Ухвала

від 12.11.2024 по справі 201/12414/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1931/24 Справа № 201/12414/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника заявника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 , який діє в інтересах АТ КБ «Приватбанк», на бездіяльність слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 02.10.2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 , який діє в інтересах АТ КБ «Приватбанк», на бездіяльність слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 02.10.2024 року.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що у заяві про вчинення кримінального правопорушення заявник посилається на те, що колишні посадові особи ПА КБ «Приватбанк» вчинили незаконні дії щодо видачі кредиту, однак сам по собі факт надання такого кредиту ТОВ «Нива Тур» (код ЄДРПОУ 24872970) свідчить про те, що посадові особи банку, від яких залежала його видача, діяли в межах повноважень, наданих їм тодішніми власниками ПАТ КБ «Приватбанк», інакше би видача кредиту не відбулась, однак останні ніяких претензій з цього приводу не пред`являють. Доказів щодо наявності повноважень представництво інтересів колишніх власників ПАТ КБ «Приватбанк» заявник не надав. Одночасно з цим не обґрунтував, які ж саме інтереси теперішніх власників цього банку порушені, та не зазначено, який зв`язок таких порушень із діями зазначених осіб має місце. Вказує, що заява представника АТ КБ «Приватбанк» за своїм змістом не є повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки не містить об`єктивних даних, які підтверджували б реальність конкретної події кримінального правопорушення, як відсутні у ньому і конкретні фактичні дані, які свідчили б про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації за відповідними статтями КК України. З огляду на викладене слідчий суддя прийшов до висновку про те, що у заяві не зазначені достатні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді від 10 жовтня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою зобов`язати уповноважену особу внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, за заявою АТ КБ "Приватбанк" від 02.10.2024 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України.

Зазначає, що слідчий суддя об`єктивно не з`ясував та не дослідив обставини справи, не навів належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто допустив неповноту судового розгляду. Не надав належної оцінки факту бездіяльності слідчого ВП № 5ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Посилається на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі на підстав власних припущень стверджує, що нібито вимоги скарги зводяться до покладення обов`язку внесення відомостей до ЄРДР на слідчого суддю, в той час як фактично мова йде про зобов`язання саме слідчого внести відповідні відомості до ЄРДР та у скарзі прямо зазначено, що оскаржується бездіяльність слідчого.

Посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апелянт вважає, що невнесення до ЄРДР відомостей із заяви про злочин суперечить процесуальному закону, а тому невнесення слідчим таких відомостей до ЄРДР мають ознаки явної бездіяльності.

Заслухавши суддю-доповідача; апелянта - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, ст. 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно із якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Окрім цього, внесення відомостей до ЄРДР також врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» якого, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

У пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року (справа №556/450/18, провадження №21-4229км20) слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, тобто підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Отже, слідчий суддя при відсутності правових підстав не позбавлений можливості відмовити у задоволенні скарги щодо зобов`язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

З огляду на викладене колегія суддів не може погодитись із посиланням апелянта на те, що посадові особи СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області безумовно повинні були внести відомості за заявою АТ КБ "Приватбанк" про вчинення кримінального правопорушення, поданою 02.10.2024 року, незалежно від її змісту, а посилання на правову позицію ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладену в узагальненні судової практики, лист № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 року, вважає нерелевантним і таким, що не узгоджується із сучасною практикою Верховного Суду.

Аналізуючи правильність висновків суб`єкту оскарження та слідчого судді щодо відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення за заявою АТ КБ "Приватбанк", поданою 02.10.2024 року, колегія суддів приходить до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.10.2024 року представник АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_7 звернувся до начальника СВ ДР УП ГУНП у Дніпропетровській області із заявою, датованою 01.10.2024 року, про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України, в резолютивній частині якої порушене питання про внесення до ЄРДР відомостей тільки за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 5, 6).

У вказаній заяві представник банку посилається на дві окремих обставини. Першою із них є порушення вимог внутрішніх нормативних документів банку, які, на його думку, були допущені при прийнятті рішення про видачу кредитів ТОВ "НИВА ТУР" на підставі кредитних договорів № 2Н007Г від 05.06.2014 року та № 2Н008Г від 05.06.2014 року, а саме те, що посадовими особами банку: не було зібрано достатню інформацію про кредитоспроможність позичальника; не було здійснено аналіз відповідних відомостей; не було здійснено оцінку, контроль та моніторинг ризиків; було пропущено низку процедур, які є обов`язковими при укладанні кредитного договору; не додано до кредитної справи документи, що підтверджували б реальну вартість предмету застави та активів позичальника. Другою обставиною є факт не повернення коштів за вказаними кредитними договорами станом на 2024 рік.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на який вказує представник АТ КБ "Приватбанк" у заяві, утворює заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення є обман, під яким розуміється повідомлення неправдивої інформації потерпілому або, навпаки, замовчування правдивої інформації, яка мала би повідомлятись, або зловживання довірою, яким є використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном, а також фактичне заволодіння майном шляхом застосування обману або зловживання довірою.

У той же час зі змісту заяви АТ КБ "Приватбанк" про вчинене кримінальне правопорушення неможливо встановити, ким та у якій формі був застосований обман або зловживання довірою, хто саме був введений в оману, яким є причинний зв`язок між обманом (зловживанням довірою) та матеріальними збитками. Фактично заявник послався лише на порушення, які на його думку були допущені при прийнятті рішень про видачу кредитів ТОВ "НИВА ТУР" у 2014 році, і на те, що кредит цим підприємством не був повернутий, тобто на обставини, кожна із яких сама по собі не утворює складу кримінального правопорушення, та ніяк не обгрунтував наявність причинного зв`язку між допущеними порушеннями та не поверненням кредитних коштів.

Щодо повідомлення заявника про вчинення, на його переконання, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що склад останнього передбачає наявність як матеріальної шкоди, так і причинного зв`язку між діями винної особи та його заподіянням.

Натомість з пояснень апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції випливає, що АТ КБ "Приватбанк" взагалі не вживалися будь-які заходи щодо стягнення кредитної заборгованості з ТОВ "НИВА ТУР" та звернення стягнення на предмети застави, а також з матеріалів справи не вбачається, що банком були вжиті відповідні заходи та достовірно з`ясована причина, з якої кредит цим підприємством не повернутий, у зв`язку із чим міркування заявника про заволодіння майном злочинним шляхом, викладені у заяві, в цілому є передчасними.

Належить додатково зазначити, що правовідносини видачі банківського кредиту та його повернення мають цивільно- або господарсько-правовий характер, а у їх межах не повернення кредиту не є надзвичайною подією, настання якої безумовно свідчить про вчинення злочину. Відтак для розгляду цих правовідносин у кримінально-правовому контексті повинні існувати вагомі підстави.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до зазначених вище положень законодавства та правових позицій Верховного Суду підставою для внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення на підставі поданої заяви є не саме по собі твердження заявника про вчинення певного кримінального правопорушення, а зазначення ним конкретних та достатніх фактичних даних, які б вказували на реальність такої події та необхідність перевірки відповідних обставин кримінально-процесуальним засобами, чого у даному випадку не вбачається.

Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді та необхідності задоволення скарги на бездіяльність слідчого не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку із вищенаведеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_7 від 01.10.2024 року, подана 02.10.2024 року, дійсно не містить достатніх відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, які підлягали б внесенню до ЄРДР, а відтак ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 , який діє в інтересах АТ КБ «Приватбанк», на бездіяльність слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою, поданою 02.10.2024 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4