком до 1 травня 2022р., дата чергового переогляду квітень 2022р..

Колегія суддів зазначає, що п.3 постанови КМУ «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 8 березня 2022р. №225 вказано, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317.

При цьому, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.

Отже, з урахуванням наведених вище норм слід дійти висновку, що державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

Вищевказане також підтверджується листом Міністерства охорони здоров`я України за №03.1-17/21511/2-22 від 16.09.2022р., який міститься у матеріалах справи, відповідно до якого повторний огляд для продовження інвалідності можна пройти після завершення воєнного стану (а.с.88-89).

Листом за №425 від 2.07.2024р. Обласний Центр медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради на запит керівника Миколаївського обласного відділення ОВФСЗОІ також повідомив, що повторний огляд для продовження інвалідності можна пройти після завершення воєнного стану (а.с.90).

Отже, з огляду на приписи постанови КМУ №225 та вищевказані листи, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з неможливістю повторного огляду, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, строк дії інвалідності та відповідно довідок до акту огляду МСЕК продовжуються на період дії воєнного стану на території України і 6 місяців після його припинення/скасування.

Відтак, Довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ за №178833 ОСОБА_1 та Довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ за №405915 ОСОБА_4 є чинними на період дії воєнного стану на території України і 6 місяців після його припинення/скасування.

Крім того, щодо тверджень позивача та висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено об`єктивних причин неможливості проходження працівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 переогляду, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки аналізування змісту Постанови КМУ №225 дає можливість дійти висновку, що цією постановою чітко передбачено продовження терміну дії інвалідності. Крім того, дана постанова не містить способів доказування та коло суб`єктів, яким необхідно спростовувати можливість/неможливість переогляду.

З огляду на викладене, апеляційної суд зазначає, що відповідачем правомірно зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до кола співробітників, які при цьому мають статус особи з інвалідністю.

Відтак, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Апеляційний суд вказує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Отже, оскільки Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не довело належними та допустимими доказами недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є не обґрунтованим.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Пологовий будинок №1» про стягнення 171 411,95грн. відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко