Постанова

від 18.11.2024 по справі 140/33208/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33208/23 пров. № А/857/9589/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019 №0005548-5113-0305; від 08.04.2019 №0005549-5113-0305; від 08.04.2019 №0005550-5113-0305; від 08.04.2019 №0005551-5113-0305; від 08.04.2019 №0005552-5113-0305; від 08.04.2019 №0005553-5113-0305; від 08.04.2019 №0005554-5113-0305.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не заперечив що об`єкти нерухомого майна зареєстровані за ним мають сільськогосподарське призначення, однак не дав оцінки фінансовим та податковим деклараціям які визначають норми матеріального права та безпосередньо встановлюють зв`язок даних с/г будівель з виробничим процесом ФГ «Малинове сяйво». Дані об`єкти є частиною цілісного майнового комплексу і мають сільськогосподарське призначення і забезпечують єдиний технологічний процес сільськогосподарського виробництва де він є керівником.

Звертає увагу що податковий орган всупереч наданим звітам ФГ «Малинове сяйво» не спростував наявність виробництва та господарської діяльності господарства де він є директор співзасновник та відповідно працює на своїй власності як фермер.

Об`єкти нерухомості, які належать/належали йому на праві приватної власності, у період нарахування грошового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне: від земельної ділянки, за 2018 рік і щодо яких відповідачем донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказам Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає (код 1271): будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідняки, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські сил оси.

Зазначає, що нарахований спірний податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 р, на підставі податкових повідомлень-рішень, на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності у період за який нарахований спірний податковий борг, а також не застосовано положення підпункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України воно не є об`єктами оподаткування вважає, що оскільки, належні на праві власності об`єкти нерухомого майна, які використовуються, як сільськогосподарським товаровиробником, у сільськогосподарській діяльності Фермерського господарства «Малинове сяйво», тому відповідно до пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування. Отже, відсутні підстави для нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Він є співзасновником керівником та кінцевим бенефіціарним співвласником (контролером) Фермерського господарства «Малинове сяйво». Дані об`єкти були передані ним до Фермерського господарства, для здійснення господарської діяльності. Факт діяльності підтверджується деклараціями.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на період нарахування податку від 10.07.2023, ОСОБА_1 з вересня 2017 року по даний час є власником об`єктів нерухомого майна (господарські будівлі), а саме: септик, площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ангар, площею 589 кв.м., ( АДРЕСА_2 )

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на період нарахування податку від 03.06.2021, ОСОБА_1 до 31.05.2019 був власником об`єктів нерухомого майна (господарські будівлі), а саме: вагова площею 31.7 кв.м., ( АДРЕСА_3 ); корівник № 3 площею 1066.9 кв.м., ( АДРЕСА_4 ); корівник № 1 площею 1066.9 кв.м., ( АДРЕСА_5 ); ветеринарна, площею 64.5 кв.м., ( АДРЕСА_6 ); корівник № 2 площею 1066.9 кв.м., ( АДРЕСА_7 ).

Таким чином, вищевказане нерухоме майно протягом 2018 року перебувало у власності ОСОБА_1

08.04.2019 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення №0005548-5113-0305; №0005549-5113-0305; №0005550-5113-0305; №0005551-5113-0305; №0005552-5113-0305; 9 №0005553-5113-0305; №0005554-5113-0305, відповідно до яких ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2018 рік у розмірі 590,1 грн, 1507,82 грн, 10964,24 грн, 19860,34 грн, 19860,34 грн, 1200,67 грн, 19860,34 грн відповідно.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулася із даним позовом до суду.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено статтею 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як передбачено статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Вимогами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України встановлено, що органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Аналізуючи приписи підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов правильного висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Як встановлено судом, позивач зазначає про те, що є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки є керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ФГ «Малинове Сяйво» (код ЄДРПОУ 41267332).

Разом із тим, судом підставно зауважено, що згідно витягу ГУ ДПС у Волинській області по картці платника податків (2326813772) ОСОБА_1 не займається сільськогосподарською діяльністю - відсутні КВЕДи, а отже позивач не є виробником сільськогосподарської продукції згідно норм законодавства, яке діяло на час прийняття оскаржуваних ППР. При цьому, об`єкти, щодо яких винесено оскаржувані ППР не були передані ФГ «Малинове сяйво» у володіння, користування чи розпорядження.

Так, поняття сільськогосподарський товаровиробник міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Відтак, вірним є висновок суду, що сам факт наявності у приватній власності ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна у межах провадження сільськогосподарської діяльності без передачі у володіння, користування чи розпорядження ФГ «Малинове сяйво», де позивач є керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером), за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Разом із тим, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності, а додані до позовної заяви розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік та фінансова звітність мікропідприємства за 2018 рік судом вірно не взято до уваги, оскільки не є беззаперечним доказом того що позивач є сільськогосподарський виробник, так як із вказаних документів не вбачається використання об`єктів нерухомого майна, щодо яких винесено оскаржувані ППР, при сільськогосподарській діяльності позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (договорів, обладнання, наявності сільськогосподарських тварин, доказів зберігання кормів, в тому числі зерна тощо) матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Судом також правильно враховано, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №140/33208/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула