Рішення

від 18.11.2024 по справі 440/8724/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8724/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21.07.2024 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" направила до Полтавського окружного адміністративного суду позов, що заявлений до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУНП), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.07.2024, поданої через Урядовий контактний центр (реєстраційний №ФИ-17520030), з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 04.07.2024 (справа Fysun v. Ukraine) та з урахуванням ст.ст. 3, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини (справа Karnaushenko v. Ukraine, Muta v. Ukraine, Chernaya v. Ukraine) Державою Україна з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 28.02.2024 у справі №552/5408/22, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2022 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 18.02.2022 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08.09.2021 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2021 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 15.07.2020 у справі №552/2541/19, постанови Верховного суду від 22.06.2023 у справі №552/5408/22, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 23.05.2024 у справі №552/2541/19;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо невжиття відповідних заходів реагування на обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 від 09.07.2024 поданої через Урядовий контактний центр (реєстраційний №ФИ-17520030), з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 04.07.2024 (справа Fysun v. Ukraine) та з урахуванням ст.ст. 3, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини справа (Karnaushenko v. Ukraine, Muta v. Ukraine, Chernaya v. Ukraine) Державою Україна з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 28.02.2024 у справі №552/5408/22, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2022 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 18.02.2022 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08.09.2021 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2021 у справі №552/2541/19, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 15.07.2020 у справі №552/2541/19, постанови Верховного суду від 22.06.2023 у справі №552/5408/22, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 23.05.2024 у справі №552/2541/19;

- зобов`язати ГУНП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний № ФИ-17520030 від 09.07.2024) та вжити заходів реагування.

Мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що 09.07.2024 через Урядовий контактний центр вона подала заяву (реєстраційний номер ФИ-17519956) на ім`я начальника ВП №1 м. Полтави ГУНП, в якій вимагала ініціювати проведення службової перевірки за фактом допущення порушень, встановлених рішенням Європейського суду з прав людини у справі Fysun v. Ukraine (Application Number 34046/20) від 04.07.2024 під час здійснення досудового розслідування КП №12019170020001086 від 03.05.2019 з притягненням процесуального прокурора ОСОБА_2 до відповідальності, адже порушення прав заявниці носять систематичний характер. Але викладені у зверненні факти безпосередньо ГУНП залишені поза увагою, про що свідчить протиправна, як на думку позивача, відповідь від 12.07.2024 за вих. №3625-2024, яка суперечить п. 4 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію", за змістом якого при встановленні неналежного поводження поліцейським, керівник органу, протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05.08.2024 від ГУНП надійшло клопотання, в якому представник просив суд постановити ухвалу про закриття провадження у справі №440/8724/24.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 клопотання про закриття провадження у справі було залишено без задоволення.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 14.08.2024, представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що з боку ГУНП було дотримано усіх вимог щодо розгляду звернення, визначених ст.ст. 15, 20 Закону України "Про звернення громадян". Надана на звернення відповідь є повною та об`єктивною. Так, за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 їй повідомлено, що сектором дізнання відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019170001086 від 03.05.2019 за ч. 2 ст. 125 КК України, в ході якого проведено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Однак на даний час зібраних доказів недостатньо для повідомлення про підозру конкретній особі. Поінформовано, що за викладеними у зверненнях ОСОБА_1 обставинами проведено перевірку, за результатами якої підстав для притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності не встановлено. Також повідомлено, що за фактами бездіяльності посадових осіб відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП, визнаної ухвалою Київського районного суду від 08.09.2021, проводилося службове розслідування, за результатами якого дізнавач сектору дізнання ВП №1 Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_3 притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Роз`яснено, що відповідно до ст. 56 КПК України ОСОБА_1 має право звертатися з клопотанням про проведення необхідних додаткових слідчих дій та отримати детальну інформацію стосовно ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні безпосередньо до старшого дізнавача сектору дізнання ВП №1 Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_4 . Повідомлено, що наразі досудове розслідування триває, його стан перебуває на контролі керівництва відділу дізнання ГУНП. Водночас повідомлено про відсутність підстав для направлення копії звернення та матеріалів розгляду до Офісу Генерального прокурора, оскільки згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень. Вищевказаний лист своєчасно було надіслано заявниці.

Розгляд справи, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

09.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Рунівшина Полтавського району Полтавської області, через Урядовий контактний центр надіслала заяву, адресовану начальникові ГУНП, в якій повідомила наступне:

"Керуючись ст. 40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що 04.07.2024 року Європейським судом з прав людини, винесено рішення по справі Fysun v. Ukraine (Application Number 34046/20) та присуджено на мою користь 3 000 євро (докази у додатках).

Так Постановою Верховного суду від 22.06.2023р. справа № 552/5408/22 (провадження № 51-1585км23), касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 30.08.2022р. та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02.02.2023р. скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.02.2024р. справа № 552/5408/22 (провадження 11-кп/814/1153/24), апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2023р. - скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2019 р. за

№12019170020001086), на підставі пункту 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме, у зв`язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальний проступок, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України - відмовлено. Матеріали провадження, внесеного до ЄРДР 03.05.2019р. за № 12019170020001086, повернуто органу досудового розслідування.

Згідно позиції ЄСПЛ - Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків «Лелас проти Хорватії», п. 74.

У зв`язку викладеним вимагаю, ініціювати проведення службової перевірки по факту, допущення порушень встановлених рішенням Європейського суду з прав людини по справі Fysun v. Ukraine (Application Number 34046/20) від 04.07.2024р. під час здійснення досудового розслідування КП № 12019170020001086 від 03.05.2019 з притягненням процесуального прокурора ОСОБА_2 до відповідальності та наданням мені копій матеріалів перевірок, лише на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2

Окремо прошу, копію Заяви окремо направити до Генеральної прокуратури України для реагування та ініціювання заслуховування КП № 12019170020001086 в Генеральній прокуратурі."

За наслідками розгляду цього звернення листом від 12.07.2024 №3625-2024 за підписом начальника відділу дізнання ГУНП А.Приходченка заявницю проінформовано про те, що сектором дізнання відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019170001086 від 03.05.2019 за ч. 2 ст. 125 КК України, в ході якого проведено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Однак на даний час зібраних доказів недостатньо для повідомлення про підозру конкретній особі. Поінформовано, що за викладеними у зверненнях ОСОБА_1 обставинами проведено перевірку, за результатами якої підстав для притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності не встановлено. Також повідомлено, що за фактами бездіяльності посадових осіб відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП, визнаної ухвалою Київського районного суду від 08.09.2021, згідно з наказом ГУНП проводилося службове розслідування, за результатами якого дізнавач сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_3 притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Роз`яснено, що відповідно до ст. 56 КПК України заявниця має право звертатися з клопотанням про проведення необхідних додаткових слідчих дій та отримати детальну інформацію стосовно ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні безпосередньо до старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП Абрамені Є.І. Повідомлено, що наразі досудове розслідування триває, його стан перебуває на контролі керівництва відділу дізнання ГУНП. Водночас, повідомлено про відсутність підстав для направлення копії звернення та матеріалів розгляду до Офісу Генерального прокурора, оскільки згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині належного розгляду звернення від 09.07.2024 та не вжив відповідних заходів реагування, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон №393/96-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з положеннями частин 1, 6 та 7 статті 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону №393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З аналізу вищенаведених положень Закону випливає висновок про те, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17, від 30.11.2020 у справі №280/4698/19.

Предметом спору у цій справі є питання обґрунтованості звинувачень позивача у бездіяльності відповідача в частині неналежного розгляду звернення від 09.07.2024.

Як встановлено судом, у заяві від 09.07.2024, адресованій начальнику ГУНП, ОСОБА_1 порушила питання щодо проведення службових перевірок за фактом неналежного здійснення досудового розслідування КП №12019170020001086 від 03.05.2019 з притягненням процесуального прокурора до відповідальності.

Встановленими судом обставинами справи, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, підтверджується факто того, що звернення ОСОБА_1 від 09.07.2024 було розглянуто по суті, за наслідками чого заявнику надано відповідь листом від 12.07.2024 №3625-2024 за підписом начальника відділу дізнання А.Приходченка (а.с. 72).

Отже, у спірному випадку звернення від 09.07.2024 було розглянуто у термін не більше одного місяця від дня його надходження, надано відповідь по суті звернення за підписом повноважної особи, що узгоджується з вимогами статей 15, 20 Закону №393/96-ВР.

При цьому незгода позивача зі змістом наданої відповіді не може бути підставою для звинувачень у неналежному розгляді звернення, а тим більше у бездіяльності з приводу його розгляду.

Суд бере до уваги те, що згідно з абзацом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Разом з тим, перевіркою звернення від 09.07.2024 не встановлено підстав для притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, про що поінформовано заявника за наслідками розгляду звернення по суті.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що під час розгляду її звернення відповідачем порушено п. 4 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, частиною 4 статті 7 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.

Враховуючи те, що фактів катування або інших видів неналежного поводження (жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання) поліцейськими позивач у своєму зверненні від 09.07.2024 не повідомила, у керівника структурного підрозділу ГУНП не виник обов`язок ініціювати відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" проведення службового розслідування з метою притягнення винних до відповідальності.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

Суд зазначає, що у спірному випадку було проведено перевірку звернення від 09.07.2024, і вже 12.07.2024 надано відповідь по суті порушеного питання, що свідчить про відсутність будь-яких ознак порушення прав позивача на звернення до органу державної влади.

За таких обставин вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності ГУНП в частині неналежного розгляду заяви від 09.07.2024, реєстраційний номер ФИ-17520030, та невжиття відповідних заходів реагування, суд визнає необґрунтованою, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

За відсутності підстав для задоволення основної вимоги відсутні й підстави для задоволення усіх похідних вимог, які зводяться до вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 09.07.2024 та вжити заходів реагування.

Отже, позов слід залишити без задоволення у повному обсязі.

Позивач звільнена від сплати судового збору в силу приписів закону як особа з інвалідністю 2 групи, інших судових витрат не понесла.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/8724/24 - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630; вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун