Постанова

від 11.11.2024 по справі 686/224/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/224/24

Провадження № 22-ц/4820/1507/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - Закон та Порядок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визнання недійсним договору та поділ спільного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року (суддя Палінчак О.М.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - Закон та Порядок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визнання недійсним договору та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що 05.03.2005 між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб.

В період шлюбу 15.02.2008 на підставі договору купівлі-продажу набуто у спільну власність подружжя квартиру АДРЕСА_1 в, яка належить їм на праві спільної сумісної власності. З моменту набуття квартири у власність, позивачка разом із ОСОБА_4 постійно проживали у вказаному житлі і там було зареєстрованим місце проживання їх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду 20.01.2020 шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 розірвано.

Позивачка вказує, що після отримання листів в жовтні 2023 року від Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації ХМР їй стало відомо про те, що квартира, 1/2 частка у якій належить їй на праві власності, протиправно була набута ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок», а саме на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.11.2021.

Відтак, позивач вказує, що оскільки, квартира площею 97,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_4 , продаж квартири без її згоди є порушенням вимог чинного законодавства.

Також, на момент продажу квартири, у ній були зареєстровані діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відтак, позбавлення їх користування квартирою в результаті протиправного набуття ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» у власність даного майна, в тому числі, без дозволу на те Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, вказує на порушення інтересів дітей.

З врахуванням вище викладеного, оскільки ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» протиправно зареєстровано за собою право власності на цілу частку у спірному майні, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та Порядок» 18.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар?єю Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2967; в порядку поділу спільного майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати за ОСОБА_3 право власності на частку квартири площею 97,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року в позові ОСОБА_7 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що оспорюваний договір купівлі - продажу квартири укладений без дозволу органу опіки та піклування, суперечить правам та інтересам дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме звужує обсяг існуючих майнових прав дітей, порушує охоронювані законом інтереси дітей, порушує гарантії збереження права дитини на житло, адже іншого житла у них у місті Хмельницькому немає.

Вважає, що іпотекодержатель був зобов`язаний надіслати письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору кожному іпотекодавцю, а також особам, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір, а саме позивачу та надати нотаріусу письмові копії таких вимог й копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю іпотекодавцю та боржнику.

Зазначає, що ОСОБА_3 , яка є співвласником квартири, не була повідомлена взагалі про наміри щодо продажу квартири, не отримувала жодних вимог від відповідачів. В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження належного повідомлення осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки. Отже, нотаріус не мав права посвідчувати договір купівлі-продажу спірної квартири, оскільки процедура звернення стягнення на предмет іпотеки була порушена.

Звертає увагу суду, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому її продаж без згоди позивача є порушенням вимог законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.11.2021 укладено внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором. При цьому, договір купівлі-продажу не суперечить ані вимогам чинного законодавства, ані умовам договору іпотеки, укладеного та підписаного сторонами 15.02.2008. Вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» Кеню Д.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України. суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 05 березня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року у справі № 686/21919/19. (а.с. 15)

Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (копія свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 ). (а.с. 20)

У шлюбі позивача та відповідача ОСОБА_4 народились діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ).

15 лютого 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 набуто право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.02.2008, копією витягу з Державного реєстру речових правочинів від 15.02.2008.

15 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно якого останньому надано у тимчасове користування грошові кошти в сумі 106810 доларів США строком до 14 лютого 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,89 % річних з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу №7 від 15.02.2008 щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 . (а.с. 101-103)

Окрім того, 15.02.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором передає в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Пунктом 5.1. цього договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання іпотекодавцем. Пунктом 5.3. цього договору передбачено, що звернення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі в порядку ст. 38 цього Закону. (а.с. 72-73)

15 лютого 2008 року нотаріально засвідченою заявою позивач ОСОБА_9 дала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_4 квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 74)

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №Ш-03-60694 від 01.12.2021, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 03.11.2015. (а.с. 14)

30 квітня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк відступає новому кредитору належні йому, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів гарантів, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників. (а.с. 74 (зворот) -76)

Згідно додатку №1 до цього договору під №382 значиться боржником ОСОБА_4 (а.с. 77-78)

ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» направило ОСОБА_4 24 вересня 2021 року вимогу про усунення порушень, і дану вимогу отримано відповідачем ОСОБА_4 28.09.2021. (а.с. 79 (зворот) - 81)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.11.2021, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» (продавець), діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продало квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» (покупець). (а.с. 81 (зворот) - 82)

Відповідно до повідомлення від 21.09.2023 №374/03-08 та №373/03-08, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за заявою власника. (а.с. 21-24)

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення боргу боржником, в даному випадку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діють недобросовісно, зловживаючи правом на шкоду правам та інтересам кредитора та добросовісного набувача нерухомого майна.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ізстаттею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкціястатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

За змістомстатті 70 СК України,уразі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до частини третьоїстатті 61 СК України,якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною другоюстатті 65 СК України,при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четвертастатті 65 СК України).

Частинами першою, другоюстатті 73 СК Українипередбачено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Відповідно до частини четвертоїстатті 206 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною третьоюстатті 13 ЦК України,не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц вказав, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу і накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси позикодавця і направлений на недопущення стягнення заборгованості за договором позики за рахунок майна боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення не заперечувавпрезумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертав вірно увагу, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю.

При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка не заперечувала факт надання своєї згоди на укладання іпотечного договору на забезпечення виконання боргових зобов`язань її чоловіком перед кредитором, що свідчить про те, що ОСОБА_3 (на час укладення іпотечного договору ОСОБА_10 ) усвідомлювала та погодилась зі змістом зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки, а також наслідками неналежного виконання її чоловіком таких боргових зобов`язань, зокрема і щодо можливості реалізації набутої подружжям у шлюбі квартири, яка за її згодою була передана в іпотеку.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 , будучи обізнаною про боргові зобов`язання чоловіка, який є відповідачем у справі, звернулася до суду із позовом про поділ сумісного майна після його реалізації, що вказує на недобросовісність дій позивачки, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із наявністю правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Також судом першої інстанції враховано відсутність заперечень з боку відповідача щодо поданого позову та повне його визнання, що додатково свідчить про штучність створеного позову та намагання колишнього подружжя уникнути звернення стягнення на нерухоме майно.

В той же ж час, відповідно до частини 1статті 7 Закону України «Про іпотеку»(далі - Закон №898-IV), за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Положеннями частини 1статті 33 Закону № 898-IVпередбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина 1статті 35 Закону № 898-IV).

За змістом частин 1-2статті 38 Закону № 898-IV, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленомузакономпорядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Пунктами 5.1., 5.3. договору іпотеки, укладеного 15.02.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 , передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання іпотекодавцем. Звернення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі в порядкустатті 38 цього Закону.

Таким чином, у договорі міститься застереження про можливість іпотеко держателя звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов`язання.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на порушення майнових прав дітей позивачки, оскільки ОСОБА_3 не зверталась до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який досяг повноліття.

Крім того, слід зазначити, що умовами договору іпотеки від 15.02.2008 визначено, що іпотекодавець зобов`язаний не прописувати неповнолітніх /малолітніх дітей у нерухомості, що є предметом іпотеки на період дії даного договору, разом з тим, 03.11.2015 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд констатує, що при подачі відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» Кеню Д.В. зазначив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, просив стягнути з скаржниці на користь товариства понесені на стадії апеляційного провадження витрати на професійну правничу допомогу, які складають на час подачі відзиву 7750 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до відзиву надано ордер на надання правничої допомоги, акт №2 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №б/н від 10.08.2022 та додатку №20 від 06.07.2024. (а.с. 244-245 т. 1)

Крім того, в матеріалах справи наявний договір про надання професійної правничої допомоги від 10.08.2022 та додаток №20 до договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 10.08.2022 від 12.02.2024, який визначає вартість послуг та порядок їх оплати.(а.с. 85-87 т. 1)

Надані представником відповідача ОСОБА_2 документи підтверджують, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» у зв`язку з розглядом справи на стадії апеляційного провадження понесло витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7750 грн.

В свою чергу, сторона позивача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката представника відповідача, їх неспівмірність, з відповідним обґрунтуванням, не подавала, в судовому засіданні апеляційного суду представником позивача ОСОБА_1 висловлено виключно заперечення щодо таких витрат.

А тому, колегія суддів вважає, що у зв`язку з відмовою в позові та залишення апеляційної скарги ОСОБА_3 без задоволення, стягненню з позивачки на користь відповідача ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 7750 грн, які є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Крім того, з позивачки ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, не сплачений в повному обсязі при подачі апеляційної скарги в сумі 2972 грн 64 коп ((5879,52 грн (що підлягало сплаті при подачі апеляційної скарги) 2906,88 грн (фактично сплаченого судового збору)).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2972 грн 64 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» 7750 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай