Постанова

від 06.11.2024 по справі 1/б-294

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа №1/Б-294(921/209/24)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області б/н від 25.09.2024 (вх.ЗАГС №01-05/2682/24 від 25.09.2024)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 (суддя Гевко В.Л., повний текст складено 16.09.2024), постановлену за результатами розгляду

скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 1/Б-294(921/209/24)

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно", 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18

про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 141 078,09 грн.

за участю представників:

від апелянта (стягувача): не з`явився

від боржника: керуючий санацією Слободянюк Л.В.

від державного виконавця: не з`явився

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 у справі №1/Б-294 (921/209/24) відмовлено в задоволенні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області без номера від 12.08.2024 (вх. №6425 від 13.08.2024) на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 та прийняти нове судове рішення, яким скасувати постанову державного виконавця про зняття арешту з коштів від 05.08.2024 у виконавчому провадженні №75676900.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 06.11.2024, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 01.11.2024.

31.10.2024 боржник подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити оскаржену ухвалу без змін.

05.11.2024 апелянт подав суду заяву про розгляд справи без участі його представника, у якій вимоги апеляційної скарги просив задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.11.2024 представник боржника надала суду пояснення щодо аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скарзі.

Інші учасники справи не з`явились (апелянт подав заяву про розгляд справи без участі його представника, Тернопільський ВДВС Тернопільської області належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 14.10.2024 до електронного кабінету).

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення керуючого санацією боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об`єднання «Текстерно».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2014 введено процедуру санації, яка триває досі. Керуючим санації боржника є арбітражний керуючий Слободянюк Л.В.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2024 у справі №1/Б-294(921/209/24) задоволено позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об`єднання «Текстерно» на користь позивача 141 078,09 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 та 3 028,00 грн. судового збору.

11.07.2024 на виконання рішення видано наказ про примусове виконання рішення.

13.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вернулось до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просило скасувати постанову державного виконавця про зняття арешту з коштів від 05.08.2024 у виконавчому провадженні №75676900.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець на підставі повідомлення боржника від 02.08.2024 виніс постанову про зняття арешту з коштів при примусовому виконанні наказу від 11.07.2024 у справі №1/Б-294(921/209/24), проте Закон не забороняє звернення стягнення на кошти, які є на рахунках ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно».

Боржник, заперечуючи проти задоволення вимог скарги стягувача, зазначав, що ВАТ «Текстерно» перебуває в процедурі санації і державний виконавець зняв арешт з коштів боржника на підставі ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки накладення такого арешту було заборонено Законом.

Головний державний виконавець Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірина Бачинська у письмових поясненнях щодо скарги зазначила, що 01.08.2024 до Відділу державної виконавчої служби надійшла заява від стягувача про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа і 02.08.2024 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. 02.08.2024 до Відділу ДВС надійшла заява боржника про зняття арешту з коштів, накладеного постановою №7567900 від 02.08.2024 у виконавчому провадженні, який унеможливлює виконання затвердженого судом плану санації. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які є спеціальними у спірних правовідносинах та вимагають попередньої згоди суду на арешт на майно боржника, що перебуває у процедурі санації. Також, ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно» входить до Фонду Держмайна України переліку об`єктів малої приватизації, від 13.08.2021 №1426, тобто накладення арешту на майно чи кошти боржника перешкоджатиме Державній програмі приватизації, в яку включена ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно». Відтак державний виконавець виніс постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу про відмову у задоволенні скарги, встановив, що на момент винесення постанови про арешт коштів у виконавчому провадженні №75676900 погодження господарського суду на такий арешт було відсутнє та дійшов висновку про те, що дії державного виконавця з винесення постанови про зняття арешту з коштів є такими, що націлені на усунення помилки, та вчиненні згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому є добросовісними.

Узагальнені доводи апелянта (стягувача) та заперечення боржника.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що при постановленні оскарженої ухвали суд першої інстанції не врахував, що частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка містить перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, не передбачає такої підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника як «неможливість виконання затвердженого плану санації».

Також апелянт наголошує на тому, що Закон не забороняє звернення стягнення на кошти, які є на рахунках Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об`єднання «Текстерно».

Боржник у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що твердження апелянта про відсутність у державного виконавця підстав для зняття арешту з коштів, передбачених у ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідає дійсності, адже з аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випливає, що законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій без згоди господарського суду на виконання судових рішень у випадках судової чи досудової санації. Отже, виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство.

Положення Закону про банкрутство ставлять в залежність накладення арешту на майно (кошти) боржника, що перебуває в процедурі санації, від виконання плану санації та перебігу процедури санації, незалежно від розповсюдження дії мораторію на відповідні вимоги, тому положення ч.4 ст.17 Закону про банкрутство, які є спеціальними у спірних правовідносинах, вимагають попередньої згоди суду на арешт на майно (кошти) боржника, який перебуває у процедурі санації, та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном.

Таким чином, оскільки ВАТ «Текстерно» перебуває в процедурі санації, арешт майна (коштів) боржника унеможливлює виконання затвердженого судом плану санації, порушується технологічний цикл виробництва, зменшується товарна продукція і, як наслідок, недоотримання очікуваних надходжень, непогашення кредиторської заборгованості боржника, що в свою чергу зашкодить повному і якісному виконанню плану санації та може призвести до ліквідації підприємства.

Отже, державний виконавець зняв арешт з коштів ВАТ «Текстерно» на підставі ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки накладення такого арешту було заборонено Законом, про що боржник надав відповідні докази.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З документів, наданих державним виконавцем до пояснень щодо скарги стягувача, вбачається таке:

- 02.08.2024 головний державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бачинська І.М., за заявою стягувача винесла постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №75676900 з виконання наказу №1/Б-294 (921/209/24), виданого Господарським судом Тернопільської області 11.07.2024 про стягнення з ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно» на користь Головного управління ПФУ в Тернопільській області 141 078,09 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 та 3 028,00 грн. судового збору;

- 02.08.2024 державний виконавець винесла постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, яка становить 158 771,69 грн.;

- 02.08.2025 за вх.№21387 до Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява боржника про зняття арешту, у якій боржник повідомив державного виконавця про те, що ВАТ «Текстерно» перебуває в процедурі санації, арешт майна (коштів) якого унеможливлює виконання затвердженого плану санації; відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які є спеціальними у спірних правовідносинах, вимагають попередньої згоди суду на арешт на майно боржника, який перебуває у процедурі санації, та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном;

- 05.08.2024 державний виконавець винесла постанову про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно»;

- у постанові від 05.08.2024 враховано, що ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно» входить до Переліку об`єктів малої приватизації, затвердженого Фондом державного майна України (наказ №1426 від 13.08.2021), тобто накладення решту на майно чи кошти боржника перешкоджатиме Державній програмі приватизації.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що 21.10.2019 втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відтак, провадження у справі №1/б-294 про банкрутство ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно», процедуру санації у якій введено 16.01.2014, продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до абз.4 ч.15 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту винесення ухвали про введення процедури санації арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Не допускається арешт грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках умовного зберігання (ескроу), відкритих боржником у встановленому законодавством порядку.

Господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають виконанню плану санації, господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

Отже, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт на майно боржника може бути застосований виключно господарським судом, а з моменту введення процедури санації - лише в межах процедури санації.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, звернення стягнення на майно боржника, без погодження господарського суду, заборонено в силу вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому, положення Закону України «Про виконавче провадження» є загальними нормами, що визначають механізми, які мають обов`язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і норми Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальними нормами, тобто мають пріоритет у застосуванні у виконавчому провадженні щодо боржника, який перебуває у процедурі банкрутства.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З матеріалів справи було встановлено, що отримавши документальне підтвердження перебування боржника у процедурі санації, яка забороняє накладення арештів поза такою процедурою, державний виконавець 05.08.2024, винесла постанову про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні №75676900.

Враховуючи те, що на момент винесення постанови про арешт коштів у виконавчому провадженні №75676900, погодження господарського суду на такий арешт було відсутнє, правильними є висновки місцевого господарського суду про те, що постанова про зняття арешту з коштів фактично спрямована на усунення допущеної державним виконавцем помилки, а дії державного виконавця є такими, що вчиненні на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак відсутні підстави для задоволення скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі №1/Б-294(921/209/24).

Враховуючи те, що апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права, неповного дослідження обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 у справі №1/Б-294(921/209/24) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.