МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2024 р. № 400/8546/24 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ", вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2024 року № 1591414290704,
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 23.07.2024 №1591414290704.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки позивача складено акт від 03.07.2024 року № 11896/14-29-07- 04/44575226, у якому, зокрема, зроблено висновок про порушення п.198.1, п.198.3, ст.198, п. 200.1, абз. б) п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2024 року на суму 375 790 гривень. Такого висновку відповідач дійшов вважаючи нереальною господарську операцію між позивачем і його контрагентом ТОВ СП «Лебедине» на постачання насіння ріпаку на загальну суму 3 060 000 грн., в т. ч. ПДВ на суму 375 789,47 грн. Позивач зазначає, що цей висновок є безпідставним, оскільки відносини між позивачем і його контрагентом фактично мали місце, що підтверджується належними первинними документами. На підставі акту в цій частині ГУ ДПС у Миколаївській області було складено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 №1591414290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 375790,00 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 187895,00 грн. Зазначене повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, просить його скасувати, позов задовольнити.
Ухвалою від 11.09.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив: відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 27.09.2024, у задоволенні позову просив відмовити, з огляду на те, що проведеною перевіркою встановлено відсутність фактичного руху активів, що є обов`язковою умовою для визначення реальності здійснення господарської операції між позивачем і його контрагентом - ТОВ СП «Лебедине» та формування податкового кредиту. В підтвердження цього відповідач посилається на відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних, відсутність окремих інвентаризаційних описів по товару, який перебував на зберіганні у ТОВ СП «Лебедине». Зазначене стало підставою для винесення спірного рішення, яке відповідач вважає правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити.
30.09.2024 суд ухвалою задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, призначив судове засідання на 14.10.2024.
Позивач скористався своїм правом на відповідь на відзив. У відповіді від 01.10.2024 з посиланням на судову практику вказав, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Також, позивач пояснив , що розбіжності у даних, зазначених у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 281 «Товари на складі» та даних інвентаризації, наданих до перевірки, виникли через знаходження товару на відповідальному зберіганні на ТОВ СП «ЛЕБЕДИНЕ», тобто не на складах зберігання ТОВ «Прометей-Топ».
У судовому засіданні представники сторін справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті. В судовому засіданні оголошена перерва до 04.11.2024.
У судовому засіданні 04.11.2024 справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частину рішення.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В період з 18.06.2024 по 26.06.2024 Головним управління ДПС у Миколаївській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складено акт від 03.07.2024 № №11896/14-29-07-04/44575226. Під час перевірки встановлено взаємовідносини між позивачем і ТОВ СП «Лебедине» з поставки сільськогосподарської продукції (ріпака). За висновками акту перевірки, надані до перевірки товаро-транспортні накладні по цим взаємовідносинам є дефектними (неповними, недостовірними) та не свідчать про фактичне здійснення операції по переміщенню ріпака. В акті також міститься твердження, що під час перевірки позивачем не надано прибуткові накладні, складські квитанції, відомості щодо оподаткування закупленого у ТОВ СП «Лебедине» товару. Водночас дані проведеної 25.04.2024 інвентаризації свідчать про відсутність вказаного в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 "Товари на складі" ріпака в кількості 200 т який оприбуткований від ТОВ СП «Лебедине». Щодо пояснень платника податків про відсутність товару на складі в зв`язку з перебуванням його на відповідальному зберіганні у контрагента, то ці пояснення контролюючий орган не вважає задовільними з огляду на неточності в акті приймання товару на зберігання і відсутності окремого інвентаризаційного опису. Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
п.198.1, п.198.3, ст.198, п. 200.1, абз. б) п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2024 року на суму 375 790 гривень.
На підставі акту перевірки 23.07.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення:
№ 1591414290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 375 790 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 187 895 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Застосовуючи ці приписи законодавства до обставин справи і оцінюючи первинні документи по спірній господарській операції, суд встановив наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідач пов`язує порушення позивачем податкового законодавства з здійсненням господарської операції з ТОВ СП «Лебедине».
Досліджуючи цю операцію, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що господарські відносини між позивачем і ТОВ СП «Лебедине» виникли на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № 87889 від 11.04.2024 року, за яким останній зобов`язався передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, найменування та загальна кількість якої визначається сторонами у специфікації, що додається до договору. В Специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку товару - ріпака - в кількості 200 тон загальною вартістю 3060000,00 грн, в тому числі ПДВ - 375789,47 грн. На виконання договору поставки № 87889 від 11.04.2024 ТОВ СП «Лебединське» передало, а позивач прийняв ріпак в кількості 200 тн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 12.04.2024 та видатковою накладною № 7 від 15.04.2024. В підтвердження наявності у постачальника товару, який є об`єктом договору поставки № 87889 від 11.04.2024 , позивачем додано до матеріалів справи звіт про посівні площі сільськогосподарських культур за 2022 рік, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2022 рік, звіт про реалізацію продукції сільськогосподарського господарства за січень-березень 2024 року ТОВ «СП «Лебедине». Оплата поставленого товару відбулась 23.04.2024 платіжними інструкціями № 77748906340 на суму 1000000, 00 грн, № 77748906343 на суму 1000000, 00 грн, № 77748906347 на суму 1060000, 00 грн.
По факту вказаної господарської операції ТОВ «СП «Лебедине» були виписані податкові накладні: № 8 від 12.04.2024 та № 9 від 15.04.2024, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) та на підставі якої позивач сформував податковий кредит.
12.04.2024 між ТОВ «Прометей-Топ» як замовником і ТОВ «СП «Лебедине» як виконавцем укладено договір № 12/04/2024 про відповідальне зберігання. За змістом договору замовник передає, а виконавець приймає на тимчасове відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію, перелік якої буде наведено в акті приймання передачі, з подальшим поверненням об`єкта зберігання замовнику. Строк зберігання: 12.04.2024 30.04.24. Пунктом 3.2 договору зберігання передбачається, що повернення і зберігання здійснюється згідно з умовами договору поставки сільськогосподарської продукції № 87889 від 11.04.2024 року. За умовами пункту 4.2 договору зберігання замовник має право здійснити самовивезення об`єкту зберігання зі складу виконавця. За відомостями акту приймання передачі від 12.04.2024 замовник передав, а виконавець прийняв на відповідальне зберігання ріпак у кількості 200 тн. Акт від 29.04.2024 виконавець повернув виконавцю товар, який перебував на відповідальному зберіганні.
Перевезення товару здійснювалось перевізником ТОВ «Зернодуо» за товарно-транспортними накладними № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, та № 8.
З відзиву і пояснень представника відповідача вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про невідповідність наданих до перевірки первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ « СП «Лебедине», зокрема, в зв`язку з відсутністю належно оформлених товарно-транспортних накладних.
Суд вважає слушними твердження відповідача про те, що товарно-транспортні накладні № 1-№ 8 на перевезення товару після повернення з відповідального зберігання мають недоліки.
В той же час, суд зауважує, що відповідно до п. 11.3. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.101997, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник перевезення (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Як вбачається з товарно-транспортних накладних № 1-№ 8 замовником (платником) перевезення, а також вантажовідправником товару є ТОВ СП «Лебедине», що не суперечить умовам договору поставки № 87889 від 11.04.2024 і договору відповідального зберігання № № 12/04/2024 від 12.04.2024. Тобто, складені з недоліками товарно-транспортні накладні опосередковували відносини між ТОВ «СП «Лебедине» та ТОВ «Зернодуо» щодо виконання договору перевезення. За таких обставин, позивач, на думку суду, не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на відшкодування податку на додану вартість в зв`язку з невірним оформленням документів іншими особами у відносинах з перевезення товару.
При цьому суд враховує , що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2018р. по справі за №820/477/18, від 11.09.2018р. по справі за №815/6105/17, від 11.09.2018р. по справі за №821/995/17, від 11.09.2018р. по справі за №823/2247/17.
Щодо твердження відповідача про відсутність фактичного руху товару, отриманого позивачем при виконанні договору поставки № 87889 від 11.04.2024 в зв`язку з встановленим за результатами проведеної інвентаризації розбіжностями у даних, зазначених у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 281 «Товари на складі» по номенклатурі «ріпак», та даними інвентаризації, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем листом від 26.06.2024 № 26/06- 1 надано до контролюючого органу пояснення, відповідно до яких ці розбіжності виникли через знаходження 200 т ріпака на відповідальному зберіганні в ТОВ «СП «Лебедине», тобто не на складах зберігання ТОВ «Прометей-Топ». Зберігання продукції у постачальника відбувалось на підставі договору про відповідальне зберігання, фактично на склад ТОВ «Прометей -Топ» продукція надійшла 29.04.2024.
Суд зазначає, що таке пояснення узгоджується з первинними документами, які містяться в матеріалах справи договором про відповідальне зберігання, актами приймання товару на відповідальне зберігання і, відповідно, повернення. За таких обставин суд приймає зазначені пояснення як підтвердженні належними доказами.
Позивачем не заперечено твердження відповідача про відсутність окремого інвентаризаційного опису на товар, який перебував на відповідальному зберіганні у ТОВ «СП «Лебедине». В той же час, відсутність такого опису не спростовує встановлений на підставі належно складених первинних документів (договору № 12/04/2024 від 12.04.2024 і актів від 12.04.2024, 29.04.2024) факт перебування товару на відповідальному зберіганні.
Оцінюючи доводи відповідача про нереальність господарської операції між позивачем і ТОВ «СП «Лебедине» за договором поставки № 87889 від 11.04.2024 суд також враховує, що операція відповідала видам діяльності сторін, постачальник товару є виробником сільськогосподарської продукції, яка була об`єктом договору поставки, доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагента позивача відповідачем не наведено.
Наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операцій, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов`язковою ознакою господарської операції. Також позивачем підтверджено правомірність відображення наслідків вказаних відносин у податковому обліку. Відповідачем не надано доказів на невідповідність первинних документів приписам законодавства України. При цьому, відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі № 806/1033/17, неістотні недоліки в оформленні первинних документів не можуть нівелювати їх правове значення та реальність господарської операції.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто діюче законодавство України встановлює презумпцію дійсності правочину, зазначаючи, що він є дійсним до моменту коли його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Та передбачає певні вимоги недотримання яких надають можливість визнати у суді договір недійсним.
Суд враховує, що при вирішення податкових спорів, слід виходити із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Відтак, суд дійшов висновку, що належні первинні документи, якими опосередковані відносини між позивачем і його контрагентом, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочину в результаті його виконання, а також відсутність доказів безтоварності операції підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ «СП «Лебедине». З огляду на це, та враховуючи наявність податкових накладних № 8 від 12.04.2024, № 9 від 15.04.2024, які оформлені та зареєстровані контрагентом позивача у відповідності та з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, позивач правомірно використав данні за господарською операцією з ТОВ «СП «Лебедине» при обчисленні податку на додану вартість, що спростовує висновки акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення.
За таких обставин, позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ" (вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 44575226) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1591414290704 від 23.07.2024.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ" (вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 44575226) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8455,27 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Л.Л. Дерев`янко
Рішення складено в повному обсязі 14.11.2024
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.11.2024 |
Оприлюднено | 21.11.2024 |
Номер документу | 123119676 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Дерев'янко Л.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні