Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/7372/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа №910/7372/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Демидової А.М.

Андрієнка В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі №910/7372/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевізійна компанія "Атлант-СВ"

про стягнення 60 247,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевізійна компанія "Атлант-СВ" (далі - ТОВ "ТК "Атлант-СВ") заборгованості у розмірі 60 247,21 грн, з яких: 46 753,77 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію, 2 839,01 грн - три проценти річних, 10 654,43 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог КП "Київтеплоенерго" посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.10.2018 №8252099, в частині оплати за спожиту теплову енергію у період з лютого 2022 року до квітня 2024 року. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 10 654,43 грн інфляційних втрат та 2 839,01 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7372/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт надання послуг з теплопостачання приміщень нежитлової будівлі по вулиці Вавилових, 17 у місті Києві в період часу з лютого 2022 року до квітня 2024 року. Проте не доведено наявність саме у відповідача юридичного обов`язку з оплати вартості цих послуг, оскільки особою зобов`язаною оплачувати вартість комунальних послуг є власник цих приміщень. При цьому, встановивши відсутність у позивача права на отримання саме від відповідача вартості наданих послуг та кореспондованого обов`язку останнього сплатити відповідні грошові кошти, що в свою чергу унеможливлює застосування встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правових наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП "Київтеплоенерго" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7372/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді даної справи місцевим господарським судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, та надано неналежну оцінку доказам. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, скаржник, зокрема зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що договірні відносини між сторонами припинились 30.07.2019 є хибними та спростовуються матеріалами справи. Висновки місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не доводять, що у спірний період відповідач використовував приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Вавилових, будинок 17, та був споживачем послуги з постачання теплової енергії, на переконання позивача, також є хибними і спростовуються матеріалами справи.

Крім того, до апеляційної скарги позивачем долучено ряд нових доказів, а саме: копію договору оренди (нежитлового приміщення) від 07.11.2018 №07/11/2018, копію заяви ТОВ "ТК "Атлант-СВ" від 16.08.2019 №1195, копію листа-відповіді КП "Київтеплоенерго" від 09.09.2019.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 апеляційну скаргу КП "Київтеплоенерго" у справі №910/7372/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

16.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7372/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7372/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.10.2024.

10.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7372/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих позивачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані позивачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.10.2018 між КП "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та ТОВ "ТК "Атлант-СВ" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8252099, предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За умовами пункту 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Об`єктом постачання теплової енергії є адміністративна будівля за адресою: м. Київ, вул. Вавилових, 17, площею 790,0 кв.м.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору встановлено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

03.01.2020 між сторонами підписано додаткову угоду до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.10.2018 №8252099, згідно з пунктом 1 якої викладено додатки №1, 3 у новій редакції, що додається.

Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін та є невід`ємною частиною договору. Усі інші умови договору від 19.10.2018 №8252099, не змінені цією додатковою угодою, залишаються в силі (пункти 2, 3 додаткової угоди).

Звертаючись до суду з даним позовом КП "Київтеплоенерго" посилається на те, що порушуючи умови договору та норми законодавства, відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з лютого 2022 року до квітня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 46 753,77 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 10 654,43 грн та три проценти річних в сумі 2 839,01 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198).

Правила №1198 є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил №1198).

Пунктом 36 Правил №1198 встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії, відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У пункті 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.07.2019.

Згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Враховуючи норми статті 631 ЦК України колегією суддів встановлено, що сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Як зазначив місцевий господарський суд, в основу заявленого позову покладено твердження позивача про чинність укладеного сторонами у справі договору про постачання теплової енергії від 19.10.2018 №8252099.

Також, суд першої інстанції вказує, що у позовній заяві позивач, з посиланням на умови пунктів 8.1, 8.2 укладеного сторонами у справі договору про постачання теплової енергії від 19.10.2018 №8252099, наводить власний висновок: "договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін про його припинення".

Проте, надана позивачем копія укладеного сторонами у справі договору про постачання теплової енергії від 19.10.2018 №8252099 не містить відповідної договірної норми.

Пунктом 8.1 чітко визначено, що договір діє до 30.07.2019.

Інших умов щодо можливого продовження дії договору від 19.10.2018 №8252099 після чітко визначеної ними дати 30.07.2019 договір не містить.

Таким чином, господарсько-договірне регулювання правовідносин сторін у справі на підставі договору від 19.10.2018 №8252099 не може розповсюджуватись на відносини сторін, що виникли після 30.07.2019.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції відхилено доводи позивача, в частині чинності укладеного сторонами у справі договору від 19.10.2018 №8252099 в період часу з лютого 2022 року до квітня 2024 року.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до доданих до позовної заяви документів, відповідачем використовувались приміщення нежитлової будівлі по вулиці Вавилових, 17 у місті Києві, на підставі укладеного з власником цього нерухомого майна договору оренди від 01.09.2016 №01/09.

Доказів використання саме відповідачем в період часу з лютого 2022 року до квітня 2024 року цих приміщень матеріали справи не містять.

Додані позивачем наряди та інші внутрішні документи доводять поза розумним сумнівом здійснення ним теплопостачання нежитлової будівлі по вулиці Вавилових, 17 у місті Києві, проте не доводять, що споживачем цих послуг був саме відповідач у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

У пункті 9.1 договору сторони погодили, що для постійного зв`язку з енергопостачальною організацією та узгодження всіх питань, пов`язаних з виконанням умов цього договору, абонент призначає свого відповідального за теплове господарство в особі інженера ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище, приміщення, яке використовує споживач на підставі договору оренди від 01.09.2016 №01/09 - є адміністративним будинком, площею 790 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вавилових , 17 та обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Згідно з пунктом 6.1 договору оренди, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2 та відповідачем, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє без змін до 30.07.2019.

У той же час, за приписами статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нарахування основної заборгованості відповідачу було у лютому 2022 року, березні 2022 року та травні 2022 року.

Крім того, судовою колегією встановлено, що відповідач використовував приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вавилових, 17 та був споживачем послуг, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

- актом від 03.08.2021 №852 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2021-2022 років. Споживачем послуг зазначено ТОВ "ТК "Атлант-СВ", адреса: вул. Вавилових, 17. Підставою оформлення акта зазначено лист споживача від 11.06.2021 №11396. Документ підписано обома сторонами та скріплено печатками цих суб`єктів господарювання;

- корінцем наряду від 22.10.2021 №1112 на включення до будинку опалення на початок опалювального сезону. Споживачем послуг зазначено ТОВ "ТК "Атлант-СВ", документ підписано обома сторонами. Зі сторони споживача документ підписано його представником - інженером ОСОБА_1;

- корінцем наряду від 28.03.2022 від 1727 на відключення від будинку опалення у кінці опалювального сезону. Споживачем послуг зазначено ТОВ "ТК "Атлант-СВ", документ підписано представником споживача - ОСОБА_1;

- актом від 16.05.2022 №04519 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 років. Споживачем послуг зазначено ТОВ "ТК "Атлант-СВ", адреса: вул. Вавилових, 17. Документ підписано обома сторонами та скріплено печатками цих суб`єктів господарювання. Зі сторони споживача документ підписано його представником - ОСОБА_1;

- листом ТОВ "ТК "Атлант-СВ" від 11.05.2022 №21 до КП "Київтеплоенерго", в якому відповідач просив зробити перерахунок споживання теплової енергії (об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Вавилових, 17; договір №8252099) у зв`язку з відсутністю в роздруківці добового обліку з 23.02.2022 до 02.03.2022 при наявності загального обліку за цей період.

Між іншим, судова колегія звертає увагу, що навіть при відсутності письмового договору про постачання теплової енергії, особи, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання не звільняються від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що після закінчення дії спірного договору (30.07.2019), 03.01.2020 між сторонами підписано додаткову угоду до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.10.2018 №8252099, згідно з пунктом 1 якої викладено додатки №1, 3 у новій редакції, що додається. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін та є невід`ємною частиною договору. Усі інші умови договору від 19.10.2018 №8252099, не змінені цією додатковою угодою, залишаються в силі (пункти 2, 3 додаткової угоди).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності судова колегія вважає, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами використання відповідачем приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вавилових, 17, та отримання ТОВ "ТК "Атлант-СВ" послуг з постачання КП "Київтеплоенерго" теплової енергії у гарячій воді у спірний період.

У той же час, відповідачем не наведено належних доводів та обґрунтувань щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частин 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком №3 "Тарифи на теплову енергію" до договору, в редакції додаткової угоди №1 від 03.01.2020, встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2340 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: для потреб опалення - 1 511,40 грн/Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Додатком №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна, згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2 додатку №4).

За умовами пункту 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. №58:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Як зазначалось вище, за умовами пункту 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Відповідно до пункту 5.2 договору абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору.

Згідно з додатком №1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 22 число поточного місяця, надання звіту в ЦОК за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 93-А, не пізніше 25 числа місяця.

У матеріалах справи наявні докази на підтвердження постачання теплової енергії на об`єкт відповідача за адресою: м. Київ, вул. Вавилових, 17 в опалювальний період, зокрема корінці нарядів про включення та відключення опалення.

Згідно з умовами договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію у спірний період на загальну суму 46 753,77 грн, що підтверджується відповідними довідками про нарахування за теплову енергію, а також наступними актами приймання-передавання товарної продукції:

- №2/2022-8252099 за лютий 2022 року на суму 46 948,19 грн;

- №3/2022-8252099 за березень 2022 року на суму 137 181,67 грн;

- №4/2022-8252099 за квітень 2022 року на суму -33 883,81 грн;

- №5/2022-8252099 за травень 2022 року на суму 37 791,36 грн;

- №12/2022-8252099 за грудень 2022 року на суму -90 944,98 грн;

- №6/2023-8252099 за червень 2023 року на суму -35 260,16 грн.

Також, обсяг та загальна сума поставленої теплової енергії за період з лютого 2022 року до квітня 2024 року підтверджується складеними позивачем обліковими картками за особистим рахунком абонента № НОМЕР_1 .

При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, 12.07.2018 у справі №910/6654/17, 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Колегією суддів також встановлено, що відповідачем належних доказів пред`явлення ним претензій позивачу щодо факту отримання, якості або обсягів поставленої теплової енергії у гарячій воді та/або опротестування даних, зазначених в облікових картках за спірний період не подано.

Згідно з пунктом 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом із тим, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за період з лютого 2022 року до квітня 2024 року за договором, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 46 753,77 грн.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої позивачем теплової енергії в повному обсязі у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46 753,77 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивачем на підставі статті 625 ЦК України, заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 10 654,43 грн інфляційних втрат та 2 839,01 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 839,01 грн трьох процентів річних та 10 654,43 грн інфляційних втрат.

Зважаючи на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга КП "Київтеплоенерго" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7372/24 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ТОВ "ТК "Атлант-СВ" відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7372/24 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7372/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевізійна компанія "Атлант-СВ" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 33 В; ідентифікаційний код 20728100) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 46 753 (сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят три) грн 77 коп заборгованості за спожиту теплову енергію, 10 654 (десять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 43 коп інфляційних втрат, 2 839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн 01 коп трьох процентів річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телевізійна компанія "Атлант-СВ" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 33 В; ідентифікаційний код 20728100) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/7372/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді А.М. Демидова

В.В. Андрієнко