Постанова

від 12.11.2024 по справі 302/1287/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 302/1287/24 пров. № А/857/27610/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Глушка І.В., Сеника Р.П.;

за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року у справі № 302/1287/24 (суддя Повідайчик О.І., селище Міжгір`я) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та інспектора СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопи Василя Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Міжгірський районний суд Закарпатської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі відповідач-1, ГУНП в Закарпатській області), Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області) та інспектора СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопи Василя Васильовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1 про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №00940792 від 24.08.2024, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121-3 КУпАП.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що постанову серії БАД №00940792 від 24.08.2024 відповідачем-1 складено незаконно, надумано, без наявності факту вчинення зазначеного у ній правопорушення, без надання жодного доказу в його підтвердження. ОСОБА_1 стверджував, що підсвітка номерного знака на його автомобілі працювала.Також, позивач вказував на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що підтверджує безпідставність притягнення його до відповідальності.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року в позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та інспектора СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягненнявідмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у позовній заяві та вважає, що судом першої інстанції протиправно не взяті їх до уваги.

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу позивача, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 серпня 2024 року інспектором СРПП відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Цьопою Василем Васильовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 940792 від 24.08.2024. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до змісту цієї постанови було те, що 23.08.2024 о 23:55 в смт Міжгір`я вулиця Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 в якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, чим порушив п. 2.9. в) Правил дорожнього руху.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та нього накладено штраф у розмірі 1 190 грн.

ОСОБА_1 вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 940792 від 24.08.2024 протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно доЗакону України«Про дорожнійрух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Зазначеній нормі Закону відповідає п. 1.3. Правил дорожнього руху.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Відповідно до підпункту в) пункту 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 121 КУпАП, належить до юрисдикції органів Національної поліції. Згідно з приписами ч. 2 зазначеної норми КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» до завдань поліції належить надання поліцейських послуг окрема, у сферах, з забезпечення публічної безпеки і порядку та охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено основні повноваження поліції, відповідно до яких поліція, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 29 Закону України «Про Національну поліцію» установлено вимоги до поліцейського заходу, яким є дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами. Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов`язаний пред`явити особі документ, що посвідчує його повноваження.

З статей 31 та 35 Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що поліцейський вправі зупинити транспортний засіб у разі порушення водієм Правил дорожнього руху.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.121 КУпАП міг проводитись на місці вчинення адміністративного правопорушення або ж за місцем його вчинення чи за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника (ч.1 і 2 ст. 276 КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів ст. 245 КУпАП є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Враховуючи відсутність спеціального закону, яким би регламентувався порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції, суд констатує, що такий порядок визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 132-2цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (ст. 249 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зі змісту ч. 1 і 2 ст. 283 КУпАП слідує, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову по справі,яка повиннамістити:найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;опис обставин, установлених під час розгляду справи;зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;прийняте у справі рішення. Відповідно до положень ч. 3 зазначеної норми КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про:дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, а також долучені відповідачем-1 відеоматеріали 4 файлах з яких встановив відсутність фіксації факту керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Водночас, з відеофайлу з назвою «2-2-c95d1a00-74d6-11ef-8078-9314d9fc6425.mp4», який в підсистему «Електронний суд» завантажено під назвою «Відео 1 ОСОБА_1 .mp4» слідує, що на ньому відображені події після зупинки транспортного засобу під керуванням позивача 23.08.2024 в період часу з 23:41:02 по 23:47:03 (про що свідчить відповідний відбиток у верхній лівій частині зображення).

На вказаному відео ОСОБА_1 двічі запитує в поліцейського про причину зупинки на що отримує відповідь, що причиною зупинки є неосвітлений номерний знак (час доби 23:45:54 та 23:46:39; час на відео 0:04:52 та 0:05:37). Повторно позивач задає поліцейському питання щодо причини зупинки та отримує відповідь, що її причиною є те, що на автомобілі не працює під світка номерного знаку 24.08.2024 в час доби 00:02:26, що відображено на відеофайлі з назвою «2-2-eac706b0-74d6-11ef-bafb-cdb5d4ee3332.mp4».

На цьому ж відео файлі також відображено, що поліцейський інформує позивача про те, що стосовно нього буде складено протокол в справі про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком (час доби 00:04:36, час на відео 0:03:33), на що позивач схвально киває головою та словесно погоджується.

На відео файлі з назвою 2-2-d9d038e0-74d6-11ef-a2c2-df0042b4ffa3.mp4» (час доби 23:48:47 час на відео 0:01:45) відображено марку HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_2 .

Слід звернути увагу на те, що позивач не висловив будь-яких заперечень щодо керування ним зазначеним транспортним засобом, а також не висловив жодних заперечень щодо того, що номерний знак зазначеного автомобіля є неосвітленим, не висловлював клопотань про перевірку факту освітлення цього номерного знаку натомість погодився з доводами поліцейських та погодився з винесенням щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення за вказане правопорушення.

Крім того, з відеоматеріалів доданих в підсистему «Електронний суд» суд апеляційної інстанції не встановив вчинення позивачу будь-яких обмежень з боку працівників поліції щодо реалізації ним своїх прав, зокрема щодо перевірки факту вчинення ним правопорушення, обмежень у поданні заяви чи заявленні клопотань тощо. Як наслідок не встановлено обставин, які б поставили під сумнів правомірність дій поліцейських при винесенні оскаржуваної постанови щодо позивача.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належними доказами доведено факт вчинення позивачем правопорушення передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а позивачем не заперечувалось, тому підстави для скасування постанови відповідача серії БАД №00940792 від 24 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Хустський РУП ГУНП в Закарпатській області та інспектор СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьопа Василь Васильович не є належними відповідачами виходячи з наступного.

Так, згідно зіст. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбаченихст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 1-3ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію»систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

Згідно ч. 1ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Головне управління Національної поліції у Закарпатській області є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

Головне управління Національної поліції у Закарпатській області фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання.

У свою чергу Хустський РУП ГУНП в Закарпатській області є районним територіальним підрозділом та входить до структури Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, а інспектор СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_2 є посадовою особою вказаного органу.

Отже, колегія суддів зазначає, що саме Головне управління Національної поліції у Закарпатській області є належним відповідачем у даній справі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 229 ч. 4, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року у справі № 302/1287/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. П. Нос судді І. В. Глушко Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.