Рішення

від 14.11.2024 по справі 320/11533/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року справа №320/11533/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

у квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» (ТОВ «Юнігласс Україна», товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці (митниця, митний орган, контролюючий орган).

Просили визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA101000/2022/000100/2 від 07.06.2022 та №UA101000/2022/000103/2 від 28.06.2022.

Ухвалою суду від 23.05.2023 (суддя Брагіна О.Є.), після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, 14.05.2024 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи передані для розгляду судді Скрипці І.М.

Ухвалою від 21.05.2024 справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М., вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Вказали, що митний орган відповідних документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для витребування додаткових документів через пов`язаність товариства з постачальником, що не може бути саме по собі підставою для витребовування додаткових документів і коригування митної вартості. Звертали увагу на необґрунтування митницею, яким чином взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість. Наголошували, що перелік витребовуваних документів у цьому випадку був загальним, не конкретизованим саме для позивача як декларанта, виходячи зі змісту особливостей митного оформлення товару. Підкреслювали, що митниці надано вичерпний пакет документів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу, для цілей митного оформлення, у тому числі для можливості визначення вартості товару за першим методом.

У зв`язку із цим просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Вказали, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Зазначили, що у межах спірних відносин усі дії та рішення посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Також вказали, що документи товариства, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару і містили розбіжності, а продавець і покупець є пов`язаними між собою. Вказали і те, що надані суду примірники платіжних доручень і експертного висновку не надавалися при митному оформленні. Звертали увагу, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів.

У відповіді на відзив ТОВ «Юнігласс Україна» звернуло увагу, що у відзиві митний орган виклав аргументи, наведені у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості. Наголошували, що платіжні доручення, додані до позовної заяви, не подавалися до митного оформлення, оскільки вони датовані листопадом і груднем 2022 року, тому і не могли бути подані при митному оформленні улітку 2022 року. Стосовно висновку, вказали, що він подавався до суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Наголошували, що митний орган не обґрунтував неможливість визначення митної вартості без такого висновку.

Митний орган подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що спірні рішення є правомірними. Ще раз наголосили на тому, що позивачем не надано документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товарів.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 43536537), зареєстроване 27.02.2020, його місцезнаходження 08294, Київська область, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 84; основний вид діяльності 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

08.02.2021 ТОВ «Юнігласс Україна» (покупець) із JSC «New Glass» (Болгарія, постачальник) укладено договір купівлі-продажу №S2021/001 UU (т.1 а.с.20-27).

За умовами договору продавець згоден виготовити і поставити, а продавець купити порожній скляний посуд в асортименті.

Номенклатура, кількість та ціна товару вказуються в додатках до договору. Ціна, встановлена в додатку, визначається в Євро і включає витрати на пакування, завантаження та маркування.

Товар буде постановлено на умовах FCA м. Новий Пазар, Болгарія (Інкотермс-2020). Товар поставляється покупцю партіями на умовах, вказаних у відповідному додатку до договору; з кожним відвантаженням партії товару, продавець надає покупцеві наступні документи (в залежності від виду транспорту поставки): міжнародну транспортну накладну (CMR) або залізничну накладну, встановленого зразка; паспорт якості; сертифікат відповідності; рахунок-фактуру; сертифікат EUR1.

Товариством на підтвердження заявленої ним митної вартості товару подано до митниці разом із спірними митними деклараціями UА101020/2022/019306 та UА101020/2022/023197 такі документи: контракт S2021/001UU від 08.02.2021; пакувальний лист; інвойс/рахунок-фактура; автотранспортну накладну (CMR); декларацію про походження товару; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1; довідку про транспортні витрати; додаток до контракту, що стосується поставки товару; договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування; договір про надання послуг митного брокера S2021/001UU від 09.02.2021. Також позивач зазначав про пов`язаність покупця і продавця оцінюваного товару.

Митний орган порівняв рівень митної вартості оцінюваного товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема країною виробництва, яких є Болгарія, у зв`язку з чим, запропонував ТОВ «Юнігласс Україна» надати додаткові документи, визначені у частинах третій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) прайс-лист виробника товару; 4) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 6) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 7) розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант позивача листами від 06.06.2022 та від 27.06.2022 надав додаткові пояснення та документи (т.1 а.с.45,66,196,198-200):

-копію експортної митної декларації;

-відповідь покупця із документами (податковими накладними, видатковими накладними, випискою по контракту, платіжними дорученнями, калькуляцією);

-копію сертифікату походження, виданого ТПП Болгарії із зазначенням інвойсу;

-додаток №42 і №43 до контракту, де зазначений той же товар за тією ж вартістю, що в договорі;

-договори між експедитором і перевізниками та заявки на конкретні перевезення;

-довідки про транспортні витрати від безпосереднього перевізника, де вказана така ж сума, як і у довідках експедитора.

Також направили лист, до якого додали (а.с.67,197):

-виписку з бухгалтерських та банківських документів по продажу товарів, що стосуються відчужуваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

-виписку з бухгалтерської документації по договору № S2021/001 UU, копії платіжних доручень;

-калькуляції собівартості товару (подані повторно);

-прайс-лист на товар від виробника для реалізації товару на території України;

-договір доручення про транспортно-експедиторське обслуговування між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АТП №1 ЛТД»;

-лист з роз`ясненням до калькуляцій про послуги третіх сторін та вартість робочої сили, куди входять затрати на маркування, завантаження продукції в автомобіль і затрати, пов`язані з митним оформленням.

Позивач направив до митниці і листи про те, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на рівень митної вартості (а.с.52,68-70).

Житомирською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2022/022018 (т.1 а.с.71) та № UA101020/2022/000677 (т.1 а.с.53).

Крім того, прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2022/000100/2 від 07.06.2022 та № UA101000/2022/000103/2 від 28.06.2022 (т.1 а.с.75-78), у яких митна вартість визначена із застосуванням резервного методу. Названі рішення про коригування митної вартості товару мають ідентичні обґрунтування їх прийняття.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що за результатами перевірки заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів (посуду столового, скляного), тому вважають, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість оцінюваних товарів.

Також зазначено, що подані документи містять розбіжності і не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті. Вказано, що за пунктом 1.2 договору від 08.02.2021 № S2021/001 UU номенклатура, кількість та ціна товару вказується у додатку до договору, однак до митного оформлення не надано такий документ; довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА_1 , а в автотранспортній накладній вказано, що вантаж до перевезення прийняв ТОВ «Ромстал Україна»/ АТР №1, до митного оформлення не надано документи, які б вказували на юридичний зв`язок ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Ромстал Україна»/ АТР №1; додатково надана заявка не може бути використана для підтвердження зв`язку ФОП ОСОБА_1 і АТР №1; довідка про транспортні витрати не може бути використана для підтвердження витрат на транспортування товарів, оскільки відсутні відомості, які б свідчили про те, що даний документ стосується перевезення саме оцінюваних товарів, тому констатовано, що відомості про витрати на транспортування не базуються на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Також зазначено, що калькуляції вартості товарів від виробника не містять інформації, які умови поставки враховані при розрахунках, не містять відомостей і про маркування і навантаження; вказано і на неподання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано цінову інформацію щодо вартості подібних товарів.

Зазначено, що методи 2а та 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації про вартість операції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що прийнята органом доходів і зборів; методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визначеній органами доходів і зборів митній вартості товарів за митною декларацією

Джерелом інформації митниця зазначила Митний кодекс України та інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДФС України.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (МК України, Митний кодекс), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).

За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За положеннями статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів і невизнання заявленої за основним методом визначення митної вартості обумовлені твердженням про відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості через наявність інформації про пов`язаність покупця з продавцем, а також інформації про вищу митну вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Так, зауваження митниці стосувалися наступного: 1) впливу пов`язаності між собою продавця та покупця на ціну товару; 2) недодання до митного оформлення такого документу, який згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту є єдиним документом, в якому сторони узгоджують ціну товару; 3) непідтвердження транспортних витрат, у тому числі у частині недоліків у додатково поданих заявках про перевезення; 4) надання митниці вартості калькуляції товарів від виробника, що не містять інформації про те, які умови поставки були враховані під час здійснення розрахунків, а також не містять відомостей про такі складові як маркування та навантаження; 5) ненадання висновку про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; 6) наявності інформації про вищу митну вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Стосовно ненадання відомостей про відсутність впливу пов`язаності між собою продавця та покупця, суд зазначає таке.

Так, за змістом частин дванадцятої, тринадцятої та чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (Угода).

Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом.

Щодо операцій, передбачених частиною вісімнадцятою статті 58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.

Пунктом 2 статті 1 Угоди закріплено, що згідно з підпунктом «а», під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов`язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Тобто, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У той же час, посилання відповідача на те, що позивач мав підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, є таким, що не відповідає нормам МК України.

Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відповідні відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

При цьому, частина п`ятнадцята статті 58 МК України передбачає, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Це положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок.

Тобто, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо він не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У випадку, який розглядається, митний орган не обґрунтував, що названі відносини вплинули на ціну імпортованих товарів.

У свою чергу, товариство подавало митному органу письмові пояснення з документальним підтвердженням відсутності впливу взаємозв`язку позивача з продавцем на ціну товару у досліджуваному випадку, однак відповідач не взяв їх до уваги.

Щодо твердження митного органу про те, що за пунктом 1.2 договору від 08.02.2021 № S2021/001 UU номенклатура, кількість та ціна товару вказується у додатку до договору, однак до митного оформлення не надано такий документ, який згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту є єдиним документом, в якому сторони узгоджують ціну товару, яка безпосередньо формує його митну вартість, суд зазначає, що додатки, в яких вказано товар і вартість, які подані до митного оформлення, до договору від 08.02.2021 №S2021/001 UU надані позивачем разом із кожною митною декларацією, що підтверджується відомостями як поданих ТОВ «Юнігласс Україна» митних декларацій, так і самими рішеннями про коригування (графа 18 рішень). Тобто митний орган обґрунтовує свої рішення ненаданням додатків до договору і в той же час підтверджує їх надання, тому вказане твердження відповідача є необґрунтованим.

Щодо доводів митниці про непідтвердження транспортних витрат.

Відповідач стверджував, що довідки про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 , який залучений позивачем як експедитор у перевезеннях оцінюваного товару за договорами-дорученнями про транспортно-експедиторське обслуговування, містять інформацію про перевізника, відмінного від того, який зазначений у CMR, тому числове значення такої складової митної вартості як витрати на транспортування є непідтвердженим, суд зазначає таке.

Дійсно, на підтвердження такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування, ТОВ «Юнігласс Україна» разом з митними деклараціями подало довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати (т.1 а.с.43,65).

Крім того, ТОВ «Юнігласс Україна» подало до кожної митної декларації договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0006 від 05.02.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.30-33).

Тобто, ФОП ОСОБА_1 був експедитором, а не безпосереднім перевізником, та як експедитор залучав інших перевізників (у цьому випадку ТОВ «Ромстал Україна» та АТР №1) для перевезення оцінюваного товару, які і зазначаються в товарно-транспортних накладних (CMR).

До кожної із названих вище митних декларацій представник товариства «Юнігласс Україна» надавав копії CMR (товарно-транспортні накладні у міжнародних перевезеннях вантажів автомобільним транспортом). Кожна з CMR містить інформацію про інвойс, за яким перевозиться товар, а також інформацію про державні номери транспортних засобів, якими перевозиться відповідний товар.

Також товариство подало митниці, після витребування додаткових документів, договори експедитора із безпосередніми виконавцями перевезень.

При цьому, зауваження відповідача до оформлення довідок про транспортні витрати (про відсутність відомостей про товар, час перевезення, замовника послуг) судом відхиляються, оскільки вимог до форми і змісту такої довідки законодавство не містить

Суд звертає увагу, що відповідні довідки містять відомості про CMR, державні номери транспортних засобів, їх марку та назву перевізника, водіїв, маршрут перевезення, тому, довідку про транспортні витрати можна співставити з конкретним перевезенням (CMR) та митною декларацією. Довідки містять інформацію про вартість перевезення до митної території України, вартість перевезення на митній території України. Також товариство надало митному органу відповідні довідки і від безпосередніх виконавців перевезення.

З приводу доводів митниці про те, що додатково надані заявки без зазначення відомостей про дату їх складання, не можуть бути використані для підтвердження юридичного зв`язку між ФОП ОСОБА_1 та перевізниками з приводу перевезення саме оцінюваної партії товарів у зв`язку з наступним: неспівпадіння ваги товару; неспівпадіння кількості полетів, наданих для завантаження; різною дата завантаження, судом з`ясовано, що товариством під час проведення процедури консультацій надавалася відповідь із детальними поясненнями з цього приводу. Повідомлено, зокрема, що додатково надані заявки мають необхідну дату завантаження, а згідно із товарно-супровідними документами в зазначених в заявках транспортних засобах можна розмістити товар на паллетах, при завантаженні в один ряд 33 палетомісць, але вага та особливості товару дозволяють вантажити товар в два ряди, тобто - 66 палетомісць, при цьому не перевищувати 20 т ваги вантажу; у зв`язку з чим відповідна кількість паллет товару не перевищує необхідні норми перевезення товару відповідним транспортним засобом. Також позивачем зазначено, що фактичною вагою товару та датою відвантаження вважається зазначені в CMR, під час проходження митного оформлення. Стосовно зазначення у одній із заявок дати завантаження 23.06.2022, а в СМR 24.06.2024, то така обставина не може свідчити про непідтвердження відповідної складової митної вартості.

За наведеного, відповідний аргумент митниці не може слугувати підставою коригування митної вартості у випадку, який розглядається.

Отже, за результатом дослідження документів, які підтверджують транспортні витрати (договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування, довідки про транспортні витрати від експедитора та від безпосередніх перевізників, міжнародні товарно-транспортні накладні, договори між експедиторами та перевізниками, заявки на транспортування вантажу в міжнародному сполученні), суд доходить висновку, що вони містять усі необхідні дані для визначення такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Також, у письмових поясненнях, наданих митниці під час процедури митного оформлення, товариство повідомило про надання із митною декларацією сертифікату переміщення (походження) товару форми EUR.1, який виданий митним органом країни відправлення та має опис товару і посилання на інвойс, який задекларовано, та на експортну митну декларацію, тому він є додатковим належним доказом, що саме конкретний інвойс саме з цим товаром надавався митному органу країни відправлення і пройшов митне оформлення (а.с.176).

Що стосується посилання митного органу на те, що надані під час митного оформлення калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів від виробника не містять інформації про те, які умови поставки товару враховані під час здійснення розрахунків, а також не містять відомості про складові маркування та навантаження, то суд зазначає наступне.

Для підтвердження митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна» додатково надано калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів від виробника товару (JSC «New Glass» (Болгарія). Такий документ розроблено JSC «New Glass» (Болгарія) для цілей обґрунтування вартості безпосередньо товару та містить всі витрати на виготовлення товару, які зроблені виробником.

За приписами частини четвертої статті 53 МК України у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа крім документів, зазначених у частинах другій-третій статті 53 МК України, подає (за наявності), зокрема, й розрахунок ціни (калькуляцію).

Калькуляція - це визначення витрат у вартісній (грошовій) формі на виробництво одиниці або групи товарів. Оскільки такі витрати безпосередньо пов`язані з процесом виробництвом товарів, то володіти такою інформацією, зважаючи на її конфіденційність, може тільки виробник або пов`язані з ним особи.

Калькуляція вартості - визначення розміру витрат у грошовій формі як по окремих видах діяльності, виробничих процесах, структурних підрозділах, так і в цілому по підприємству на виробництво (збут) одиниці продукції, виконаних робіт (послуг) за допомогою економічно обґрунтованих методів.

Як обумовлено у пункті 4.1 договору купівлі-продажу від 08.02.2021 №S2021/001 UU, товар поставляється покупцю партіями на умовах, вказаних в додатку до договору; а умови доставки - FCA Novi Pazar, Bulgaria (пункт 2.1).

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України, зокрема, митне законодавство, не містить вимог щодо складання калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів, її складових, а також калькуляція вартості є внутрішнім документом підприємства.

Калькуляція вартості є внутрішнім документом бухгалтерського обліку, який ведеться відповідно постачальником - резидентом Болгарії. Покупець - ТОВ «Юнігласс Україна» не має жодного впливу на формування цього документа, не може його змінити чи зобов`язати постачальника вести його за іншою формою.

На вимогу митниці калькуляції вартості надані імпортером до кожної поставки товарів, а також надано пояснення щодо окремих складових вартості. Калькуляції вартості товарів підтверджували заявлену митну вартість товарів і безпідставно не враховані митницею.

Окрім того, як зазначає позивач, витрати на маркування, навантаження товару включені в інвойсну вартість товару і в калькуляціях постачальника включені до, зокрема, статті «Послуги третіх осіб». ТОВ «Юнігласс Україна» про це повідомляло митний орган, проте останній не врахував цих пояснень.

Отже, посилання митного органу на те, що калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів від виробника не містять інформацію про те, які умови поставки товару враховані під час здійснення розрахунків, а також не містять відомості про складові маркування та навантаження не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Стосовно наявної у відповідача інформації про вищу митну вартість подібного товару, то така обставина не може слугувати самостійною підставою як для витребування додаткових документів від декларанта, так і для коригування митної вартості.

Щодо доводів митниці про неподання до митного оформлення висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

Суд зазначає, що саме по собі неподання такого документу не може слугувати підставою коригування митної вартості. До того ж, такий документ, у розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу, не належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Також суд погоджується з доводами позивача про те, що ненадання висновку до митного оформлення без належного обґрунтування митницею, що такий документ може усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови у митному оформленні товару. Так само його наявність або ж відсутність не вплинула на можливість визначення митної вартості у спірному випадку.

Стосовно тверджень митниці про неможливість урахування платіжної інструкції в іноземній валюті №42 від 30.11.2022 на суму 12000,24 Євро, платіжної інструкції в іноземній валюті №43 від 22.12.2022 на суму 29696,38 Євро, листа ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.05.2021 №113/160 щодо проведення цінової експертизи на імпортну поставку через те, що такі документи не подавалися під час митного оформлення, то, по-перше, суд звертає увагу, що названі платіжні доручення про здійснення оплати товару не могли бути надані із митними деклараціями, оскільки вони складені і, відповідно, оплати проведені у строк значно пізніше після митного оформлення товарів у досліджуваному випадку. По-друге, оцінку ненаданню відповідного висновку при митному оформленні надано вище.

Суд звертає увагу, що протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, якою визначено, що: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».

Крім того, відповідач зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Разом із тим, митниця зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

У свою чергу, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. При цьому, половина з використаних для визначення за резервним методом митної вартості товарів митних декларацій стосувалась постачання посуду виробництва Франції і товар постачався також із Франції, у той час як позивач ввозив посуд із Болгарії й виготовлений такий товар також у Болгарії.

Зважаючи на викладене, у досліджуваному випадку митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення товариством документів, достовірності зазначених у них відомостей, не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операцій на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтував наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості.

У той же час, досліджені у ході розгляду справи докази дають підстави для твердження про подання позивачем до митного органу документів, у яких зазначені усі необхідні дані щодо умов оплати, характеристик, кількості товару, вартості за одиницю, вартості партії товару загалом, умов поставки, інформації щодо перевезення, у тому числі транспортних послуг тощо.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно заявленого митницею клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

По-перше, при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі суддею Брагіною О.Є. позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску строку звернення до суду. За результатами розгляду заяви про усунення недоліків, суддею Брагіною О.Є. провадження було відкрито.

По-друге, позовна заява була подана засобами поштового зв`язку 12.01.2023 (зареєстрована в суді у квітні 2023 року через надмірне навантаження), враховуючи зазначені товариством поважні причини пропуску строку (відключення електроенергії, масові обстріли, погіршення зв`язку, відсутність інтернету), зважаючи на те, що такий строк пропущено не значно, погоджується із поважністю підстав пропуску строку звернення до суду і, відповідно, відмовляє у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжного доручення №2200 від 09.01.2023 позивачем сплачено судовий збір у сумі 5368 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5368 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Також товариство просило стягнути з Житомирської митниці витрати на професійну правничу допомогу у сумі спочатку 20000 грн., у подальшому 23418 грн.

Як закріплено у частині третій статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами пункту 1 частини третьої статті цієї ж статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини п`ята, шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини шостої цієї ж статті у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у цьому випадку подано копії таких документів: договору про надання правової допомоги № 85 від 11.05.2021, акта виконаних робіт №000716 від 20.03.2023 на суму 15 448 грн. (щодо підготовки та подачі адміністративного позову, кількість годин 5, ставка 3089,60 год), рахунку від 12.01.2023 на суму 15 448 грн., платіжної інструкції №2540 від 23.03.2023 на суму 15 448 грн., акта виконаних робіт №001054 від 24.04.2024 на суму 7970 грн. (щодо юридичного аналізу відзиву і підготовки відповіді на відзив), рахунку від 24.04.2024 на суму 7970 грн., платіжної інструкції №1382 від 03.05.2024 на суму 7970 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, відповідно до яких при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідач, у свою чергу, подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а потім і заперечення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги є завищеним та підлягає зменшенню.

Суд резюмує, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 7000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2022/000100/2 від 07.06.2022 та №UA101000/2022/000103/2 від 28.06.2022

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» (код ЄДРПОУ 43536537, місцезнаходження: 08294, Київська область, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 84) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005610, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25) судовий збір у розмірі 5368 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» (код ЄДРПОУ 43536537, місцезнаходження: 08294, Київська область, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 84) за рахунок бюджетних Житомирської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005610, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн. (сім тисяч гривень 0 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.