Ухвала

від 05.11.2024 по справі 620/9671/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2024 року ЧернігівСправа № 620/9671/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Лукашової О.Б.,

за участю секретаря Костючок В.В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Фермерського господарства "ЕКОЛАЙФ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

У С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «ЕКОЛАЙФ» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 01.07.2024 № 10254/ж10/25-01-09-01-02 на суму 7111985,72 грн.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 позов Фермерського господарства «ЕКОЛАЙФ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 01.07.2024 № 10254/ж10/25-01-09-01-02, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства «Еколайф» витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280,00 грн.

До суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а якій він просить стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства «Еколайф» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,00 грн.

Вказана заява мотивована тим, що у своїй позовній заяві позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок розміру судових витрат складався із судового збору у розмірі 30280,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, у своїй відповіді на відзив позивач вказував, що докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу підтверджені попереднім (орієнтовним) розрахунком, актом виконаних робіт та квитанцією.

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву вказує, що відповідачем недоведена наявність судових витрат.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Сторони були належним чином повідомлені про судове засідання призначене на 31.10.2024, але у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення був відкладений на 05.11.2024.

05.11.2024 у судове засідання з`явився представник позивача (заявника). Відповідач був належним чином повідомлений, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, враховуючи пояснення представника позивача, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд враховує таке.

Частина 1 та 3статті 143 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлює, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 4 та 5статті 143 Кодексу адміністративного судочинства Українидля вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеномустаттею 252 цього Кодексу.

Своєю чергою відповідно до пункту 3 частини 1статті 252 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною 3статті 252 Кодексу адміністративного судочинства Українидодаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

Відповідно достатті 16 КАС Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 132 КАС Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четвертастатті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятоїстатті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостоїстатті 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьомастатті 134 КАС України).

Відповідно до частини 7статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц також вказала на те, що вимога частини восьмоїстатті 141 ЦПК України(в даному випадку частини сьомоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16.04.2019 у справі №817/1889/17.

Суд зазначає, що заява разом з доказами подана позивачем відповідно до ч.9ст.139 КАСУпротягом 5 днів з дня проголошення рішення суду.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад усправах №923/560/17,№329/766/18,№178/1522/18.

Так, в питанні надання доказів суд звертає увагу на позиції Верховного Суду в постанові від 20.07.2021 усправі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Також, Верховний Суду постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17 наголосив на необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат на надання правничої допомоги у матеріалах справи наявні ордер про надання правничої (правової) допомоги від 08.07.2024 (а.с. 15), договір на надання юридичних послуг від 18 червня 2024 року (а.с. 17-18), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с. 70), прибутковий касовий ордер від 08.07.2024 (а.с. 20), прибутковий касовий ордер від 15.10.2024 та квитанція від 15.10.2024 (а.с. 215).

Згідно з умовами договору на надання юридичних послуг від 18 червня 2024 року (далі -Договір від 18.06.2024) укладеного між Фермерським господарством «ЕКОЛАЙФ» (надалі - Замовник) та адвокатом Сало Олександром Петровичем (надалі - Адвокат, Виконавець), Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати юридичні послуги Замовнику, в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Ціна та умови оплати передбачені розділом 2 Договору від 18.06.2024, так пунктом 2.1 визначено, що вартість послуг визначається сторонами в заявках до цього договору за домовленістю та фіксується в актах про надання послуг.

Акт про надані послуги підписується Сторонами до 31 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги (пункт 2.2 Договору від 18.06.2024).

Водночас до суду не надані, а ні акти про надані послуги, а ні детальний розрахунок фактично понесених витрат, отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесенні витрати на правничу допомогу, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, об`єм наданих послуг.

Суд не бере до уваги акт виконаних робіт від 15.10.2024 (а.с. 214), як доказ понесених витрат на правничу допомогу, оскільки він не підписаний Фермерським господарством «Еколайф», тому не відповідає вимогам до первинного документу за приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а отже не є достовірним доказом у розумінні статті 75 КАС України.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241-243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Фермерського господарства «ЕКОЛАЙФ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 11.11.2024.

Суддя Олена ЛУКАШОВА