Ухвала

від 18.11.2024 по справі 2-53/2010

НОВОВОРОНЦОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-53/2010

Номер провадження 4-с/954/3/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в особі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Гром О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович, зацікавлена особа: Акціонерний банк "Укргазбанк", на дії приватного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати незаконними дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. по виконавчому провадженню ВП № 65137088 від 13.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним Договором № 242 від 01.06.2007 року щодо відмови у перерахунку його заборгованості з урахуванням її часткового погашення по виконавчому провадженню ВП № 25427469 від 24.01.2012 року. В обґрунтування скарги зазначає, що за вказаним виконавчим листом в період з 2012 по 2021 року Нововоронцовським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП № 25427469 від 24.01.2012 року проводилось стягнення грошових коштів з заробітної плати скаржника. Стягнення проводилось з урахуванням того, що сума заборгованості становила 100928,08 грн. Дане виконавче провадження було закрите 19.03.2021 року на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа. На дату завершення виконавчого провадження відповідно до відповіді від 02.05.2024 року № 4655, наданої на запит боржника Нововоронцовським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, залишок боргу складав 32162,06 грн. Також зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. в ході вчинення заходів в межах виконавчого провадження ВП № 65137088 від 13.04.2021 року взагалі не враховуються вищевказані ним обставини щодо погашення Публічному акціонерному товариству акціонерного банку «Укргазбанк» частини заборгованості. На думку скаржника, приватний виконавець вчиняє дії, спрямовані на стягнення з нього заборгованості в повній сумі 12257,91 доларів США та 3970,47 грн. без урахування її часткового погашення.

У письмових поясненнях приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Д.С. заперечив проти задоволення скарги. Зазначив, що його дії відповідали вимогам закону. При відкритті виконавчого провадження він керувався сумою, зазначеною у виконавчому листі та повідомленні стягувача про залишок суми боргу у розмірі 8259,3 доларів США та 3970,47грн.

У письмових поясненнях представник стягуюча заперечив проти задоволення скарги. Повідомив суду, що стягнення суми боргу із боржника відбувалося на підставі рішення суду у доларах США. Перерахування стягувачем суми у національній валюті України чи в іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення не вважається належним виконанням судового рішення.

У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що з 2012 року по 2019 рік боржник виплачував суму боргу у гривнях відповідно до виконавчого листа суду та постанови про відкриття виконавчого провадження у сумі 100928,08 грн. Залишок боргу на час закриття виконавчого провадження складав 32162,06 грн. У виконавчому провадженні Нововоронцовського районного відділу державної виконавчої служби відсутні будь-які посилання на виконання рішення суду у доларах США. У рішенні Нововоронцовського районного суду про стягнення з нього суми боргу зазначена сума як в доларах США, так і в еквіваленті у гривнях, у постанові державного виконавця сума боргу також зазначена у гривнях, кредитний договір між скаржником і стягувачем також не містить способу його виконання саме у доларах США. Вважає, що скаржник добросовісно сплачував борг відповідно до суми зазначеної в рішенні суду та постанові державного виконавця у гривнях. Стягувач протягом всього строку стягнення з нього боргу жодним чином не оскаржував дії державного виконавця і не заперечував їх.

У судовому засіданні приватний виконавець додатково до письмових пояснень зазначив, що скаржником не було оскаржено його постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено борг саме у доларах США. А оскільки постанова є чинною, то дії виконавця щодо стягнення боргу у доларах США відповідають вимогам закону. На сьогодні виконавче провадження проводиться шляхом стягнення боргу з боржника у гривнях, які перераховуються на рахунок стягувача, який за ці кошти купляє долари США і погашає борг скаржника.

У судовому засіданні представник стягувача підтримав раніше надані письмові пояснення та зазначив, що належним виконанням зобов`язання боржником є сплата боргу у валюті кредитного договору, що відповідає вимогам ст. 533 ЦК України. Тому як під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем, так і приватним виконавцем, банк отримував кошти по сплаті боргу у гривнях, за які потім самостійно купляв долари США та погашав кредит, тому борг боржника перед банком складає 8259,3 доларів США. та 3970,47грн. На сьогодні відсутній порядок, за яким виконавча служба може самостійно купити долари США і здійснити виконання саме у доларах США.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Учасниками судового розгляду не заперечується, що 01 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерного банку "Укргазбанк" , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №242, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 16.500,00 доларів США на строк з 01 червня 2007року по 01 червня 201З року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9% річних, кредит надавався на придбання автомобіля Сгеаt Wall Нооver. Валюта кредитування визначено долари США, валюту виконання зобов`язання у договорі не визначено.

Внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, Публічне акціонернетовариство акціонернийбанк "Укргазбанк"звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

30 листопада 2010 року Нововоронцовським районним судом Херсонської області ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги банка задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 242 від 01.06.2007 року станом на 24.06.2010 року в сумі 12 257,91 доларів США та 3 970,47 грн. , із яких: по основному боргу -8450,00 доларів США (еквівалент 66837,81 грн.); по простроченому основному боргу 2904,85 доларів США (еквівалент 22976,78 грн.); по відсоткам 903,06 доларів США (еквівалент 7143,02 грн.); по пені по простроченим відсоткам 1522,89 грн.; по пені по простроченому основному боргу 2447,58 грн.

З метою примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . ПАТ АБ «Укргазбанк» видано виконавчі листи, які останнім направлено для примусового виконання до Нововоронцовського районного відділу державної виконавчої служби.

Нововоронцовським районним відділом державної виконавчої служби відкрите виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 100928,08 грн., ВП № 25427469.

Згідно із матеріалів виконавчого провадження та виписки банка по рахунку ОСОБА_1 боржником сплачено із 100928,08грн. борг на суму 68766,02грн.

Відповідно до інформації Нововоронцовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.05.2024 року № 4655 на дату завершення виконавчого провадження, тобто на 19.03.2021 року залишок боргу скаржника складав 32162,06 грн. Стягнення виконавчого збору відповідно до матеріалів ВП № 25427469 виділене в окреме провадження.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 606-XIVвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьомуЗаконі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

За частиною першоюстатті 6 Закону № 606-XIVдержавний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно дозаконуі не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень,неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 19 Закону виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 49 зазначеного Законувиконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положеньстатті 383 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи. Аналогічні положення закріплені устатті 446 ЦПК України.

Згідно зістаттею 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимогстатті 192 ЦК Українигривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістомстатті 524 ЦК Українигрошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені устатті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором абозакономчи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третійстатті 533 ЦК Українизакріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно допозиції ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладеної упостанові від04.07.2018року, справа №761/12665/14-ц, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Суд звертає увагу на те, що як державним виконавцем, так і приватним виконавцем неналежним чином виконувалось рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року, оскільки перерахування суми боргу здійснювалося і здійснюється саме у національній валюті, а не у доларах США. Хоча виконавче провадження державним виконавцем було відкрите на суму боргу у національній валюті, а приватним виконавцем на суму боргу у доларах США.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Однак стягувачем не було оскаржено постанову державного виконавця Нововоронцовського районного відділу державної виконавчої служби про відкриття провадження про стягнення з боржника суми у розмірі саме 100928,08 грн., а не в доларах США, тобто як стягувачем у вказаній справі № 761/12665/14-ц,яка булапредметом розглядуВерховного Суду.Не оскаржувалися і дії державної виконавчої служби щодо перерахування боргу у національній валюті та жодні з постанов державного виконавця, в яких сума боргу скаржника була обрахована в гривнях і постійно зменшувалася. Так, сума боргу у постанові державного виконавця від 23.08.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника зазначена 81893,93грн., сума боргу у постанові державного виконавця від 16.10.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника 70386,90грн.; також був встановлений і залишок заборгованості в розмірі 32162,06 грн. у виконавчому листі при поверненні виконавчого документа 19.03.2021 року стягувачу.

Тобто і стягував, і боржник, протягом 2012-2021 років більше 9 років погоджувалися із виконанням рішення суду саме в національній валюті у порядку, встановленому органом державної виконавчої служби. Водночас самостійне ж переведення стягувачем отриманих коштів у гривнях в долари США та зарахування їх як оплату боргу, тобто вчинення виконавчих дій замість органів виконавчої служби, суд не вважає таким, що відповідає вимогам ст.ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Як зазначалося вище за змістом частин першої, другоїстатті 533 ЦК Українигрошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що відкриття виконавчого провадження про стягнення суми боргу у національній валюті України, стягнення боргу у національній валюті України, сплата боржником боргу та прийняття коштів стягувачем у національній валюті України з урахуванням принципу заборони суперечливої поведінки зобов`язує приватного виконавця врахувати спосіб і порядок попереднього стягнення боргу органом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження на виконання рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року. Тому, з урахуванням викладеного, на думку суду, залишок боргу скаржника перед стягувачем на 19.03.2021 року складав 32162,06 грн., що в перерахунку за курсом НБУ, встановленому у рішенні Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року складає 4066,51 доларів США., а отже скарга підлягає частковому задоволенню.

До тогож згідноз рішеннямЄСПЛ від23вересня 1982року усправі «Спорронґі Льоннротпроти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Суд вважає, що здійснення приватним виконавцем виконавчого провадження із стягнення суми боргу із скаржника, без врахування сум сплачених боржником під час здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою за погодженим між сторонами розрахунком боргу у розмірі 100928,08 грн., покладає на боржника надмірний тягар і створює штучні підстави для його значної та тривалої майнової відповідальності перед банком.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.

У силу вимог ч. 1 ст.81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович, зацікавлена особа: Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії приватного виконавця задовольнити частково.

Визнати незаконними дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. по виконавчому провадженню ВП № 65137088 від 13.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним Договором № 242 від 01.06.2007 року щодо відмови у перерахунку його заборгованості з урахуванням її часткового погашення по виконавчому провадженню ВП № 25427469 від 24.01.2012 року, а саме з урахуванням загального боргу ОСОБА_1 на 19.03.2021 року у розмірі 32162,06 грн. або 4066,51 доларів США.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко