Постанова

від 14.11.2024 по справі 420/20017/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20017/24

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними, передчасними, безпідставними постанов, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби), в якому просила:

-визнати протиправними, передчасними, безпідставними, невідповідними фактичним обставинам, а також скасувати в повному обсязі без виконання з дня винесення постанов у ВП №73724941, державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Стефанової А. М. від 04.01.2024:

про стягнення виконавчого збору в розмірі 3700,25 грн;

про стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчих дій в сумі 269,00 грн.

- зобов`язати винести відповідні рішення щодо скасування оскаржуваних постанов і виконати відповідні дії із супроводом формуванням і винесенням відповідних документів, пов`язаних з виконанням рішень суду в рамках справи, за результатами розгляду судом позову.

Обґрунтовуючи вимоги позивачка зазначила, що спірні постанови прийняті Білгород-Дністровським відділом державної виконавчої служби за відкритим виконавчим провадженням, на підставі передчасного виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 08.11.2023 по справі №495/8393/22.

Даний виконавчий лист, за твердженням позивачки, не підлягав виконанню, оскільки рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023, на підставі якого він був виданий, не набрало законної сили, у зв`язку з його апеляційним оскарженням та відкриттям судом апеляційної інстанції апеляційного провадження.

На думку позивачки, державний виконавець зобов`язаний був пересвідчитися та встановити наведені обставини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що, на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору (04.01.2024), рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 у справі №495/8393/22 було таким, що набрало законної сили, що підтверджується відміткою про набрання законної сили рішенням (27.10.2023), що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та виконавчому листі.

Суд першої інстанції указав, що апеляційне провадження з перегляду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 у справі №495/8393/22 відкрито Одеським апеляційним судом 22.01.2024, тобто після відкриття виконавчого провадження та прийняття спірних постанов виконавчою службою.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправних дій, з боку державного виконавця при прийнятті спірних постанов.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду її позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на момент відкриття виконавчого провадження (04.01.2024), ОСОБА_1 вже була подана апеляційна скарга на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 у справі №495/8393/22.

Така скарга подана у грудні 2023 року, але з незалежних від неї причин суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження лише 22.01.2024.

Утім, скарга подана у встановлений законом строк, а тому рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 не набрало законної сили і виконавчий лист видано передчасно.

Наведені обставини, на думку скаржниці, свідчать про протиправність виконавчого листа та про те, що він не підлягав виконанню.

До того ж, позивачка указує, що, на момент подання позову, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 вже було скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2024. Однак, суд першої інстанції не з`ясував дану обставину та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляцію.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила розглянути справу без її участі.

Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби сповіщений про день, час і місце розгляду справи належним чином, але свого представника до суду не направив.

Наведені обставини надають суду апеляційної інстанції можливість розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог статті 311 КАС України.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 у справі №495/8393/22 задоволено позовні вимоги Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість за опалення в сумі 34 521,55 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

08.11.2023 Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області видав виконавчий лист у справі №495/8393/22, в якому указав, що рішення набрало законної сили 27.10.2023.

04.01.2024 державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби прийнято постанови, з виконання вказаного виконавчого листа, про:

-відкриття виконавчого провадження ВП №73724941;

-стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн;

-стягнення виконавчого збору у розмірі 3700,25 грн;

-про арешт коштів боржника;

-про арешт майна боржника.

22.01.2024 ухвалою Одеського апеляційного суду поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09. 2023 та відкрито апеляційне провадження.

07.02.2024 державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову у виконавчому провадженні №73724941 про зняття арешту з коштів, з підстав того, що рахунок призначений для зарахування пенсійних виплат.

Також, 07.02.2024 державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження №73724941 на підставі того, що відкрито апеляційне провадження, відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі №495/8393/22.

15.04.2024 Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, якою рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 02.04.2017 по 01.05.2022 задовольнив частково.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» заборгованість за теплопостачання за період з 02.04.2017 по 01.05.2022 у розмірі 20 907,78 грн.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2006 року по 01.04.2017 відмовив, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись з постановами про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн та стягнення виконавчого збору у розмірі 3700,25 грн ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

18.10.2024, після звернення до суду з даним позовом та прийняття судом першої інстанції рішення, державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №73724941, на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із скасуванням рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення. Також знято арешт з усього майна боржника, накладеного постановою від 04.01.2024.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За правилами частин 1-3 статті 42 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

У відповідності до частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Частинами 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У відповідності до частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як свідчить зміст позову ОСОБА_1 , вона оскаржує дві постанови Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчих дій.

Тобто, постанова про відкриття виконавчого провадження не є предметом оскарження в межах даної справи.

Колегія суддів вважає, що після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язаний вирішити питання щодо стягнення виконавчого збору та прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат на проведення виконавчих дій, дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для скасування вказаних постанов немає.

Доводи апеляційної скарги як і позовна заява не містять обґрунтування в чому саме полягає протиправність вказаних постанов.

У той же час, у доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує про те, що, на момент відкриття виконавчого провадження (04.01.2024), нею вже була подана апеляційна скарга на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 по справі №495/8393/22. Така скарга була подана у грудні 2023 року, але з незалежних від неї причин суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження лише 22.01.2024.

Відповідаючи на даний довід апеляції, колегія суддів виходить з такого.

Зміст виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 08.11.2023 по справі №495/8393/22 свідчить про те, що рішення набрало законної сили 27.10.2023.

Тобто, на момент надходження даного виконавчого листа до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження (04.01.2024), рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 по справі №495/8393/22 було таким, що набрало законної сили, а тому у державного виконавця не було правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі вимог частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, на користь того, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 по справі №495/8393/22 набрало законної сили 27.10.2023 свідчить поновлення ОСОБА_1 ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 строку на оскарження цього рішення.

Якби ОСОБА_1 оскаржила до апеляційного суду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2023 протягом тридцяти днів з дня його проголошення, підстав для видачі виконавчого листа не було б.

Однак, такий строк нею був пропущений наслідком чого стало його поновлення.

Слід також указати, що у державного виконавця відсутні повноваження перевіряти вручення судового рішення стороні у справі, на підставі якого виданий виконавчий лист та самостійно оцінювати чи набрало судове рішення законної сили чи ні. Такий обов`язок є у суду, який видає виконавчий документ.

Утім, частина 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

У межах даної справи державний виконавець виконав дану вимогу закону, прийнявши постанову про зупинення виконавчого провадження №73724941, з підстави відкриття апеляційного провадження, відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 по справі №495/8393/22.

Варто також уваги, що, на даний момент, державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №73724941, на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із скасуванням рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення. Також знято арешт з усього майна боржника, накладеного постановою від 04.01.2024.

Як випливає зі змісту даної постанови жодних стягнень з ОСОБА_1 , за спірним виконавчим листом, не було здійснено, у тому числі не був стягнутий виконавчий збір, а також не стягувалися мінімальні витрати на проведення виконавчих дій.

Отже, слід констатувати, що, у межах даної справи, державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби не порушив права ОСОБА_1 та діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, скаржник не навів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що на основні доводи апеляції ОСОБА_1 відповідь надана.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні постанови є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 287, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними, передчасними, безпідставними постанов, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 14.11.2024.