Рішення

від 08.11.2024 по справі 420/24501/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24501/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000002/2 від 22.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500420/2024/000135.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. У позивача не існувало обов`язку із надання відповідачу страхового полісу або іншого доказу страхового покриття. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Ухвалою судді від 23.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.09.2024 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500420000734U5 від 20.07.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000002/2 від 22.07.2024, а саме: 1) У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № IHG2024000000077 від 17.07.2024 зображення печатки продавця розпливчасте і не чітке, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів; 2) Декларація країни відправлення 24160400EX00065028 має дату 12.07.2024, у той же час як рахунок-фактура(інвойс) № IHG2024000000077 датується датою 17.07.2024. Тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа. 3) Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містить всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника. 4) У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) про надання транспортно-експедиційних послуг №00000000143 від 17.07.2024 зображення печатки надавача послуг має ознаки притаманні використанню графічного редактора, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів. Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Декларантом було надіслано листа №2207 від 22.07.2024 про продовження митного оформлення і неможливість надання додаткових документів. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500420000734U5 від 20.07.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою суду від 05.09.2024 в задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

06.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відповідачем, в особі представника, у відзиві на позов повністю проігноровано аргументи позивача, наведені у позові, зокрема, щодо того, як відбувалось декларування товару за МД № 24UA500420000734U5 від 20.07.2024, які документи були надані позивачем до митної декларації, внаслідок чого відповідачем були ухвалені спірні рішення та Картка відмови, також у відзиві не вказано заперечень, зокрема, проти наведеного нижче, що вказано у позові. Відповідачем: не було взято до уваги факт надання Позивачем до МД всіх належних, достатніх, достовірних доказів на підтвердження митної вартості Товару, в т.ч. наявних додаткових доказів в порядку ч. 3 ст. 53 МК України; не було взято до уваги проставлення Відповідачем на Рахунку штампу «Під митним контролем», що в порядку, зокрема, ч. 2 ст. 248 МК України свідчить про прийняття Відповідачем Товару під митний контроль без зауважень та заперечень; не було зроблено запит до митних органів Турції згідно Порядку № 639, зокрема, за наявності сумнівів в Декларації країни відправника 24160400EX00065028 від 12/07/24; врешті ухвалені абсолютно невмотивоване Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови за відсутності ґрунтовних сумнівів, що в сукупності свідчить про вчинення Відповідачем дій всупереч вимог чинного законодавства України.

11.09.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими твердження позивача не відповідає дійсності та є безпідставним, так як рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000002/2 від 22.07.2024 складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «ХІМАГРО» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

Ухвалою суду від 05.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.11.2024 розгляд справи продовжено після усунення позивачем недоліків адміністративного позову.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20.07.2024 року на митному пості «Орлівка» Одеської митниці, а саме: в пункті пропуску Орлівка, МП Придунайський ВМО No5, 68831, Одеська обл., Ренійський район, Сільрада Орлівська, Поромна Дорога, 1, ФО-П ОСОБА_1 (надалі митний брокер), що діяв від імені Позивача на підставі договору доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів № 4-056 від 20.06.2024 року, для митного оформлення Товару: прильованої аміачної селітри AN33%N сільськогосподарського призначення (код УЗТ ЗЕД 3102 30 90) в біг-бегах вагою по 1000 кг (+-2%) на умовах FOB Gemport, Gemlik-Bursa/Turkiye, засновуючись на правилах Інкотермс 2020, в кількості 2883,548 MT за ціною 743 955,38 доларів США, придбаного Позивачем у Компанії GEMLIK GUBRE SAN. A.S., яка є й виробником Товару, згідно контракту від 14.06.2024 року № EX24JUN09 (Товар відповідно до розділів 1, 2 Контракту: прильована аміачна селітра AN33%N сільськогосподарського призначення (код УЗТ ЗЕД 3102 30 90) в біг-бегах вагою по 1000 кг (+-2%) на умовах FOB Gemport, Gemlik-Bursa/Turkiye, засновуючись на правилах Інкотермс 2020, в кількості 6000 MT(+-10% на розсуд Покупця)), на підставі рахунку-фактури IHG2024000000077 від 17.07.2024 року (надалі Товар, Контракт, Рахунок відповідно), подав Відповідачу електронну митну декларацію № 24UA500420000734U5 (надалі МД) з додатками з урахуванням всіх поданих додатків та повідомлень від митного брокера.

Разом із декларацією позивачем надано додатки: 0003 Сертифікат якості 089/T24 від 17/07/24 0325 Проформа-інвойс EX24JUN09 від 14/06/24; 0380 Інвойс № IHG2024000000077 від 17/07/24; 0705 Bill of loading (коносамент) від 16/07/24; 0785 Cargo manifest від 16/07/24; 0861 Сертифікат походження B 1470024 від 17/07/24 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 489576019 від 25.06.2024; 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 491044217 від 09/07/24; 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 491258501 від 11/07/24; 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 491805002 від 17/07/24; 3004 Інвойс на фрахт № 00000000143 від 17/07/24; 3007 Платіжна інструкція про оплату за фрахт № 491919169 від 18/07/24 згідно інвойсу № 00000000143 від 17/07/24; 3008 Платіжна інструкція про оплату за страхування від 17/07/24; 3016 Висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» щодо ринкової ціни Товару № 3-1/749 від 17/07/24; 3530 Страховий сертифікат № 40-1509-00519/0009 від 16/07/24; 4104 Контракт EX24JUN09 від 14/06/24; m4207 договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів № 4-056 від 20.06.2024 року; 4301 Договір морського перевезення № FH08/2021 від 29/07/21; 4319 Додаткова угода до договору морського перевезення № 10 від 12/07/24; 9000 Лист № 20/07-5 20/07/24 9000 Лист № 22/07-3 22/07/24 9610 Декларація країни відправника 24160400EX00065028 від 12/07/24.

Митне оформлення Товару проводилось Позивачем, в особі митного брокера, шляхом електронного декларування в програмі MD OFFICE: MD Declaration, яка є програмним комплексом, працюючим згідно чинного законодавства України, тобто подання МД разом із всіма вищевказаними додатками відбулось 20.07.2024 року та 22.07.2024 року за допомогою вказаної програми.

Після подання МД разом із додатками митним брокером було зазначено про надання дозволу на продовження часу митного оформлення МД через необхідність надання додаткових документів у зв`язку із чим 20.07.2024 року митним брокером в порядку ч. 3 ст. 53 МК України відповідачу було подано лист вих. № 20/07-5 від 20.07.2024 року.

22.07.2024 об 11:35:09 та о 14:29:49 Позивачем, в особі митного брокера, Відповідачу було надіслано 2 листи із додатками, в яких містились відповідно: 9610 Декларація країни відправника 24160400EX00065028 від 12/07/24; 4301 Договір морського перевезення № FH08/2021 від 29/07/21; 4319 Додаткова угода до договору морського перевезення № 10 від 12/07/24.

22.07.2024 о 20:23:49 митному брокеру в програмі MD OFFICE: MD Declaration від відповідача у відповідь на надіслані листи та документи надійшло повідомлення, згідно з яким у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № IHG2024000000077 від 17.07.2024 зображення печатки продавця розпливчасте і не чітке, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів;

2) декларація країни відправлення 24160400EX00065028 має дату 12.07.2024, у той же час як рахунок-фактура (інвойс) № IHG2024000000077 датується датою 17.07.2024. Тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа;

3) згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року No2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 No2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 No216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містить всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника;

4) у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) про надання транспортно-експедиційних послуг № 00000000143 від 17.07.2024 зображення печатки надавача послуг має ознаки притаманні використанню графічного редактора, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів.

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати.

22.07.2024 року митним брокером у відповідь на Повідомлення 1 Відповідача було надіслано лист вих. № 22/07-3, згідно якого митний брокер зазначив, що ним надані всі документи, необхідні для визначення митної вартості Товару за МД.

22.07.2024 о 21:24:35 митному брокеру в програмі MD OFFICE: MD Declaration від Відповідача у відповідь на лист № 22/07-3 надійшло повідомлення, згідно з яким Декларантом було надіслано листа No2207 від 22.07.2024 про продовження митного оформлення і неможливість надання додаткових документів. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В органу доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статті 60 МКУ буде застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За результатом проведеної консультації було обрано метод визначення митної вартості другорядний: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, виявлених під час здійснення митного огляду, та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить: По товару 0,311075 дол. США/кг (МД від 21.04.2024 No UA500370/2024/004102), ніж заявлено декларантом (0,2853 дол. США/кг); Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано. Декларанту роз`яснено права викладені у ч.3 ст.52 МКУ та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500420/2024/000135 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 24UA500420000747U7 від 23.07.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 853 771,16 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Зважаючи на те, що дії митного органу свідчать про протиправність його дій та упередженість у відношенні до позивача, оскільки одна партія товару поділена на дві поставки, але яка має однакову сплачену вартість пройшла процедуру розмитнення за різною ціною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 у справі № 803/1212/14, від 20.10.2020 у справі № 809/1056/16 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

Щодо зауважень митного органу про те, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № IHG2024000000077 від 17.07.2024 зображення печатки продавця розпливчасте і не читке, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів, суд зазначає наступне.

На Рахунку, окрім іншого, стоїть штамп Відповідача «Під митним контролем», що в порядку, зокрема, ч. 2 ст. 248 МК України свідчить про прийняття Відповідачем Товару під митний контроль без зауважень та заперечень, зокрема, щодо документів Позивача на Товар. Комбінація слів «може свідчити» не являє собою наявність беззаперечного доведення факту підроблення, про можливість чого вказує Відповідач, не маючи жодного належного, достатнього, достовірного доказу на підтвердження цього. Крім того, варто звернути увагу, що і печатка продавця на Рахунку читається чітко і розбірливо.

Щодо зауважень митного органу про те, що Декларація країни відправлення 24160400EX00065028 має дату 12.07.2024, у той же час як рахунок-фактура(інвойс) № IHG2024000000077 датується 17.07.2024, тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа, суд зазначає наступне.

Декларація країни відправлення 24160400EX00065028 від 12.07.2024 була оформлена в країні продавця Товару виключно в порядку вимог чинного законодавства Турції. У випадку наявності якихось сумнівів та порушень, зокрема, з питань замитнення Товару в порядку вимог чинного законодавства Турції, повноважними представниками турецької митниці Товар би не був випущений за межі митного кордону Турції та взагалі не був би доставлений на митну території України. Будь-яких повідомлень з боку представників турецької митниці, зокрема, щодо незаконних дій з приводу Товару, його продажу, відправки тощо, на адресу Відповідача не надходило, а отже вказаний вище вислів представника Відповідача являє собою необґрунтовану суб`єктивну думку.

Щодо зауважень митного органу про те, що згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містять всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника, суд зазначає наступне.

До МД Позивачем надані копії платіжних інструкцій: № 489576019 від 25.06.2024, № 491044217 від 09.07.2024 року, № 491258501 від 11.07.2024 року, № 491805002 від 17.07.2024 року, згідно яких Позивач сплатив за Товар відповідно Контракту та Рахунку, роздруковані із системи клієнт-банк АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», обслуговуючого банку Позивача, який проводив платежі за Контрактом та Рахунком в іноземній валюті. При цьому, Відповідач, посилаючись на нормативно-правові акти, конкретно не вказує, яких саме відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника не містять вказані платіжні інструкції.

Щодо зауважень митного органу про те, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) про надання транспортно-експедиційних послуг №00000000143 від 17.07.2024 зображення печатки надавача послуг має ознаки притаманні використанню графічного редактора, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів.

Позиція Відповідача в частині зазначення, що на у рахунку-фактурі про надання транспортних послуг зображення печатки перевізника має ознаки притаманні використанню графічного редактора, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів, являє собою виключно суб`єктивну думку представника Відповідача, що складав Рішення про коригування митної вартості товару, оскільки останній не є експертом в галузі роботи редакторів, який, володіючи спеціальними знаннями може зробити такий висновок. Комбінація слів «може свідчити» не являє собою наявність беззаперечного доведення факту підроблення, про можливість чого вказує Відповідач, не маючи жодного належного, достатнього, достовірного доказу для цього.

Митний орган зобов`язаний обґрунтовано довести, що такі ознаки дійсно унеможливлюють ідентифікацію іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) або свідчать про підробку документів. У випадку відсутності об`єктивних доказів та експертного аналізу, який би підтверджував підробку, таке зауваження є безпідставним та необґрунтованим.

В даному випадку позивач надав додаткові документи, що підтверджують законність походження товару. У свою чергу, зазначені зауваження митного органу не вливають на митну вартість товару. Рішення митного органу повинно базуватися на достовірних фактах та документальних підтвердженнях, а не лише на припущеннях щодо можливого редагування зображення печатки.

При цьому ідентифікація іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) здійснюється на підставі офіційних документів та інформації, що підтверджують його легітимність і надійність як контрагента. Наприклад, іноземний суб`єкт ЗЕД має унікальний ідентифікаційний номер (наприклад, в Європі це може бути VAT-номер або номер EORI для ЄС). Також використовується номер DUNS (Data Universal Numbering System), що дозволяє ідентифікувати підприємства у світовій базі.

В даному випадку інвойс № 0000000143 містить реєстраційний номер 204582774 Компанії "РОЯЛ СМАК" ЕООД (болгарською мовою "РОЯЛ СМАК"), яка зареєстрована 9 травня 2017 року у Варні, Болгарія. Вказана компанія займається широким спектром діяльності, що включає зовнішньоторговельні та внутрішньоторговельні операції, транспортні послуги, будівництво і виробництво. Зазначена інформація є вільному доступі, тому у митного органу були всі інструменти ідентифікації іноземного суб`єкта ЗЕД.

Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 45000 грн, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу.

Поряд із тим, судовий збір за даним позовом складає 1,5 відсотка від ціни позову 853 771,16 грн, що становить 12806,56 грн, що з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (коефіцієнт 0,8) складає 10245,24 грн.

Однак позивач при зверненні до суду сплатив 3028 грн, не врахувавши ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (коефіцієнт 0,8), у зв`язку із чим виникла переплата судового збору в сумі 605,60 грн. В подальшому позивачем було сплачено 7822,86 грн із врахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (коефіцієнт 0,8). Таким чином, надмірно сплачена сума судового збору в сумі 605,60 підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (65111, місто Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, буд. 51; ЄДРПОУ 39341579) до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) про коригування митної вартості № UA500420/2024/000002/2 від 22.07.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500420/2024/000135 від 22.07.2024.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» судовий збір в розмірі 10245,25 грн (десять тисяч двісті сорок п`ять грн 25 коп.).

Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65001, вул. Садова, 1-А, м. Одеса; ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк