Постанова

від 13.11.2024 по справі 607/23817/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/23817/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/976/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Сович Н.А.,

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/23817/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Вербицький Роман Анатолійович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року про закриття провадження (постановлені суддею Братасюком В.М., дати складення повних судових рішень не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила:

1) визнати протиправним і скасувати рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків»;

2) визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилалася на те, що з липня 2018 року тривають спори між нею та органом місцевого самоврядування, спочатку Петриківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, а в подальшому її правонаступником Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області стосовно передачі їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0359 га у межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Зокрема вказувала, що орган місцевого самоврядування протиправно відмовляв їй у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Судовими рішеннями її законні права та інтереси були захищені.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року було визнано протиправним та скасовано рішення сесії Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 19.09.2018 року №1292 про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га у власність для індивідуального садівництва у межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області, а також визнано протиправним та скасовано рішення сесії Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16.11.2018 року №1437 та рішення сесії цієї ж ради від 21.12.2018 року №1471 про відмову у затвердженні їй проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0359 га для індивідуального садівництва у межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Постановою Касаційного адміністративного суд від 18.05.2022 року, з урахуванням двох протиправних відмов органу місцевого самоврядування, зобов`язано Петриківську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області затвердити поданий нею проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0359 га для індивідуального садівництва у межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області, з урахуванням висновків суду.

Зазначала, що на виконання судового рішення, правонаступник Петриківської сільської ради - Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області рішенням сесії від 09.08.2023 року №2175 затвердила проект землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,0359 га кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: село Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Разом з тим, орган місцевого самоврядування, затверджуючи проект землеустрою всупереч вимог ч.9 ст. 118 ЗК України не надав земельну ділянку їй у власність, а рішенням цієї ж сесії від 09.08.2023 року №2176 Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків рекомендував звернутися з відповідною заявою та пакетом документів до органу місцевого самоврядування після внесення змін до Земельного кодексу України в частині безоплатної приватизації земельних ділянок, з посиланням на пп. 5 п. 27 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України.

Вважала, що таке рішення Великоберезовицької селищної ради є протиправним, оскільки орган місцевого самоврядування безпідставно посилався на пп.5 п.27 розд. Х Перехідні положення ЗК України, так як вона користувалася спірною земельною ділянкою до набрання чинності - 01.01.2002 року ЗК України, а тому положення вказаного підпункту не можуть поширюватися на вирішення питання щодо безоплатної передачі їй у приватну власність цієї земельної ділянки.

Крім того, з урахуванням неодноразових протиправних відмов відповідача у вирішенні даного питання, в тому числі і щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, вважала, що належним та ефективним способом захисту її законних прав та інтересів, з посиланням на ч. 11 ст. 118, ч. 3 ст. 152 ЗК України та прийняті органом місцевого самоврядування рішення, буде визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області закрито з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст 255 ЦПК України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» - відмовлено.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Вербицький Р.А. просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що позови в частині вимог про визнання права власності на земельну ділянку в справах №607/247772/19 та №607/23817/23 подані з тих самих підстав.

Зазначає, що після прийняття Великоберезовицькою селищною радою рішення від 09.08.2023 року № 2175 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відпали фактична та правова підстави звернення до суду із позовом у справі №607/24772/19, який було пред`явлено з тих підстав, що під час перебування на розгляді в судах невирішеного спору щодо спірної земельної ділянки, сільська рада протиправно затвердила своїм рішенням від 27.09.2019 року №1938 проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність іншій особі - ОСОБА_2 , яке вони і просили визнати протиправним та захистити порушені у зв`язку з цим права ОСОБА_1 , шляхом визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку.

Вказує на те, що саме прийняття Великоберезовицькою селищною радою рішення від 09.08.2023 року № 2175 і зумовило виникнення нового спору, оскільки земельне законодавство не розглядає окремо питання затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність.

Відповідно у справі №607/24772/19 позивачка покликалась на те, що існують правові підстави для передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, а оскільки орган місцевого самоврядування такого рішення не приймав, тому вона просила визнати за нею право власності на земельну ділянку.

Натомість у справі №607/23817/23 ОСОБА_1 пред`явила позов у зв`язку із фактом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою як законодавчо узгодженої форми передачі земельної ділянки у власність, однак фактична передача земельної ділянки у власність не відбулась.

При цьому фундаментальним для вирішення спору у справі №607/23817/23 є питання застосування приписів ч.9 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній станом на 09.08.2023 року), згідно якої (статті) орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №9901/378/19, де зазначено, що застосування законодавцем для семантико-синтаксичного відношення в реченні сурядного єднального сполучника та покликане підкреслити одночасність учинення дії.

Зазначає, що у справах №607/24772/19 та №607/23817/23 в якості способу захисту порушеного права ОСОБА_1 обрала матеріальну правову вимогу про визнання права власності, проте суд першої інстанції не встановив, що пред`явленню даної вимоги у кожній із справ передували інші обставини.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Вербицький Р.А. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, а відтак зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи.

Посилається на порушення процедури прийняття рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176.

Вважає, що на пленарному засіданні сесії, головуючий мав ставити на голосування проект рішення, а не питання, однак такий проект рішення не готувався, секретарю не передавався, головою ради не візувався, на розгляд постійної комісії не подавався і не розглядався та в підсумку, до порядку денного не включався, а відтак головою ради на голосування на пленарному засіданні ради 09.08.2023 року не ставився.

Звертає увагу на те, що в ч. 9 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній станом на 09.08.2023 року), міститься імперативна вказівка на те, що орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №9901/378/19, де зазначено, що застосування законодавцем для семантико-синтаксичного відношення в реченні сурядного єднального сполучника та покликане підкреслити одночасність учинення дії.

Зазначає, що всупереч цьому відповідачем було розділено питання передачі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на два питання: 1. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у новій редакції (на виконання судового рішення Верховного Суду) та 2. Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків.

Вважає, що такий алгоритм дій органу місцевого самоврядування суперечить ч.9 ст. 118 ЗК України та ст. 19 Конституції України.

Вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що рішенням ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 не порушуються права та інтереси позивачки, оскільки вона користувалась спірною земельною ділянкою до 01.01.2002 року (обставина встановлена постановою Восьмого апеляційного адміністративного від 23.02.2023 року у справі №500/296/19), першою здійснила реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (05.11.2018 року), а орган місцевого самоврядування, на виконання рішення суду, прийняв своє рішення лише про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідно ОСОБА_1 є особою, яка має легітимне очікування на отримання у власність земельної ділянки.

Вважає, що оскільки позивачка користувалась земельною ділянкою до 01.01.2002 року, тому п.п. 5 п. 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України не може бути застосованим до спірних правовідносин.

Відзивів на апеляційні скарги не надходило.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Вербицький Р.А. підтримав вимоги апеляційних скарг, з мотивів викладених у них.

Представник Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району заперечив проти вимог апеляційних скарг та просив залишити без змін судові рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Судом встановлено наступні обставини.

Постановою ВерховногоСуду від18травня 2022року усправі №500/296/19зобов`язаноПетриківську сільськураду Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті затвердитиподаний ОСОБА_1 проект землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власність,орієнтовною площею0,0359га,для індивідуальногосадівництва умежах селаПетриків Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року замінено боржника у виконавчому листі (який було видано на виконання вищевказаного судового рішення) з Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на правонаступника - Великоберезовицьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області, на підставі чого державний виконавець виніс відповідну постанову про заміну сторони виконавчого провадження

Рішенням ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2175 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у новій редакції, на виконання рішення Верховного Суду», затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,0359 га кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: с. Петриків Тернопільського району.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №500/5334/23 встановлено, що рішення суду у справі №500/296/19 виконано боржником.

Відповідно до рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків», вбачається, що розглянувши звернення ОСОБА_1 від 10 липня 2023 року про включення в порядок денний чергової сесії Великоберезовицької селищної ради питання передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0359 га кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в селі Петриків Тернопільського району, враховуючи статтю 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, підпункт 5пункту 27прикінцевих таперехідних положеньЗемельного кодексуУкраїни та протокол комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, Великоберезовицька селищна рада вирішила рекомендувати ОСОБА_1 звернутися з відповідною заявою та пакетом документів до органу місцевого самоврядування після внесення змін до Земельного кодексу України в частині безоплатної приватизації земельних ділянок.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 площею 0,0359 га знаходилась в користуванні ОСОБА_1 в період до 01.01.2002 року.

01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що змістом рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» не порушено жодних цивільних прав чи обов`язків позивачки.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-IX від 19.10.2022, який набравчинності 19.11.2022, внесенозміни дозаконодавчих актівУкраїни,зокрема, у підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Так, зазначена норма ЗК України містить, зокрема, наступне доповнення на час дії воєнного стану, а саме: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цьогопідпункту непоширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Так, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 площею 0,0359 га знаходилась в користуванні ОСОБА_1 в період до 01.01.2002 року, тобто була переданою у користування ОСОБА_1 до набрання чинності Земельним кодексом України.

Відтак посилання у рішенні ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» на підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України є незаконним, оскільки положення цього підпункту про заборону, на час дії воєнного стану, безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність не поширюються на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків», яким орган місцевого самоврядування фактично не вирішив питання щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є таким, що порушує її права та законні інтереси як особи, яка має легітимне очікування на отримання у власність цієї земельної ділянки, з огляду і на те, що рішенням ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2175 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у новій редакції, на виконання рішення Верховного Суду», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,0359 га кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: с. Петриків Тернопільського району.

З огляду на зазначене, рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» слід визнати незаконним та скасувати.

На підставі наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Щодо ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, суд першої інстанції виходив з того, що існує чинна ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2023 року (у справі 607/24772/19) про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Результат аналізу пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом було встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала справа №607/24772/19 за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про: 1) визнання незаконним та скасування рішення сесії Петриківської сільської ради Тернопільського району від 27.09.2019 року №1938 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства»; 2) визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2023 року провадження у справі №607/24772/19 закрито за зверненням представника позивача із заявою про відмову від позову.

Змістом означеної ухвали стороні позивача роз`яснено правила частини другої ст. 256 ЦПК України про те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Так, закриваючи провадження (у справі №607/23817/23, що є предметом даного розгляду) на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, суд першої інстанції вважав, що у справах №607/24772/19 та №607/23817/23 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку є аналогічними, оскільки вони обґрунтовувались тими ж підставами, а саме, що нею дотримано законодавчої процедури набуття земельної ділянки у власність.

При цьому, суд першої інстанції звертав увагу на те, що матеріально-правова вимога (предмет позову) у справах №607/24772/19 та №607/23817/23, в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, є тією самою.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про тотожність підстав позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку у справах №607/24772/19 та №607/23817/23, з огляду на наступне.

Так, із змісту уточненої позовної заяви від 15.06.2023 року у справі №607/24772/19 вбачається, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну земельну ділянку обґрунтовувалась тим, що прийнятим рішенням Петриківської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 від 27.09.2019 року №1938, було порушено її право та інтерес щодо цієї земельної ділянки, оскільки органу місцевого самоврядування було достеменно відомо про наявність не вирішеного земельного спору між ОСОБА_1 та сільською радою. Крім цього, позивачка вважала, що оскільки вона першою подала належно оформлену заяву про затвердження проекту землеустрою, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення процедури отримання земельної ділянки, шляхом прийняття Петриківською сільською радою рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність. Також вона посилалась на постанову Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №500/296/19, якою зобов`язано Петриківську сільську раду Тернопільського району затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачами у вказаному спорі були Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області та ОСОБА_2 .

Разом з тим, із змісту позовної заяви у справі №607/23817/23, вбачається, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності обґрунтовувалась тим, що рішенням ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2175 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у новій редакції, на виконання рішення Верховного Суду», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,0359 га кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: с. Петриків Тернопільського району, а рішенням ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» було вирішено рекомендувати ОСОБА_1 звернутись з відповідною заявою та пакетом документів до органу місцевого самоврядування після внесення змін до Земельного кодексу України в частині безоплатної приватизації земельних ділянок, тобто Великоберезовецькою селищною радою фактично не було вирішено питання щодо передачі земельної ділянки у власність позивачки.

Стороною відповідача у даній справі є лише Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області.

Вищезазначене не дає підстав вважати тотожними справи №607/24772/19 та №607/23817/23, зокрема в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за за нею права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, оскільки підстави вказаних позовних вимог є різними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташовану в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи, в цій частині, для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району слід стягнути на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1610 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків».

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2024 року скасувати, а справу, в цій частині, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути з Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району (вул. С.Бандери 26 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04393462) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 1073 грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1610 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.