Ухвала

від 13.11.2024 по справі 643/343/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/343/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/2095/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, що має чотирьох неповнолітніх дітей на утриманні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

1) вироком Московського районного суду м.Харкова від 30 жовтня 2008 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; 13 липня 2010 року звільнений умовно-достроково на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова на невідбутий термін покарання 10 місяців 29 днів;

2) вироком Московського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2012 року за ч.1 ст.307 КК України до 4 років позбавлення волі; 27 жовтня 2014 року звільнений умовно-достроково на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області, на не відбутий термін покарання 1 рік 1 місяць 23 дні;

3) вироком Московського районного суду м.Харкова від 12 вересня 2016 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, 18 жовтня 2019 року звільнений по відбуттю терміну покарання;

4) вироком Московського районного суду м.Харкова від 07 березня 2017 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 04 жовтня 2018 року вирок переглянуто Харківським районним судом Харківської області та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано з 21 червня 2017 року по 15 березня 2018 року з розрахунку 1/2, звільнений 18 жовтня 2019 року по відбуттю терміну покарання;

5) вироком Московського районного суду м.Харкова від 14 серпня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Московського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишений без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислюється з моменту фактичного взяття під варту, тобто з 24 листопада 2023 року.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 03 червня 2024 року задоволено клопотання адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор», та четвертий абзац резолютивної частини вироку Московського районного суду м.Харкова від 01 травня 2024 року постановлено викласти в наступній редакції: «Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з 23 листопада 2023 року».

Як встановив суд, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.11.2023 року у період часу приблизно з 05 години 50 хвилин по 05 годину 58 хвилин, в період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року №734/2023 строком на 90 діб з 16 листопада 2023 року, прибув до торгового павільйону - кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , (літ. А-1), де здійснює свою діяльність ФОП « ОСОБА_10 » реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та саме цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднаний із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Діючи у вищевказаний час та перебуваючи у вищевказаному місці, ОСОБА_11 , реалізуючи раптово виниклий злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднаний із проникненням у приміщення кав`ярні, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за допомогою фізичної сили, тримаючись двома руками за пластикову ручку вхідних дверей, вирвав вхідні пластикові двері кав`ярні та проник до нього. Перебуваючи безпосередньо в приміщенні кав`ярні та підійшовши до торгівельного прилавку вказаного кав`ярні «Брікс», заволодів планшетом ТМ «Samsung SM -T285», об`єм пам`яті 8 гб на 1 гб, чорного кольору вартістю згідно експертизи 1240 гривень 00 копійок, що належить потерпілому ОСОБА_12 , та попрямував у бік виходу з приміщення кав`ярні.

Після цього, ОСОБА_8 не бажаючи бути застигнутим, швидко покинув місце вчинення злочину, разом із викраденим майном, через вирвані ним же вхідні пластикові двері магазину та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме залишив собі для подальшого користування за призначенням, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму розміром 1240 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинена повторно, поєднана із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.11.2023 року приблизно о 02 годині 02 хвилини, в період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року №734/2023 строком на 90 діб з 16 листопада 2023 року, прибув до торгового павільйону - магазину « Кулиничі », що розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці ,47 Б /1 , де здійснює свою діяльність ТОВ «ТЕРРА-ПАНЕМ» код ЄДРПОУ 40862821, юридична адреса: Львівська область, Львівський район, с. Оброшине, вул. Шашкевича, 24, та саме цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднаний із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Діючи у вищевказаний час та перебуваючи у вищевказаному місці, ОСОБА_11 , реалізуючи раптово виниклий злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднаний із проникненням у приміщення магазину, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за допомогою фізичної сили, тримаючись двома руками за пластикову ручку вхідних дверей, вирвав вхідні пластикові двері магазину та проник до нього. Перебуваючи безпосередньо в приміщенні магазину та підійшовши до торгівельного прилавку вказаного магазину «Кулиничі», заволодів моноблоком (монітором) чорного кольору «GEOS Touch Screen Pos System model A 1501C 15 Capacitive J1900/2g/32g Black 20191201096» із кріплення у вигляді труби сірого кольору та сітьовим кабелем вартістю згідно експертизи 25580 гривень 00 копійок, модемом у вигляді флешки ТМ «HUAWEI» LTE USB Stick E 3372, вартість якого встановити не виявилось за можливе, сканером «GEOS» вартість якого встановити не виявилось за можливе, грошовими коштами у розмірі 260 гривень 50 копійок та попрямував у бік виходу з приміщення магазину.

Після цього, ОСОБА_8 не бажаючи бути застигнутим, швидко покинув місце вчинення злочину, разом із викраденим майном, через вирвані ним же вхідні пластикові двері магазину та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме залишивши собі та зберігав за місцем мешкання, чим спричинив матеріальну шкоду ТОВ «ТЕРРА-ПАНЕМ» на загальну суму розміром 25840 гривень 50 копійок.

Таким чином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинена повторно, поєднана із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , в редакції змінених апеляційних доводів та вимог, просить в порядку ч.2 ст.433 КПК України вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 за епізодом вчинення кримінального правопорушення від 16 листопада 2023 року з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст.162 КК України, у виді обмеження волі на строк 3 роки. Вважати засудженим ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст.70, 72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України, остаточно призначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування доводів посилається на те, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким крадіжки на суму до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність. Згідно зі сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_8 засуджений за вчинення 16 листопада 2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а вартість викраденого майна становить 1240 гривень, однак, з урахуванням способу вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, то дії останнього необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.162 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_11 подав клопотання про застосування до нього положень Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в редакції змінених доводів та вимог, та вважав, що клопотання обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а також думку захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які частково підтримали апеляційну скаргу прокурора, та підтримали клопотання обвинуваченого щодо застосування до нього Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора та клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким ст.51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідно до Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року, дрібною крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, вартість майна якої на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2684 гривень, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян складає 1342 гривень на 2023 рік, а два неоподаткованих мінімумів (ч.2 ст. 51 КУпАП) становить 2684 гривень.

Таким чином, з 09 серпня 2024 року кримінальна відповідальність за скоєння крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 гривні.

Згідно зі сформульованим судом першої інстанції обвинуваченням, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні в період часу приблизно з 05 години 50 хвилин по 05 годину 58 хвилин 16 листопада 2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненою повторно та поєднаною із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану. Своїми діями обвинувачений завдав потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 1240 гривень 00 копійок.

Таким чином, вартість викраденого ОСОБА_8 майна становила 1240 гривень, тобто є меншою за розміром, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року та положення Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому його дії на даний час не утворюють кримінально-караного діяння, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за епізодом від 16 листопада 2023 року, у зв`язку із декриміналізацією діяння.

Разом із цим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки за епізодом від 16 листопада 2023 року, а саме вчинення її з проникненням у інше приміщення, колегія суддів вважає доводи прокурора про необхідність кваліфікації вищевказаних дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.162 КК України обґрунтованими, з наступних підстав.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

З огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікації дій за ч.4 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки та/або переоцінки доказів.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 16 листопада 2023 року діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, за допомогою фізичної сили, вирвав вхідні пластикові двері павільйону - кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність ФОП « ОСОБА_10 », та проникнувши до приміщення, заволодів планшетом ТМ «Samsung SM-T285», вартістю згідно експертизи 1240 гривень 00 копійок, що належить потерпілому ОСОБА_12 , спричинивши останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Об`єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушенням встановленого законом порядку.

Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у тому числі виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об`єкти, щодо яких особа здійснює право володіння.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_8 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення за епізодом від 16 листопада 2023 року і не заперечував факту проникнення в інше приміщення з метою заволодіння майном, інакше кажучи, усвідомлював, що приміщення, до якого він проник, перебуває у користуванні чужої особи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи положення ч.3 ст.337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_8 за епізодом крадіжки майна у ОСОБА_12 на суму 1240 гривень 00 копійок, вчиненого у період часу приблизно з 05 години 50 хвилин по 05 години 58 хвилин 16 листопада 2023 року, з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України.

У пункті 4 ч.1 ст.408 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо це не погіршує становище обвинуваченого.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з доводами клопотання обвинуваченого щодо застосування Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за епізодом від 23 листопада 2023 року, оскільки сума викраденого майна складає 25840 гривень 50 копійок.

Отже, клопотання обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з підстав, що викладені вище.

При призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.162 КК України, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, а також відомості про особу обвинуваченого, який на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні чотирьох дітей, раніше неодноразово судимий.

Відповідно до ст.66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, колегія суддів визнає активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Колегія суддів також враховує відомості про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, у тому числі, за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі. Однак, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та продовжив свою злочинну діяльність, вчинивши новий тяжкий злочин проти власності в умовах воєнного стану.

Тобто, системний характер вчинення обвинуваченим умисних злочинів проти власності, та відомості про особу обвинуваченого характеризують його як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень та про високий рівень суспільної небезпечності ОСОБА_8 , а тому колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК України та фактичних обставин вчинення кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.162 КК України.

Оскільки в решті вирок суду першої інстанції залишається без змін, у тому числі в частині призначення покарання за епізодом злочину від 23 листопада 2023 року (стосовно потерпілого ТОВ «ТЕРРА-ПАНЕМ») за ч.4 ст.185 КК України, покарання обвинуваченому ОСОБА_8 належить призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Поряд із цим, колегія суддів вважає доцільним призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків, на підставі ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за вироком Московського районного суду м.Харкова від 01 травня 2024 року невідбутої частини покарання за вироком Московського районного суду м.Харкова від 14 серпня 2023 року.

Крім того, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_8 необхідно зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув`язнення, а саме з 23 листопада 2023 року по 13 листопада 2024 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

У решті вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року стосовно ОСОБА_8 слід залишити без змін.

Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та, у відповідності до ст. 65 КК України, достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора та клопотання обвинуваченого підлягають задоволенню.

Підстав для застосування норм ст.ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , в редакції змінених апеляційних доводів та вимог, - задовольнити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього Закону України№ 3886-IX від 18 липня 2024 року - задовольнити.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 за епізодом вчинення кримінального правопорушення від 16 листопада 2023 року (стосовно потерпілого ОСОБА_12 ) з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за епізодом злочину від 23 листопада 2023 року (стосовно потерпілого ТОВ «ТЕРРА-ПАНЕМ») - за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року невідбутої частини покарання за вироком Московського районного суду м.Харкова від 14 серпня 2023 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення, а саме з 23 листопада 2023 року по 13 листопада 2024 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

В решті вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді: