Ухвала

від 18.11.2024 по справі 463/1649/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/1649/23

6/465/367/24

У Х В А Л А

судового засідання

18.11.2024 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кушнір Б.Б.,

з участю секретаря судового засідання Швед О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 в порядку ст.441 ЦПК України,

встановив:

Приватний виконавецьвиконавчого округуЛьвівської областіШелінська ЮліяАндріївна звернулася в суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 в порядку ст.441 ЦПК України.

В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни перебуває виконавче провадження ВП №73715866 з примусового виконання виконавчого листа №463/1649/23, виданого 02.12.2023 Франківським районним судом м.Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди квартири від 03.05.2022 року в розмірі 28 000 гривень та судові витрати у розмірі 1 073,60 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 29073,60 гривень.

На даний час рішення суду невиконано, незважаючи на те, що приватним виконавцем вжито передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, однак боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду.

З метою належного виконання рішення суду, просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з метою виконання нею зобов`язань зі сплати боргу. Просить подання задоволити.

Приватний виконавець, стягувач та боржник судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання подання повідомлялися належним чином.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе, розглядати подання у відсутності даних осіб, на підставі наявних у справі даних та доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши подане подання приватного виконавця, дослідивши долучені матеріали до клопотання у їх сукупності, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні приватного виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни перебуває виконавче провадження ВП №73715866 з примусового виконання виконавчого листа №463/1649/23, виданого 02.12.2023 Франківським районним судом м.Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди квартири від 03.05.2022 року в розмірі 28 000 гривень та судові витрати у розмірі 1 073,60 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 29073,60 гривень.

03.01.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржників.

Проте, конверт із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №060074829942, яким було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2024, повернувся на адресу приватного виконавця з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно електронної відповіді МВС України 03.01.2024 відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

18.01.2024 приватним виконавцем скеровано платіжну інструкцію №5970 від 18.01.2024 в АТ «А-БАНК» до виконання, та згідно до платіжної інструкції №JBKLO1JO8M від 22.01.2024 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 6,57 гривень.

19.02.2024 приватним виконавцем скеровано платіжну інструкцію №7745 від 19.02.2024 в АТ «Райффайзен Банк» до виконання, та згідно до платіжної інструкції №13767 від 20.02.2024 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 6 921,57 гривень.

Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 10.09.2024 відсутня інформація про документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби від 18.09.2024 відсутня інформація щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованого територією України ОСОБА_1 в період з 05.12.2023 по 18.09.2024.

Згідно електронної відповіді Податкової служби України боржник отримав дохід за 3 квартал 2023 року в товаристві з обмеженоювідповідальністю,код ЄДРПОУ:13840724в сумі 5622,50 гривень та за 4 квартал 2023 року у фермерському господарстві, код ЄДРПОУ:34464090в сумі 6778,40 гривень.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №403126148 від 11.11.2024 року вбачається, що 20.10.2023 боржник продала земельну ділянку загальною площею 0,9658 га, кадастровий номер 7123788000:02:001:0298 та земельну ділянку площею 1,0108 га, кадастровий номер 7123788000:02:001:0292.

Крім цього, з даної інформації вбачається, що боржник є співвласником домоволодіння, об`єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,27 га (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 193267971237), та власником майна 1/3 частки на підставі рішення суду, серія та номер: 703/3088/13-ц, 2/703/998/13, виданий 05.07.2013, видавник: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області (номер відомостей про речове прав: 3073992).

Натомість, приватним виконавцем у межах виконання виконавчого провадження не було накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу.

Водночас, до матеріалів даного подання долучено лише один виклик приватного виконавця від 02.09.2024 №61541. Проте, конверт із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №0600958055460, яким було надіслано виклик приватного виконавця від 02.09.2024 №61541, повернувся на адресу приватного виконавця з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України,суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Статтею 6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України»встановлено,що громадяниновіУкраїни можебути тимчасововідмовлено увиїзді закордон,зокрема,у випадках,якщо вінухиляється відвиконання зобов`язань,покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії», рішення від 26 листопада 2009(заява № 34383/03), ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, у параграфі 49 суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див.рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», (Napijalo v Croatia), скарга № 66485/01,§§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (Див.рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Itali), скарга № 32190/96, §96, ECHR 2003- IX), рішення Європейського Суду за справаою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlsk v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 121).

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року а справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70.

Охоплення судової перевірки має дозволи суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідними змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Майере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Beigsum), Series A. N 43, § 60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-які обставин.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

У поданні приватним виконавцем не вказано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення, а з наданої інформації у боржника паспорт громадянина України для виїзду за кордон відсутній, та те, що в базі даних перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованого територією України ОСОБА_1 в період з 05.12.2023 по 18.09.2024 не виявлено. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Відтак, законом не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав.

У зв`язку з цим сам приватний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Натомість звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника приватний виконавець зазначив, що боржник рішення суду не виконує та ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань. Однак суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник має можливість та намір виїхати за кордон, які саме дії буде неможливо вчинити приватному виконавцю при виїзді останньої за кордон.

Також, суду не надано доказів щодо ухилення боржника від виконання рішення, а наявність заборгованості не є беззаперечним доказом, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження про стягнення боргу, та відсутні відомості відмови боржникам від добровільного виконання виконавчого документу.

Крім цього, приватним виконавцем на надано доказів вжиття можливих заходів з примусового виконання рішення, зокрема про попередження боржника про можливе застосування обмеження у праві виїзду за межі України у разі невиконання свого зобов`язання перед стягувачем.

Водночас надано суду безперечні докази, що приватним виконавцем в процесі виконання було встановлено наявність нерухомого майна, на яке можливо накласти стягнення.

Інших правових підстав для обмеження у праві виїзду за межі України боржника приватний виконавець не навів та не надав достатніх доказів щодо такого обмеження виїзду боржника.

Отже, судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

За таких обставин, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, а також враховуючи конституційні права громадянина України щодо його права у виїзді з України та в`їзду в Україну, які у разі задоволення подання можуть бути істотно порушені та те, що в матеріалах подання відсутні докази ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим документом, суд вважає, що у задоволенні даного подання слід відмовити за відсутністю для цього законних підстав.

Керуючись ст.ст. 223, 247, 258-260, 263, 353, 354, 441 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» -

п о с т а н о в и в:

У задоволенніподання приватноговиконавця виконавчогоокругу Львівськоїобласті ШелінськоїЮлії Андріївни,про тимчасовеобмеження управі виїздуза межіУкраїни боржника ОСОБА_1 впорядку ст.441ЦПК України,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 18.11.2024.

Суддя Кушнір Б.Б.