Постанова

від 14.11.2024 по справі 909/679/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Справа №909/679/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Малех І.Б., Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Бабій М.М.

представники : кредитора адвокат Могильницький А.М., адвокат Босак О.Є., боржника адвокат Серт О.В.; арбітражний керуючий Глеваський В.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Т.В. Максимів) від 21 жовтня 2024 року у справі №909/679/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза»

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза".

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 13.08.2024 у справі №909/679/24 відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза"; визнав вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" до боржника в розмірі 143 311 020, 52 грн заборгованості, 30 280, 00 грн - витрати зі сплати судового збору за подання заяви до суду та 72 000, 00 грн - витрати на авансування винагороди арбітражного керуючого. Грошові вимоги в частині інфляційних нарахувань у сумі 45 963, 75 грн відхилив. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича. Оприлюднив на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза".

Вказана ухвала суду мотивована тим, що у боржника наявна заборгованість перед ініціюючим кредитором в загальному розмірі 143 311 020, 52 грн. При цьому суд вказав, що заборгованість у розмірі 2 099 232, 68 грн підтверджена рішенням суду у справі №909/847/23, в якому, серед іншого, встановлено факт наявності заборгованості в сумі 79 994 471, 50 грн.

Заборгованість у розмірі 2 047 405, 66 грн є обґрунтованою та підлягає визнанню, адже підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлення вказаних грошових вимог у розмірі 10 878 399, 69 грн та 48 291 510, 99 грн відповідно.

ТОВ «Костанза» подало апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду від 13.08.2024, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між боржником та ініціюючим кредитором наявний спір про право, який розглядається в межах справи №909/431/24 щодо стягнення заборгованості за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 у розмірі 2 047 405, 66 грн, 10 878 399, 69 грн 3% річних та 48 291 510, 99 грн інфляційних втрат. Суд першої інстанції не врахував, що у ТОВ "Костанза" відсутнє грошове зобов`язання, строк виконання якого на момент подання заяви у цій справі настав. Так, первісним боржником за зобов`язаннями за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 є Державне підприємство «Калуська теплоелектроцентраль-нова», а ТОВ «Костанза» зобов`язалася забезпечити погашення простроченої кредиторської заборгованості вказаного підприємства у розмірі, що складається на момент переходу права власності, але строк виконання таких зобов`язань становить п`ять років з моменту переходу до ТОВ «Костанза» права власності на об`єкт малої приватизації 02.09.2022, тобто до 02.09.2027. Отже, ТОВ «Костанза» не може вважатися боржником у розумінні положень абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Окрім цього, зазначає, що суд не взяв до уваги суспільної важливості діяльності ТОВ «Костанза».

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, покликаючись на такі обставини:

-на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали були відсутні судові справи, які б свідчили про наявність спору за позовом боржника про право щодо вимог ініціюючого кредитора;

-боржник не заперечує щодо факту придбання за договором купівлі - продажу від 03.12.2021 об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова», тобто усіх видів майна підприємства, так і його боргів;

-факт правонаступництва боржника, тобто переходу всіх прав та обов`язків від ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» до ТОВ «Костанза», а також наявності безспірної заборгованості у боржника перед ініціюючим кредитором підтверджується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2024 у справі №909/847/23;

-наявність відкритого провадження в іншій справі за позовом ТОВ "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" про стягнення з ТОВ «Костанза» заборгованості з тих же підстав, що й у цій справі про банкрутство, не свідчить про наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора та не є підставою для застосування абз. 1 ч. 6 ст. 39 КУзПБ, як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство;

-строк виконання грошових зобов`язань у боржника перед кредитором настав, адже у договорі поставки вугілля встановлений строк виконання покупцем своїх зобов`язань щодо оплати товару, а укладення ТОВ «Костанза» договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 03.12.2021, не може змінювати цивільні права та обов`язки за договором поставки вугілля;

-те, що боржник є виробником та постачальником теплової енергії й визнаний критично важливим підприємством не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство та не звільняє його від обов`язку сплачувати борги перед своїми кредиторами. Разом з тим, наявність справи про банкрутство не призведе до автоматичного зупинення діяльності боржника.

04.11.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ТОВ «Костанза», яку ухвалою суду від 06.11.2024 прийнято до провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 закрито провадження за заявою ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі №909/679/24, про приєднання до апеляційної скарги ТОВ «Костанза» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2024 у справі №909/679/24.

07.11.2024 ініціюючий кредитор подав письмові пояснення, з яких вбачається, що вони повторюють доводи, викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу, із покликанням на відповідні правові висновки Верховного Суду.

11.11.2024 розпорядник майна арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович (призначено розпорядником майна у цій справі ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2024) подав клопотання, в якому містяться пояснення по справі та до якого долучено докази, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому в силу вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України такі не беруться судом до уваги.

До суду 12.11.2024 від боржника та 14.11.2024 від ініціюючого кредитора надійшли письмові пояснення у справі.

Розглянувши зазначені письмові пояснення, суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 1 ст. 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи зазначене, а також те, що вказані документи, які за своїм змістом є доповненням до апеляційної скарги або відзивом на неї, подано поза межами встановленого судом строку і до таких не долучено доказів їх надіслання усім учасникам у справі, колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду.

Також в матеріалах справи наявні відзиви ТОВ «Галінтеренерго» та Первинної профспілкової організації Калуської ТЕЦ, яка представляє інтереси трудового колективу філії Калуська ТЕЦ ТОВ «Костанза», які суд дійшов висновку залишити без розгляду, як такі, що подані особами, які не є учасниками у справі про банкрутство.

Так, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 сформулювала правовий висновок, зокрема, про те, що особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:

подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ);

розгляд господарським судом заяви конкурсного кредитора у попередньому засіданні суду (ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ);

визнання вимог такого кредитора, що формалізується у судовому рішенні господарського суду ухвалі (ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ).

Враховуючи те, що грошові вимоги зазначених осіб ще не визнано судом, то вказані особи не набули статусу конкурсного кредитора у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку доводам апеляційної скарги, враховуючи пояснення інших учасників у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, вимоги кредитора ТОВ "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" обґрунтовані наявністю заборгованості боржника у розмірі 143 356 984, 27 грн, з якої:

- заборгованість за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 за поставлене вугілля в розмірі 79 994 471, 50 грн;

- заборгованість за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 з оплати транспортування вугілля автомобільним транспортом з врахуванням навантаження/ вивантаження вугілля на загальну суму 2 047 405, 66 грн;

- інфляційні нарахування на заборгованість за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 за поставлене вугілля за період з 01.03.2020 до 30.06.2024 в розмірі 48 337 474, 74 грн;

- 3% річних, нарахованих на заборгованість за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 за поставлене вугілля за період прострочення 16.02.2019 - 31.12.2019 в розмірі 2 099 232, 68 грн та за період прострочення 01.01.2020 - 12.07.2024 в розмірі 10 878 399, 69 грн.

Також, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2024 у справі № 909/847/23, яке набрало законної сили 23.04.2024, встановлено факт наявності заборгованості у боржника в сумі 79 994 471, 50 грн та вирішено стягнути із боржника на користь ініціюючого кредитора 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором поставки вугілля № 660 від 29.12.2018 в сумі 2 099 232, 68 грн, а також 31 488, 50 грн судового збору.

Оскільки предметом позовних вимог вказаного вище судового рішення були вимоги позивача до відповідача (боржника у цій справі про банкрутство) про стягнення 3% річних у розмірі 2 099 232,68 грн, то судом апеляційної інстанції враховується, що без встановлення розміру основного боргу строк оплати якого настав, неможливо розрахувати і стягнути похідні і наслідкові нарахування якими є 3% річних. Тому для вирішення питання про відкриття провадження у цій справі з огляду на підтвердження факту відсутності чи наявності спору про право, береться до уваги встановлений означеним судовим рішенням факт наявності підтвердженого розміру основного боргу у сумі 79 994 471,5 грн, що виключає спір про право в цьому розмірі грошових вимог, навіть якщо з цього приводу відсутня обставина щодо його стягнення в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заборгованість боржника за даними ініціюючого кредитора, згідно договору поставки вугілля №660 від 29.12.2018 з оплати транспортування вугілля автомобільним транспортом з врахуванням навантаження/ вивантаження вугілля на загальну суму 2 047 405, 66 грн підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств: №47 від 08.04.2019 на суму 222 894, 44 грн, №50 від 11.04.2019 на суму 355 498, 44 грн, №52 від 22.04.2019 на суму 128 199, 80 грн, №51 від 16.04.2019 на суму 283 578, 83 грн, №53 від 26.04.2019 на суму 232 915, 14 грн, №54 від 30.04.2019 на суму 142 668, 77 грн, №55 від 06.05.2019 на суму 242 639, 52 грн, №72 від 11.05.2019 на суму 316 906, 08 грн та №73 від 16.05.2019 на суму 122 104, 64 грн.

Щодо грошових вимог - 3% річних за період 01.01.2020 - 12.07.2024 в сумі 10 878 399,69 грн, суд перевірив їх нарахування та дійшов висновку про правильність проведених розрахунків.

Щодо грошових вимог - інфляційних нарахувань за період 01.03.2020 -30.06.2024 в розмірі 48 337 474, 74 грн, то перевіривши їх нарахування, суд апеляційної інстанції також прийшов до висновку про правильність нарахування таких у меншій сумі, що становить 48 291 510, 99 грн.

За таких обставин, грошові вимоги ТОВ "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" до ТОВ "Костанза" обґрунтовано нараховані у розмірі 143 311 020, 52 грн, 30 280, 00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду та 72 000, 00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого.

Суд також зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства не містить вказівки на мінімальну суму боргу, яка є необхідною для відкриття провадження щодо боржника - юридичної особи.

Враховуючи наведене, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ТОВ "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза", суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед ініціюючим кредитором (заявником) в загальному розмірі 143 311 020, 52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною 3 ст. 8 КУзПБ встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно з вимогами ч. 1-3, 5 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо (окрім іншого) вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності. Крім цього, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності.

Із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є відсутність фактів:

про неплатоспроможність (оціночне поняття);

про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (виключна обставина).

При цьому, розгляд наступного питання про неплатоспроможність, може бути лише наслідком позитивного вирішення питання про відсутність спору про право.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, необхідно враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Колегія суддів зазначає, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

Суд апеляційної інстанціі бере до уваги, що законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Правова категорія «спір про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена, як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом наведених приписів КУзПБ відсутність спору про право у тому розумінні, в якому це має значення для вирішення судом щодо відкриття процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі №913/101/23.

Тобто суд не може формально підходити до визначення наявності чи відсутності «спору про право», який зводиться лише до доводів ініціюючого кредитора чи заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність чи відсутність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20 та від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

Із аналізу положень КУзПБ та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, зокрема з підстав з`ясування обставин наявності/відсутності спору про право, необхідно враховувати доводи та заперечення, як ініціюючого кредитора, так і боржника у справі.

Підсумовуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фактично грошові вимоги конкурсного кредитора, які свідчать про відсутність спору про право на підставі означеного вище рішення суду у справі № 909/847/23 та наявність підстав для відкриття провадження у справі складають розмір 79 994 471, 50 грн основного боргу та 2 099 232, 68 грн - 3% річних.

Решта сума грошових вимог у розмірі 61 217 316, 20 грн є вимогами ініціюючого кредитора, щодо яких існує спір про право і такі вимоги, в силу означеної вище ч. 6 ст. 39 КУзПБ не мали б бути визнані судом першої інстанції, як вимоги ініціюючого кредитора під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство. Такі вимоги правомірно б належало розглянути в порядку ст. 45-47 КУзПБ під час розгляду усіх грошових вимог конкурсних кредиторів, які надійшли до суду протягом одного місяця з дня оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проте, оскільки предметом оскарження у даному апеляційному провадженні є ухвала суду першої інстанції лише, як така, що неправомірно дала початок провадженню у справі про банкрутство боржника, то немає суттєвого значення розмір безспірних вимог, оскільки його навіть найменший розмір є підставою для відкриття провадження, хоча і впливає на встановлення обставин неплатоспроможності під час відкриття провадження, згідно ч. 3 ст. 39 КУзПБ.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність визнання грошових вимог ініціюючого кредитора у розмірі 143 311 020, 52 грн, до складу якого входять і ті, що виключають наявність спору про право у сумі 82 093 704, 20 грн.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу вимог п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні вимог апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишається за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281 - 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2024 у справі №909/679/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» - без задоволення.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «КОСТАНЗА».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2024.

Постанова ухвалена із окремою думкою судді Гриців В.М.

Головуючий суддя В.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех

СуддяО.С. Скрипчук