Ухвала

від 19.11.2024 по справі 185/3602/20

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/3602/20

провадження № 1-в/610/111/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)" про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку стосовно

ОСОБА_3 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрованого та до засудження проживав у АДРЕСА_1 , раніше судимого,

Засудженого 24.09.2021 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2ст.190,ч.2ст.186,ч.2ст.185 ККУкраїни із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст.71КК України до остаточного покарання у виді 5-ти років 3 місяців позбавлення волі,

початок строку: 31.07.2020, кінець строку: 31.10.2025,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)" про вирішення питання щодо приведення вироків Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2021, від 17.10.2016, від 05.04.2016 стосовно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів".

Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 засуджений вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2021за ч.2ст.185 ККУкраїни за кримінальне правопорушення, яке він вчинив 19.06.2020, чим завдав збитки на суму 1656,28 грн., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення за ст. 185 КК України.

Також, ОСОБА_3 засуджений вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст.185КК України за кримінальні правопорушення, які він вчинив 01.08.2016, 03.08.2016, чим завдав збитки на суму 1000 грн., 1400 грн., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення за ст.ст. 185, 190 КК України.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ДУ "ПВК (№17)" до суду з цим поданням.

Представник ДУ "ПВК (№17)" в судове засідання не прибув, матеріали подання містять заяву про розгляд подання за його відсутності.

Прокурор подав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення подання ДУ "ПВК (№17)" не заперечує, просив розглядати за його відсутності.

Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не доставлений, подав заяву про розгляд подання за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК Українинеприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з іспитовим терміном два роки.

Вирок набрав законної сили 06.05.2016.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст.185 КК України та призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком два роки, за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання у виді позбавлення волі строком три роки частини покарання у виді позбавлення волі строком один рік шість місяців, що було не відбуте за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року, остаточно призначено покарання у виді позбавленні волі строком чотири роки шість місяців.

Вирок набрав законної сили 17.11.2016. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за кримінальні правопорушення, які він вчинив за епізодом від 01.08.2016 становить 1000 грн., за епізодом від 03.08.2016 1400 грн.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2021 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за постановленим вироком приєднано частково невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2016, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.

Вирок набрав законної сили 07.02.2022. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за кримінальні правопорушення, які він вчинив за епізодом від 20.05.2020 становить 3266,67 грн., за епізодом від 19.06.2020 1656,28 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів"(даліЗакон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст.51 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 51КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1п.169.1ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змістувироку від17.10.2016вбачається,що кримінальніправопорушення,передбаченими ст.ст.185, 190 КК України, ОСОБА_3 вчинив 01.08.2016, чим завдав збитки на суму 1000,00 грн., 03.08.2016 -1400 грн.

Станом на 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 689,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, розмір вартості майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190 КК України, становив 1378 грн (689,00*2=1378,00).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 17.10.2016 діями ОСОБА_3 за епізодом від 01.08.2016 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 1000,00 грн.; 03.08.2016 -1400 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2016 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.

Зі змісту вироку від 24.09.2021 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 вчинив 20.05.2020, чим завдав збитки на суму 3266,67 грн. та 1500,00 грн., 19.06.2020 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_4 , чим завдав збитки на суму 1656,28 грн.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2010,20 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1005,10 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190 КК України, становив 2010,20 грн (1005,10*2=2010,20).

Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 24.09.2021 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду 20.05.2020 на суму 3266,67 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2020 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним; 20.08.2020 на суму 1500,00 грн., 19.06.2020 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_4 на суму 1656,28 грн., що не перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2020 рік.

Положеннями ч. 1 ст. 3КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).

Відповідно до ст. 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного ЗаконуУкраїни також кореспондуються з положеннями ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110 км 23), Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).

Ураховуючи те, що вартість викраденого 01.08.2016, 20.05.2020, 19.06.2020 була меншою за розмір з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексуУкраїни настає кримінальна відповідальність, а саме у 2016 році 1378 грн., 2020 році 2010,20 грн, то суд вважає, що вчинене обвинуваченим діяння не підпадають під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХПодаткового кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)" про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, стосовно засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 за ч. 2 ст.190 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 на підставі ч. 1 ст. 70КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК Країни залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2021 за ч. 2 ст.185 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2021 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК Країни залишити без змін.

Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженимв той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1