Постанова

від 06.11.2024 по справі 260/325/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/325/24 пров. № А/857/18767/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (суддя Калинич Я.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Ужгород, дата складання повного тексту 20.06.2024),

в адміністративній справі №260/325/24 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

встановив:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Закарпатської митниці, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці №1383-о від 28.12.2023р.; 2) поновити позивача на посаді начальника відділу чергових Закарпатської митниці; 3) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 05.01.2024 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; 4) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу чергових Закарпатської митниці; 5) допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуально права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументу позивача щодо того, що ОСОБА_1 не було запропоновано рівнозначну або нижчу посаду. Вважає апелянт, що його мали попередити про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, так як положення ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України є спеціальною нормою, що регулює порядок звільнення державних службовців. При цьому, відповідна норма не містить застережень, які виключають необхідність її застосування, зокрема, у випадку припинення державної служби за наслідком закінчення дії укладанням контракту про проходження державної служби. Крім того, на думку позивача, неможливість його переведення на іншу посаду та відсутність аргументів відповідача щодо такої неможливості прямо стосується предмету спору і ненадання судом оцінки даному питанню є неповним з`ясуванням обставин справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 14.06.2024 року скасувати.Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв`язку із правомірністю оскаржуваного рішення суду. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги є необґрунтованими. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

30.06.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та Державною митною службою України в особі начальника Закарпатської митниці ОСОБА_2 було укладено контракт №637 про проходження державної служби на строк з 30 червня 2023 року по 02 жовтня 2023 року (а.с. 27).

15 вересня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду №578 до Контракту про проходження державної служби від 30.06.2023 року №637, якою на підставі пункту 27 контракту сторони дійшли згоди внести зміни до Контракту, а саме абз. перший пункту 26 викладено у наступній редакції: Строк дії цього контракту з 30 червня 2023 року по 04 січня 2024 року (а.с. 8, 36).

Наказом Закарпатської митниці Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 №1383-о від 28.12.2023 року з ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з 04 січня 2024 року із займаної посади у зв`язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 30.06.2023 року №637, з урахуванням додаткової угоди від 15.09.2023 року №578, відповідно до пункту 1 частини дванадцятої статті 31-1, абзацу другого частини першої статті 85 Закону України Про державну службу (а.с. 7).

01.01.2024 року листом №7.7-2/7.7-12-01//14 Закарпатська митниця повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно з наказом Закарпатської митниці №1383-о від 28.12.2023 року йому припинено державну службу та звільнено з 04 січня 2024 року із займаної посади у зв`язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби. До вказано листа Закарпатською митницею додано копію наказу №1383-о від 28.12.2023 року (а.с. 10).

Вважаючи, що вказаний наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного наказу відповідача.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та повним з`ясуванням усіх обставин справи.

Так, враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закону України Про державну службу (далі - Закон №889-VIII).

Частиною першою статті 1 Закону № 889-VІІІ визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

За визначенням частини другої статті 1 Закону №889-VІІІ, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.569 Митного кодексу України (далі - МК України), працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Частиною 3 ст.569 МК України встановлено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.5 ст.570 МК України, з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст. 5 Закону №889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За правилами ч.1 ст.31-1 Закону №889-VIII, з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно п.3 та п.9 ч.5 ст.31-1 Закону №889-VIII, до істотних умов контракту належать: дата набрання чинності та строк дії контракту; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років (ч.8 ст.31-1 Закону №889-VIII).

Відповідно до ч.9 ст.31-1 Закону, контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду.

Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту (ч.13 ст.31-1 Закону №889-VIII).

Частиною 12 ст.31-1 Закону №889-VIII передбачено, що дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.

Суд також враховує, що відповідно до п.26 Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №494, припинення дії або розірвання контракту передбачає припинення особою державної служби на відповідній посаді.

Згідно п.2 ч.1 ст.83 Закону, державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.85 Закону №889-VIII, у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

У відповідності до частини 1 ст. 88-1 Закону №889-VIII, контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби.

Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено контракт, за відсутності підстав для продовження його дії суб`єкт призначення або керівник державної служби видає наказ про звільнення особи, яка призначена на посаду державної служби згідно укладеного контракту про проходження державної служби.

Як слідує зі змісту оскаржуваного наказу Закарпатської митниці №1383-о від 28.12.2023 року, з ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з 04 січня 2024 року із займаної посади у зв`язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 30.06.2023 року №637, з урахуванням додаткової угоди від 15.09.2023 року №578, відповідно до п.1 ч.12 ст.31-1 Закону №889-VIII (дія контракту про проходження державної служби припиняється у разі закінчення строку, на який укладено контракт) та абз.2 ч.1 ст.85 Закону №889-VIII (у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту).

Враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини справи на наведене правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ №1383-о від 28.12.2023, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, дотримуватися встановленої законом процедури, не виходячи за межі прав позивача та свої обов`язків, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого наказу. Підстави для скасування спірного наказу відсутні.

Щодо доводів апелянта про те, що йому не було запропоновано рівнозначну або нижчу посаду, а також те, що ОСОБА_1 мали попередити про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, так як положення ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України є спеціальною нормою, що регулює порядок звільнення державних службовців, то такі є необґрунтованими та підлягають відхилення з урахуванням наступного.

Як визначено частиною третьою статті 5 Закону №889-VIII, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Разом з тим суд враховує, що відносини щодо укладення контракту, як особливої форми строкового трудового договору, проходження та звільнення з державної служби зв`язку із закінченням строку дій контракту, чітко врегульовані спеціальними нормами Закону №889-VIII, зокрема статтями 31-1, 83, 85, тому і відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм КЗпП.

Такого правового висновку у подібних правовідносинах дійшов і Верховний Суд, що наведена у постановах від 04.08.2022 у справі №640/1892/20, від 23.02.2023 у справі №280/2412/21, від 17.11.2023 №200/8267/20-а, від 05.01.2023 у справі №340/2871/21.

Крім того, звільнення у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (згідно ст.85 Закону), не є вивільненням працівників з ініціативи роботодавця.

Частина 1 ст.40 КЗпП України містить вичерпний перелік випадків звільнення працівників з ініціативи роботодавця. Стаття 41 КЗпП України містить додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника з окремими категоріями працівників.

Також спеціальні норми ст.87 Закону№889-VIII містять вичерпний перелік випадків звільнення державних службовців з ініціативи роботодавця (суб`єкта призначення): 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Наведені в КЗпП України та Законі №889-VIII підстави звільнення з ініціативи роботодавця є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

При цьому, жоден із вказаних випадків звільнення з ініціативи роботодавця не стосується спірного випадку, так як позивача було звільнено не з ініціативи роботодавця, а у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, що врегульовано нормами Закону №889-VIII, зокрема спеціальною нормою - статтею 85 цього Закону, що не є тотожнім вивільненню працівника з ініціативи роботодавця та необхідності у цьому випадку дотримання норми КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, які загалом висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до непогодження із ними та власного трактування норм права.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням чинного законодавства, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в адміністративній справі №260/325/24 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 18.11.2024 року