Постанова

від 18.11.2024 по справі 120/15317/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15317/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

18 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (МВС України), Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в якому просив:

-визнати протиправними дії МВС України щодо повернення без прийняття рішення заяви позивача щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків;

- зобов`язати МВС України розглянути матеріали та прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області у 15-денний строк, після отримання повторної заяви та повного пакету документів від позивача надіслати до МВС України подані документи та висновок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконанням службових обов`язків, відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що полягають у поверненні документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги та за результатами розгляду прийняти рішення про призначення такої допомоги або про відмову в її призначенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в 2007 році його звільнено зі служби за станом здоров`я.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № В-762 від 21 грудня 2007 року військово-лікарською комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 045410, що видана Вінницькою обласною МСЕК-2, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 становить 50%.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 336224 обласною медико-соціальною експертною комісією Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації позивачу 16 січня 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності; причиною інвалідності зазначено: травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Так, у березні 2023 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, яка ліквідаційною комісією була скерована до Міністерства внутрішніх справ України.

Листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України вих. № 30/22-2023 від 17 березня 2023 року матеріали ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на доопрацювання. У листі зазначено про те, що Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України за дорученням керівництва Міністерства внутрішніх справ України спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства розглянуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850 а повернуто їх без прийняття рішення як такі, що не відповідають вимогам законодавства. При опрацюванні надісланих матеріалів з`ясовано, що при огляді медико-соціальною експертною комісією 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 з 16 січня 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. Згідно з пунктом 12 копії виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 09 лютого 2023 року № 336224 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності вказані віддалені наслідки повторних черепно-мозкових травм 1998 та 2000 років. Водночас у свідоцтві про хворобу від 21 грудня 2007 року № В-762 у пункті 8 вказано, що ОСОБА_1 переніс у 1998 році закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку) при виконанні службових обов`язків, а у 2002 році повторно закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку) в побуті при тому, що в пункті 12 свідоцтва про хворобу вказано наслідки перенесених закритих черепно-мозкових травм у 1998, 2000 роках. Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено подання працівником міліції, якому призначається грошова допомога, за місцем служби, зокрема, копії акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС від 27 грудня 2002 року № 1346, передбачено за результатами розслідувань нещасних випадків складання акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* або акту про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ*. Так, до надісланих матеріалів долучено копії актів за формами Н-5* від 14 грудня 2007 року та Н-1* без номера від 17 грудня 2007 року, складених за результатами нещасного випадку, який стався 26 жовтня 1998 року. Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) форми Н-5* після його заповнення та підписання головою і членами комісії з розслідування нещасного випадку передбачає скріплення його печаткою органу, яким призначена комісія, як то передбачено додатком 4 до Порядку № 1346. Відтак, на переконання представника відповідача, доводи позивача про те, що зразок акту розслідування нещасного випадку форми Н-5* (додаток 4 до Порядку № 1346) не передбачає скріплення його печаткою органу є безпідставними. За результатами опрацювання матеріалів сектором державного нагляду за охороною праці Міністерства внутрішніх справ України вказано на те, що вищезазначені акти підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що у доданій до матеріалів копії акту за формою Н-5* від 14 грудня 2007 року, складеного за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 26 жовтня 1998 року із ОСОБА_1 , відсутня печатка Староміського РВ Вінницького МУ УМВС України у Вінницькій області, що свідчить про відсутність печатки на оригіналі зазначеного акту. Крім цього в надісланих матеріалах відсутні результати розслідування, а також інформація про причини і наслідки отримання ОСОБА_1 закритої черепно-мозкової травми у 2002 році. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Порядку № 850 та Порядку № 1346 унеможливила прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Після отримання вказаного листа позивач повторно звернувся до відповідачів із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 28 червня 2023 року вих. № 89/22-2023 позивача повідомлено про повернення на доопрацювання ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області поданих позивачем матеріалів та висновку ліквідаційної комісії з огляду на те, що у свідоцтві про хворобу від 21 грудня 2007 року № В-762, зокрема в пункті 8, вказано, що ОСОБА_1 переніс у 1998 році закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку) при виконанні службових обов`язків, а у 2002 році повторну закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку) в побуті при тому, що в пункті 12 свідоцтва про хворобу у вказано наслідки перенесених закритих черепно-мозкових травм у 1998, 2000 роках. Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено подання працівником міліції, якому призначається грошова допомога, за місцем служби, зокрема, копії акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС від 27 грудня 2002 року № 1346, передбачено, що за результатами розслідування складаються акти за формами Н-5* та Н-1* (НТ*). Так, до надісланих матеріалів долучено копії актів за формами Н-5* від 14 грудня 2007 року та Н-1* без номера від 17 грудня 2007 року, складених за результатами нещасного випадку, який стався 26 жовтня 1998 року із ОСОБА_1 . Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) форми Н-5* після його заповнення та підписання головою і членами комісії з розслідування нещасного випадку передбачає скріплення його печаткою органу, яким призначена комісія. За результатами опрацювання матеріалів сектором державного нагляду за охороною праці МВС України вказано на те, що у долученій до матеріалів копії акту за формою Н-5* від 14 грудня 2007 року, складеного за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 26 жовтня 1998 року із ОСОБА_1 , відсутня печатка Староміського РВ Вінницького МУ УМВС України у Вінницькій області, що свідчить про відсутність печатки на оригіналі вказаного акту. Також в надісланих матеріалах відсутні результати розслідування, а також інформація про причини і наслідки отримання ОСОБА_1 закритої черепно-мозкової травми у 2002 році. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Листом ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 31 серпня 2023 року вих. № 111/22-2023 ОСОБА_1 повідомлено про те, що за результатами розгляду матеріалів Міністерством внутрішніх справ України повернуто їх як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Питання пов`язані з реалізацією права на соціальний захист неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року ? 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року 5-рп/2002).

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (Закон №565) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (Порядок №850).

При цьому, 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Положеннями п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема ч. 6 ст. 23 цього Закону в редакції, чинній з 12.03.2015, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, відповідно до Порядку № 850 підставою для призначення одноразової грошової допомоги, чи відмови в її призначенні, є прийняття Міністерством внутрішніх справ України відповідного рішення.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів Міністерство внутрішніх справ України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: або про призначення, або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

При цьому, Порядком № 850 не передбачено можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище приписам Порядку № 850.

Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України всупереч пункту 9 Порядку №850 не прийнято рішення про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги.

Тобто, у питаннях призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідним є проходження відповідних етапів розгляду заяви та черговості дій різних суб`єктів, послідовність яких не може бути порушена чи змінена, а прийняття остаточного рішення із цього питання перебуває в площині виключних повноважень керівника органу поліції.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, необхідно зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача відповідно до вимог законодавства та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/7392/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 712/8827/17, від 19 лютого 2019 року у справі №822/1746/16.

В той же час, колегія суддів вважає позовну вимогу про зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, є передчасною.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.