Рішення від 29.05.2025 по справі 607/23817/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2025 Справа №607/23817/23 Провадження №2/607/949/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) пред`явила позов до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа) про визнання прав власності на земельну ділянку та скасування рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність.

Справа розглядалась судами протягом тривалого часу:

суд першої інстанції, в частині вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, провадження закрив, з підстави передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). А у задоволенні позову, в частині скасування рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність, відмовив.

Позивачка не погодилась із указаними судовими рішеннями та оскаржила їх в апеляційному порядку.

Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції позивачка посилалась на те, що позовна вимога «про визнання права власності не земельну ділянку» заявлялась раніше за інших правових та фактичних підстав. Так, у цій справі позивачка просить визнати право власності на земельну ділянку, після прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На її переконання передача земельної ділянки у власність здійснюється шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою. У свою чергу, приписи частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК), визначають, що передача земельної ділянки у власність передбачає прийняття рішення про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, як єдиного варіанту поведінки уповноваженого органу. При цьому, прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою та відмову в передачі земельної ділянки законодавством не передбачено.

Апеляційна скарга на рішення суду про відмову у задоволенні позову мотивована тим, що спірна земельна ділянка знаходилась в користуванні позивачки з 01.01.2002 та перебувала в її користуванні до 01.01.2022 і знаходиться в користуванні станом на час розгляду цього спору. Такі обставини встановлені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 500/296/19, а тому в силу приписів частини п`ятої статті 82 ЦПК є преюдиційними. Отож, відмова в передані земельної ділянки з підстави, передбаченої підпунктом 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК не відповідає приписам цієї статті.

Апеляційний суд задовольнив подані позивачкою скарги повністю: 1) скасував ухвалу про закриття провадження у справі та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 2) скасував рішення суду та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.11.2024, визначено головуючого суддю у справі суддю Дзюбича В.Л.

Ухвалою суду від 02.12.2024 дану справу прийнято до провадження.

Ключовими питаннями під час продовження розгляду цієї справи є такі:

1) Чи виникло в позивачки право, що підлягає правовому захисту?

2) Чи передбачає прийняття рішення «про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», передання земельної ділянки у власність особи?

Узагальнені доводи позивачки викладені наступним чином:

- спірна земельна ділянка знаходилась в користуванні позивачки з 01.01.2002 та перебувала в її користуванні до 01.01.2022, знаходиться в користуванні станом на час розгляду цього спору;

- 05.11.2018 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) на підставі проєкту землеустрою розробленого за заявою позивачки; земельній ділянці площею 0,0359 га присвоєно кадастровий номер: 6125286700:02:001:3165, в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільового призначення «для індивідуального садівництва» (КВЦП 01.05);

- 09.08.2023 відповідач прийняла рішення № 2175 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачці та № 2176, яким відмовив позивачці у передачі земельної ділянки у власність;

- рішення відповідача № 2176 скасовано постановою апеляційного суду;

- вважає, що передача земельної ділянки у власність особи здійснюється шляхом прийняття про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вважає, що застосування законодавцем в другій частині речення частини дев`ятої статті 118 ЗК сурядного єднальногосполучника «та», покликане підтвердити одночасність вчинення органом місцевого самоврядування всій дій «затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та «надання її власність».

На підставі наведеного позивачка просила суд: «Визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0359 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, за ОСОБА_1 ».

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечив, про що подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечила, про що подана письмову заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Від представника позивача також надійшла заява, в якій він просив здійснювати розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в суду матеріалів справи.

Згідно з частиною третьою статті 211 ЦПК, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності суд здійснював розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд установив наступні обставини.

Позивачка звернулась на адресу Петриківської сільської ради Тернопільського району, правонаступником якої є Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району, із заявою від 26.07.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га у власність для індивідуального садівництва, яка розташована в межах с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області.

Подану заяву орган місцевого самоврядування у місячний строк, встановлений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, далі також ЗК України) не розглянув. Тому, ОСОБА_1 , скористалась правилом, передбаченим абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України та уклала договір на виконання робіт по розробці проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12 вересня 2018 року № 20 09/18.

Листом 24.09.2018 ОСОБА_1 повідомила, що Петриківську сільську раду Тернопільського району про те, що скористалась правилом, передбаченим абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України, доєднавши до повідомлення договір на виконання робіт по розробці проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12 вересня 2018 року № 20 09/18 з додатками.

Петриківська сільська рада листом від 26.09.2018 № 860, адресованим директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі» та ОСОБА_1 , повідомила, що рішенням Петриківської сільської ради від 19 вересня 2018 року № 1292 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована в селі Петриків Тернопільського району.

Згідно з рішенням Петриківської сільської ради від 19.09.2018 № 1292, ОСОБА_1 відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0400 га у власність для індивідуального садівництва в межах с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, оскільки на дану земельну ділянку було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Після цього, ТОВ «Галицькі землі» розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею0,0359 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення в межах с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області та замовлено розроблення такого проекту.

02 листопада 2018 року висновком про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 12610/82-18 погоджено проєкт землеустрою розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі», замовником якого виступала ОСОБА_1 , щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0359 га, що розташована в межах населеного пункту села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 05 листопада 2018 року, під час її формування, за результатами складання документації із землеустрою, після її погодження висновком ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02 листопада 2018 року № 12610/82-18. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 6125286700:02:001:3165.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 лютого 2020 року № Г-70/0-105/6-20, земельна ділянка з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 (площею 0,0359 га, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Петриків) зареєстрована в Державному земельному кадастрі 05 листопада 2018 року. Підставою для реєстрації вказаної земельної ділянки був розроблений проєкт землеустрою ТОВ «Галицькі землі», проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0359 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення.

06.11.2018 позивачка звернулась із заявою про затвердження проєкт землеустрою та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Орган місцевого самоврядування неодноразово відмовляв позивачці в затвердженні проєкту землеустрою. Наслідком таких рішень сільської ради стало звернення ОСОБА_1 із позовом до суду про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії.

Справа розглядалась протягом тривалого часу (2019-2022) в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Так,постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 500/296/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Петриківську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області затвердити поданий позивачкою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0359 га для індивідуального садівництва у межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області, з урахуванням висновків суду.

Протягом тривалого часу постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 500/296/19 не виконувалась.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі № 500/296/19 відстрочено виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 500/296/19, у зобов`язальній частині строком на тридцять календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Позивачка не погодившись із цією ухвалою оскаржила її до апеляційного суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 500/296/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року про відстрочення виконання судового рішення у справі № 500/296/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні заяви Великоберозовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про відстрочення виконання судового рішення у справі № 500/296/19 відмовлено.

Приймаючи дану постанову Восьмий апеляційний адміністративний суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165площею 0,0359га, станом на 01.01.2002 (дату набрання чинності Земельним кодексом України (далі ЗК)) та 01.01.2022 знаходилась в користуванні ОСОБА_1 і знаходиться в її користуванні на даний час.

На виконання постанови Верховного Суду, рішенням тридцятої сесії Великоберезовицької селищної ради VIII скликання від 09.08.2023 № 2175, враховуючи підпункт 5 пункту 27 розділу Х ЗК, вирішено: «1. Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0359 га, кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: село Петриків Тернопільський район».

Іншим рішенням Великоберезовицької селищної ради від 09.08.2023 № 2176 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» позивачці відмовлено в передачі земельної ділянки, підстав підпункту 5 пункту 27 розділу Х ЗК.

Позивачка пред`явила позов до Великоберезовицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та визнання незаконним і скасування рішення Великоберезовицької сільської ради від 09.08.2023 № 2176.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.11.2023 у справі № 607/22797/23, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом: заборони Великоберезовицькій селищній раді Тернопільського району Тернопільської області (код ЄДРПОУ 04393462) вчиняти дії (приймати рішення) щодо передання в оренду/користування, поділу/об`єднання, земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, орієнтованою площею 0, 0359 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області; заборони державним (в т.ч. кадастровим) реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, орієнтованою площею 0, 0359 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2024 у справі № 607/23817/23 скасовано заходи забезпечення позову, що застосовані відповідно до ухвали суду від 21.11.2023 у справі № 607/22797/23.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у справі № 607/23817/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову. Зупинено дію ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року до закінчення апеляційного провадження.

Ухвалою суду від 15.08.2024 у справі № 607/23817/23 суд закрив провадження, в частині заявленої вимоги про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням суду від 15.08.2024 у справі № 607/23817/23 у задоволенні позовну про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13.11.2024 у справі № 607/23817/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:

- скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2024 у справі № 607/23817/23 про закриття провадження у справі, а справу направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для продовження розгляду;

- скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2024 у справі № 607/23817/23, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Великоберезовицької селищної ради від 09.08.2023 № 2176 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків».

Приймаючи постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165площею 0,0359га, станом на 01.01.2002 (дату набрання чинності Земельним кодексом України (далі ЗК)) та 01.01.2022 знаходилась в користуванні ОСОБА_1 і знаходиться в її користуванні на даний час. Тому, посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка не може бути передана позивачці з підстави, яка передбачена підпунктом 5 пункту 27 розділу Х ЗК є помилковими. При цьому, суд вказав, що такі обставини встановлені в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 500/296/19, а тому є преюдиційними (частина п`ята статті 82 ЦПК).

Надаючи оцінку доводам та аргументам учасників, Суд, зазначає наступне:

при зверненні до суду із позовом між сторонами виник спір з приводу різного тлумачення підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.

Згідно з підпунктом 5 пункту 27 розділу Х ЗК, під час дії воєнного стану, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідач затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (рішення від 09.08.2023 № 2175), але відмовив в передачі земельної ділянки, оскільки вважав, що період дії воєнного стану спірна земельна ділянка не може бути передана позивачці (рішення від 09.08.2023 № 2176).

Дані суперечності усунув апеляційний суд, який визнав незаконним та скасував рішення відповідача від 09.08.2023 № 2176.

Отже, станом на час розгляду справи в суді:

- існує рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивачки (без надання у власність);

- постанова апеляційного суду резонує доводи позивачки, у світлі того, що правові перешкоди, на яких наголошувалось під час попереднього розгляду справи в суді першої інстанції, для передачі земельної ділянки у її власність відсутні;

- відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечують.

Відтак, після того, як апеляційний суд задовольнив позов, в окресленій вище частині, відповідач та третя особа змінили свої юридичні позиції, які висловлювали ними раніше в поданих заявах по суті.

Тому, суперечності між позивачкою та відповідачем відсутні. Адже, на думку відповідача нині відсутні перешкоди для передачі земельної ділянки у власність позивачки, бо приписи підпункту 5 пункту 27 розділу Х ЗК не регулюють правовідносини за участю останньої.

Притім, Суд наголошує, що «визнання позову», «визнання обставин», «не заперечення проти задоволення позову», є різними процесуальними категоріями, які різняться процедурою доказування і необхідністю встановлення обставин справи із наданням їм відповідної оцінки.

Отож, ключовими для цієї справи є питання, які зазначені вище, і саме позитивна відповідь на них, утворить матеріально-процесуальну підставу для ухвалення рішення про задоволення позову.

Розглядаючи питання дотримання позивачкою законодавчо визначеного інструментарію в процедурі безоплатної приватизації земельної ділянки комунальної форми власності, Суд, зазначає наступне.

Частинами першою, шостою та сьомою статті 118 ЗК (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В контексті спірних правовідносин, Суд зауважує, що ЗК,визначені два способи отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: 1) рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою (абзац 1 частини сьомої статті 118 ЗК); 2) внаслідок мовчазної згоди органу місцевого самоврядування, що знаходить своє зовнішнє вираження у бездіяльності останнього щодо не розгляду в місячний строк поданої особою заяви разом із доданими документами (абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК).

У цій справі позивачка скористалась другим способом, що узгоджується із приписами абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що земельне законодавство не передбачає негативних наслідків щодо подальшого відведення земельної ділянки у власність, в тому числі на етапах погодження проєкту землеустрою, реєстрації земельної ділянки в ДЗК та затвердження проєкту землеустрою, для осіб, які скористались принципом мовчазної згоди, оскільки підставою для його застосування є недбалість зі сторони органу місцевого самоврядування. В цьому проявляється принцип «належного урядування».

Дотримуючись концепції належного урядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд, ЄСПЛ), державні органи повинні діяти вчасно та належним і якомога послідовнішим способом. На них покладається обов`язок запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року № 990/127/24 (провадження № 11-323заі24)).

Відповідно до частин першої-п?ятої, сьомої, десятої та десятої статі 79-1 ЗК (в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин), формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельнихділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідноіз частинамипершою,другою,восьмою,дев?ятою статті24 ЗаконуУкраїни від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон № 3613-VІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстраціяземельної ділянкиздійснюється приїї формуваннішляхом відкриттяПоземельної книгина такуділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстраціяземельних ділянокздійснюється зазаявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

На підтвердженнядержавної реєстраціїземельної ділянкизаявнику безоплатновидається витягз Державногоземельного кадаструпро земельнуділянку.Витяг міститьвсі відомостіпро земельнуділянку,внесені доПоземельної книги.Складовою частиноювитягу єкадастровий планземельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі Порядок № 1051, в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердженняорганом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно допункту 12Порядку №1051,після прийняттяорганом державноївлади чиорганом місцевогосамоврядування рішенняпро затвердженнядокументації ізземлеустрою,яка єпідставою длядержавної реєстраціїземельної ділянки,та наданняДержгеокадастру абойого територіальномуорганові відповіднодо компетенціїзасвідченої копіїтакого рішенняДержавний кадастровийреєстратор протягомдвох робочихднів змоменту їїотримання вноситьвідповідні відомостідо Поземельноїкниги велектронній (цифровій)та паперовійформі. До Поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї.

Частиною першою статті 186-1 ЗК (яка була чинною, станом на час виникнення спору) передбачено, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 15 Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 (тут і надалі, в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Тимчасовий порядок № 580), передбачено, що за результатами розгляду проекту землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження проекту землеустрою, готує висновок згідно здодатком, скріплює його в електронній формі своїм електронним цифровим підписом, після чого реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру.

Суд зауважує, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду (постанова Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 453/1375/21 (провадження № 61-14060св23)).

Слідуючи вказаному алгоритму юридично послідових дій, висновком ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.11.2018 № 12610/82-18 (далі Висновок від 02.11.2018 № 12610/82-18) погоджено проєкт землеустрою, розроблений ТОВ «Галицькі землі» щодо ведення земельної ділянки площею 0,0359 га з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва» у власність ОСОБА_1 .

Далі, 05.11.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 (площею 0,0359 га, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Петриків) зареєстровано в ДЗК за заявою ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації вказаної земельної ділянки слугував розроблений ТОВ «Галицькі землі» проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0359 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, який раніше погоджений Висновком 02.11.2018 № 12610/82-18.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналізуючи цитовану диспозицію Суд зазначає виходить з таких мотивів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.01.2020 у справі № 9901/378/19 зазначила, що застосування законодавцем для семантико-синтаксичного відношення в реченні сурядного єднальногосполучника «та» покликане підкреслити одночасність учинення дій

Аналогічним чином Верховний Суд вирішував питання про застосування єднального сполучника «та» в інших постановах від 18.03.2020 у справі № 813/2616/18, від 25.08.2022 у справі 756/12190/21.

Аналіз положень частини дев`ятої статті 118 ЗК та викладених правових висновків Верховного Суду дають підстави для висновку, що передача земельної ділянки у власність передбачає прийняття рішення про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, як єдиного варіанту поведінки уповноваженого органу. При цьому, прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою без передачі земельної ділянки законодавством не передбачено.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду щодо поетапності процедури набуття права власності на землю, згідно з якими, завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність (див. постанову Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 363/5398/21 (провадження № 61-16934св24), постанову Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі № 681/1215/22 (провадження № 61-4287св24)).

Крім того, надаючи правову оцінку приписам статті 118 ЗК Суд зазначає, що визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Отже, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень частини дев`ятої статті 118 ЗК під час прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки.

Як видно із матеріалів справи, на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 500/296/19 було прийнято рішення від 09.08.2023 № 2175 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної у власність позивачці.

Поряд з цим, у справі № 500/296/19 (постанова Верховного Суду від 18.05.2022) предметом судового контролю, з однієї сторони, стали прийнятті рішення (вчиненні дії) Петриківською сільською радою Тернопільського району, з іншої дотримання ОСОБА_1 вимог земельного законодавства та повнота вчинення нею дій на кожному із названих вище етапів, для прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Щодо останнього, то Верховний Суд дійшов висновку, що позивачкою ( ОСОБА_1 ) виконано всі умови, передбачені законом для прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою.

Під час розгляду справи № 500/296/19 (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023) встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165площею 0,0359га, станом на 01.01.2002 (дату набрання чинності Земельним кодексом України (далі ЗК)) та 01.01.2022 знаходилась в користуванні ОСОБА_1 і знаходиться в її користуванні на даний час.

Під час розгляду цієї справи Тернопільський апеляційний суд (постанова від 13 листопада 2024 року у справі № 607/23817/23), встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 6125286700:02:001:3165 площею 0,0359 газнаходилась в користуванні ОСОБА_1 в період до 01.01.2002, тобто була переданою у користування ОСОБА_1 до набрання чинності Земельним кодексом України. Тому, посилання у рішенні ХХХ сесії VIII скликання Великоберезовицької селищної ради від 09 серпня 2023 року № 2176 «Про розгляд заяви гр.. ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки в с. Петриків» на підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК Україниє незаконним,оскільки положення цього підпункту про заборону, на час дії воєнного стану, безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власністьне поширюютьсяна безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною п`ятою статті 82 ЦПК передбачено, щообставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Представник відповідача та представник третьої особи проти встановлених обставин не заперечили.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 753/5299/21 (провадження № 61-1094св24), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Тому, Суд вважає, що після затвердження проєкту землеустрою (рішення від 09.08.2023 № 2175) та скасування рішення відповідача від 09.08.2023 № 2176 про відмову в передачі земельної ділянки у власність позивачки, в останньої виникли правомірні очікування на те, що вона зможе зареєструвати право власності на дану земельну ділянку. Адже юридичні перешкоди, які узгоджуються із приписами земельного законодавства, для цього відсутні.

Відтак, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка протягом тривалого часу знаходилась в користуванні позивачки, а процедура відведення земельної ділянки у власність особи завершується прийняттям рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і рішення про передачу земельної ділянки у власність приймається саме шляхом «затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», то цілком обґрунтовано розраховувала на те, що має право на отримання такої земельної ділянки у власність.

Правомірні очікування особи мирно володіти майном за наявності відповідного рішення органу публічної влади є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістомчастин першоїта другоїстатті 16ЦК,кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути , зокрема визнання права.

Суд відзначає, що схожі за змістом положення викладені законодавцем в приписах ЗК.

Частинами першою-третьоюстатті 152ЗК,передбачено,що державазабезпечує громадянамта юридичнимособам рівніумови захиступрав власностіна землю. Власникземельної ділянкиабо землекористувачможе вимагатиусунення будь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з частиною першою статтею 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон від 01 липня 2004 року № 1952-VI), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9); рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність (пункт 13).

Згадуючи обставини звернення до суду із указаним позовом Суд, зазначає, що у 2023 році позивачка пред`являючи даний позов сформувала дві матеріально-правові вимоги до відповідача: 1) про скасування рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність (рішення відповідача від 09.06.2023 № 2176); 2) про визнання права власності на земельну ділянку.

Позивача висновувала з того, що оскільки земельна ділянка знаходилась в її користуванні до прийняття ЗК (до 2002 року) і знаходиться в користуванні станом на сьогодні, то їй не може бути відмовлено у передачі земельної ділянки у власність з підстав, передбачених підпунктом 5 пункту 27 розділу Х ЗК. А, оскільки передача земельної ділянки у власність здійснюється шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то після його прийняття в неї виникли права на спірну земельну ділянку. Разом з тим, цитовані приписи Закону від 01 липня 2004 року № 1952-VI не дозволяли позивачці здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку за наявності рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність.

Крім того, спір у цій справі виник також із різного розуміння приписів частини дев`ятої статті 118 ЗК.

В мотивувальній частині цього рішення Судом, викладено свою позицію з приводу застосування норм частини дев`ятої статті 118 ЗК.

Таким чином, Суд погоджується із доводами позивачки, з підстав, які виклав вище у мотивувальній частині цього рішення.

Суд вважає, що ухвалення рішення про визнання права власності на земельну ділянку є правовою підставою для державної реєстрації права власності на неї (пункт 9 частини першої статті 27 Закону від 01 липня 2004 року № 1952-VI).

Отже чинним законодавством передбачено механізм вчинення дій з якими позивач пов`язує ефективне відновлення свого порушеного права.

Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Із цих підстав, керуючись статтями 2,5,10-13,18,258-259,263265 Цивільного процесуального кодексу, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125286700:02:001:3165, площею 0, 0359 га, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місця знаходження: вул.С.Бандери, 26, смт.Велика Березовиця, Тернопільський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04393462.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич