Постанова

від 14.11.2024 по справі 420/7835/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7835/24

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Дата і місце ухвалення 17.07.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» звернулась до суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №02534000701 від 08.01.2024 р., яким застосовано штраф у сумі 3400,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №02634000701 від 08.01.2024 р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 335 012,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №02534000701 від 08.01.2024 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №02634000701 від 08.01.2024 р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому обставини справи не з`ясовані повно, об`єктивно та всебічно, тому просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки встановлено порушення ТОВ «МХП-АГРО-С» п.1 ст. 9, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, зокрема, заниження товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2023 р. на загальну суму 335012 грн., та, як наслідок, завищено показники по рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 335012 грн., не складено та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних за січень 2023 р.

Апелянт зазначає, що в ході перевірки встановлено списання дебіторської заборгованості по постачальнику ПАТ «Лемешівське» (код ЄДРПОУ 00488836) на загальну суму 2010073,14 грн., при цьому ТОВ «МХП-АГРО-С» не визначено податкові зобов`язання з ПДВ за фактом списання заборгованості. У ході дослідження наданого до перевірки передавального акта, затвердженого протоколом від 07.02.2017р. встановлено, що особи, які його підписали, у лютому 2017 р. не були працівниками СТОВ «Лемешівське» та не мали права підпису зі сторони вказаного підприємства. Крім того, апелянт вказує, що ТОВ «МХП-АГРО-С» до складу податкового кредиту минулих податкових періодів враховано суму ПДВ 75 246,17 грн. по взаємовідносинах з ПАТ «Лемешівське» (код ЄДРПОУ 00488836) з вартості товарів (послуги), за які була здійснена передплата, та які не були отримані, як наслідок їх неможливо було використати у господарській діяльності підприємства.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків згідно наказу №253 від 02.11.2023р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МХП-АГРО-С» (код ЄДРПОУ 31522243), виданого на підставі п.19-11.6 п.19-1.1 ст.19-1, п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп.69.2.1 п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, наказу Державної податкової служби України №893 від 30.10.2023 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «МХП-АГРО-С» у період 07.11.2023р. по 27.11.2023р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МХП-АГРО-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 13.09.2023 р. № 26950/6/99-00-06-01-04-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МХП-АГРО-С» (код ЄДРПОУ 31522243) №235/34-00-07-01-31522243 від 17.05.2023 р.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт №657/34-000701/31522243 від 04.12.2023 р. (а.с. 19-24), відповідно до висновків якого встановлено порушення п.1 ст. 9, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ «МХП-АГРО-С» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2023 року на загальну суму 335012 грн., та як наслідок завищено показники по рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 335012 грн., не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за період складання за січень 2023 р.

21.12.2023 р. (вих. №572) ТОВ «МХП-АГРО-С» відповідачу подано заперечення до акта перевірки №657/34-000701/31522243 від 04.12.2023 р., за результатами розгляду яких складено висновок, яким висновки акта залишено без змін.

На підставі акта перевірки №657/34-000701/31522243 від 04.12.2023 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 02534000701 від 08.01.2024 р., яким до ТОВ «МХП-АГРО-С» застосовано штраф у сумі 3400,00 грн. (а.с. 25);

№ 02634000701 від 08.01.2024 р., яким ТОВ «МХП-АГРО-С» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 335 012,00 грн. (а.с. 26).

Рішенням Державної податкової служби України від 14.02.2024р. залишено без розгляду скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення № 02534000701, № 02634000701 від 08.01.2024 р. (а.с. 54-55).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 02534000701, № 02634000701 від 08.01.2024 р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МХП-АГРО-С» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2023 року, у рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» якої зазначено 4251789 грн. (сума ПДВ).

Відповідач за наслідками перевірки зробив висновок про завищення показника по рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 335012 грн., а також зробив висновок про безпідставне не складення та не зареєстрування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за період складання за січень 2023 р.

Такий висновок обґрунтовано встановленням заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2023 року на загальну суму 335012 грн.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що за наданими до перевірки даними обороту рахунку 63.1, станом на 01.01.2023р. значиться дебіторська заборгованість у розмірі 2010073,14 грн. по контрагенту ПАТ «Лемешівське», в т.ч. 1653321,33 грн. (договір від 01.05.2012р.); 203781,60 грн. (договір № 01/415 від 01.04.2015р.), 152970,21 грн. (договір №7 від 01.12.2016 р.), яка у січні підприємством віднесена до складу операційних витрат. Станом на 31.01.2023 р. заборгованість по зазначеному контрагенту відсутня. У бухгалтерському обліку ця операція проведена Дт 94/Кт 63 - 2010073,14 грн.

ТОВ «МХП-АГРО-С» надавалась до перевірки копія бухгалтерської довідки від 12.01.2023р., яка містить відомості, що за результатами інвентаризації розрахунків з дебітором ПАТ «Лемешівське» у зв`язку зі спливом термінів позовної давності керівництвом прийняте рішення про списання дебіторської заборгованості, яка виникла, починаючи з 2012 р. в сумі 2010073,14 грн.

Згідно матеріалів справи, позивачем списано заборгованість на загальну суму 2010073,14 грн., в т.ч. ПДВ, яка виникла з господарських операцій:

з ПАТ «Лемешівське» (код ЄДРПОУ 00488836) по договору №01/415 від 01.04.2015р. на суму 203781,60 грн., яка передана по передавальному акту на ТОВ «АГРО-С», затвердженому учасниками СТОВ «Лемешівське»;

з ПАТ «Лемешівське» (код ЄДРПОУ 00488836) по договору від 01.05.2012 р. на суму 1653321,33 грн., яка передана по передавальному акту на ТОВ «АГРО-С», затвердженому учасниками СТОВ «Урожай».

Позивачем акцентовано увагу на тому, що ТОВ «МХП-АГРО-С» не визначено податкові зобов`язання з ПДВ за фактом списання заборгованості, оскільки податковим кредитом у минулих періодах по ПАТ «Лемешівське» позивач не скористався.

Водночас, особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені статтею 192 ПК України, за змістом пункту 192.1 якої, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/ послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведенийтакийперерахунок;отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, (підпункт 192.1.1 ПК України).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;отримувачвідповіднозбільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, (підпункт 192.1.2 ПК України).

Враховуючи викладене, та зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ, у позивача відсутній, оскільки списання дебіторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання безнадійної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, враховуючи, що передавальні акти підписані особами, які не мали права їх підписувати, а саме в ході перевірки встановлено, що:

1) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у лютому 2017 року не були працівниками підприємства та не мали права підпису передавального акта з боку СТОВ «Урожай» (код ЄДРПОУ 31805815);

2) ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у лютому 2017 року не були працівниками підприємства та не мали права підпису передавального акту зі сторони СТОВ «Лемешівське» (код ЄДРПОУ 35652357).

За приписами ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

За змістом ч. 1 ст. 50 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» приєднанням є припинення одного або декількох товариств з переданням ним (ними) згідно з передавальним актом усього свого майна, всіх прав та обов`язків іншому господарському товариству - правонаступнику.

За приписами ч. 1 ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 107 ЦК України).

Приписами п. 12 ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом.

Так, підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

В той же час, аналіз ст. 107 ЦК України свідчить, що правом затвердження та відповідно підписання передавального акта та розподільчого балансу наділено учасників юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її припинення. При цьому норми цієї статі жодним чином не пов`язують наявність права підписання передавального акта та розподільчого балансу юридичної особи із перебуванням у трудових відносинах підписантів (членів комісії з припинення юридичної особи).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на законодавчому рівні не визначено деталізації щодо вимог та форми передавального акта, так само й не встановлено вимог щодо перебування голови та членів комісії з припинення юридичної особи у трудових відносинах.

Водночас, апелянтом не обґрунтовано та не зазначено якими нормами чинного законодавства він керувався, роблячи відповідні висновки про підписання передавальних актів особами, що не мають права на їх підписання, оскільки підписанти (члени комісії з припинення юридичної особи) не працевлаштовані в цій юридичній особі, що свідчить необґрунтованість його доводів у цій частині.

Щодо зафіксованих в акті перевірки доводів податкового органу про ненадання інших первинних документів бухгалтерського обліку щодо підтвердження операцій, пов`язаних з виконанням договору № 7 від 01.12.2016р., на суму 129358,3 грн. та 23611,82 грн., суд зазначає, що відповідач не встановив та не зазначив коли саме відбулись такі операції.

При цьому, варто враховувати, що згідно п. 44.3.ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Таким чином, з урахуванням приписів п. 44.3.ст. 44 ПК України станом на час проведення перевірки сплинув строк зберігання документів щодо операцій, пов`язаних з виконанням договору № 7 від 01.12.2016 р., на суму 129358,3 грн. та 23611,82 грн.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на невідповідність інформації, наданої позивачем даним, які містяться в базах АІС ДПС, оскільки узагальнена податкова інформація носить виключно інформативний характер і сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилався контролюючий орган, при цьому використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 травня 2023 року по справі №300/6609/21.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач за наслідками перевірки зробив безпідставний висновок про завищення показника по рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 335012 грн., в зв`язку з чим, зокрема, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за період складання за січень 2023 р.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №02534000701, №02634000701 від 08.01.2024 р. не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.11.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька