Рішення від 18.11.2024 по справі 308/13939/23

Справа № 308/13939/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 листопада 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.

Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Вказує, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2008 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з нею.

Після розірвання шлюбу, спільна дитина ОСОБА_3 проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. Зазначає, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2008 року на її користь з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 04.08.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як зазначаєпозивач,на підставі рішеннясуду було видано02.01.2009року виконавчийлист за №2-5101/08про стягненняз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 500, 00 грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2008 та до досягнення дитиною повноліття. Даний виконавчий лист пред?явлено до примусового виконання у районний відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та відкрито виконавче провадження ВП №12042816.

Як зазначає позивач, в подальшому головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Созанською М.Г. 22 січня 2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №12042816 на підставі п.10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв?язку з тим, що згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 15.01.2013 року боржник ОСОБА_2 отримує доходи в ТОВ «Агентство безпеки та охорони «Легіон», м. Ужгород, вул. Годинки, буд. 8, кв. 59. Заборгованість по аліментам станом на 01.01.2023 складає 23946,45.

Районним відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 22.01.2013за 3-398/13було надісланодля виконанняза територіальністюдо МВДВС УжгородськогоМРУЮ виконавчийлист №2-5101/08від 02.01.2009року,виданий Ужгородськимміськрайонним судом Закарпатськоїобласті простягнення з ОСОБА_2 аліменти накористь ОСОБА_4 на утриманнядитини ОСОБА_3 в твердійгрошовій сумів розмірі500,00грн.щомісячно,але неменше ніж30%проджиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,починаючи з04.08.2008року тадо досягненнядитиною повноліття.

Як заначає позивач, відповідач ОСОБА_2 тривалий час не виконує рішення суду, а саме покладений на нього обов?язок зі сплати аліментів і будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду у відповідача утворилася заборгованість по сплаті алміентів на утримання сина за період з 04.08.2008 року по 30.09.2020 року в розмірі 87045,50 грн.

Посилаючись на вимогистатті 196 СК України, яка передбачає відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження №14-616цс18, щодо порядку обчислення неустойки (пені), позивач уважала, що наявні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за періодз вересня 2008 року по вересень 2020 року у розмірі 26 341,86 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви.

У зв?язку з наведеними обставинами, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 26 341,86 гривень.

Виклад позицій сторін по справі:

Позивач у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. 20.02.2024 року подала до суду заяву, згідно якої просила суд провести розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджуєтьсярекомендованими повідомленнями,які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №0600247533777, №0600239068127, №0600239906416, №0600239848149.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмоїстатті 178 ЦПК Українита частини п`ятоїстатті 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4ст.12ЦПКУкраїникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4ст.223ЦПКУкраїниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючивідповідно доч. 4ст.10Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17Закону України "Про виконання рішень тазастосуванняпрактики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи ч. 1ст. 6Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, право особи на справедливий іпублічний розглядйого справи упродовжрозумного строку кореспондуєтьсяз обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,щозумовлюють затягуваннясудовогопроцесу, тавживати наданіпроцесуальним законом заходидля скорочення періодусудового провадження(п. 35 рішеннявід07.07.1989 р.Європейського судуз правлюдини усправі"Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A.v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддяпокладається, впершу чергу,на відповідні державні судові органи. Розумність тривалостісудового провадження оцінюєтьсяв залежності відобставин справита зоглядунаскладністьсправи, поведінки сторін,предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюванимучасникамисправи перепонамдля рухусправиє порушеннямч. 1ст. 6даноїКонвенції(§ 66 - 69рішення Європейськогосуду з правлюдини від 08.11.2005р.усправі"Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Заяви, клопотання:

20.02.2024 року позивачем подано заяву про розгляд справи без участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

05.09.2023 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звлас-ної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджуєтьсярішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2008 року по справі №2-5101/08.

Судом встановлено,що згіднорішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2008 року по справі №2-5101/08, яке набрало законної сили, шлюб укладений 30.07.2005 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації актів про одруження виконкомом Соловківської сільської ради Ужгородського району, зроблено актовий запис №02 - було розірвано.

Судом встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2008 року по справі №2-5101/08, яке набрало законної сили , на користь ОСОБА_4 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного судового рішення 02 січня 2009 року Ужгородським міськрайонним судом було видано виконавчий лист, який перебувавна примусовому виконанні у Районному Відділі державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (виконавче провадження №12042816) та перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у м. Ужгороді.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №12042816 від 22.01.2013 встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2п-5101 виданого 02.01.2009 року було закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49, ст.. 50 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з розрахунком заборгованості №5-36631256 від 04.07.2022 року, складеного головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Боринська Ж.у виконавчому провадженні станом на 04 липня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 за період з вересня 2008 року по вересень 2020 року становить 87045,50 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач уважала, що за період з вересня 2008 року по вересень 2020 року ОСОБА_2 має сплатити пеню у розмірі 26341,86 грн, розрахунок якої долучено до позовної заяви.

Нормативно-правове обґрунтування:

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтересиу спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, якийне суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 141 СК Українирозірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення уСК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Отже, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у ч.4ст.155 СК України.

Згідно із частиною четвертоюстатті 155 СК Україниухилення батьківвід виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно достатті 51 Конституції Українитастатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуютьсяу частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третястатті 181 СК України).

Згідно з ч.1ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумаченнястатті 196 СК Українисвідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Положеннями ч.1, ч. 3ст.549 ЦК Українипередбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановахвід 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку,що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якомуне проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступногоза місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти,до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язанняне включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Оскільки, аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментівза певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі №333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1-нарахована сумааліментів за перший місяць;

Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характері повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першоїстатті 196 СК Українипені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожниміз цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положенняЦК Українисубсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першоїстатті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. УСК Українине передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованостіз їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областівід 22 грудня 2008 року (справа №2-5101/08), яке відповідачемне оскаржувалося, має сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зрозрахунку заборгованості №5-36631256 від 04.07.2022 року, складеного головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Боринська Ж.убачається,що заперіод звересня 2008 року по вересень 2020 року заборгованість зі сплати аліментів становить 87045,50 грн.

Враховуючи викладене, cуд, перевіривширозрахунок обчислення пені за прострочення сплати аліментів урозмірі26341,86 грн. ,визнаєїхарифметичновірнимтаобґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Отже, з урахуванням вимог ст. 196 СК України, врахувавши наведеніупостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від03квітня 2019року усправі №333/6020/16-ц,провадження №14-616цс18,правила дляобчислення пеніза простроченнясплати аліментів,розрахунок заборгованостівід 04липня 2022року, зважаючи нате,що фактнаявності заборгованостізі сплатиаліментів станомна 16.08.2023року (надень поданняпозову)підтверджується належними доказами , суд вважає арифметично вірним розрахунок обчислення пені за прострочення сплати аліментів урозмірі26341,86 грн. , долучений до позовної заяви. Враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань становить 26341,86 гривень, тобто не перевищує 100% заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів та не надано будь-яких заперечень щодо розрахунку пені, з огляду на те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 196 СК України, суд прийшов до висновку про стягнення неустойки (пені) в межах наявної заборгованості по аліментам, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правиламистатей 12,81ЦПК Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свого контррозрахунку відповідач не надав, доказів поважних причин не сплати аліментів не долучив до матеріалів справ.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин,оцінивши наявні докази, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням періоду за який підлягає стягненнюпеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодендоказ немає длясудунаперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейськийсудзправлюдини вказав,щоп.1статті6Конвенції зобов`язуєсуди давати обґрунтуваннясвоїхрішень,алеценеможе сприйматисьяквимога надавати детальну відповідь на коженаргумент.Межіцьогообов`язку можутьбутирізними в залежності від характеру рішення.

Крім того,необхіднобратидоуваги,міжіншим,різноманітністьаргу ментів, якісторона може представити в суд,тавідмінності,які існуютьудержавах-учасницях,зоглядунаположення законодавства,традиції,юридичні висновки,викладеннятаформулювання рішень.Таким чином, питання,чивиконав судсвійобов`язокщодоподанняобґрунтування,що випливає зістатті 6Конвенції,можебутивизначенотількиусвітліконкретних обставинсправи (Проніна проти України, №63566/00,§23,ЄСПЛ,від18липня2006року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаються навідповідача.

Відповідност. 141 ЦПК Україниякщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, звільнена від сплати судового збору, відповідно доЗакону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. судового збору.

Відповідно до положень частин 4, 5статті 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 11.11.2024 року, дата складання повного судового рішення з врахуванням вихідних днів 18.11.2024 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -18.11.2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,5,12,13,76-81,141,211,259,263-265,268, 280-284,353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення неустойки(пені)за простроченнясплати аліментівна утриманнядитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 26341,86 грн. (двадцять шість тисяч триста сорок одна гривня 86 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) накористь держави судовий збір в сумі 1073,60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасникисправи:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складання повного тексту рішення суду 18.11.2024.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца