Рішення

від 13.11.2024 по справі 620/14365/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/14365/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Бородулі В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Головного державного виконавця Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції ОСОБА_3про за участю сторін: від позивача від відповідача про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії визнання протиправною та скасування постанови Кравченка В.В. , що діє на підставі ордеру Васильєва А.С., що діє на підставі витягу з ЄДРУ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції та Головного державного виконавця Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 16.10.2024 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за нормами Закону України «Про виконавче провадження» до боржника можуть бути застосовані штрафні санкції за невиконання рішення суду без поважних причин. Однак, державний виконавець не звернув уваги на дійсно поважні причини й протиправно наклав стягнення. Окрім того, виклик державного виконавця від 11.09.2024 сторона позивача отримала рекомендованим поштовим відправленням лише 20.09.2024, а у день на який призначено з`явитися для виконання рішення боржник з дитиною перебували в лікарні в місті Києві з метою проведення огляду лікарем ортопедом-травматологом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, судове засідання призначене на 12.11.2024 на 10:00 год.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній не погоджується із заявленими вимогами та вказує на відповідність дій державного виконавця нормам Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що постава про накладення штрафу за невиконання рішення, тобто неявку боржника 19.09.2024 не виносилась. 19.09.2024 було відкладено вчинення виконавчих дій на 04.10.2024 та цієї дати винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій, у зв`язку з перебуванням боржника на лікуванні із зазначенням нової дати проведення виконавчих дій, а саме 16.10.2024. Дана постанова була направлена сторонам виконавчого провадження, адвокату Боржника Кравченко В.В. та Управлінню у справах дітей Чернігівської міської ради. Водночас, 16.10.2024 об 11:00 для проведення виконавчих дій до приміщення Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з`явилися стягувач ОСОБА_3 та представник органу опіки та піклування Змійок Андрій Анатолійович, а боржник ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 не з`явилися про що був складений відповідний акт. 16.10.2024 було винесено оскаржувану постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 1700 грн та зобов`язано його разом з дитиною Кристиною бути присутніми 31.10.2024 об 11:00 за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Княжа, буд. 28, 4-й поверх, каб. 415, для проведення виконавчих дій. Разом з тим, у постанові про накладення штрафу допущена описка й вказано дату неявки боржника «16.09.2024» замість вірної «16.10.2024», зважаючи на що 31.10.2024 винесено постанову про виправлення помилки. Відповідач зазначає, що постанова про відкладення проведення виконавчих дій від 04.10.2024 направлена рекомендованою кореспонденцією, однак повернулася з відміткою відділення поштового зв`язку про закінчення терміну зберігання.

Від представника позивача 12.11.2024 надійшла заява про відкладення судового засідання через оголошену повітряну тривогу, в якій представник доводить до відома суд про графік зайнятості в інших судових засіданнях, відповідно до якого найближча вільна дата 22.11.2024. Окрім того, представник зазначив про те, що відзив на позов отримав лише 11.11.2024 від відповідача, що викликало необхідність подання уточнення позовних вимог.

Від представника третьої особи 12.11.2024 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що третя особа не отримала копії позову з додатками й не має можливості надати обґрунтовані заперечення. Крім того, представник вказує на те, що йому станом на 12.11.2024 не надано доступ до електронної справи в підсистемі електронний суд згідно з поданою 08.11.2024 заявою.

Судове засідання, призначене на 12.11.2024 на 10:00 год, не відбулося в зв`язку з повітряною тривогою та відкладено на 13.11.2024 на 11:00 год, про що повідомлено сторони в установленому порядку.

Суд зазначає, що вказана адміністративна справа відноситься до категорії термінових справ, строки та порядок розгляду яких визначений главою 11, параграф 2 КАС України та, з огляду на норми статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи повідомленні про час та місце судового розгляду належним чином, а їх неприбуття в судове засідання не є перешкодою розгляду справи.

Щодо посилання представника позивача про отримання відзиву лише 11.11.2024, суд зазначає, що з огляду на матеріали справи відзив поданий через електронний суд та відповідно до квитанції №20253225 08.11.2024 о 13:27 год. Доставлений до зареєстрованого кабінету користувача ЄСІТС - Кравченка Володимира Володимировича (а.с. 169-171).

Третя особа - ОСОБА_3 також є особою, що має зареєстрований кабінет користувача в ЄСІТС, ухвалу про відкриття провадження було доставлено третій особі 06.11.2024, позовна заява з додатками додана до матеріалів справи в електронному вигляді та є доступною для ознайомлення всіх учасників справи - користувачів ЄСІТС.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На виконанні у Чернігівському відділі державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2/748/59/24 виданого 12.04.2024 Чернігівським районним судом Чернігівської області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_1 та передати матері ОСОБА_3 .

15.04.2024 відкрито виконавче провадження АСВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2/748/59/24 від 12.04.2024, про що прийнята постанова, яку боржник ОСОБА_1 отримав особисто 24.04.2024, про що свідчить його підпис на даній постанові (а.с. 80).

У справі, що розглядається, предметом є постанова про накладення штрафу від 16.10.2024, а тому суд досліджує докази лише в межах спірних правовідносин.

11.09.2024 державним виконавцем скеровано вимогу сторонам виконавчого провадження щодо встановлення дати та часу 19.09.2024 об 11:00 та місця проведення виконавчих дій (приміщення Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_1 та передати матері ОСОБА_3 (а.с. 102-103, 144-145).

Вказана вимога направлена сторонам виконавчого провадження та боржником отримана 20.09.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення (а.с. 104).

11.09.2024 винесена постанова про залучення представників органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій на вище вказану дату та час. Постанова скерована до Управління у справах дітей Чернігівської міської ради (а.с. 146).

19.09.2024 для проведення виконавчих дій до приміщення Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з`явилися Стягувач ОСОБА_3 та представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради Змійок Андрій Анатолійович, боржник ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 не з`явилися, про що був складений відповідний акт (а.с. 149).

20.09.2024 державним виконавцем скеровано вимогу сторонам виконавчого провадження щодо встановлення дати та часу 04.10.2024 об 11:00 та місця проведення виконавчих дій (приміщення Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_1 та передати матері ОСОБА_3 (а.с. 150-151).

20.09.2024 винесена постанова про залучення представників органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій на вище вказану дату та час. Постанова скерована до Управління у справах дітей Чернігівської міської ради (а.с. 152-153).

24.09.2024 до Відділу надійшла заява від представника Боржника адвоката Кравченка Володимира Володимировича, що направлена 23.09.2024, про не прибуття на 19.09.2024 для вчинення виконавчих дій, у зв`язку із отриманням вимоги 20.09.2024 та надано копію накладної АТ «Укрпошта» № 0600961406584 (а.с. 101-102).

Як зазначає відповідач, 24.09.2024 на електронну адресу представника Боржника Кравченка Володимира Володимировича : ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надіслано вимогу від 20.09.2024 для повідомлення його та Боржника щодо дати та часу запланованого відібрання дитини у батька та передачі матері.

03.10.2024 на адресу Відділу надійшла заява від представника боржника-адвоката Кравченка Володимира Володимировича про відкладення проведення виконавчих дій, до якої долучено копію довідки від 02.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 з 02.10.2024 знаходиться на лікуванні в нейрохірургічному відділенні Чернігівської міської лікарні №3 (а.с. 107-108).

04.10.2024 винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій, у зв`язку з перебуванням боржника на лікуванні із зазначенням нової дати проведення виконавчих дій, а саме 16.10.2024 (а.с. 155-156). Дана постанова була направлена сторонам виконавчого провадження, адвокату боржника Кравченко В.В. та Управлінню у справах дітей Чернігівської міської ради (а.с. 157).

Направлення адвокату боржника та самому боржнику постанови про відкладення проведення виконавчих дій на 16.10.2024 підтверджується списком рекомендованих листів від 04.10.2024, що містить відмітку відділення поштового зв`язку із датою 04.10.2024 (а.с. 191-193).

Водночас, згідно із копією конверту, поштове відправлення адресоване Кравченку В.В. повернулося не врученим у зв`язку з закінченням строку зберігання (а.с. 158).

16.10.2024 об 11:00 для проведення виконавчих дій до приміщення Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з`явилися Стягувач ОСОБА_3 та представник органу опіки та піклування Змійок Андрій Анатолійович, а Боржник ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 не з`явилися про що був складений відповідний акт (а.с. 159).

16.10.2024 винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 1700 грн за не виконання рішення суду та зобов`язано його разом з дитиною Кристиною бути присутніми 31.10.2024 об 11:00 за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Княжа, буд. 28, 4-й поверх, каб. 415, для проведення виконавчих дій, а саме щодо виконання виконавчого документа про відібрання у батька ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати її матері ОСОБА_3 (а.с. 160-162).

31.10.2024 було винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме у постанові про накладення штрафу від 16.10.2024. Постановлено внести виправлення до документу «Постанова про стягнення штрафу» від 16.10.2024: виправити помилку в розділі установлено та замість «16.09.2024 року» вважати правильним «16.10.2024 року» (а.с. 163).

Не погоджуючись із прийнятою відповідачем постановою про накладення штрафу за невиконання рішення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім випадків, встановлених частиною другою статті 5 Закону.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою, шостою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно зі статтею 32 Закону за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою, другою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Постанова про накладення штрафу містила описку в даті неприбуття боржника для проведення виконавчих дій, а саме місяць вказаний вересень 2024 року, в той час як правильним необхідно було вказати жовтень 2024 року. Тобто зазначено 16.09.2024 замість 16.10.2024. Водночас, суд зауважує на тому, що описка, допущена державним виконавцем в оскаржуваній постанові, не має правових наслідків для встановлення підстав правомірності її прийняття, оскільки ключовим є питання належне повідомлення сторін виконавчого провадження про дату вчинення виконавчих дій та наявність поважних підстав неявки боржника.

Разом із тим, на призначену дату проведення виконавчих дій - 16.10.2024 боржник та малолітня дитина не з`явилися за указаною адресою, заяв та клопотань про відкладення на іншу дату із зазначенням поважних причин неявки не надійшло, а тому відповідачем складений акт та прийнято постанову про накладення штрафу.

Водночас, із досліджених доказів судом встановлено, що постанова від 04.10.2024 направлена адвокату боржника на адресу, що не відповідає дійсній адресі адвоката, а також не відповідає і адресі, що вказана в супровідному листі до постанови (а.с. 157-158).

Аналогічні обставини й в частині повідомлення самого боржника, а саме поштова кореспонденція щодо відкладення виконавчих дій на 16.10.2024 направлена ОСОБА_1 на адресу стягувача, а саме АДРЕСА_1 , в той час як адреса боржника, яка міститься в документах виконавчого провадження є АДРЕСА_2 (а.с. 192).

Досліджуючи питання поважності підстав неявки боржника на призначену дату для виконання рішення та правомірності оскаржуваної постанови, суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не наділяє державного виконавця обов`язком встановлення факту вручення боржнику постанови та не пов`язує такий факт із правом прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, однак направлення постанови про відкладення проведення виконавчих дій за належною адресою є тим фактором, який є передумовою для застосування заходів впливу на сторону виконавчого провадження за невиконання рішення суду без поважних причин.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що в розумінні вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржник не міг вважатися повідомленим належним чином про дату проведення виконавчих дій, а отже і відсутність у державного виконавця підстав для накладення штрафу.

За приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідач не діяв в порядку, встановленому Законом, а отже наявні підстави для задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 4 та 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи, у розмірі 8 000,00 грн суду було надано договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, прибутковий касовий ордер, ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 17-18, 114-119).

Проте, дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Дана справа є незначної складності, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 4000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що позивач при зверненні до суду також сплатив 1211,20 грн судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн та 1211,20 грн судового збору.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції та Головного державного виконавця Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Постанову головного державного виконавця Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції від 16.10.2024 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_3 - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн та 1211,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач: Чернігівський відділ державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції, вул. Княжа, 28, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 43131945.

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дата складення повного рішення суду - 13.11.2024.

Суддя Ю. О. Скалозуб