Рішення

від 13.11.2024 по справі 500/3778/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3778/24

13 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою перевірки правильності нарахування грошового забезпечення позивач звернувся до Відповідача заявою (додаток 4), якою просив надати інформацію про нараховане грошове забезпечення та у разі наявності факту невиплати мені в повному розмірі грошового забезпечення, здійснити таке нарахування та виплату з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідач повідомив, що фактів невиплати грошового забезпечення та інших виплат не виявлено, підстав для нарахування та виплати таких коштів відсутні, що підтверджується відповіддю Відповідача вих. №893/13/872 від 02.05.2024 (додаток 5).

З вказаної відповіді (додатку 5) Відповідача стало відомо, що останнім при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення не враховано вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі №826/6453/18, у зв`язку з цим отримання Позивачем грошового забезпечення здійснювалось у меншому розмірі в такі періоди:

-в період з 30.01.2020 по 31.12.2020 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року;

-в період з 01.01.2021 по 31.08.2021 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року;

- грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021.

Позивач вважає дії відповідача щодо не виплати йому належного грошового забезпечення протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 09.07.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

Відповідачем правомірно проводився розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови №704 (в редакції Постанови №103), а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14.

Таким чином, представник відповідача вважає, що після скасування у судовому порядку змін, які були внесені до п.4 Постанови №704, зміна розміру посадових окладів та окладів за військове звання відповідної до позивача категорії військовослужбовців не відбулась, тому зазначені обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2020 та 2021 роки.

На підставі викладеного представник відповідача вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 є правомірними, права позивача не порушені, вчинені в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою суду від 19.08.2024 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 26.09.2024 о 11:45 год.

26 вересня 2024 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що судове засідання по адміністративній справі №500/3778/24 не проводилося, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Наступне судове засідання призначено на 22.10.2024 року 10:30 год.

22.10.2024 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме вважати правильним в пункті 3 прохальної частини позовної вимоги період "з 30.01.2020 по 31.12.2020".

Ухвалою суду від 22.10.2024 року відкладено розгляд справи на 13.11.2024 о 11:15 год.

Учасники справи подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де перебував на утриманні та отримував грошове забезпечення.

З метою перевірки правильності нарахування грошового забезпечення звернувся до Відповідача заявою (додаток 4), якою просив надати інформацію про нараховане грошове забезпечення та у разі наявності факту невиплати мені в повному розмірі грошового забезпечення, здійснити таке нарахування та виплату з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідач повідомив, що фактів невиплати грошового забезпечення та інших виплат не виявлено, підстав для нарахування та виплати таких коштів відсутні, що підтверджується відповіддю Відповідача вих. №893/13/872 від 02.05.2024 (додаток 5).

З вказаної відповіді (додатку 5) Відповідача стало відомо, що останнім при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення не враховано вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі №826/6453/18, у зв`язку з цим отримання Позивачем грошового забезпечення здійснювалось у меншому розмірі в такі періоди:

-в період з 30.01.2020 по 31.12.2020 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року;

-в період з 01.01.2021 по 31.08.2021 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року;

- грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021.

Не погодившись із діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист- військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закон № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закон № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закон № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в редакції чинній на момент прийняття постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Зазначені Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 «Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень».

Згідно з приміткою 1 Додатку 14 до Постанови № 704 «Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень».

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 було внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, а саме розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Згідно з Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесені зміні до пункту 4 Постанови № 704.

Відповідно до вищевказаного, з дня набрання законної сили судового рішення в справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до змін Постановою № 103.

При цьому, порядок дій, які повинен вчинити Відповідач у зв`язку із втратою чинності положення пункту 6 Постанови № 103 та повернення до попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704 залишився без змін.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, у викладеним у рішенні від 17.12.2019 в зразковій адміністративній справі №160/8324/19.

Отже, з 29.01.2020, а саме з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виникають правові підстави для нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт.

Враховуючи зазначене, зміни, які внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704 визнані у судовому порядку нечинними, з 30.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що починаючи з 30.01.2020 у Позивача виникає право на отримання грошового забезпечення із урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосуванням пункту 4 Постанови №704 в першій редакції, який враховується при визначені розміру посадового окладу та інших складових, в яких застосовується розмір прожиткового мінімуму (без застосування мінімальної заробітної плати для обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням).

Крім того, перерахунку також підлягають нараховані та виплачені в 2020, 2021 роках грошова допомога для оздоровлення (у розмірі місячного грошового забезпечення) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі окладу за військовим званням) із врахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020, 2021 роки.

Відтак в супереч положенням пункту 4 Постанови № 704 Відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату Позивачу наступних виплат:

- грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.08.2021;

- нараховані та виплачені в 2020,2021 роках грошова допомога для оздоровлення (у розмірі місячного грошового забезпечення) в пунктах 66 та 78 графі 20 додатку 5 відображені нараховані суми.

Відповідно до пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №78-рп2016 Конституційний Суд України зазначає, що забезпечення Державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено в частині 5 статті 17 розділу 1 «Загальних засад» Конституції України, який визначає такі основи Конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканість України, захист покладається на Збройні Сили України та інші військові формування.

Особи, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також членів їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язанні з реалізацією права на соціальний захист із сформував правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Конституційний Суд України вважає, що норми - принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи спрямовані на забезпечення державою соціального захисту та жодними обставинами не можуть бути скасованими чи звужені.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто, такий, що запобігає стверджуваному порушенню, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливості його використання не може бути невиправдана ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави - відповідача (рішення в справі «Аской проти Туреччини №21987/93, п.95).

При оцінці ефективності необхідно врахувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальні правовий і політичний контекст в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення в справі «Джорджевич проти Хорватії №41526/10, п.101; рішення в справі «Ван Остервійк проти Бельгії» №7654/76 п.п.36- 40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до п.83 Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Принц Ліхтенштейну Ганс Адам II проти Німеччини (заява №42527/98 від 12 липня 2001 року), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявника може стверджуватись, що він має принаймні «законні сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

При цьому, враховуючи принцип справедливості (fairness) та недопущення зловживання повноваженнями (abuse of power) під час прийняття рішень та вчинення діянь публічного адміністрацією, свідчить про взаємодію влади з особою, тому для забезпечення якості влади (управління) необхідно, щоб відповідні очікування були предметом ефективного правового захисту.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце у статті 1 Проколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавством. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах закріплена законом, має виплачуватись на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Реалізація особою права, що пов`язане з отримання в розумінні статті 1 Першого протоколу. Реалізація особою права, що пов`язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 30.01.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.08.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 31.08.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, за 2020, 2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021 із урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.