Постанова

від 18.11.2024 по справі 560/3986/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3986/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

18 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» (ТОВ НВА «Перлина Поділля») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Хмельницькій області (ГУ ДПС в Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №4502/2201-0710 від 05.03.2024 про накладення штрафу в розмірі 91273,00 грн та збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 695670,00 грн.

28 травня 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форма "Р" №4502/2201-0710 від 05.03.2024 в частині збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 144709 грн. 00 коп. та в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36177 грн.00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДПС у Хмельницькій області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі наказу від 25.01.2022 № 276-П, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ НВА "Перлина Поділля" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2021, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2021, за результатами якої складено акт від 06.02.2024 року №1917/22-01-07- 10/30557165.

У ході проведеної перевірки встановлено, зокрема, порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 пп.192.1.1, п.192.1, ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 695670,00 грн.

На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у Хмельницькій області 05.03.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №4502/2201-0710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 695670,00 грн та штрафними санкціями в сумі 91273,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив його до Хмельницького окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Так, п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових нормі слідує, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у випадках передбачених підпунктами п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаєстаття 200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, із матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були наступні порушення встановлені відповідачем під час проведення перевірки та зафіксовані у акті перевірки, а саме:

- заниження податкових зобов`язань з ПДВ (колонка "Б" рядка 1.1 податкових декларацій "операції, що оподатковуються за основною ставкою" ) на суму 238668 грн, в т.ч.: за грудень 2019 в сумі 113613 грн, за лютий 2020 в сумі 125055 грн в результаті реалізації основних засобів нижче їх балансової (залишкової) вартості;

- заниження податкових зобов`язань з ПДВ (колонка "Б" рядка 7 "Коригування податкових зобов`язань") на суму 78334 грн, в т.ч.: за грудень 2020 року на суму 78334 грн, в результаті відображення коригування податкових зобов`язання не підтвердженого належним чином складеними та зареєстрованими покупцями в ЄРПН розрахунками коригування;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на суму - 177687,00 грн, в т.ч.: за червень 2017 року на суму 3025 грн, вересень 2018 року на суму 40664 грн, жовтень 2018 року на суму 1000,00 грн, вересень 2019 року на суму 38407,00 грн, вересень 2020 року на суму 94591,00 грн, внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ не підтверджених належним чином складеними та зареєстрованими постачальниками в ЄРПН податковими накладними;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 144709 грн, в т.ч.: за червень 2019 року на суму 42307 грн, за липень 2019 року на суму 102402 грн, в результаті віднесення до його складу суми ПДВ по нереальних господарських операції з поставки ТОВ "Агро-опт" (ПН 42119534) макухи соєвої;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 56272,50 грн, в т.ч.: за грудень 2019 року на суму 20962 грн., березень 2020 року на суму 35310 грн. в результаті не відображення суми коригування податкового кредиту згідно зареєстрованих розрахунків коригування.

У періоді, що підлягав перевірці, TOB НВА "Перлина Поділля" перебувало у взаємовідносинах з ТОВ "Агро-опт" по оформленню операцій із постачання макухи соєвої на загальну суму 868 253,16 грн., в т.ч. ПДВ 144 708,86 грн.

Так, згідно договору поставки від 18.06.2019 №1806-19 (м. Первомайськ Миколаївська область), ТОВ НВА "Перлина Поділля" (надалі покупець в особі директора Іващука С.П., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони) та ТОВ "АГРО-ОПТ" (надалі постачальник, в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту з іншого боку) уклали даний договір про поставку товару. Якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, терміни поставки загальна вартість товару, узгоджується сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору. Договір підписаний від постачальника директором ОСОБА_1 від покупця директором ОСОБА_2 .

У ході перевірки позивачем надано виписані видаткові накладні ТОВ "Агро-опт" на адресу ТОВ НВА "Перлина Поділля" на загальну суму 868066,72 грн., а також надано банківську виписку, згідно якої ТОВ НВА "Перлина Поділля" перераховано кошти на адресу ТОВ "Агро-опт" на загальну суму, 868253,22 грн: №2 від 19.06.2019, №13 від 03.07.2019, №14 від 24.07.2019.

Крім того, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з постачання (продажу) ТОВ "Агро-опт" на адресу TOB НВА "Перлина Поділля" ТМЦ- макухи, соєвої на загальну суму 868253,16 грн. в т.ч. ПДВ 144708,86 грн. у зв`язку із відсутністю активу на дату постачання, джерела його законного, введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Агро-опт" проводив лише документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання макухи соєвої, без фактичного постачання таких активів.

Однак, на підтвердження вказаної операції позивачем було надано первинні документи, а саме: Договір поставки №1806-19 від 18.06.2019 на поставку товару в кількості 26,66т. надано Специфікацію №1 до Договору від 18.06.2019, якісне посвідчення на Товар від 19.06.2019, ТТН №1906-19 від 19.06.2019 та видаткову накладну №6 від 19.06.2019 на загальну суму 253270,10 грн.. Також, на поставку партії товару в кількості 29,83 т. надано Специфікацію №2 від 03.07.2019, якісне посвідчення від 03.07.2019, ТТН №0307-19 від 03.07.2019 та видаткову накладку №2 від 03.07.2019 на загальну суму 283385,12 грн.. На поставку партії товару в кількості 35,07 т. надано Специфікацію №3 від 24.07.2019, якісне посвідчення від 24.07.2019, ТТН №2407-19 від 24.07.2019 та видаткову накладну №15 від 24.07.2019 на загальну суму 331411,50 грн.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про нереальність вказаної господарської операції з підстав того, що на ТТН №1906-1911 від 19.06.2019 та на ТТН №2407-19 від 24.07.2019 відсутній підпис водія, з огляду на наступне.

Так, договір поставки, видаткова накладна, специфікація, якісне посвідчення, ТТН №0307-19 від 03.07.2019 оформлені та складені у відповідності до вимог чинного законодавства України та згідно даних документів можна ідентифікувати назву документа, місце складання документа, найменування перевізника, замовника, одержувача, найменування товару його кількість та основні характеристики, характеристики автомобіля, пункти навантаження та розвантаження товару тощо.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2020 по справі №520/399/19 зазначено про те, що товарно-транспортна накладна (ТТН) не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних; документів, що підтверджують, поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Тобто, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції, дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

При цьому, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, позивачем на підтвердження використання придбаної макухи соєвої у ТОВ "Агро-опт" у своїй господарській діяльності, надано документи, що саме макуху соєву було використано у виробництві комбікорму №1 та комбікорму №2 для відгодівлі поголів`я великої рогатої худоби, що підтверджується відомістю витрат кормів №00БУ-001242 за 01-30 червня 2019р., відомістю витрат кормів №00БУ-001543 за 01-30 червня 2019р., відомістю витрат кормів №00БУ-001841 за 01-31 липня 2019р., відомістю витрат кормів №00БУ-001912 за 01-31 липня 2019р. та карткою рахунку №201 "Сировина та матеріали" в щоденному розрізі за період з 01.06.2019 по 31.07.2019.

Також, товар, отриманий ТОВ НВА "Перлина Поділля" від ТОВ "Агро-опт" був оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку товариства по рахунку №201 що підтверджується карткою рахунку №201 за червень та-липень 2019 року.

Крім того, підтвердженням зміни у майновому стані товариства є також збільшення виробництва молока в даний період, що підтверджується звітом про виробництво продукції тваринництва та кількості сільськогосподарських тварин, (форма №24-сг) за червень місяць 2019 року товариством було вироблено продукції тваринництва, молоко корів молочних порід, у кількості 49889 центнерів , за липень місяць 2019 року вироблено 58984 центнерів молока, за серпень місяць 2019 року вироблено 67684 центнерів молока, крім того товариство реалізувало дане молоко своїм контрагентам та отримало прибуток.

Факт розрахунку за макуху соєву згідно Договору поставки №1806-19 від 18.06.2019 з ТОВ "Агро-опт", а саме те, що кошти в розмірі 868253,22 грн було зараховано на рахунок ТОВ "Агро-опт" підтверджується банківською випискою від 19.06.2019, банківською випискою від 03.07.2019 та банківською випискою від 24.07.2019.

Щодо тверджень апелянта про те, що за контрагентами позивача, а саме: ТОВ "Вітамін постач" та ТОВ "Девінс" не встановлено операцій з постачання макухи соєвої для ТОВ "Агро-опт", то колегія суддів зазначає наступне.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону".

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №4502/2201-0710 від 05.03.2024 в частині збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 144709,00 грн (основний платіж) та в частині накладення штрафу в розмірі 36177,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.