Постанова

від 14.11.2024 по справі 640/19886/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19886/22 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.,

суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київцентрдевелопмент» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київцентрдевеломпент» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київцентрдевелопмент» (далі - позивач, ТОВ «Київцентрдевелопмент») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 29.07.2022 №153470410 на загальну суму 129 117,28 грн - орендна плата за землю з юридичних осіб;

- податкового повідомлення-рішення від 26.10.2022 №285280410 на загальну суму 12 911,73 грн - сума штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується недекларування та несплата позивачем на час проведення камеральної перевірки зобов`язання з орендної плати за землю за березень та квітень 2022 року, а відтак подальша сплата таких зобов`язань не свідчить про протиправність здійснених контролюючим органом донарахувань. Крім того, суд підкреслив, що позивачем не доведено неможливості виконання ним вчасно податкового обов`язку, а відтак застосування штрафних санкцій за самостійне визначення податковим органом грошового зобов`язання також є правомірним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин приписів п. 69.1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, оскільки підприємство належить до тих, яке має можливість виконати податковий обов`язок, а відтак звільняється від відповідальності за умови його виконання до 31.07.2022. Відтак, за твердженням апелянта, оскільки на час проведення камеральної перевірки були чинними норми п. 69.1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, то прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мало місце за відсутніх на те правових підстав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 13.09.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить відмовити в її задоволенні з мотивів, що відповідають змісту рішенню ДПС України від 13.10.2022 №12632/6/99-00-06-03-02-06.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у червні 2022 року працівниками ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, поданої ТОВ «Київцентрдевелопмент». У ході перевірки податковим органом встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, зазначена ТОВ «Київцентрдевелопмент» у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний №9053685090 від 23.05.2022 за 2022 рік, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки. У зв`язку з чим податковим органом збільшено суму грошового зобов`язання за період січень-квітень 2022 року на суму 129 117,28 грн, за що п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачена відповідальність.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.06.2022 №14999/Ж5/26-15-04-14-03/39635251.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 29.07.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №153470410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму податкового зобов`язання 129 117,28 грн.

Спірний індивідуальний акт за наслідками адміністративного оскарження залишений без змін рішенням ДПС України від 13.10.2022 №12632/6/99-00-06-03-02-06. У цьому ж рішенні ДПС України зазначила, що податкове повідомлення-рішення від 29.07.2022 №153470410 збільшується у частині застосування штрафу в сумі 12 911,73 грн згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України.

З урахуванням вказаного ГУ ДПС у м. Києві 26.10.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №285280410, яким ТОВ «Київцентрдевелопмент» збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій 12 911,73 грн.

При цьому судом першої інстанції також встановлено, що підприємством сплачено зобов`язання з орендної плати за землю за січень-квітень 2022 року згідно платіжних доручень від 29.07.2022 №№83-86 в сумі 64 558,64 грн щомісячно.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 61, 75, 76, 123, 285, 288, п. 11, пп. 69.1, пп. 69.2 п. 69 пізрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на правомірність донарахування позивачу грошового зобов`язання з орендної плати та застосування за це штрафних (фінансових) санкцій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Умови внесення оренди та її розмір, як свідчать матеріали справи, визначено у договорі оренди земельної ділянки від 10.07.2017, укладеним між Київською міською радою і ТОВ «Київцентрдевелопмент», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований у реєстрі за №659.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За правилами статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що граничним строком подання податкової декларації з орендної плати за землю за 2022 рік було 21.02.2022, а сплата орендної плати за січень 2022 року мала здійснюватися не пізніше 02.03.2022 у розмірі, визначеному у відповідній декларації.

Разом з тим, загальновідомими обставинами є введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022.

У зв`язку з цим пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Так, відповідно абз. 3 до пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України (на норми якого посилається позивач в якості підстав позову) платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

На переконання позивача, забезпечення ним сплати орендної плати 29.07.2022, тобто до 31.07.2022, свідчить про дотримання вимог абз. 3 до пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, що вказує на протиправність донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Водночас, така позиція ТОВ «Київцентрдевелопмент» у площині обставин цієї справи є помилковою, оскільки приписи згаданої норми звільняють платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків. Разом з тим, у спірному випадку, як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення від 29.07.2022 №153470410 прийнято не з підстав несвоєчасної сплати позивачем орендної плати, а у зв`язку з неправильним визначенням грошового зобов`язання з цього платежу за березень-квітень 2022 року.

Відтак, до спірних правовідносин норми абз. 3 до пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України не застосовуються. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що на час проведення камеральної перевірки 24.06.2022 відомості податкової звітності виправлені не були, а грошове зобов`язання не було сплачено, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного індивідуального акта - податкового повідомлення-рішення від 29.07.2022 №153470410.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.10.2022 №285280410, яким позивачу на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України донараховано штрафні санкції за самостійне визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з орендної плати, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом за наслідками перевірки грошового зобов`язання з орендної плати за землю свідчить про правомірність визначених у податковому повідомленні-рішенні від 26.10.2022 №285280410 штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на необхідність застосування приписів пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, оскільки, по-перше, за цією нормою вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються, по-друге, за правилами п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Поміж з іншого колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене і зважаючи на визначені позивачем підстави позову та межі доводів його апеляційної скарги колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому помилкове віднесення судом першої інстанції позивача до осіб, які не мають можливості виконати податковий обов`язок, однак не підтвердили це належними і допустимими доказами, не впливає на правильність висновків суду у цілому щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на заявлені ним підстави.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київцентрдевелопмент» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.