Постанова

від 13.11.2024 по справі 420/14055/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14055/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників:

апелянта/відповідача Шумілової А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя Попов В.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складений 05.08.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "ВОСТОК" до Головного управління ДПС в Одеській Області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2024 ТОВ "ТК "ВОСТОК" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 №2973/15-32-07-02-20, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 119 488 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ відмовити у повному обсязі.

На думку апелянта, порушення в частині встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів вплинуло на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, в обґрунтування поданої скарги апелянт наполягає, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"), згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є належним чином оформленні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №640/4480/19 акцентував увагу саме на тому, що підставою для формування сум податкового кредиту з ПДВ, підставою для формування податкової накладної та, відповідно, підставою для реєстрації податкової накладної є реальне виконання господарських операцій, які є об`єктом оподаткування. У зв`язку із чим апелянт звернув увагу, що контрагент позивача ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" заявило не реальні показники врожайності по території України в цілому, та зокрема в Лубенському районі Полтавської області, що говорить про декларування недостовірних показників обсягів виробництва за відповідний період. Отож, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по господарським операціям, які фактично не були здійснені, а спрямовані для отримання податкової вигоди шляхом мінімізації сплати податкових зобов`язань іншими підприємствами. Фактично ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" здійснено безпідставне оформлення господарських операцій з ТОВ "ТК "ВОСТОК" з товарів, які фактично не були здійснені, неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів ТОВ "ТК "ВОСТОК".

Таким чином, при перенесенні ТОВ "ТК "ВОСТОК" інформації з неправомірно складених первинних документів щодо поставки товарів вищезазначеним постачальником до облікових регістрів бухгалтерського обліку неправомірно визначений запис щодо поставки товарів саме цими контрагентами - "постачальниками" у відповідному регістрі бухгалтерського обліку за Дебетом рахунку 28 "Товари" з Кредиту рахунку 633 "Розрахунки за зерновими операціями у національній валюті", чим порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 16.11.2023 року №9451-п на підставі пп. 19.1.6 п. 19.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 та пп. 69.2., пп. 69.11. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПКУ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТК "ВОСТОК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірок було складено Акт перевірки від 12.12.2023 №35824/15-32- 07-02-15, відповідно до якого встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями), з урахуванням Наказу №21, Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за вересень 2023 року в сумі 1 119 488 грн.

Вказані висновки зроблені в акті перевірки з тих підстав, що операції між Товариством та його контрагентом ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" не були направлені на настання реального економічного результату, не були реально проведені, а лише оформлені у паперовому вигляді фіктивними документами, під сумнів поставлені у тому числі товарно-транспортні накладні. В Акті зазначено про те, що товарно-транспортні накладні, які надані Товариством до перевірки, не дають можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій з контрагентами, а показники врожайності кукурудзи у звітності за формою 29-сг ПП завищені. Податковий орган ставить під сумнів статус ПП "Сербинівське", як виробника сільськогосподарської продукції, ставить під сумнів показники його статистичної звітності, податковий орган вважає, що відсутнє реальне (законне) джерело походження товару оскільки ПП "Сербинівське" до звітності внесені недостовірні дані щодо наявності необхідної кількості земельних ділянок для посіву, вирощування та збирання кількості врожаю зернових, які відображено в первинних документах, поставлено під сумнів збір врожаю зернових та зроблений висновок про те, що ПП "Сербинівське" реалізовано с/г продукції значно більше, чим можливо було зібрати в даний період із площі земель с/г призначення, яке ПП "Сербинівське" використовувало в своїй діяльності.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області винесено оскаржуване у даній справі податкове повідомлення - рішення від 22.01.2024 №2973/15-32-07-02-20.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції погодився з доводами позивача про протиправність спірного ППР.

Мотивуючи своє рішення суд виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на відомостях, отриманих з інформаційних баз відповідача, які не є доказами, що спростовують реальність господарської операції, а лише є інформацією для вчинення більш ретельної перевірки в тому числі і шляхом проведення зустрічних звірок контрагентів, які податковим органом не проведенні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з контрагентом підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди враховують, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Усталеною є судова практика, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Про відсутність факту здійснення господарської операції також може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою дотримання ТОВ "ТК "ВОСТОК" податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету було встановлено завищення суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за вересень 2023 року в сумі 1 119 488 грн.

Такі висновки контролюючого органу гуртуються на сумніві статусу контрагента ТОВ "ТК "ВОСТОК" - ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ", як виробника сільськогосподарської продукції, а саме показників його статистичної звітності через відсутність реального (законного) джерела походження товару; ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" до звітності внесені недостовірні дані щодо наявності необхідної кількості земельних ділянок для посіву, вирощування та збирання кількості врожаю зернових, які відображено в первинних документах, поставлено під сумнів збір врожаю зернових та зроблений висновок про те, що ПП "Сербинівське" реалізовано с/г продукції значно більше, чим можливо було зібрати в даний період із площі земель с/г призначення, яке ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" використовувало в своїй діяльності.

Зокрема, на обґрунтованість своїх сумнівів ГУДПС посилається на те, що згідно задекларованих даних ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" обсяг виробництва кукурудзи з 1 га складає 10,9 т, а відповідно даних Головного управління статистики у Полтавській області виробництво кукурудзи по районах у 2021 році - в Лубенському районі Полтавської області 81,6 ц з га, що складає 120,4% до врожайності в 2020 році. Аналізом статистичних даних врожайності кукурудзи не встановлено обсяги виробництва на рівні 10,9 т/га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі доводи податкового органу про неможливість виростити кукурудзу у більшому обсязі не можуть бути покладені в основу висновків про нереальність господарської операції, адже згадані ГУДПС дані ґрунтуються на статистичних показниках, які за своєю суттю є середньоарифметичними показниками врожайності. Між тим, середня величина характеризує однорідну сукупність одним числом. Наприклад: при середньостатистичному показнику 8,0 т/га урожайності в трьох господарствах може бути 3,0 т/га, 5,0 т/га та 15,0 т/га, що лише підтверджує обсяги виробництва в окремому господарстві на рівні 10,9 т/га.

Щодо висновків контролюючого органу про не підтвердження належним чином транспортування продукції, то згадане спростовується матеріалами справи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2022 між ТОВ "ТК "ВОСТОК" та ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" укладено договір поставки сільськогосподарських культур №24/11/22-1, предметом якого є зобов`язання в певний термін поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у цьому договорі та в додатках до нього.

Так, додатком №2 від 07.12.2022 до Договору обумовлено, що предметом договору є зерно насипом - кукурудза врожаю 2022 року; кількість товару 150,0 т.; загальна сума вартості товару - 1312500,00 грн.; умови поставки ємності елеватора ТОВ "КРАНШИП" за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Сільська рада Струмківська, комплекс будівель та споруд №3.

Згідно до додатку №3 від 20.12.2022 до Договору предмет договору: зерно насипом - кукурудза врожаю 2022 року; кількість товару 540,0 т.; загальна сума вартості товару - 4725000,00 грн.; умови поставки ємності елеватора ТОВ "КРАНШИП" за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Сільська рада Струмківська, комплекс будівель та споруд №3.

Згідно до додатку №4 від 19.01.2023 до Договору предмет договору: зерно насипом - кукурудза врожаю 2022 року; кількість товару 361,270 т.; загальна сума вартості товару - 3088858,50 грн.; умови поставки товар передається покупцю на умовах зберігання: ПП "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" за адресою Одеська область, м. Білгород Дністровський, вул. Автомобільна, 11.

Пунктами 1.1., 5.1., 5.2. Додатків №2 від 07.12.2022, №3 від 20.12.2022 року до Договору визначено, що Товар (зерно насипом кукурудза врожаю 2022 року) передається Покупцю на умовах: ємності елеватора ТОВ "Краншип" - комплекс будівель та споруд №13, будинок б/н, с/рада Струмківська, Татарбунарський р-н, Одеська область, право власності на Товар у Покупця виникає з моменту підписання Акту прийому-передачі Сторонами та заступника директора ТОВ "КРАНШИП".

Згідно трьохстороннього Акту приймання-передачі №14 від 20.12.2022 зерновий склад ТОВ "Краншип" підтверджує передачу кукурудзи 3 класу від ПП "Сербинівське" до ТОВ "ТК "ВОСТОК".

Пунктами 1.1., 5.1., 5.2., Додатку №4 від 19.01.2023 до Договору визначено, що Товар (зерно насипом кукурудза врожаю 2022 року) передається Покупцю на умовах: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, 11, право власності на Товар у Покупця виникає з моменту підписання Акту прийому-передачі Сторонами та директора ТОВ "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ".

Відповідно до трьохстороннього Акту приймання-передачі зерна №2 від 20.01.2023 зерновий склад ТОВ "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ" підтверджує передачу кукурудзи 3 класу від ПП "Сербинівське" до ТОВ "ТК "ВОСТОК".

Оскільки ТОВ "ТК "ВОСТОК" не має власних потужностей для зберігання кукурудзи, а кукурудза ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" вже зберігалось на зернових складах ТОВ "КРАНШИП" та ТОВ "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ", то ця продукція була переоформлена на ТОВ "ТК "ВОСТОК" в місці зберігання.

Судами 1-ї та 2-ї інстанцій встановлено, що між ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" та ТОВ "КРАНШИП" був укладений договір складського зберігання №07/11/2022/1 від 07.11.2022, а 01.12.2022 укладено договір складського зберігання №21К з ТОВ "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ".

Наведені обставини нівелюють твердження контролюючого органу про не надання ТОВ "ТК "ВОСТОК" транспортних документів в підтвердження перевезення товару, оскільки поставка кукурудзи була здійснена ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" на зернові склади ТОВ "КРАНШИП" та ТОВ "АККЕРМАН ЗЕРНОРОМ".

Оскільки перевезення товару було здійснено без участі ТОВ "ТК "ВОСТОК", останнє не може мати транспортні документи та знати деталі перевезення. Адже в даному випадку відбулось лише переоформлення продукції з карток зберігання ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ" на ТОВ "ТК "ВОСТОК", про що складені відповідні первинні документи (право власності до позивача переходило на товар, який вже знаходився на зернових складах ТОВ "КРАНШИП" та ТОВ "АККЕРМАН ЗЕРНОПРОМ").

При цьому в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що, укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори, укладені між позивачем та контрагентами, націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Водночас, в Акті не заперечується факт здійснення позивачем оплати придбаного товару в повній мірі та підтверджується, що надані до перевірки первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даній справі контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 - 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за вересень 2023 року в сумі 1 119 488 грн.

Апеляційний суд також вважає за необхідне підкреслити, що матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що в подальшому товар, придбаний позивачем у ПП "СЕРБИНІВСЬКЕ", був реалізований за кордон, в зв`язку з чим у позивача і виникло право на відшкодування суми від`ємного значення з податку на додану вартість, яке було зменшено оскарженим у цій справі ППР.

Підсумовуючи усе вищевикладене колегія суддів констатує, що апеляційна скарга ГУДПС не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог товариства та розподілу судових витрат, адже суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 13 листопада 2024 року.