Ухвала

від 18.11.2024 по справі 500/3732/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3732/24 пров. № А/857/27767/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Курильця А. Р.суддів -Мікули О. І. Пліша М. А.

перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 500/3732/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA403020/2024/000060/2 від 10.06.2024,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року задоволено повністю адміністративний позов Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA403020/2024/000060/2 від 10.06.2024.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору, та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 01 листопада 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що встановлено за допомогою функціоналу комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

На виконання вимог вказаної ухвали Тернопільська митниця подала заяву на усунення недоліку апеляційної скарги щодо сплати судового збору, яка мотивована тим, що у Тернопільської митниці відсутні кошти для сплати судового збору.

Відтак просить відстрочити/ розстрочити/ зменшити/ звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається.

Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Скаржником в цій справі не є фізична особа, відтак підстави для застосування пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" відсутні.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово або, не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Однак спірні правовідносини стосуються коригування митної вартості товарів, відтак не належать до вищенаведених категорій.

Також, вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції враховує, що саме по собі посилання на відсутність коштів не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на таке та без надання відповідних доказів того, що обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Разом з тим, будь-які обставини, які пов`язані з діяльністю скаржника, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму послаблення у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Між тим, колегія суддів нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.

Долучена відповідачем виписка з рахунків не свідчить про відсутність коштів протягом усього періоду часу з моменту початку відліку строку на апеляційне оскарження, а вказують про їх відсутність лише станом на конкретну дату.

Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.

Посилання митного органу на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору колегією суддів відхиляється, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.

В свою чергу, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2023 року у справі № 760/4516/20, від 31 серпня 2023 року у справі № 460/15983/21 зазначав, що опубліковані Радою суддів України рекомендації мають рекомендаційний характер і враховуються судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення/продовження строку.

Колегія суддів констатує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для продовження процесуального строку.

Однак, жодних поважний причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і продовження строку скаржник не зазначив. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на неможливість сплатити судовий збір скаржником не надано.

Отже, із заяви про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги щодо сплати судового збору, не вбачається наявності обставин, що вплинули на можливість сплати судового збору у встановлений законодавством строк і розмірі.

Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про відстрочення/ розстрочення/ зменшення/ звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 500/3732/24 повернути скаржнику.

Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш