Справа № 345/4417/24
Провадження № 22-ц/4808/1424/24
Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волощука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Юрчаком Л.Б. 12 вересня 2024 року в м. Калуш Івано-Франківської області,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 подано позов до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Позовні вимоги, обґрунтовано тим, що Калуським міськрайонним судом розглянута справа №345/1346/24 за його позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Так, рішенням від 05.06.2024 року, яке набрало законної сили 05.07.2024 року, його позов частково задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на його користь шкоду, завдану йому незаконними діями (бездіяльністю) відповідача в сумі 680,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення з Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 68 гривень виконавчого збору, 69 гривень витрат виконавчого провадження, 181 грн витрат виконавчого провадження, а всього 318 гривень - відмовлено.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 27 червня 2023 року до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України була направлена заява про сплату штрафу у відповідності до електронного повідомлення через застосунок «Штрафи UA» за порушення 01.06.2023 року пункту 12.9 (6) Правил дорожнього руху та надіслано копію електронної квитанції про сплату. Вказану заяву подавала його дружина ОСОБА_2 на підставі отриманого нею електронного повідомлення.
У відповідності до ст. 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, його дружина ОСОБА_2 як особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, протягом 20 календарних днів з дня його вчинення звернулась із відповідною заявою та надала згоду на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату штрафу та була звільнена від адміністративної відповідальності.
Наведені обставини свідчать про те, що до вказаного порушення 01 червня 2023 року він (позивач) не має жодного відношення, однак саме його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже, враховуючи висновки та встановлені Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №345/1346/24 обставини, дії відповідача Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по відношенню до нього є протиправними та незаконними.
Крім того, відкриваючи 19.01.2024 року виконавче провадження №738919140, орган державної влади та його посадові особи порушили вимоги ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до якої «не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення». Так, в матеріалах справи №345/1346/24 містяться копії листа Департаменту патрульної поліції, яким на адресу відповідача була спрямована постанова про накладення адміністративного стягнення від 01.06.2023 року тільки 10 січня 2024 року, а виконавче провадження відкрито тільки 19 січня 2024 року.
Просив стягнути з Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції завдану внаслідок незаконних дій (бездіяльності) шкоду в сумі 318,00 гривень (а.с.1-3).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.51-57).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт не погоджується із висновком суду, що ним не були надані відповідачу докази оскарження ним постанови про адміністративне правопорушення у визначений законом строк та про добровільну сплату штрафу до моменту відкриття виконавчого провадження.
Наголошує, що відповідачу як органу державної влади повинно бути відомо, що патрульна поліція зобов`язана діяти в спосіб, визначений Законом України «Про адміністративну процедуру». Оскільки патрульною поліцією не було дотримано вимог зазначеного Закону, він оскаржував їх дії у досудовому порядку.
Крім того, суду було відомо, що оскарження дій відповідача за відсутності позитивного рішення по справі №345/1346/24, яке ухвалено Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 05 червня 2024 року, є безперспективним.
Щодо неповідомлення відповідача до відкриття виконавчого провадження про добровільну сплату штрафу, то йому не було відомо, що патрульна поліція в порушення визначених Законом строків не зверталася до відповідача. Крім того, він (позивач) жодних штрафів не сплачував.
У зв`язку з порушенням норм чинного законодавства Державною патрульною службою по факту, встановленому судом у справі №345/1346/24, це призвело до безпідставного стягнення відповідачем належних йому (позивачеві) коштів. І саме відсутність факту визнання протиправними дій Департаменту Патрульної служби України в зазначеній справі перешкоджало залучити до участі у розгляді справи у якості співвідповідача Державну виконавчу службу.
Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору покладено саме на суд.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача (а.с.61-63).
Позиція інших учасників справи
Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання не з`явився позивач ОСОБА_1 , хоча про день місце та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції та SMS-повідомлення документу «Судова повістка».
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за його відсутності.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:
Відповідно до ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.
Вислухавши пояснення представника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волощука В.М., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Встановлені судом обставини справи
Із матеріалів виконавчого провадження №73891910 встановлено, що постановою серії ЗАВ № 02444515 від 01.06.2023 року з ОСОБА_1 стягнуто 340 грн штрафу та зазначено, що згідно із ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною другою статті 300-1, в порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби стягують з правопорушника штраф у подвійному розмірі в сумі 680 грн (а.с.42).
18.01.2024 року до відповідача надійшла заява від Департаменту патрульної поліції управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху національної поліції України про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України ЗАВ № 02444515 від 01.06.2023 року (а.с.41).
На підставі зазначеної заяви Департаменту патрульної поліції постановою Головного державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волощуком В.М. від 19.01.2024 року відкрито виконавче провадження № 73891910 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №ЗАВ 02444515, виданої Департаментом Патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху Національної поліції України 01.06.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680,00 гривень (а.с.40).
Також 19.01.2024 року державним виконавцем винесені постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано оплатити 250,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано оплатити 68,00 грн. виконавчого збору; про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, яка становить 998,00 грн (а.с.34,36,38).
Згідно розпорядження № 73891910 від 25.01.2024 року, 22.01.2024 року на депозитний рахунок Калуського ВДВС поступили кошти в сумі 998,00 грн., які було використано на погашення боргу ОСОБА_1 по ВП № 73891910 (а.с.27).
23.01.2024 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника (а.с.32).
Цього ж дня державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію на примусове списання (стягнення) коштів та направлено банківським установам, в яких боржник ОСОБА_1 мав відкриті рахунки (а.с.27).
24.01.2024 р. державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» закінчено ВП № 73891910 (а.с.30).
Тобто, в ході здійснення виконавчого провадження з позивача стягнуто 680,00 грн штрафу; 68,00 грн виконавчого збору; 69,00 грн витрат виконавчого провадження; 181,00 грн витрат виконавчого провадження, а всього 998,00 грн.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 року по справі № 345/1346/24 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади в сумі 998 грн задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану йому внаслідок незаконних дій (бездіяльності) відповідача в сумі 680,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.4-8).
Згідно інформації із Єдиного Державного реєстру судових рішень, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.09.2024 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 року по справі № 345/1346/24 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції 1816,80 грн судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.10.2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 345/1346/24.
Мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні рішення
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачу не були надані докази того, що позивачем була оскаржена постанова про накладення штрафу в зазначений законом строк та про належне повідомлення відповідача про добровільну сплату штрафу до моменту відкриття виконавчого провадження. Також позивачем не оскаржено в судовому порядку постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інші похідні постанови, дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Щодо посилання на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі 3345/1346/24 від 05.06.2024 року, то на час розгляду справи в суді відкрито апеляційне провадження в даній справі та розгляд справи триває. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Застосовані норми права
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі Закон №1404-VIII).
Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до ч.1 статті 13 Закону №1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч. 1ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Згідно з ч. 1ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Аналіз наведених норм свідчить, що виконавчий збір стягується при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Так, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність будь-якого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.
Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статті 81 ЦПК України є обов`язком позивача.
Дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Як встановлено з матеріалів справи, державним виконавцем в межах виконавчого провадження №73891910 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 винесено ряд постанов: про відкриття виконавчого провадження; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано оплатити 250,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано оплатити 68,00 грн. виконавчого збору; про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, яка становить 998,00 грн.
Матеріали виконавчого провадження містять докази того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2024 року разом з супровідним листом №7721/7722 (та інші похідні постанови) була надіслана ОСОБА_1 цього ж дня (а.с.39,40) в порядку ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, яка передбачає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи відповідача про те, що державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, як і інші постанови у виконавчому провадженні (про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника), були надіслані позивачу, а відтак суд вважає доведеним те, що про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 було відомо.
Позивач, маючи документальне підтвердження оплат штрафу згідно постанови ЗАВ № 02444515 та рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 року по справі № 345/1346/24, яким також підтверджується факт сплати штрафу згідно постанови ЗАВ № 02444515, у передбачені законом строки не оскаржив у судовому порядку постанову державного виконавця від 19.01.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 73891910 та всі інші похідні від неї постанови державного виконавця.
В той же час відповідачу не були надані докази оскарження позивачем постанови ЗАВ № 02444515 в зазначений законом строк. Також позивачем не було надано доказів повідомлення відповідача про добровільну сплату штрафу до моменту відкриття ВП № 73891910.
Отже, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у встановленому законом порядку не оскаржена, не визнана незаконною і не скасована.
Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що при вчиненні дій щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі №920/715/17 зроблений висновок, що, застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
В свою чергу, неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Таким чином, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, що дає підстави для висновку про правомірність дій державного виконавця; враховуючи, що ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та не надав вчасно доказів сплати штрафу та в подальшому не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на встановлені рішенням Калуського міськрайонного судом Івано-Франківської області 05 червня 2024 року у справі №345/1346/24 обставини, оскільки рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, скасоване. В цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту спричинення йому шкоди незаконним діями Департаменту патрульної поліції.
Відтак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження завдання шкоди позивачу, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача шкоди. Тобто матеріали справи не містять доказів, достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого можна було б встановити наявність факту заподіяння позивачу ОСОБА_1 . Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шкоди.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем порушено вимоги ст. 303 КУпАП, на яку як на ключову підставу для задоволення свого позову посилається ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
За правилами статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває наразі.
Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Постанову про відкриття виконавчого провадження № 73891910 з виконання вказаної постанови ЗАВ № 02444515 прийнято державним виконавцем 19.01.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 2129-IX від 15 березня 2022 року.
Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.
З огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як Кодексом про адміністративні правопорушення так і іншими законами України, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», суд вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 15.03.2023 по справі № 260/2595/23, від 03.08.2023 по справі № 420/10415/23).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності його висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
В.Д. Фединяк
Повний текст постанови складено 19 листопада 2024 року.
Суд | Івано-Франківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.11.2024 |
Оприлюднено | 21.11.2024 |
Номер документу | 123109264 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду |
Цивільне
Івано-Франківський апеляційний суд
Максюта І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні