Рішення

від 04.11.2024 по справі 400/6993/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 р. № 400/6993/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ", вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2024 № 1507714290704, № 1507514290704,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» (далі Позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі Відповідач), в якій позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.07.2024 №1507714290704 форми «В4»;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.07.2024 № 1507514290704 форми «ПН».

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки винесено оскаржувані повідомлення- рішення, якими зменшено від`ємне значення податку на додану вартість в розмірі 209757,00 грн, застосовано штраф за в розмірі 104878,30 грн за відсутність реєстрації податкової накладної на обсяг постачання 1498261,40. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки №11178/14-29-07-04/44575226 від 17.06.2024, які стали підставою для прийняття зазначених рішень. Так, в позові зазначено, що твердження акту про заниження бази оподаткування та, відповідно, податкових зобов`язань при реалізації соняшника за цінами, нижче середньозваженої собівартості, не підтверджено належними доказами, оскільки відповідачем не досліджено відповідні первинні документи. При цьому позивач заперечує висновки акту про ненадання ним до податкової перевірки необхідних документів, посилаючись на те, що акт перевірки було складено з урахуванням рішення ДПС про результати розгляду скарги від 11.04.2024 №10472/6/99-00-06-01-04-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової перевірки позивача №82/14-29-07- 04/44575226 від 04.01.2024 про результати перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість. Позивач стверджує, що у відповідача були необхідні для проведення перевірки документи, оскільки вони надавались під час перевірки, за результатами якої складено акт №82/14-29-07- 04/44575226 від 04.01.2024. Отже, позивач вважає висновки акту перевірки передчасними, а, відтак, оскаржувані повідомлення-рішення є, на думку позивача, протиправними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 26.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив: відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 16.08.2024, у задоволенні позову просив відмовити, з огляду на те, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач у жовтні 2023 року здійснював операції з реалізації товарів (робіт, послуг), що оподатковуються за ставкою 14%, на суму ПДВ 5 630 442,55 грн наступним контрагентам-покупцям: ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД». На запити контролюючого органу від 31.05.2024 №1 та від 04.06.2024 №2 про необхідність надати пояснення та документи щодо формування ціни придбання соняшнику, який був реалізований цим підприємствам, позивач документи не надав, пояснивши, що всі первинні документи з придбання сільськогосподарської продукції надавалися під час перевірок з питань декларування ПДВ за жовтень 2023, за вересень, за серпень 2023. Відповідач наполягає, що позивач не виконав податковий обов`язок з надання документів до перевірки, тому не можливо визначити базу оподаткування з урахуванням ціни придбання. Висновки акту зроблені з огляду на зазначені обставин, є правомірними, як і оскаржувані повідомлення-рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.

26.08.2024 суд задовольнив клопотання відповідача і призначив справу до розгляду з викликом сторін на 09.09.2024

За клопотанням позивача від 04.09.2024 суд відклав засідання на 24.09.2024 року.

24.09.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів.

В судове засідання 24.09.2024 з`явились представники сторін. До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду. Суд, заслухавши думку сторін щодо зазначеного клопотання, відмовив у його задоволенні.

Позивач заявив клопотання про надання додаткового строку для подання відповіді на відзив.

24.09.2024 суд, враховуючи надання позивачем додаткових доказів, необхідність витребування доказів, дійшов висновку про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження для належного розгляду справи та з`ясування всіх обставин. Ухвалою від 24.09.2024 суд призначив підготовче судове засідання на 14.10.2024, витребував у Головного управління ДПС у Миколаївській області докази: додаток № 1 до акту перевірки від 17.06.2024 № 11138/14-29-07-04/44575226, лист ТОВ «Прометей-Топ» на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області від 07.06.2024 № 07/06 з переліком додатків до нього, лист ТОВ «Прометей-Топ» на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області від 20.12.2023 № 20/12 з переліком додатків до нього, лист ТОВ «Прометей-Топ» на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.12.2023 № 21/12 з переліком додатків до нього, лист ТОВ «Прометей-Топ» на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.12.2023 № 28/12-2 з переліком додатків до нього, наказ на проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом вищого рівня.

Позивач скористався своїм правом на відповідь на відзив. У відповіді від 08.10.2024 ще раз звернув увагу суду і учасників справи, що відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо визначення бази оподаткування в разі постачання придбаних товарів/послуг, викладеної у постанові від 22.04.2021 (справа №520/11812/18), при збільшенні податкового зобов`язання з ПДВ та застосуванні у зв`язку з цим штрафних санкцій контролюючий орган здійснював співставлення виключно рахунків бухгалтерського обліку, не досліджуючи при цьому відповідні первинні документи. Невчинення дій щодо співставлення ціни придбання з ціною реалізації по кожній окремо взятій операції не може свідчити про достовірне встановлення значення заниження бази оподаткування ПДВ при реалізації продукції. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 (справа №822/1571/17).

У підготовче засідання 14.10.2024 з`явились представники сторін, які будь-яких клопотань, які підлягають вирішенню у підготовчому провадженні, не заявили.

Ухвалою від 14.10.2024 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 28.10.2024.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.10.2024.

У судовому засіданні 04.11.2024 справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ГУ ДПС у Миколаївській області в період з 20.12.2023 по 26.12.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 04.01.2024 №82/14-29-07-04/44575226 (далі Акт від 04.01.2024). За висновками акту від 04.01.2024 перевіркою встановлено, зокрема, заниження показника рядка 1.3 (колонка Б) Декларації на 209 756 грн у жовтні 2023 року, внаслідок не нарахування податкових зобов`язань за операціями, які включено до складу податкового кредиту, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, при визначенні об`єкта оподаткування ПДВ в частині постачання насіння соняшника на адресу покупців ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» та PROMETEY AGRI FZCO по ціні нижче за середньозважену собівартість запасів, визначену відповідно до наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості рах. 281 «Товари на складі» за жовтень 2023 року у відповідності до п. 2.9 наказу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» від 28.10.2021 №1 «Про організацію бухгалтерського обліку та про облікову політику підприємства» та, відповідно, не реєстрація податкових накладних в ЄРПН.

На підставі акту 24.01.2024 прийнято повідомлення- рішення № 112114290704, № 111414290704, № 111614290704, якими було донараховано податок на додану вартість, зокрема, в сумі 209 756,0 грн по взаємовідносинам з ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», PROMETEY AGRI FZCO та застосовано штрафні санкції за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» не погодилося з зазначеними повідомленнями рішеннями та оскаржило їх до ДПС України. Рішенням ДПС України від 11.04.2024 №10472/6/99-00-06-01-04-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області, прийняті 24.01.2024, скасовано.

Рішенням досліджено акт від 04.01.2024 за результатами перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, і визнано помилковими висновки акту в частині заниження бази оподаткування та, відповідно, податкових зобов`язань при реалізації соняшника за цінами , нижче середньозваженої собівартості. Рішенням ДПС України дійшла висновку, що оскільки ціна придбання є складовою частиною первісної вартості, то визначення контролюючим органом бази оподаткування при реалізації товарів на рівні не нижче середньозваженої собівартості (розрахованої виходячи з первісної вартості згідно з рах. 281 «Товари на складі»), суперечить нормам чинного законодавства. Відтак, контролюючий орган вищого рівня зобов`язав ГУ ДПС у Миколаївській області вжити заходів відповідно до вимог п.п. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України в частині дослідження ціни придбання ТМЦ, які були реалізовані в жовтні 2023 року ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», PROMETEY AGRI FZCO.

На виконання зазначеного рішення Державної податкової служби України, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області відповідно до наказу від 30.05.2024 №740-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» , на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» з питань дотримання податкового законодавства за жовтень 2023 року, зокрема, з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 11.04.2024 №10472/6/99-00-06-01-04-06 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМЕТЕЙ- ТОП» (код ЄДРПОУ 44575226) від 04.01.2024 №82/14-29-07-04/44575226.

За результатами перевірки, яка відбулась у період з 31.05.2024 по 10.06.2024, складено акт від 17.06.2024 № 11178/14-29-07-04/44575226 та встановлено порушення ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» вимог:

1. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 209757 гривень.

2. п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, у результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2023 року на обсяг постачання 1498261,47 грн, крім того ПДВ 209756,60 гривень.

В подальшому зазначені порушення знайшли своє відображення в податкових повідомленнях-рішеннях від 05.07.2024 № 1507714290704, №1507514290704. Податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2024 №1507514290704 нараховані штрафні санкції в розмірі 104 878,30 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2024 № 1507714290704 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що нараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 209 757 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.07.2024 № 1507714290704, №1507514290704, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положення пункту 23.1 статті 23 ПК України передбачають, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Стаття 188 ПК України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, законодавством встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, яка не може бути нижчою за ціну придбання відповідних товарів/послуг.

Частиною першою статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постанови Кабінету міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706 «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» суб`єкти господарювання зобов`язані при веденні бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності дотримуватись національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до частини 6 Розділу 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 07.02.2013 року № 73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципу історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Формування витрат на виробництво та придбання товарів (робіт/послуг) тобто визначення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг здійснюється на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Для визначення собівартості товарів (робіт/послуг) застосовуються Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (надалі Стандарт 9 «Запаси») та Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (надалі Стандарт 16 «Витрати»).

Згідно п. 11 Стандарту 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п. 12 Стандарту 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до пункту 6 Стандарту 9 «Запаси», для цілей бухгалтерського обліку, сировина та основні матеріали які використовуються для виготовлення власної продукції відносяться до запасів. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, зокрема з сум витрат, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків (п.9 Стандарту 9 «Запаси»).

В пункті 19 Стандарту 9 «Запаси» зазначено, що оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Згідно п. 16 Стандарту 9 «Запаси» при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає принципи, методи і процедури, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

В цій справі є спірним визначення бази оподаткування операцій з постачання позивачем товарів в жовтні 2023 року ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», PROMETEY AGRI FZCO.

Відповідачем визначено цю базу на рівні не нижче середньозваженої собівартості, виходячи з первісної вартості згідно з рах. 281 «Товари на складі». Натомість, позивач, з посиланням п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України наполягає, що така вартість може бути визначена на підставі дослдідження первинних документів про придбання товарів.

Застосування положень п. 188.1 ст. 188 ПК України , якими визначено нижню межу бази оподаткування ПДВ, а саме ціну придбання, було предметом розгляду Верховного Суду. Посилання позивача на висновки Верховного Суду в справах № 520/11812/18, № 822/1571/17 суд вважає слушними, оскільки зазначені справи є подібними, а, отже, висновки - релевантними.

В постанові від 22.04.2021 по справі № 520/11812/18 Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів погоджується із зауваженнями судів, що при збільшенні податкового зобов`язання з ПДВ та застосуванні у зв`язку з цим штрафних санкцій контролюючий орган здійснював співставлення виключно рахунків бухгалтерського обліку, не досліджуючи при цьому відповідні первинні документи. Невчинення дій щодо співставлення ціни придбання з ціною реалізації по кожній окремо взятій операції не може свідчити про достовірне встановлення значення заниження бази оподаткування ПДВ при реалізації продукції. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 травня 2018 року (справа №822/1571/17)»

Суд зауважує, що Рішення ДПС України від 11.04.2024 №10472/6/99-00-06-01-04-06, яким відповідача зобов`язано додаткового дослідити ціну придбання ТМЦ, які були реалізовані в жовтні 2023 року ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», PROMETEY AGRI FZCO, також частково обґрунтовано посиланням на зазначений вище висновок Верховного Суду. Проте, під час перевірки, яка відбувалась у період з 31.05.2024 по 10.06.2024, тобто на виконання зазначеного вище рішення ДПС України, відповідач ціну придбання товару не дослідив, в акті від 17.06.2024 за результатами цієї перевірки знову визначив базу оподаткування при реалізації товарів на рівні не нижче середньозваженої собівартості, розрахованої виходячи з первісної вартості згідно з рахунком 81 «Товари на складі». Відповідач послався на неможливість здійснення такого дослідження з огляду на ненадання позивачем первинних документів.

Щодо цього твердження відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

В той же час, з акту перевірки і відзиву вбачається, що відповідач не взяв до уваги первинні документи, які були надані до перевірки, яка відбувалась період з 20.12.2023 по 26.12.2023. З пояснень представника відповідача суд встановив, що оскільки перевірка у період з 31.05.2024 по 10.06.2024 відбувалась за новим наказом, контролюючий орган вважав, що мав вимагати первинні документи саме в межах цієї перевірки.

Суд вважає таку позиція помилковою.

Так, суд встановив, що результати позапланової виїзної перевірки, яка проведена відповідачем з 20.12.2023 по 26.12.2023, ДПС України скасувала в процесі адміністративного оскарження і призначила перевірку в порядку п.п. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України. За приписами цього пункту перевірка призначається, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Застосовуючи цю норму до обставин справи і приймаючи до уваги рішення ДПС України від 11.04.2024 №10472/6/99-00-06-01-04-06, суд зазначає, що підставою для призначення перевірки в порядку п.п. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, яка відбувалась в період з 30.05.2024 по 10.06.2024, стали недоліки перевірки, проведеної відповідачем з 20.12.2023 по 26.12.2023, які знайшли своє відображення в акті перевірки від 04.01.2024. При чому, предмет перевірки, проведеної з 30.05.2024 по 10.06.2024 був тим самим, що і за перевіркою, проведеною з 20.12.2023 по 26.12.2023, а саме - щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Акт перевірки від 04.01.2024 не містить посилання відповідача на не надання позивачем первинних документів до перевірки. В матеріалах справи містяться листи позивача від 20.12.2023 № 20/12, від 21.12.2023 № 21/12, від 28.12.2023 № 28/12-2 до ГУ ДПС у Миколаївській області про надання копій документів. Відповідачем не заперечено, що зазначені в листах в якості додатків документи надавались до перевірки, проведеної у період з 20.12.2023 по 26.12.2023.

На ці листи позивач послався у відповідь на запит контролюючого органу від 31.05.2024, 04.06.2024.

Відповідач розцінив такі листи як відмову у наданні документів до перевірки.

Суд не погоджується з таким висновком , оскільки з аналізу пп. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 вбачається, що перевірка, призначена за цією підставою, безпосередньо пов`язана з перевіркою, недоліки якої стали причиною для такого призначення. При цьому вини платника податків в неповному з`ясуванні обставин під час першої перевірки немає, а , відтак, не його діями чи бездіяльністю викликано необхідність повторної перевірки обставин щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Тому, покладання на платника податків обов`язку повторного надання всіх первинних документів є безпідставним.

З огляду на це, відмова контролюючого органу приймати до уваги первинні документи, надані під час першої перевірки, суперечить обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти розсудливо і обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, суд враховує, що одним із принципів на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд зауважує, що у законі мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, а і про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України.

У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

Суд вважає, що цей принцип має бути застосованим при визначенні наявності чи відсутності обов`язку платника податків повторно надавати документи до первірки, яка проводиться в порядку контролю за перевіркою, під час якої документи вже було надано.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач повинен був використати наявні у нього первинні документи позивача, а не формально застосувати наслідки, передбачені п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу Україгни.

За таких обставин, відповідачем безпідставно визначено базу оподаткування при реалізації товарів в жовтні 2023 року ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», ТОВ «ГРАН ТЕРРА», ТОВ «ВЕРХІВЦЕВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД», PROMETEY AGRI FZCO на рівні не нижче середньозваженої собівартості, виходячи з первісної вартості згідно з рах. 281 «Товари на складі», без дослідження первинних документів, що суперечить п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Визначення ціни придбання товарів за відомостями оборотно-сальдової відомості по рахунку 281, а не на підставі цини придбання, в свою чергу призвело до помилкового твердження про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 209757 гривень і обов`язку скласти податкову накладну на суму податкових зобов`язань.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1507714290704 форми «В4» від 05 липня 2024 року, № 1507514290704 форми «ПН» від 05 липня 2024 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявив позовні вимоги майнового характеру. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 4719,53 грн, які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ" (вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 44575226) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1507714290704 від 05.07.2024

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1507514290704 від 05.07.2024

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОРУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ" (вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 44575226) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4719,53 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко

Рішення складено в повному обсязі 14.11.2024