Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/2993/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 910/2993/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.11.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024

у справі №910/2993/24 (суддя - Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про визнання дії форс-мажорних обставин, визнання договору розірваним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" (далі - позивач, ТОВ "Комунікаційні інженерні мережі", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") про:

- визнання дії форс-мажорних обставин (непереборних обставин), визначених Сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100- 23-4255 від 17.10.2023 та № 5100-24-0349 від 16.02.2024 року, при виконанні договору №4600007745 від 12.07.2023;

- визнання договору №4600007745 від 12.07.2023 розірваним у зв`язку з дією форс-мажорних обставин (непереборних обставин) з 08.03.2024 року на підставі п. 10.6 Договору 4600007745 від 12.07.2023;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» провести розрахунки у зв`язку з достроковим припиненням договору №4600007745 від 12.07.2023 року з урахуванням дії форс-мажорних обставин (непереборних обставин), визначених Сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100- 23-4255 від 17.10.2023 та № 5100-24-0349 від 16.02.2024 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстацнії вказав, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" про визнання дії форс-мажорних обставин, визнання договору розірваним є за своєю правовою природою вимогами про встановлення юридичних фактів, які встановлюються та оцінюються в межах спору у справі №910/18839/23, в якій і вирішується спір про право. Лише наслідки розгляду саме такого спору можуть повністю та остаточно вичерпати конфлікт між сторонами спірних правовідносин та відновити права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження по справі №910/2993/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24 повністю. Прийняти нове, в якому задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції, яке відхилило вимоги Позивача про визнання дії форс-мажорних обставин та розірвання договору, є помилковим і суперечить нормам матеріального та процесуального права. Суд неправильно трактував характер вимог апелянта, не врахував важливість цих вимог для вирішення спору по суті та не надав належного обґрунтування свого рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

20.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження по справі №910/2993/24.

04.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали по справі №910/2993/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2024.

10.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду (через Електронний суд) надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, також представник просить суд надати можливість приймати участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкладенго розгляд справі №910/2993/24 на 07.11.2024. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представник відповідача з`явився у судове засідання 07.11.2024 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Позивач/скаржник у судове засідання 07.11.2024 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» (далі - виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - замовник) у межах публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2023-04-06-011107-a) укладено договір №4600007745 про надання послуг технічного діагностування переходів газопроводів через автомобільні дороги та залізниці, згідно п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з Технічного огляду та випробовувань (Технічне діагностування переходів газопроводів через автомобільні дороги та залізниці), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Згідно п.1.3 договору №4600007745 від 12.07.2023 вартість послуг наведена в прейскуранті вартості послуг з технічного діагностування переходів газопроводів через автомобільні дороги та залізниці (додаток 2 до цього договору).

У п.п.1.4, 1.5 договору №4600007745 від 12.07.2023 вказано, що результатом падання послуг є технічний звіт, складений згідно з вимогами додатку 1 до цього договору. Технічний звіт є власністю замовника. Право власності та виключні майнові права інтелектуальної власності на технічний звіт замовник набуває в момент отримання технічного звіту.

Ціна договору становить 62 212 198,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 10 368 699,80 грн (п.2.1 договору №4600007745 від 12.07.2023).

Пунктами 4.1-4.4 договору №4600007745 від 12.07.2023 передбачено, що граничні дати строку надання послуг виконавцем на кожному з об`єктів наведені в додатку А до додатку 1 до договору. Виконавець надає послуги протягом строку надання послуг, але у будь-якому випадку не пізніше визначеної у додатку А до додатку 1 до договору граничної дати строку надання послуг на кожному з об`єктів. Строк надання послуг у повному обсязі на всіх об`єктах - до 01.12.2024. Перед початком надання послуг виконавець зобов`язаний отримати у замовника допуск на об`єкти у порядку, визначеному у додатку 1 до цього договору. Замовник допускає виконавця до місця надання послуг шляхом надання листа на адресу виконавця, зазначену в розділі 17 договору, та/або на електронну адресу виконавця, зазначену в п. 16.12. договору. Виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати отримання допуску до місця надання Послуг відповідно до п. 4.3. договору. Виконавець падає послуги з використанням своїх матеріалів, а також свого обладнання.

Виконавець надає послуги в умовах діючого виробництва, яке є об`єктом підвищеної небезпеки. При цьому виконавець надає послуги, не порушуючи режимів транспортування газу та роботи газотранспортної системи, вимог з промислової безпеки та охорони праці, із залученням своїх висококваліфікованих фахівців, атестованих у встановленому порядку, з використанням сучасних технологій. Послуги повинні надаватися з дотриманням природоохоронних заходів, заходів з охорони праці та пожежної безпеки та інших чинних нормативних документів, що стосуються надання цих послуг (п.4.5 договору №4600007745 від 12.07.2023).

У п.6.2.6 договору передбачено право замовника в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, повідомивши в письмовій формі не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору шляхом направления відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу виконавця, зазначену в розділі 17 договору, та /або на електронну адресу виконавця зазначену в п. 16.12. договору. Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні замовника.

Згідно п.10.1 договору №4600007745 від 12.07.2023 жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь- яких умов договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та пеоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами п.10.2 договору №4600007745 від 12.07.2023 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно п.10.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово- промислової палати. Строк для надання відповідних документів - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Пунктом 10.4 договору №4600007745 від 12.07.2023 визначено, що у випадку невиконання вимог пунктів 10.2., 10.3. договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися па обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність.

У п.10.5 договору №4600007745 від 12.07.2023 сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили, які належним чином підтверджені, виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Пунктом 10.6 договору №4600007745 від 12.07.2023 передбачено, що якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 (дев`яносто) календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє по « 15» лютого 2025 року (включно). В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.12.1 договору №4600007745 від 12.07.2023).

Згідно п.16.10 договору №4600007745 від 12.07.2023 будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її адресу, зазначену в розділі 17 цього договору, рекомендованим або цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку та/або на електронну адресу, зазначену в п. 16.12. цього Договору.

У п.16.12 договору №4600007745 від 12.07.2023 зазначено, що для надіслання повідомлення електронною поштою у випадках, передбачених цим договором, використовуються такі електронні адреси сторін:електронна адреса замовника: info@tsoua.com; електронна адреса виконавця: dome.kim@ukr.net.

Як вказує позивач, 15.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» листом №15/09-01 сповістив відповідача про наявність дій обставин непереборної сили. Вказана обставина аргументована тим, що згідно довідки про мобілізацію №2/296 року відповідального за виконання договору працівника було мобілізовано до Збройних Сил України. Відповідачем у відзиві було підтверджено обставини отримання вказаного листа 15.09.2024.

25.09.2023 року позивач листом №25/09-01 просив здійснити продовження строку надання послуг у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили та надав проект додаткової угоди.

23.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» надіслано лист №23/10-01 з повторною пропозицією щодо продовження строку виконання послуг з долученням Сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100-23-4255 від 17.10.2023, а також проекта додаткової угоди, сертифікат ТПП, пояснення ТПП.

10.11.2023 року відповідач листом вих. №ТОВВХ-23-16150 від 10.11.2023 року відмовив позивачу в погоджені проекту та не визнав дію форс-мажорних обставин.

Листом №11/12-06 від 11.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» повідомлено про докладення максимальних зусиль до подолання наслідків впливу форс-мажорних обставин на товариство.

Листом №11/12-07 від 11.12.2023 позивачем було запропоновано відповідачу долучитись до перемовин стосовно ефективного виконання договору №4600007745 від 12.07.2023.

У відповідь на листи №11/12-06 від 11.12.2023 та №11/12-07 від 11.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом №ТОВВИХ-23-18625 від 25.12.2023 повідомлено про неможливість посилання позивача на дію обставин непереборної сили.

19.02.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» надійшов лист №16/02-01 від 16.02.2024 (вх. ТОВВХ-24-5059 від 19.02.2024), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі», посилаючись на п. 10.6 договору, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» про розірвання договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» листом №ТОВВИХ-24-2799 від 23.02.2024 інформувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі», що в зв`язку із порушенням п. 10.2 та 10.3 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» не може посилатись на обставину непереборної сили, як на таку, що виключає її відповідальність.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем було порушено умови договору стосовно повідомлення про настання обставин форс-мажору. Також відповідачем наголошено, що договір було розірвано в односторонньому порядку з боку замовника.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 вказала на те, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматися від їх вчинення. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 13.06.2024 Верховного Суду по справі №924/620/23

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. також, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п.6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (п.8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155).

У контексті вищевикладеного колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, констатує, що за своєю правовою природою вимоги про визнання дії форс-мажорних обставин, визнання договору розірваним є вимогами про встановлення юридичних фактів, а отже, підлягають залишенню без задоволення.

Також колегія суддів звертає увагу, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/18839/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" про визнання вимоги про сплату гарантійного платежу від 16.11.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на адресу Акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" недійсною та визнання банківської гарантії № 2023/1/432/V від 22.05.2023 такою, що не підлягає виконанню на вимогу про сплату гарантійного платежу від 16.11.2023 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на адресу Акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 3 250 587,39 грн за банківською гарантією № 2023/1/432/V від 22.05.2023.

Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" зазначає, що ним було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про настання обставин непереборної сили, які унеможливлювали надання послуг за договором в обумовлені ним строки, зокрема, із листом від 23.10.2023 № 23/10-01 надіслано сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати № 5100-23-4255 від 17.10.2023, та проєкт додаткової угоди до договору про продовження терміну виконання прострочених зобов`язань по договору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" незаконно відмовило у продовженні терміну виконання робіт, а Банк, у свою чергу, не здійснив належним чином аналізу вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про сплату гарантійного платежу, як і не надав можливості Товариству з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" висловити свої пояснення щодо причин порушення термінів виконання зобов`язань за Договором. У зв`язку з викладеним, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі", вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 16.11.2023 про сплату гарантійного платежу на адресу Банку має бути визнана недійсною, а банківська гарантія від 22.05.2023 № 2023/1/432/V такою, що не підлягає виконанню.

Рішенням від 01.05.2024 Господарського суду міста Києва по справі №910/18839/23 у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" суму банківської гарантії у розмірі 3 110 609,94 грн та комісії у розмірі 139 977,45 грн; розподілено судові витрати.

Також, колегія суддів звертає увагу, що на момент апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24, рішення у справі №910/18839/23 набрало законної сили (ст. 241 ГПК України), оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/18839/23 залишено без змін.

Тобто, наявність означеного вище спору, а також наявність судового рішення, яке набрало законної сили, підтверджує наведені вище висновки суду стосовно того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" про визнання дії форс-мажорних обставин, визнання договору розірваним є за своєю правовою природою вимогами про встановлення юридичних фактів, які встановлюються та оцінюються в межах спору у справі №910/18839/23, в якій і вирішується спір про право. Лише наслідки розгляду саме такого спору можуть повністю та остаточно вичерпати конфлікт між сторонами спірних правовідносин та відновити права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

За таких обставин, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання дії форс-мажорних обставин, визнання договору розірваним підлягає залишенню без задоволення.

Водночас, щодо вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» провести розрахунки у зв`язку з достроковим припиненням договору №4600007745 від 12.07.2023 з урахуванням дії форс-мажорних обставин (непереборних обставин), визначених Сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100- 23-4255 від 17.10.2023 та № 5100-24-0349 від 16.02.2024.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Необхідно враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).

У даному ж випадку позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» провести розрахунки у зв`язку з достроковим припиненням договору №4600007745 від 12.07.2023 з урахуванням дії форс-мажорних обставин (непереборних обставин), визначених Сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100- 23-4255 від 17.10.2023 та № 5100-24-0349 від 16.02.2024.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що, фактично, позивачем взагалі у прохальній частині позову не визначено яким чином повинно бути проведено розрахунки з боку відповідача, що, на думку заявника, відновлювали б його порушені права та охоронювані законом інтереси.

У даному випадку суд також вважає за доцільне зауважити, що захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматися від їх вчинення. Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.07.2024 по справі №910/11399/23.

Однак у даному випадку, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести розрахунки у разі її задоволення взагалі не призвела б досягнення мети судового захисту, оскільки у такому випадку через відсутність певних чітко визначених дій (як то сплата (стягнення) грошових коштів), які підлягають вчиненню, унеможливлює виконання рішення суду і, як наслідок поновлення прав та законних інтересів заявника.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтовність позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/2993/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі".

4. Матеріали справи №910/2993/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.11.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім