Постанова

від 18.11.2024 по справі 420/2640/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2640/24

Категорія:112010200Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А,

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 29.03.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Івано-Франківській області, ГУПФ України в Херсонській області про:

-визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії №213050035918 від 15 листопада 2023 року;

-зобов`язати ГУПФ України в Івано-Франківській області, ГУПФ України в Херсонській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1983 року по 04 липня 1986 року;

-зобов`язання ГУПФ України в Івано-Франківській області, ГУПФ України в Херсонській області зарахувати до спеціального страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п."д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XI (далі Закон №1788-XI) період навчання з 01 вересня 1983 року по 04 липня 1986 року, періоди роботи з 08 жовтня 1986 року по 19 травня 1988 року, з 01 липня 1988 року по 31 грудня 1994 року, з 01 січня 1995 року по 07 липня 1999 року, з 08 липня 1999 року по 12 червня 2000 року, з 11 грудня 2000 року по 14 серпня 2001 року;

-зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІ з 09 листопада 2023 року та провести відповідні виплати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідає усім вимогам законодавства для призначення йому пенсії за вислугу років, оскільки: 1) досяг віку 55 років дана умова позивачем виконана, оскільки дата його народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день звернення за призначення пенсії йому виповнилося 57 років; 2) має загальний страховий стаж не менше 25 років дана умова позивачем виконана, оскільки його страховий стаж складає 30 років 07 місяців 20 днів; 3) має спеціальний страховий стаж на посадах, визначених п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІ дана умова позивачем виконана, оскільки його спеціальний страховий стаж складає 16 років 5 місяців 1 день. Аналіз відомостей трудової книжки позивача вказує на те, що протягом зазначених вище періодів він відносився до плавскладу річкового флоту і флоту рибної промисловості, працював на різних судах, які не відносяться до суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення, на посаді начальника радіостанції. Отже, періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІ. Разом з тим, надання уточнюючої довідки про характер і період робіт, назви посад, якій обіймав пенсіонер, є обов`язковим лише у випадках, коли у його трудовій книжці відсутні записи про посади, які пенсіонер обіймав, або коли записи не дають змоги встановити характер робіт, виконуваних пенсіонером. Отже, відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки не спростовує наявності у працівника відповідного пільгового стажу роботи. Крім того, відповідач не надав позивачу 3-місячного строку для подання додаткових документів, що позбавило останнього можливості надати уточнюючі довідки, там де це можливо. В той же час, позивач вжив усіх можливих заходів для отримання підтверджуючих довідок, однак не зміг їх отримати через причини, що не залежать від його волі. При цьому, після закінчення навчання у Херсонському мореходному училищі Міністерства рибгоспу СРСР з 01 вересня 1983 року по 04 липня 1986 року за спеціальністю "0702 - Радіозв`язок та електрорадіонавігація морського та рибопромислового флоту", позивач 08 жовтня 1986 року влаштувався на роботу за набутою спеціальністю, отже, період навчання позивача у Херсонському мореходному училищі Міністерства рибгоспу СРСР з 01 вересня 1983 року по 04 липня 1986 року підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІ.

Відповідач ГУПФ в Івано-Франківській області, позов не визнав, вказуючи, що відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 26 років 4 місяці 28 дні. Стаж роботи по спеціальності не розраховано (відсутній). Вік позивача на дату звернення 57 років 4 місяці 3 дні. При цьому, згідно з положень пенсійного законодавства України під спеціальним стажем слід розуміти період роботи в певних умов праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. На момент прийняття рішення позивачем не надано уточнюючої довідки, яка б підтвердила наявність спеціального стажу відповідно до п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі Порядок №637). Записи в трудові книжці не містять належні та достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи та не визначають його право на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим немає правових підстав для зарахування відповідно періоду роботи до спеціального стажу без довідок, що уточнюють характер роботи.

Відповідач ГУПФ в Херсонській області, позов не визнав, вказуючи, що відповідно до п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІ право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) після досягнення 55 років і при стажі роботи на 11 жовтня 2017 року для чоловіків - не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. ГУПФ України в Івано-Франківській області, при розгляді наданих позивачем документів (трудова книжка серія НОМЕР_1 від 19 лютого 1988 року, диплом №444/1998, індивідуальні відомості про застраховану особу (довідка форми ОК-5) встановлено, що страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 26 років 04 місяці 28 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів. Вік позивача на дату звернення 57 років 04 місяці 03 дні. Проте, за доданими до заяви документами до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано періоди його роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років (начальник радіостанції теплохода "Інгул, начальник радіостанції теплохода "Херсон" та інше), згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19 лютого 1988 року, оскільки позивачем не підтверджено спеціальний стаж за вислугу років довідкою форми №5 Порядку №637. З огляду на вищевикладене, для визначення права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону №1788-ХІ станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж роботи у ОСОБА_1 відсутній. Також, у доданих позивачем до заяви від 09 листопада 2023 року документах на підтвердження факту навчання надано диплом (сертифікат) №444/1998 від 16 жовтня 1998 року про проходження курсів для підтвердження кваліфікації за спеціальністю радіотехніка. Вищезазначений документ не відповідає п.8 Порядку №637, оскільки він не містить інформацію про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. З огляду на це, підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в Херсонському морехідному училищі рибної промисловості немає. Окрім цього, Законом №1788-ХІ передбачено, що до стажу для призначення пенсії за вислугу років зараховується лише періоди за основним місцем роботи за записами трудової книжки або уточнюючими довідками. Отже, пенсійним законодавством не передбачено зарахування до спеціального стажу часу навчання у будь-яких закладах освіти.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Івано-Франківській області, ГУПФ України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області №213050035918 від 15 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано ГУПФ України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГУПФ України в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

-апелянт вважає безпідставними доводи суду першої інстанції, що зобов`язання відповідачів зарахувати до спеціального стажу позивача періоди навчання і роботи та зобов`язання призначити пенсію є втручанням в їх адміністративний розсуд (дискреційні повноваження) з наступних підстав. Суд першої інстанції у своєму рішенні визнав, що виключення ГУПФ України в Івано-Франківській області періодів роботи позивача зі стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, є протиправним. За таких умов пенсійний орган, діючи в межах законодавства України, позбавлений дискреції, оскільки незарахування даних періодів до спеціального стажу позивача є протиправним, з чим погодився і суд першої інстанції. Іншими словами, при вирішенні питання про наявність права особи на призначення пенсії відповідач не наділений повноваженнями у конкретних фактичних обставинах діяти не за законом, а на власний розсуд. Процес надання позивачу формальних відмов у призначенні пенсії може тривати нескінченно створюється хибне коло.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині позовних вимог залишених без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини:

09 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1788-ХІ (а.с.65-67, 109-110).

15 листопада 2023 року ГУПФ України в Івано-Франківській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №213050035918, яким відмовлено в призначенні пенсії (а.с.18, 64, 99).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з оскаржуваного рішення, ГУПФ України в Івано-Франківській області до страхового стажу враховано всі періоди роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19 лютого 1988 року, з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Разом з тим, рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області №213050035918 від 15 листопада 2023 року не містить жодних даних щодо зарахування чи не зарахування до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 у Херсонському мореходному училищі Міністерства рибгоспу СРСР за спеціальністю "0702 - Радіозв`язок та електрорадіонавігація морського та рибопромислового флоту", згідно диплому серія НОМЕР_2 , який надавався до заяви про призначення пенсії.

Тобто, при прийнятті №213050035918 від 15 листопада 2023 року пенсійним органом не вирішувалось питання про зарахування до страхового стажу періоду навчання відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття рішення №213050035918 від 15 листопада 2023 року про відмову в призначенні пенсії згідно п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІІ відповідачем не враховано усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої ОСОБА_1 заяви від 09 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком.

Разом з тим, рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області №213050035918 від 15 листопада 2023 року не містить жодних даних щодо зарахування чи не зарахування до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 у Херсонському мореходному училищі Міністерства рибгоспу СРСР за спеціальністю "0702 - Радіозв`язок та електрорадіонавігація морського та рибопромислового флоту", згідно диплому серія НОМЕР_2 , який надавався до заяви про призначення пенсії. Тобто, при прийнятті №213050035918 від 15 листопада 2023 року пенсійним органом не вирішувалось питання про зарахування до страхового стажу періоду навчання відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої дійшов висновку, що під час прийняття рішення №213050035918 від 15 листопада 2023 року про відмову в призначенні пенсії згідно п."д" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідачем не враховано усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої ОСОБА_1 заяви від 09 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19, п.6 ст. 92 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, 6-12, 77, п.4 ч.2 ст. 245 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно п.6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно дискреційних повноважень пенсійного органу в питанні зарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та ефективного способу захисту прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

При цьому, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до якої, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 4 ч.2 ст. 245 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Зокрема, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Зі змісту положень, закріплених у п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів.

Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Колегія суддів апеляційного суду до уваги, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно приписів абз.2 ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що законодавець наділив суд повноваженням діяти, як за правилами п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, так і за приписами абз.2 ч.4 ст. 245 КАС України, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визначаючи належний спосіб захисту прав позивача, у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУПФ України в Івано-Франківській області №213050035918 від 15 листопада 2023 року не містить жодних даних щодо зарахування чи не зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача у Херсонському мореходному училищі, згідно диплому серія НОМЕР_2 , який надавався до заяви про призначення пенсії. Тобто, при прийнятті даного рішення пенсійним органом фактично не вирішувалось питання про зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІ.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття рішення №213050035918 від 15 листопада 2023 року про відмову в призначенні пенсії згідно п."д" ст. 55 Закону №1788-ХІ відповідачем не враховано усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої заяви від 09 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком.

Колегія суддів вважає правильною оцінку надану судом першої інстанції правовій конструкції, яка склалася у даній справі та вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права у даній справі є зобов`язання ГУПФ України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що при повторному розгляді заяви позивача ГУПФ України в Івано-Франківській області не вправі ігнорувати правові висновки суду першої інстанції викладені у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.