Рішення

від 13.11.2024 по справі 640/9719/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м.Київ № 640/9719/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1/III/1/1 від 20.12.2018 року, прийняте Міжвідомчою комісією з питань встановлення факту одержання ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2018 року про встановлення факту одержання ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції з урахуванням висновків суду у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у березні 2015 року він отримав тяжкі поранення в зоні проведення антитерористичної операції, а саме у с. Березовому Мар`їнського району Донецької області, за фактом чого відкрито кримінальне провадження. Внаслідок поранення позивач втратив працездатність та став інвалідом II групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 01.11.2017. У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення факту одержання ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області для подальшого отримання відповідних пільг, передбачених зазначеним законом. Однак, за розглядом такого звернення, позивачу було відмовлено у встановленні такого статусу на підставі того, що поранення отримано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Позивач стверджує, що с. Березове знаходиться на лінії зіткнення, на території, що фактично контролюється органами державної влади України, а відтак рішення щодо відмови ОСОБА_1 в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, є протиправним, суперечить нормам Конституції, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до Служби надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив розглянути подані ним матеріали щодо встановлення зв`язку його інвалідності з пораненням, одержаним від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на територій проведення АТО. Розглянувши дану заяву, Міжвідомча комісія прийняла рішення, яким відмовила в установленні такого факту у зв`язку з тим, що поранення (ушкодження здоров`я) одержано позивачем 02.03.2015 на території проведення АТО у с. Березове Мар`їнського району Донецької області, яке на дату отримання поранення було включене до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Звернув увагу, що с. Березове було включене до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, лише згідно розпорядження КМУ від 05.05.2015 № 428-р "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085, тобто через 64 дні після отримання поранення позивачем. А тому посилання в обґрунтування позовних вимог на розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085 в редакції, яка не застосовується до спірних правовідносин, є помилковим, оскільки закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивачем подано додаткові пояснення, в яких він акцентує увагу на тому, що с. Березове Мар`їнського району Донецької області на момент поранення позивача знаходилось на території, що фактично контролюється органами державної влади України. На момент отримання травм позивачем, у населеному пункті були відсутні збройні сили РФ чи терористичні угрупування, а фактичний ефективний контроль над селом здійснювала держава Україна, що підтверджується документами, які були надані позивачем відповідачу (видані органами української влади), обставинами справи (після вибуху, який став причиною поранення позивача, його доправили до лікарні військовослужбовці Збройних Сил України). Підконтрольність території с. Березове підтверджується і Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 №1085-р, у Додатку №2 якого зазначено, що с. Березове знаходиться на лінії зіткнення. Поняття населених пунктів, які знаходяться на лінії зіткнення в Постанові КМУ від 07.11.2014 №1085-р. з`явилось в Постанові лише в редакції від 05.05.2022. До вказаної редакції не було визначення населених пунктів, які знаходяться на лінії зіткнення. Вказані території визначались як населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Іншого поняття вказана редакція постанов не мала. Відповідно, фактично с. Березове відносилось до населених пунктів, на території яких органи державної влади здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (населених пунктів, які знаходяться на лінії зіткнення). А тому, відповідач протиправно не взяв даний факт при розгляді заяви позивача та при прийняті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9719/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.12.2020 залучено співвідповідача у справі - Міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (01001, м. Київ, пров. Музейний, 12) в адміністративній справі №640/9719/19.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 суддею Лисенко В.І. прийнято до провадження адміністративну справу, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 замінено первісного відповідача - Міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції на належного відповідача - Міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та замінено відповідача Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції правонаступником - Міністерством у справах ветеранів України.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

02 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав тяжкі поранення в зоні проведення АТО, а саме у с. Березовому Мар`їнського району Донецької області, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Виписки з історії хвороби №1506/144, №5809/501, видана ДКУ "Волноваська Центральна районна лікарня", Історія хвороби №918.

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст.115 КК України, в подальшому правова кваліфікація злочину була змінена на ч.2 ст.258 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР 1№2017050690001574 від 22.11.2017 р.

Внаслідок поранення позивач втратив працездатність та став інвалідом II групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 01.11.2017.

28 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій він просив розглянути подані ним матеріали, щодо встановлення зв`язку його інвалідності з пораненням, одержаним від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на територій проведення антитерористичної операції.

Розглянувши заяву позивача, Міжвідомча комісія на своєму засіданні 20.12.2018 прийняла рішення № 1/ІІІ/1/1, яким вирішила відмовити в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції у зв`язку з тим, що поранення (ушкодження здоров`я) одержано 02.03.2015 на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснювали свої повноваження.

Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що порушує права на отримання позивачем пільг, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесені особи з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних: від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Зв`язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу шостого пункту 4 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.04.2018 №306, якою затверджено «Порядок встановлення зв`язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров`я» (далі - Постанова №306).

Цей Порядок визначає процедуру встановлення зв`язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров`я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров`я від боєприпасів) на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - територія проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) (п.1 ).

Згідно з пунктом 3 Постанови №306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров`я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

На виконання вимог абзацу другого пункту 3 Постанови №306 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.09.2018 №1411 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова №1411), відповідно до пункту 2 Розділу І якої Міжвідомчу комісію утворює Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку встановлення зв`язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 306.

Пунктом 4 Постанови №306 передбачено, що для встановлення факту одержання ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях постраждала особа або її представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку, надсилає Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики.

До заяви додаються такі документи:

копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім`я та по батькові, дату і місце народження, серію та номер паспорта, ким і коли виданий паспорт та реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ;

висновок медичного експерта, що засвідчує факт отримання поранень чи інших ушкоджень здоров`я від боєприпасів;

копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності;

довідка про відсутність (наявність) судимості за злочин проти основ національної безпеки України або злочин проти громадської безпеки у постраждалої особи (у разі надання згоди постраждалої особи або її представника, висловленої у письмовій формі, додається за запитом міжвідомчої комісії);

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження стосовно факту отримання постраждалою особою поранень чи інших ушкоджень здоров`я від боєприпасів (у разі надання згоди постраждалої особи або її представника, висловленої у письмовій формі, додається за запитом міжвідомчої комісії);

інші документи, які можуть засвідчити отримання постраждалою особою ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав поранення у вигляді відкритого осколкового уламкового перелому обох кісток правої гомілки, лівого стегна від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції 02.03.2015 у с. Березове Мар`їнського району Донецької області.

В підтвердження зазначеного позивач надав копію Виписки з історії хвороби №1506/144, №5809/501, виданої ДКУ "Волноваська Центральна районна лікарня", Історія хвороби №918.

Відповідно до витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ушкодження здоров`я у листопаді 2017 року Мар`їнське ВП Волноваського відділу поліції ГУ Нацполіції в Донецькій області порушено кримінальне провадження №12017050690001574.

Крім того, за результатами проведення медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, про що видано довідку Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Волноваха серії 12 ААБ №060678 від 04.02.2019.

Вищенаведені документи підтверджують те, що позивач отримав осколкові поранення вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на територій проведення антитерористичної операції, що також не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Основним аргументом відмови у встановленні факту одержання ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції відповідачами зазначено те, що поранення (ушкодження здоров`я) отримано позивачем на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а саме в с. Березове Мар`їнського району Донецької області.

При цьому, комісія посилалася на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, відповідно до якого станом на 02.03.2015 с. Березове Мар`їнського району Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. А включено дане село до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення лише після 64 днів після отримання поранення позивачем.

Судом встановлено, що проведення антитерористичної операції в межах території Донецької та Луганської областей підтверджується Указом виконуючого обов`язки Президента України, Головою Верховної Ради України від 13.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII, який набрав чинності 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

У абзаці 21 частини першої статті 1 Закону України від 20.03.2003 № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» закріплено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно статей 1, 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (з подальшими змінами і доповненнями) закріплено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (з подальшими змінами і доповненнями) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого також включено с. Березове Мар`їнського району Донецької області.

Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до статей 2, 7 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Наведеними нормативно-правовими актами на законодавчому рівні у відповідності до положень статті 85 Конституції України встановлено, що з 20 лютого 2014 року має місце збройна агресія Російської Федерації проти України, а окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями.

Разом з тим, як передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Станом на час розгляду справи, Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.

Дослідженими у справі доказами встановлено, що позивач отримав осколкове поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції 02.03.2015 у с. Березове Мар`їнського району Донецької області.

Встановлення цього факту підтверджено поданими ним документами, зокрема, випискою з історії хвороби №1506/144, №5809/501, виданої ДКУ "Волноваська Центральна районна лікарня", Історія хвороби №918.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 2 цього Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 14 Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні.

Встановлення факту одержання ушкоджень здоров`я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції для позивача має юридичне значення, оскільки має наслідком набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та забезпечення її в подальшому соціальними гарантіями.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги висновки в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява № 27798/95 п.88), в якому зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території с. Березове Мар`їнського району Донецької області.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано заяву встановленої форми щодо підтвердження факту отримання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції та необхідний пакет документів, передбачений пунктом 4 Постанови №306, що не спростовано відповідачами в ході розгляду справи, а тому суд дійшов висновку, що відмова відповідача є безпідставною та необґрунтованою, а рішення від № 1/III/1/1 від 20.12.2018 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні ОАСК 19 квітня 2021 року у справі № 640/23444/19, залишеним без змін постановою ШААС від 03 серпня 2021 року.

При вирішенні вказаного спору, суд не перебирає на себе властиві суб`єкта владних повноважень функції, а лише надає правову оцінку спірним правовідносинам і визначає належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням встановлених обставин у справі, беручи до уваги норми чинного законодавства України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про встановлення факту поранення, що він зазнав від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції 02.03.2015 у с. Березове Донецької області з урахуванням висновків суду.

Закріплений у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статі 5 Закону України «Про судовий збір» витрати присудженню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції від 20.12.2018 №1/ІІІ/1 про відмову у встановленні факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.

Зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту одержання поранення (ушкодження здоров`я) ОСОБА_1 від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.